Color
Фоновий колір
Фонове зображення
Border Color
Font Type
Font Size
  1. Відео неймовірне, а мелодія зачіпає кожну струну серця....
    Колискова для мами | CREDO
  2. Пишу цей спогад не з метою засудити дідуся , а з тим, щоб самій пам"ятати і думати , що чиню в своєму житті ....

    Це історія з мого дитинства . Мені було років 8 може 9 . До нас вперше приїхав дідусь , мамин тато . Відвідати доньку, зятя і внуків . Перед від"їздом дідусь з мамою і татом , а я з ними як приліпка ще зайшов до вуйка Івана , маминого брата . Тато вуйка Івана загинув на війні і дідусь для нього був вітчимом...
    В старій шевченківській хаті сидів старий немічний чоловік
    Я стояла в коридорі і чула як тато шепотів мамі на вухо :
    - Ти виділа , як здригнуласі рука , як він подавав Іванові ?
    - Ше би-м не виділа ... та вже тепер ніц не змінит, якби не він, то Іван не став би пияком ....
    Вже будучи дорослою я зрозуміла ті слова .
    Вуйко Іван мав золоті руки та горівка зруйнувала його життя ....Бабця була вдовою з дитиною і дідусь це знав . Як знав і про те, що вона вибрала його, а не багатого кравця. Дідусь відправив вуйка Івана в 13 років на роботу в гори помічником кіномеханіка, поставивши бабусю перед фактом, що немає наміру його утримувати ... Жив з того часу вуйко не вдома , а постійно кочував від села до села, там куди їхали крутити кіно.Був повністю залежним від того кіномеханіка, який страшно пив і вже був алкоголіком .... Вдома ночував лише раз на місяць-два, коли крутили кіно в бабциному селі ... В 13 років дуже легко є стати алкогольнозалежним, а змінити роботу шансів не було , бо ні освіти ні відповідних років .....Бабця не працювала, була неписьменна і в коштах залежала повністю від дідуся , бо тоді городина була у всіх і за неї на базарі платили копійки ,як і за козяче молоко.... А на руках вже була ще одна дитина -моя мама . То бабця і не мала відваги розійтися, найбільше прагнула, щоб дочка мала тата, бо Іван ріс без тата....Дідусь був головою колгоспу, то гроші мав . Тому потреби відправляти пасинка на роботу в 13 років не було жодної, враховуючи, що хлопчина був роботящим і суттєво помагав на городі і в стайні ....
    Пам"ятаю ту таку глибоку зажуру і безпорадність на дідовому лиці всю дорогу на вокзал ... Він приїжджав примиритися з тим, чиє життя понищив колись .... Примиритися , бо вже був старенький і не хотів вмирати з тягарем на серці, хоч і був атеїстом ....
    По дорозі додому мама з татом перекидалися словами :
    - Тато боявсі шо Іван його буде бити , бо стояв білий як крейда
    - Що то тепер змінит . Колись треба було думати головов аби перед смертю не жєлувати .....
    старий дідусь.jpg
    Happy Fiancee, Patty та Ripka подобається це.
  3. У мене було найліпше дитинство !!!
    В ньому не було купу забавок , але були найліпші . Велика лялька Марічка в файній парадовій сукенці. Пластмасовий чайний сервіз з віночками квітів на чашках . Дерев'яна коробка зі скарбами - двома клубками ниток червоним і білим, камінцями, засушеними листочками і чудернацькими гілками , знайденими в лісі .
    Були прекрасні походи до лісу , коли вся родина дружньо вирушала о 5год. ранку по гриби чи чорні ягоди.
    Снідалося на свіжому повітрі найсмачнішими вареними яйцями і куском хліба густо намащеним смальцем.
    В лісі зустрічали схід сонця і я мала дитина була мокра по пояс від ранкової роси і ніхто не боявся шо заслабну і буду кашляти.
    Поверталися додому вже майже під вечір і руки та личко було все зацяпкане чорницями. А в руках повна банька ягід та сітка грибів.
    Тато найбільше тішився , як я правильно показувала дорогу додому - " вже можу не переживати, шо сі заблудит"
    Були найліпші сінокоси , коли вдихала п'янкий запах свіжоскошеної трави . Пізніше трамбувала вже висушене сіно і їхала зверху на кузові, відчуваючи себе героїнею якогось пригодницького фільму .
    Були війни з колорадським жуком, щоб мати еко-бульбу . Здавалося, шо тим жукам нема кінця краю і наступного дня їх ставало ше більше ніж попереднього .
    Мінімум два тижні влітку вони мені снилися щоночі. Тепер розумію, що збирання жуків навчило мене не здаватися за жодних обставин і вперто йти вперед, якби важко не було!
    В мене була найчемніша коза , яку я щовечора влітку гнала пасти до лісу і за той час перечитала купу книжок та навчилася добре грати в карти з єнчими пастухами .
    Щоранку бігла до стайні і тато надоював мені горнєтко молока з чубком , яке лишало білі вуса на моєму лиці.
    Те молоко пахло лісом і травами і було найсмачніше на цілому Божому світі.
    Було плесо , в якому я мокла від рані і до вечора і таки навчилася плавати САМА.
    Були колежанки справжні і не дуже.
    Були теплі літні вечори аж до ночі під зорями. Коли лежала на лавці в саду, закутавшись в теплий коцик і мріяла про все на світі!
    А найцінніше , що я мала в дитинстві , то Господь, який присутній у кожній хвилині мого життя і любов батьків.
    Мама і тато давали мені багато простору і багато свободи.
    Вони не завжди розуміли, але завжди підтримували і давали мені можливість бути собою!
    дитинство.jpg
    NiceHouse, Alstroemeria, Merry та 15 іншим подобається це.
  4. Я виросла в селі . А в селі найважніше є вміти добре жити з сусідами . По великому секрету скажу вам, що то найцінніше, чого навчили мене батьки - будувати стосунок і не гніватися з іншими людьми .
    Вуйко Тарас був нашим сусідом і татом двох моїх колежанок. Коли я була малою, то він брав нас на плесо, возив на водоспад в Яремчі і пригощав смачним морозивом в паперовому стаканчику. Морозиво колись було великим дефіцитом. Його рідко привозили і щоб купити то треба було вистояти довгу чергу колейку без гарантії , що морозива вистачить на всіх . Тому назавжди найсмачнішим для мене буде морозиво з дитинства , зараз такого вже не купиш.
    Коли я вчилася в коледжі, то зранку любила ходити босоніж по росі і перегукуватися з вуйком Тарасом через паркан :
    - Вуйку, салют !!! Ви куди так зарані ?
    - На дискотеку .
    - Де ви так рано дискотеку найдете ?
    - То для вас дискотека вечірня, а для таких як я хіба лиш ранкові на роботі сі лишєют ....
    А ввечері :
    - Вуйку, як там дискотека ? Є файні хлопці ?
    - Та я сі за хлопціми не дивив , то вам лиш хлопці в голові ...

