Color
Фоновий колір
Фонове зображення
Border Color
Font Type
Font Size
  1. і знову те саме...не винна зустріч, один погляд,жодного слова і моє серце опустилось до пят, так хотілось кинутись в обійми, але час гарно замаскував давні почуття, за тих декілька секунд вони не встигли вирватись на волю. я довго думала над тою мимвільної зустріччю, хотіла написати...але розум сказав забуть,не треба...пройшов тиждень і тут... холодне привіт зруйнувало мій спокій, 1,5 року жодного повідомлення...я не можу описати що творилось зі мною...я була на 9 небі від щастя..але розум сказав не пиши...за цей весь час я навчилась його слухати...але через півгодини знову-що рбиш..тут я вже не стрималась..завязалась розмова...я шукала будь-який наттяк що він за мною скучив...що він розлюбив свою дівчину...і хнаходила,хоч це скоріше було самонавіювання...і тут знову його улюблена тема-інтим...після моєї відмови він сказав,нас нема про що говорити...па!більше не пиши....
    серце рвалось на куски...не хотілось нічого...проклинала свої принципи, саму себе...але як кажуть після бою руками нема чого махати...
    і сталось...знову привіт...я б хотів тебе побачити...приїжджай...я тішилась...я раділа як дитина, вірила що все буде добре...і знову мовчання...і знову нм не про що говорити...чому так важко його забути,чому в нас немає такої кнопки "Delete"????
  2. Біль..нестерпний біль..а що таке біль?це нічого…це просто слова…але що вони означають?т и це знаєш?ні!а я це відчуваю….це стан душі..це відчуття…відчуття які не можливо просто так викинути…
    Таке враження що мій розум зараз зірветься!навіть не можу спокійно дихати..таке враження шо це останній вдих..і все…кінець…а може це дійсно останній….
    Сьогодні я втратила останню надію..надію бути твоєю…скільки разів я переконувала що ти не вартий мене, що ти-це найгірше що було в моєму житті, ти –це урок на подальше. Твої дурнуваті повідомлення про секс, про ласки, хоч ми бачились лише 2 рази…я навіть і не пам’ятаю який ти….але знаю одне з тобою я була щаслива…ти перша людина з якою я сама познайомилася…перша людина яка змогла стати тим єдиним,тим коханим і неповторним, тим найдорожчим…той хто робив мене щасливою,чиї повідомлення чекала з нетерпінням, на чию сторінку заходила частіше ніж на свою!на жаль я ще дитина,наївна,яка вірить у справжню любов,в справжні почуття,в якої все має іти по розкладу,в якої є певні стереотипи…ти навіть не захотів мене пізнати…не хотів навіть спробувати…таких як я в тебе напевно багато..а я надіялася що я така єдина….коли ми перший раз розійшлися,я навіть не прочитала повідомленя яке ти мені прислав,я просто боялася..для мене це був шок.я тоді сказала –не перший і не останній…була думка видалити з друзів…дитячий вчинок-шо буде то буде…потім знову почалася переписка…знову зустріч…знову надія..знову довгі розмови..знову сварки…літо…море…і……я цього не чекала-дівчина!для мене це був шок…я знаходила розраду в будь-чому і будь-кому…цілі романи присвячувались мені…троянди…але я не могла забути тебе…ти для мене був придурком,але я мусіла хоч раз на день зайти на твою сторінку. ти мені більше не пишеш.2 місяці муки,вагань…спроб зламати сторінку…і тут від тебе твоє холодне привіт!я була на сьомому небі. сама собі говорила-козел,не пиши йому нічого,не треба,просто забудь,в тебе їх і так багато,людей які тебе дійсно люблять,яким ти потрібна…але щось заставило відписати…і так кожного вечера ..мені не приємні такі розмови про інтим,але хоч якісь…і так продовжувалось довго. Нарешті я знайшла людину,яка для мене робить все,з якою я щаслива. Так щаслива,але не закохана. Якось я з ним посварилася. Так,тоді я була не права,уже хотіла вибачитись .і тут отримала таке повідомлення…просто не було слів. Він переді мною вибачався…я просто плакала… і тут пише те чудо… я не витримала – захотілося філософії..сказала що він не любить своєї дівчини, якби любив, то таке мені не писав і розповіла свою історію…і місяць за мене забули…а я немала на себе місця..хоч себе переконувала, що це і на краще…може взагалі стерти його із свого життя…і тут в нього день народження..як же не привітати і все почалося спочатку…і навіть більше-давай зустрінемось, проведемо ніч…все настільки переконливо,я просто захотіла кинути все..спочатку просто хотілося з ним погратися,просто подражнити…але як зараз виявилось погралася зі мною моя свідомість..це не помста була…це було просто кахання…
    Вечір…за вікном вітер і каплі дощу стукали в моє вікно..на душі вили вовки..було просто боляче..навіть не знала чого..нічого не хотілося робити..зайшла як завжди нет..і мимовільно знову зайшла на його сторінку…він- не онлайн…це навіть тішило…побавилась ігор і вирішила виходити…глянула на друзі онлайн - він!в душі щось тьохнуло…щось змінилося…зайшла в айсікю…його нема…вирішила почекати-і тут холодне привіт. душа просто заспівала від щастя…тільки вона ще не знала шо то щастя таке буде…я була готова на все…запитання про святкування деньчика. холодне
    -все супер і завтра продовження в ресторані
    -а мене запросиш?
    -звісно,що ні,ти для мене хто?навіть не знайома.
    На очі накотилися сльози…просто знайома?ну нехай…не буду сперечатися…змінила тему розмови-без відповіді…потім видалився з друзів…написала вконтакті-удалив усе і відповідь-більше мені тут не пиши, я не люблю коли чужі люди розписують мені стіну…
    Тисячі маленьких голок кольнули моє тіло…Сльози…зі всіх сторін чую шепіт: що за дурість,не можна,не можна….це тебе не врятує, ти сама цього хотіла, так буде краще…
    Ненавиджу!!!!!!ненавиджу себе..я не можу повірити що тебе немає…що тебе більше не буде…немає мені місця в твоєму житті!немає!!!!!
    Слова. Знаки..дотики..память…мрії..сни..звуки..музика..місця де ми гуляли разом…все для мене стало якимось..навть не знаю, просто почала те все ненавидіти…
    Пустота..біль…самотність…стільки слів..і все одне і теж..один образ..одне почуття…це просто стан душі…просто не бажання жити…
    Я просто задихаюся!!!!!!!!!!задихаюсь від того що розумію що не зможу так більше…….
    Було…як я не люблю минулий час…а тепер уже більше нема…ну нічого,ну і не треба!я сильна і мені більше нікого не треба!я все зможу сама!я якось це переживу…і знову буду щаслива…буду сміятися всім на зло!!!!!!!блін…і знову я брешу…і знову сама собі…я слабка перд життям, перд щирими почуттями… слабка перед само собою…
    І що дальше?час не лікує..він лише все маскує….