втомилася....

Як же я втомилася бути сильною, так хочеться нарешті виплакатися, побути беззахисною, слабкою, щоб хтось пожалів, просто виплакатися і вилити все, що на серці... настільки близької подруги не маю, а ті, що є не все можуть зрозуміти- звикли бачити мене сильною, таким собі "танком".
А я усвідомила останнім часом, що навіть захворіти нормально як всі люди не можу- не маю права,- на роботі не зрозуміють, вдома без мене все з ніг на голову перевернеться...
Як же я втомилась - втомилась мовчати, бо всі мовчать, а як почнеш бути "не як всі"- рот закривають і виставляють повною дурепою і то перед всіма...
Я втомилась бути волом в своїй сім"ї, тягнути дітей, хату, чоловіка, не мати жодного вихідного, не мати можливості трошки довше поспати або просто якийсь час приділити собі- я не можу собі цього дозволити...
Я втомилась не помічати безглуздості вчинків свого керівництва на роботі, про які всі говорять в кулуарах, але ніхто не скаже в очі... якби ж я могла плюнути на все і звільнитися, бо вже так втомилась від своєї роботи (тримаюся за неї лише заради фінансів)...
Як я хочу кудись у відпустку - далеко-далеко і так, щоб не дзвонив мобільний, і хоча б на пару місяців, забути про дім, роботу, школу і весь той щоденний круговорот...
Знаю, що багато чого з того, що хочеться, я не в силі змінити... терпіти вже втомилась, сили нема, підтримки нема... хочу виплакатися, може легше стане...
Боже, дай мені сили прийняти те, що я не можу змінити і змінити те, що я повинна змінити....