    Жарти були щоразу інакші , залежно від погоди і настрою, але завше теплі і щирі як з добрим-добрим другом ....

    Пройшло кілька років і я вже працювала менеджером в супермаркеті , побачила мою колежанку - дочку вуйка Тараса . Розмовляємо і я кажу :
    - Я щось давно твого тата не виділа .
    - Тато в лікарні .... Йому небагато залишилося місяць-два ....

    Для мене це страшна новина. Звичний світ став покритий чорними хмарами .... За кілька днів його мали оперувати, шансів на одужання практично не було ....
    Онкологічна лікарня - це місце , де важко бути оптимістом .... Я не є боягузкою, але ніколи не забуду, що добру годину намотувала кола навколо лікарні, поки наважилася зайти в палату де лежав вуйко Тарас . Його не було на місці , помагав майстрам ремонтувати підлогу десь на вищому поверсі... Я чемно чекала , цокочучи зубами від страху, як почати розмову і про що....
    Вуйко зайшов як завше усміхнений і привітний :
    - Що тобі нема шо робити , тілько до Франківська сі катати ?
    - Вуйку, та тут дискотеки файніші .

    Отак трохи жартуючи, трохи про погоду, городи , сіно і шо нового в селі ми проговорили зо дві години і мені треба було скоренько йти на останню маршрутку ....
    Вуйко пішов мене провести , стояла вечірня прохолода після спекотного літнього дня .... Довівши до виходу вуйко пригорнув мене до себе, поцілував в чоло і зі сльозами на очах промовив :
    - Дякую тобі, я ніколи-ніколи не забуду, що ти не бояласі приїхати до мене в це страшне місце . Нехай тебе Бог благословить ....
    Цей мужній кремезний чоловік плакав як дитина . А я плакала разом з ним і це був біль і страх розділений на двох нехай на короткий час ...

