Запах осені....

П"янкий запах осіннього листя і чудова погода наповнила мене сьогодні шаленим позитивом. Гуляли з малечею в парку культури і я вбирала в себе ту чудову осінню ковдру, яку бачила і була далеко-далеко від Львова - в країні дитинства - в карпатському лісі, де листя так багато, що на ньому можна з"їжджати згори, як по снігу достатньо підкласти великий пакет під дупу. Шурхіт листя- шурх-шурх, - для мене це особливі спогади , бо моя мама дуже любить осінні прогулянки, то брала мене до лісу від маленької дитини з собою. А я гасала по лісі взад -вперед , взад-вперед, під ногами тисячу шурхотінь і все навколо помальоване неймовірною гамою кольорів... Торба опеньків і радісна усміхнена мама , як давно то було....
Тепер я сама вже мама і моя малеча ганяє взад-вперед , збираючи кленові листочки для тата , не обминаючи жодної калюжі машинкою і даруючи мамі та всім хто проходить поряд радість . Важко стримати посмішку , дивлячись, як наполегливо машинка переїжджає калюжу, або як маленька дівчинка тримає в руках іграшкового песика пояснює йому, що вона бачить навколо. Песик, то її синочок, а вона мама

Діти дуже уважні . Проходимо повз ялицю і донечка промовляє :
- Мамо, дерево пахне олійкою, якою ти нас мастиш, щоб ми не кашляли
- То правда донечко, а мама навіть не зауважила

Для того , щоб Бути Щасливою потрібно зовсім небагато - просто БУТИ , смакуючи життя хвилину за хвилиною