Люблю я недільну Службу Божу в нашій церкві. Часто нас з чоловіком питають : "Де то ваші діти так повиростали ? " То ми все сміємося, що наші діти виросли в церкві. Хто має двох гіперактивних дітей, то зрозуміє, що таке прожити тиждень і дати собі раду, коли обоє батьків працюють, а бабусі і дідусь живуть далеко. То я завжди молюся в церкві : " Боже дай нам сили прожити тиждень і благослови нас фінансово " І Бог помагає. Діти ростуть, а ми ними тішимося. Дуже мені сподобалася Історія з недільної проповіді, то хочу нею поділитися. Молодий недосвідчений священник приніс з собою до церкви маленьку вівцю, щоб наочно розповісти людям притчу про доброго пастиря. Але з того ніц не вийшло, бо вівця Бе-еее, бе-еее, слів проповіді не було чути і священник був дуже розгублений та сумний. Але після літургії двоє людей прийшли до нього і подякували. Першою була молода мама з дитинкою на руках : " Отче, я неймовірно вдячна вам за проповідь, бо я дуже добре розумію, як вам було важко. Я дуже уважно хочу слухати Службу Божу, а моя дитина може плакати, капризувати, розмовляти, але сьогодні я відчула, що Богові важливо, що я є тут з дитиною і що Бог розуміє, що я відчуваю. Другою була старша пані : -Отче, я впізнала себе в тій вівці, бо я зрозуміла наскільки часто я нарікаю на Бога і бекаю без потреби, але Бог всерівно несе мене на своїх руках. Молодий отець чувся неймовірно щасливим. Впізнала себе і в одній і в другій Я є мамою двох мацьоп, то часто можу не чути, яке було Євангеліє і про що була проповідь А ще часто переживаю про те, як перейти ту чи іншу трудність. Але в Бога все просто, коли я вже не можу йти далі , то він бере мене на руки і несе. Скрутні хвилини бувають у кожного, чи часто ми задумуємося, що Бог завжди є з нами і що він нас любить
Щастя - трошки природи , горів і річки, відпочинку з коханою людиною і мацьопами В суботу мала чудовий відпочинок на березі річки. Моя кума і найліпша колєжанка святкувала своє день народження на природі. Було бардзо файно. Напередодні ввечері я вже не мала сили пакувати речі і перенесла на ранок,а ранок почався з крику " ми проспали" . Я ганяла по хаті з космічною швидкістю закидаючи в рюкзаки потрібні і непотрібні речі і кричала " ми не встигаємо " О 8 год 37 хв ми нарешті заскочили в таксі і тут дзвонить кума, що електричка не о 9 год, а о 8 год 46 хв . Таксист поставився з розумінням до ситуації і ми встигли. Зайшовши в електричку я була шокована кількістю людей - "як оселедці в бочці ", але заспокоюю себе, що друзі взяли квитки, одже маємо місця. А мій коханий чоловік дивиться на мене і регоче- " Ти що в електричці ніколи не їздила ? " Я електричкою їздила разів зо три, але було купу років тому і якщо сиділа, то точно не думала, чого інші стоять ... Але потрохи освоююся набираюся відваги і прошу хлопців поступитися місцем дітям ,то вже непоганий початок. Вже хвилин за 40 більшість людей повиходило, то ми зручно посідали біля вікна . Синочок примостився в татка на колінах і бавиться прикриваючи долоньками очі в "ку -ку де ти ? з пасажирами навпроти, а я беру донечку на коліна і насолоджуюся краєвидами, які миготять за вікном. Паралельно відповідаю на купу питань :- А шо то таке ? -Копиця сіна ; лісочок де живе зайчик і ведмедик ; соняшники, які схожі на сонечко... А як вийшли з електрички, то я чулася вдома, так близько були гори. Кума вибрала гарну затишну місцину подалі від людей, що забезпечило нам гарне святкування. Діти були в захваті від великої кількості камінчиків, які можна було кидати в воду і камінчики не закінчувалися, мокли в воді, будували пірамідки складаючи один камінчик на інший. А дорослі швидко перезнайомилися між собою і робота закипіла , хлопці розпалили вогонь, дівчата швидко зготували канапки і різні смаколики. Святкування було дуже теплим, домашнім, без п"яних фізіономій і " дурнуватих " жартів. Хоч гості не зналися між собою до того і кума дуже переживала, як різні люди знайдуть спільну мову, але все було файно. Я вдосталь наплавалася, діти виспалися на свіжому повітрі, чоловік згадав студентські роки Ввечері наспівалися українських пісень під гітару і не хотілося їхати додому ... Колись ми поїдемо туди ще