    Операція пройшла вдало , вуйко прожив ще рік і весь той рік був пересипаний жартами і цінувалося кожен день , бо розумілося, що завтра його може не стати ...

    Вічная йому пам"ять !!!
    гори.jpg
    lesja.f, Vinnikomachka, Haidee та 18 іншим подобається це.
  5. Стараюся щовечора читати св.Письмо !!!
    Вчора закінчили Книгу Суддів зі Старого Завіту .
    Синочок уважно дивиться на об"єм прочитаного і підбадьорливим голосом промовляє :
    - Мамусю, якщо ти будеш щодня читати , то до смерті вже зможеш прочитати :girl_haha::connie_pull-pigtail

    св.Письмо так регулярно щодня читаю вперше, бо постановила собі прочитати повністю від початку до кінця. Перші місяці туго йшло , а після 200 сторінки засмакувала і це найсильніша з книг, які я читала в своєму житті . Коли читаю, то наче поринаю в інший незнаний світ, часом зовсім незрозумілий, часом жорстокий, непередбачуваний і страшний , але цікавий і неповторний :connie_pull-pigtail
    Коханий чоловік і діти люблять слухати як я читаю, тоді настає цілковита тиша , часом діти щось перепитують ми на їхньому рівні пояснюємо і читаємо далі !!! Тиша і увага з якою слухають діти ще більше додає реальності прочитаному, таке враження, що св.Письмо вже записане в їхніх серцях і вони просто поринають у спогади !!! :girl_in_love: biblia_6-1.jpg
    Rodionochka, olerusya, Vinnikomachka та 5 іншим подобається це.
  6. Лист до Богородиці
    у перших рядках повідомляю, що все по-старому
    жовта плиска пишається своїм чорним дзьобом
    лосось пливе у річку в якій народився
    мурашки облизують одна одну як воно й годиться
    сарна мальвами лікується вже кашляє менше
    ліс такий справжній аж здається примарним
    бджола це музика хоч не чула Шопена
    ……
    жодної лусочки не загубить рибина
    вузькохвоста сорока повторює жарти
    речі зберігають пам'ять про покійних
    мою матір пам'ятає чайничок розбитий
    ………….
    пишу листа бо Тебе побачити не можу
    думаю що часом мабуть Тебе чую
    бо звідки ж той шепіт, коли засинаю...
    о. Ян Твардовський 17757407_1010317229103471_8483843631794145713_n.jpg
    Gorda, syxivska, IRUSKA*8 та 5 іншим подобається це.
  7. З дитинства люблю коней ... з того часу, як щороку орачі приходили орати город і я ані на хвилину не пропускала того процесу. Потім , орачі сідали їсти і кидали коням сіно , а я погляду не могла відвести від цих величезних і сильних тварин. Коли тато піднімав мене на руки і я гладила коня за гриву , то чулася на сьомому небі від щастя .
    Навчитися кататися на коні - це одна з моїх величезних мрій . Вперше сіла на коня в Яремчі далекого 2007 року і маленький хлопчина другокласник на моє запитання, як навчитися , відпустив повідок і спокійно промовив :
    - просто їдеш і все .
    За тих 10 хвилин поки кінь долав свій маршрут я була ні жива ні мертва від страху і неможливості кричати ... Заспокоїлася аж останні кілька метрів , коли помаленьку прийшла до себе і зрозуміла , що мені попався кінь-флегматик , якому байдуже, що я зараз впісяюся зі страху.

    Наступна поїздка була вже в друзів на кобилі серед безкрайнього поля. Простір і краса природи настільки зачарували мене, що здавалося я виросла в сідлі. Потім було ще кілька кінних прогулянок Карпатами , але також зі страхом , особливо , коли після підйому вгору спускаєшся вниз тією самою дорогою. Постійний страх, що ще метр і ти злетиш на землю....

    А влітку 2015 року ми були в с.Замлинні і там вперше я їхала риссю на коні взута в звичайні в"єтнамки . Моя молитва тих 5 хвилин була найсильнішою з усіх промовлених в моєму житті . Карий - так звали цього пречудового коня . Всі 15 днів я вставала вдосвіта , пила каву на гойдалці і йшла до Карого привітатися .... Деколи я була перша, а деколи заставала о.Яна - господаря коня , який в такі моменти жартував - Що гуцулко , нині я перший ?
    о.Ян не дозволяв годувати коня , щоб не звикав до незнайомих людей .
    А в день від"їзду приніс мені кілька скибочок хліба і шматочків цукру зі словами - Можеш нині попрощатися з Карим , знаю, як тобі його бракуватиме .....
    2016 рік не був для мене легким ... Але в важкі моменти ,коли хворіли діти , чи було купу дедлайнів та інших труднощів я закривала очі і серце переносило в спогади, в ті хвилини коли шалено гупає серце, а Карий несе мене взуту в в"єтнамки риссю по полі. Ці спогади пригадували мені , що Господь дуже сильно мене любить , що він несе мене в цей важкий час на своїх руках.
    Usmishka, Shkurkotushka, SoloGalka та 9 іншим подобається це.
  8. Постановила собі прочитати св.Письмо від початку до кінця . Нє, аби послухати мудрих людей і спочатку читати Новий Завіт, а потім Старий Завіт , я гордо і вперто почала з Старого Завіту .

    Вчора дочитую книгу Чисел , а синочок сів коло мене і питає :

    - Це всі сторінки, які ти прочитала , матусю ???

    - Так, я вже прочитала 188 сторінок - гордо інформую

    - Так можна до самої смерті не прочитати :girl_haha::girl_cool::girl_crazy: - дивлячись на об"єм прочитаного і порівнюючи з товщиною книжки резюмує син

    :girl_blush2::girl_blush2::girl_blush2:
    ARSLANA, Virchuk, Lionela та 4 іншим подобається це.
  9. Коли я вчилася в університеті , то жила на вул.Братів Рогатинців. Через вікно я щодня бачила музей зброї Арсенал . Тоді там ще не було ресторану. Зранку я вилазила робити туди зарядку. По обіді вчилася видряпуючись на самісінький верх і час від часу споглядаючи, як малі хлопчаки ганяють футбола .
    До універу я щодня ходила пішки , спочатку повертала до костелу на 5 хв привітатися з Ісусом під звуки органу і ранкової Месси і неквапно прямувала далі .
    А потім був час на мрії . Я зупинялася коло вітрини магазину ГалІнвестМода і захоплено дивилася на весільні сукні , уявляючи яка б мені пасувала найліпше .
    Всі сукні були прекрасні : і ніжно-голубі і з персиковим відтінком і з рожевим і кремові і звичайно сніжно-білі . Щоразу мені подобалася інакша сукня і решту дороги до універу я вже танцювала весільний вальс .
    Всі три роки очно-заочного навчання , яке налічувало аж 5 сесій по 10 днів на рік я отак мріяла. Найдивнішим для мене було те, що в моїх мріях я не бачила нареченого , тільки сукня , звуки музики і вальс , чарівний весільний вальс ....

    До Львова жити і працювати я повернулася вже за кілька років . І одного зимового дня з найліпшою колежанкою пішла вибирати собі весільну сукню . По дорозі розповіла їй про свої студентські роки і казкову вітрину з сукнями та мої щоденні мрії . І ось ми вже гортаємо каталог попиваючи чай в ГалІнвестМода. Я розумію, що неготова віддати за сукню навіть найгарнішу більше 5000 грн ( це був 2009 рік ), та серце наповнене спокоєм, немов моя мрія здійснилася ...

    Після того я довго міряла сукні вже в весільному салоні і вибрала все-ж таки сніжно-білу .

    Коли прийшов наречений , щоб повести мене до шлюбу грав наш перший весільний вальс і я кружляла вже не в мріях , а по-справжньому !!!
    jaclincollection-interior-2 (1).jpg
    Lionela, Nevistka, Masja та 8 іншим подобається це.
  10. То було восени . Ми змучені і голодні з дітьми їхали суботнього вечора в маршрутці .
    Обіцяли дітям піцу ... Я вже ледве доповзла до піцерії.

    В дитячому куточку за столиком сидів хлопчик років 8-9 і малював.

    -Привіт , покажи шо ти малюєш ? - підійшли мої діти і навперебій почали знайомитися , а хлопчик втік в сусідній зал , де був бенкет .
    Я спочатку не звернула на це уваги , всі діти мають різний темперамент , хтось любить знайомитися , хтось соромиться ....
    Поки чекала на піцу зауважила, що хлопчик кілька разів заглядав з коридору в дитячий куточок, але тільки перехоплював мій погляд , то одразу втікав ...
    Пізніше офіціант забрав частину олівців і папір і поніс в сусідній зал.