Вчора поїхала моя мама і так сумно мені на серці. Тиждень так швидко пролетів, що кожен раз, коли вона їде ловлю себе на думці, що навіть добре не наговорилися. Мама то є мама, зробила нам відпочинок від кухні і дітей, бо розуміє, як то непросто з двома гіперактивними мацьопами 24 год на добу. Мама живе далеко і не може приїхати часто, але щоразу, як має приїхати, то вже рахуємо дні з чоловіком, а потім відпускаємо з обіцянкою, що приїде знову. З татом за той тиждень мама переживає період перших днів закоханості, бо дзвонить їй купу разів на день і розмова закінчується словами " бери білєт і завтра їдь додому, бо скучив за тобов " Питаю дітей вчора : "Де бабця поділася ? " а донечка відповідає - "Втікла до вуйка ", а синочок біжить до дивана- нема, до вхідних дверей " бабо ,бабо "- приходить і так розчаровано - "ма " , баби , ма (нема) Питаю донечки, хто нам тепер допоможе, а вона так серйозно " татко знає, куди поставити посуду на місце, татко нам поможе Мріяла, що цього року поїдемо на ціле літо до бабці, але так складаються обставини, що не можемо їхати, але закриваю очі і бачу свій сад, город з кропиком, картоплею, огірочками, цибулькою. Уявляю, як розстеляю коцик на траві і дивлюся на гори, а ввечері залізаю на розлогу яблуньку і дивлюся, як сонце ховається за горами. Ніколи не думала, що мої діти будуть рости і жити у Львові. Минулого року, як приїхали до батьків, то мацьопи боялися високої трави, яка була одного з ним зросту, але вже до вечора освоїлися і їх неможливо було затягнути до хати. Вони пізнавали геть інший світ, ступали босими ногами по подвір"ї, годували козочку, курей і півника, бачили живу свиню, а не на малюнку в книжці, кидали камінчики в річку і пробували злапати мацюпусіньких рибок....... А коли поверталися назад, то я ревіла в поїзді "як корова ", бо дуже мені бракує того всього в місті......
Мої батьки живуть далеко від нас, але коли мені є важко Бог посилає мені маму до помочі. Так і цього разу, мама приїхала, а ми ледве живі, бо в синочка був стоматит і ми кілька ночей не спали, бо гойдали на руках, дитина боялася засинати, а заснувши часто прокидалася. Пораюся на кухні і час від часу поглядаю у вікно і бачу маму з мацьопами на майданчику і так тепло на серці. Мама хворіла багато років і добрий Бог зберіг їй життя, то для нашої родини велике чудо. Дідусь і бабуся дуже люблять онуків, це особлива любов не схожа на батьківську, переживають, тішаться кожним словом почутим в гучномовець мобільного. Добрий Боже, оберігай моїх батьків від усякого зла і даруй здоров"я, щоб тішилися онуками ще багато років. А діти, хоч бачать бабцю нещодня, але відчувають любов і гарно комунікують. Хоч хитруни страшні, добре розуміють, що бабця їх обожнює, то можна з рук не злазити і нікуди не відпускати. А нам з чоловіком добре, можемо трохи впорядкувати дім, побути разом. Отака в нас бабця
- Чи легко бути мамою? - Так! Якщо поруч є добрий тато
Дитинство- це коли твій кіт старший за тебе
Коли людина робить нам боляче, то швидше за все, вона сама є глибоко нещасна. Щасливі люди не грубіянять в чергах, не лаються в транспорті, не пліткують про колег. Щасливі люди живуть в іншій реальності. Їм це непотрібно .
Якщо з дітьми не говорити про Бога , то все життя доведеться говорити з Богом про дітей Єврейська мудрість
"Якщо ви хочете зробити щасливим весь світ, йдіть додому і любіть свою сім'ю. Самотність і відчуття, що ти нікому не потрібен, - найжахливіший вид убогості. " Мати Тереза
Вчора мої мацьопи пішли на прогулянку з татком. Хвилин за десять повернулися до хати цілі мокрі. Питаюся: -шо ся стало, діти Божі ? -погода не дуже мамо, не дуже, тлеба міняти, шоб була чистенька -відповідає донечка -Тату ти вмієш міняти погоду? -Ні, не вмію -Мамо ти вмієш міняти погоду? -Ні, не вмію В малої очі великі, якто такво ні татко ані мама не може ніц помогти. -Ісусик вміє міняти погоду - заспокоює мацьопу татко- треба лише його попросити.
Татку, купи гланатку діткам- просить донечка, коли чоловік йде на роботу. ( мої діти дуже полюбляють їсти гранатки) По приході з роботи, тримає гранатку в руках і каже так поважно, як стара газдиня: -Татку, ти в нас молодець, ходиш на лоботу, залобляєш гоші і купуєш діткам гланатки, шоб дітки гамали, ти в нас молодець
Дякую Богові, що раз на місяць приїжджає до нас моя свекруха, тоді можемо втекти натрошки з хати і поспацерувати вдвох з коханим чоловіком без дітей Вчора мали файний спацер, хоч короткий, бо діти грудні і довго не можуть без маминої циці. Що не кажи, але різдвяний Львів дуже файний. Різдвяна ярмарка з купою оригінальних сувенірів, запах глітвейну, різдвяні вертепи, неймовірно гарна шопка біля ратуші з живим ослом і баранами ( вперше в житті побачила осла вживу). Також моя улюблена шопка ще зі студентських часів в катедрі на площі Ринок. Коли вчилася в університеті, то щодня перед навчанням на хвильку забігала до катедри. Звуки органу, краса храму, ці кілька хвилин наповнювали мене спокоєм і тихою радістю. Хоч я вже не студентка, а вчора мала ті самі відчуття. Трошки була розчарованою, бо моя улюблена кав"ярня " На Бамбетлі" зійшла на пси .. Після відвідувачів, які сиділи перед нами офіціант забрав лише частину посуду, а за рештою прийшов хвилин за десять. Моє прохання протерти стіл було проігнороване або як пояснив чоловік офіціант вдав, що не почув. Оскільки я є "вреднотою рєдкосною", то ще раз покликала офіціанта і запитала :" У вашій кав"ярні не прийнято витирати стіл після відвідувачів?" Бачили б ви вираз обличчя офіціанта -таке здивування, як то так, купу народу в кав"ярні, а я стіл буду витирати. Дівчата з сусіднього столика подивилися на мене з докором, як то можна в свято шось подібне говорити... " На бамбетлі" є послуга- можна відправити листівку з кав"ярні, платиш тільки за марку. Маємо друзів, які зараз не живуть у Львові, але дуже за ним сумують. То я вирішила зробити їм приємну несподіванку. Листівки, які мені принесли не викликають захоплення - кілька будинків і в центрі напис "Світ Напоїв". Так прикро, направду за таке ставлення до своєї роботи. Різдвяні свята, листівка може зробити гарну рекламу кав"ярні, людина захоче прийти туди ще раз. Я готова заплатити не тільки за марку, але й за листівку, щоб той хто її отримає міг заплющити очі і перенестися на хвильку до Львова. Кав"ярня всеодно буде моєю улюбленою.Тут вперше після переїзду до Львова по Службі Божій смакувала добру каву і не могла наговоритися з колєжанками. Сюди приходила, коли сумувала за Карпатами, посидівши на бамбетлі я поринала у спогади дитинства і сум втікав від мене. Коли чекала донечку пила смачне какао і наминала лаваш, сиділа на вікні махаючи ногами і чулася маленькою дівчинкою. Як ще була неодруженою, то скільки не приходила з коханим завше не було вільного столика. А відколи одружилися нам щастить заходимо і наш столик вільний. Хочеться побажати людям, які працюють "На бамбетлі" працювати творчо і з великою любов"ю, тоді ваша кав"ярня стане перлиною Львова
Багато записів цього щоденника роблю для своїх дітей,щоб вони коли підростуть могли прочитати історію свого життя. Вчора донечка серйозним тоном питає чоловіка - Ти маєш совість татку? -Маю, а Ти маєш? -Маю. -А де? -Я її заховала, тлошки за плечка, тлошки за животик, отак. Чоловік приходить з роботи, а донечка пригортається і каже : -Татку, в тебе лучки холодні, треба брати лукавички, щоб не мелзнути в лучки. Наші друзі Люда і Валєра подарували донечці неймовірно гарний столик з проектором і тато пообіцяв,що після того, як вдень гарно буде спати, то складе. Діти прокинулися одночасно, а братик ще замалий до того столика, то заважає, а донечка так серйозно говорить: -Мамо клади дитину спати. бо блатчик дуже захотів спати.
Діти вміють сприймати життя безпосередньо і бути собою. Декілька днів тому моя донечка грається іграшкою-зеркальцем, що робить фотки.Стала біля ікони і каже: Ісусе дивися в "очко" (об"єктив) і посміхайся "чіс"; потім Матінко Божа - "посміхайся". Мамо- Матінка Божа посміхнулася . В цей час в мене були непрості дні, бо синочок брав кутові зуби і три доби температурив, з рук мені не злазив, а так наревівся,що аж захрип ( нічим не могла зняти зубний біль, ні дентол, ні камістат, ні вібуркол,ні нурофен,ніц не помагало - дитина руки гризе і плаче). Слова Донечки помогли мені посміхнутися. Дуже люблю Дитячу Службу Божу, бо діти так гарно від душі трактують Євангеліє. Малий Ярема : "Матінка Божа була Свята і Непорочна, бо вона ні з ким не цілувалася" "Перші люди згрішили, бо в усьому винна жінка, вона дала чоловікові яблуко і заставила з"їсти."