    Ще через годину "крига скресла " і діти вже познайомилися та разом будували поїзд з крісел і купе для м"яких іграшок . Було гамірно і шумно , дітям весело . Ще один маленький хлопчик прибіг .

    Зайшла поважна пані , подивитися як бавиться її онук . Дуже дивувалася , що ми бачимо, який розгардіяш зробили діти і нічого їм не сказали ....

    - Мій онук такого б не зробив, він у мене тихенький , як дівчинка... Дуже слухняний, я такого б йому не дозволила ніколи в світі .... - хитала головою з відповідним виразом обличчя .

    - А чому ? Це ж дитячий куточок і ми домовилися з дітьми , що потім все гарно поприбираємо ? - не втрималася я ...
    - А в мене сьогодні ювілей 70 років- перевела розмову на інше бабця хлопчика
    Чоловік , знаючи мою здатність шось ляпнути :girl_impossible::girl_crazy::girl_cool: плавно перевів розмову в русло привітань :connie_pull-pigtail

    А мені понад усе на світі було шкода хлопчика, якому так рідко можна бути дитиною :girl_cray:
    kykysia, exmargarytka, Zaychenya та 5 іншим подобається це.
  11. Це тепер моя улюблена пісенька .
    Знаю Іринку особисто , у них чудове подружжя !!!
    nomad, Nicgal, Lionela та ще 1-му подобається це.
  12. “Дитина, яку ти не народила, пробачає тебе”

    Довідка

    Реколекції, на яких можна зцілитися від болю, почуття провини, страхів, безсоння, депресії, низької самооцінки, відбудуться з 8 по 11 березня.

    Організатори реколекцій гарантують збереження таємниці та відкриті для всіх конфесій.

    Духовні вправи проводитимуть римо-католицький священик Мукачівської дієцезії о.Мирон Петенко, а також заступник керівника ГО «Сім’я і життя» Марта Попович-Палотай.

    Контакти для детальнішої інформації:

    simya.i.zhyttya@gmail.com
    050 54 64 758;
    095 1 034 034.

    Джерело: CREDO
    crissola, Ripka та Lionela подобається це.
  13. Вчора моя колежанка народила хлопчика , пологи для неї були важкі... Після розмови я аж розплакалася , бо пригадала свої пологи ....
    На мій плач прибігає донечка:
    -Тату, що сталося ? Чого мама плаче ???
    - Мама обпісялася - :girl_haha: спокійно пояснює ситуацію мій коханий чоловік
    -Класно ! По-справжньому ? Покажи :connie_pull-pigtail:girl_haha:

    Я :girl_haha::girl_haha::girl_haha::haha::haha::haha:
    vakyolka, Sweet sunflower, Oriana та 9 іншим подобається це.
  14. moe-videnie.jpg
    Історія правдива. Імена я змінила , щоб хтось випадково не впізнав про кого я пишу....

    Ми були на відпочинку , на нашому поверсі жило ще кілька родин з дітьми .
    Діти швидко здружилися між собою і файно бавилися.
    Одного дня я побачила, як Сашко , якому 9 років піднімає мого сина за голову . Я не належу до мам - панікерів і рідко втручаюся в дитячі забави чи вирішую дитячі " розборки ", але тут мене зачепило. Для мого 5 річного сина -це була тільки гра ....
    Я підійшла і чемно попросила Сашка більше так не робити , що Михайло не лялька і його не можна піднімати за голову .... Мене вразив відсторонений погляд Сашка .
    Не знаю, що змусило мене повернутися за хвилину , напевно інтуїція ... Сашко тягнув сина вже не за голову, але по підлозі за руки.....

    Я вирішила поговорити з його мамою і попросити, щоб Сашко бавився зі своїми однолітками , яких достатньо відпочиває....

    Розмова з мамою шокувала ... Виявляється її чоловік б"є Сашка щодня ... не вибираючи ударів - голова, дупа, спина , тому що він не виправдовує його очікувань. Всі на нього жаліються - вчителі в школі... вдома він постіно щось чудить ( наприклад забуде вдягнути тапочки і забруднить білі шкарпетки , чи пісяє вночі в ліжко ..... ) Сашко відстає в розвитку і йому важко вчитися .... Він любить малювати , а понад усе ліпити з платиліну чи глини .
    Дідусі і бабусі підтримують в тому її чоловіка, що добре, що тато виховує і може його нарозумить.
    Дівчата я слухала і не могла видушити з себе жодного слова , в серці було лише одне питання :
    - Чому ти дозволяєш бити свою дитину і чому ти з ним живеш ????
    В Наталі троє дітей Сашко - 9 років, і двоє дівчаток .... .

    Я спромоглася спитати :
    - Чи ваш чоловік б"є і дівчат ???
    - Так б"є , але не так часто і несильно....

    Тепер я зрозуміла, чому в Сашка був такий " блукаючий погляд " і причину його поведінки ... Подзвонила своєму духівнику і радилася, як бути в тій ситуацій, бо нам до кінця відпочинку ще залишалося 8 днів .
    Духівник пояснив мені, що діти які зазнали агресії , відповідно самі шукають жертву , щоб отримати " відшкодування ...." щоб хтось відчував те, що відчули і пережили вони..що я такій дитині нічого не зможу пояснити, а також не зможу з нею домовитися .... Єдине , що я можу зробити в цій ситуації - це твердим стальним голосом попросити Сашка, щоб не підходив до Михайлика, бо він ще маленький і не вміє бавитися з великими хлопцями . Відповідно самій пильнувати сина ....
    До кінця відпочинку я ще кілька разів говорила з Наталею.
    Вона ходить з Сашком до психолога, але це нічого не дає, бо треба, щоб чоловік змінився ..... Я питала, чи психолог говорив їй про те, щоб вона зверталася в соціальну службу, чи викликала поліцію....
    Ні, ніхто не говорив, ні психолог, ні священник , ні друзі....

    Питала, чому її батьки підтримують чоловіка у тому, що він б"є дітей ???
    Виявилося, що тато Наталі хронічний алкоголік, а для мами вона все була тупа, дурна , яка нічого не розуміє і не вміє в тому житті... Мама притримується такої думки і тепер, підтримуючи зятя....

    Всі ті дні, коли я бачила тата Сашка в мене в серці було єдине бажання - спустити його сходами, щоб боліло добрий тиждень все тіло і не міг ходити, щоб відчув, що таке біль.... Якщо б ви побачили збоку цього чоловіка , то ніколи б не здогадалися , що він може агресивно бити дитину - спокійний , врівноважений , усміхнений . Про таких в народі кажуть - "такий тихонький і благонький " ...

    На жаль , Наталя неготова щось змінювати , її самооцінку зруйнували в дитинстві і тому вона нездатна захистити своїх дітей ..... Але про цю ситуацію знають вчителі в школі, друзі.... Вчителі мають обов"язок захистити таку дитину хоча б мінімально - зверненням в соціальну службу ....
    Ми виросли в суспільстві, яке не навчило діяти ... Коли є насилля в сім"ї , то думають, що треба чекати, щоб чоловік-жінка змінилися.... ніхто не думає ,що хтось вбиває ту дитину " медленно и уверенно "....

    Перед від"їздом я забігла попрощатися , побажала Наталі відваги ... Сашкові сказала, що його мама розповіла мені , що він вміє дуже гарно ліпити і є дуже талановитим....що колись ми прийдемо на його виставку скульптур і будемо брати в нього автограф !!! Вперше за цей час я побачила посмішку на його лиці і дитина засяяла від щастя !!! Як мало треба дитині для щастя - трошки підбадьорення , трошки похвали і віри в неї .

    Аж тепер я вповні оцінила, яке багатство подарували мені мої батьки !!! Вони завжди підбадьорували мене у всіх невдачах , допомагали вірити в свої сили і раділи моїм успіхам !!! Часто мої батьки мене не розуміли ... Часто не сприймали моїх рішень чи моїх вчинків, але вони завжди приймали мене такою, якою я є і любили мене такою якою я є .... Це величезний дар від Бога мати таких батьків і це я усвідомила аж тепер.....

    Знаю, що нічого не можу зробити для Наталі, бо вона сама має дозріти до прийняття рішень. Я можу лише молитися за їхню родину, щоб Господь захищав її дітей і змінив серце її чоловіка ......
    antonjukjulja, Zhdana, Ubuntik та 19 іншим подобається це.
  15. Дівчата, сьогодні дізналася , що Тереза повернулася до чоловіка. Так як я поручалася за неї на форумі і просила про кошти для неї, то з моєї сторони буде чесно написати, що допомога їй більше непотрібна .
    ДЯКУЮ кожному, хто допоміг їй у скрутний для неї час !!!:girl_in_love::girl_in_love::girl_in_love: