Люблю повеселитись, особливо поїсти.:kiss:
Color
Фоновий колір
Фонове зображення
Border Color
Font Type
Font Size
  1. Не можу не поділитись з вами чудовою книжкою про те як наш гардероб відображає наш внутрішній світ. Тим хто хоче консультації щодо одягу зробити своєю кар*єрою раджу прочитати. Так, є багато всілякого... але в морі можна і втопитись, а тут дуже гарно і конкретно.
    Дженіфер Баумгартнер, Хочу... Выглядеть стильно...
    Sera, Ascorbinka, Jusi та 5 іншим подобається це.
  2. Кажуть що на чужих хлопів дивитись не можна, але я собі так думаю, що з безпеки власного авта, коли я за склом і дверима таки можна трошки. Он я і насолоджуюсь гарнющими молодими поліц’янтами. Ну які вони красиві в своїй формі. Такі гарні, підтягнуті, доглянені... Ну просто ляпота.:girl_flirt:
    Хочу з мужа зробити поліц’янта, ну або купити йому таку форму. Хоч він не такий підтянутий, ну не всюди наразі. :girl_flag_of_truce::girl_blum:
    Донька сказала, що якщо поліціянти заробляють більше ніж тато зараз, тоді нехай буде поліціянтом. :girl_haha:
    Навіть дитина знає, що when mom is happy - everyone is happy!!!:girl_haha::girl_haha::girl_haha:
  3. Багато чого дратує останнім часом. Знаю ЩО не люблю в собі, але нажаль роблю все навпаки. Дратуюсь, злюсь, але обрізати боюсь. Якось чуюсь зобов’язана... хоч знаю, що скажуть, що ніхто ніщо нікому. Тільки не все воно так просто... Он як дратують певні речі.
    Ну коли вже почну ту науку, аби забити на ті ... бздульки.:girl_crazy:
  4. [​IMG]
  5. Треба собі записати аби не забути. Цікаве печиво.
  6. Сьогодні страх огортає мене як ніколи. А що, якщо я помиляюсь? А що, якщо воно не моє... хоч ні, моє, бо мене захоплює, цікавить і від нього очі горять. А що, якщо я не зумію одягтись як власниця модного журналу? Яку зачіску вибрати? Макіяж? А якщо мої домашні не приймуть того, чим буду займатись?

    У мене є два вибори. Або сидіти і нічого не робити і переживати сумне, нудне і нецікаве життя. Зате спокійне! Або перевернути все з ніг на голову, подорожувати по-світі і таки скласти конкуренцію тим від кого зараз вчусь.

    Страшно!:girl_phone1:
  7. Ще ніколи не переживалаа почуття так яскраво і глибоко. Здавалось б пережила стільки часу на землі, ніби вже мала б все пережити... дехто в такому віці вже бабця. Цікаво... замолоду думала, що в такому віці люди вже не живуть, а де там щось відчувають чи переживають. Любити вміють тільки молоді... А де там. Молоді любити не вміють. Такі відчуття які я переживаю тепер це настільки щось глибоке і цінне, що аж не віриться. Метеликі в пузіку не літають, серце не тисне, але відчуття яке важко описати. Тіло ніби і не моє, ні не в’яле, не кволе, але не моє... Та ні, роботу буденну воно виконує, все робить, все ніби правильно... Проте почуття такі живі, такі МОЇ. Не затьмарені, не заїджені, не запиті, не втоплені ні в чому, а мої. Я їх переживаю... глибоко, з болем і з радістю. І він відчуває мій біль, так ніби він був поруч.
  8. Ця молитва мені завжди пригадує про смиренність. І чому вона важлива для повсякденного життя. Особливо в часі Великого Посту.

    Боже даруй мені спокій, щоб
    прийняти те, чого я не можу змінити;
    мужність, щоб змінити те, що можу;
    і мудрість, щоб бачити різницю.

    Жити кожен день як перший раз, насолоджуючись кожною хвилиною;
    Акцептувати випробування як шлях до миру;
    Приймати цей грішний світ таким який він є, так як Він це робив, а не так як я цього бажаю;
    Довіряти, що Він все зробить правильно
    якщо я ввіряю себе Його волі;
    Приймати, що я можу бути досить щаслива в цьому житті і найвищою мірою щаслива з Ним назавжди в небі.
    Амінь.

    - Рейнхольд Нібур

    Звірся на Господа всім твоїм серцем,
    не покладайсь на власний розум.
    У всіх твоїх путях думай про нього
    і він твої стежки вирівняє.

    Приповідки 3, 5-6

    PS. Переклад з англійської власний
  9. Цікаво зауважила вчора моя псіхічка, що чим дальше я просуваюсь в праці над собою і втрачаю вагу, тим більше втрачаю дитячість в свому зовнішньому вигляді. Вона сказала, що виглядаю більше як доросла жінка.
    Почувши ці слова мені стало страшно. Якось так лячно, адже у мене асоціація: доросла людина = зла людина. Все, що я розумію про буття дорослим значить бути злою відьмою і використовувати людей в власних цілях. Такий у мене приклад завше був в моїх рідних які мене оточують. Боюсь, що з втратою дитячої зовнішності втрачу дитячу і світлу душу.
    Цікаво, що чоловік більше чіплятись почав після цих всіх змін. Може йому подобається зміна, може всетаки бути дорослим не означає бути злюкою чи змією? Невже можна бути дорослою і залишатись добродушною і відкритою?:girl_flag_of_truce:
  10. Як ти можеш! Діти за тобою питаються все частіше і частіше. Як ти собі дозволяєш ходити три а нераз і чотири рази на тиждень на збори. Ти стала егоїстична і зовсім не думаєш про дітей. Що я їм можу сказати? Чому мами нема вдома? Ну те, що я егоїст то це нормально, але як ти собі дозволила бути такою егоїстичною. Ти ж мама! Як ти можеш залишати дітей вечорами на мене і йти на свої засідання. Що тобі мало одного разу на тиждень? Ти в мене ще поплачеш. Я тобі покажу. Я тепер нічого не буду робити по-хаті. Ти в мене ще пожалієш.

    Ну так... Я така. Егоїстка. Я егоїстка, бо не сиджу вдома і не їм все, що перед собою бачу. Як я собі навіть таке дозволяю. А про що маю жаліти? Про те, що Бог мене витяг за ноги з депресії, що показав мені, що жертвою бути не можна, що я перестала кидатись на дітей як коршун на здобич, що я полюбила себе, а ще важливіше, що мене просто прийняли без ніяких сподівань і списку який я повинна виконати і змінити себе до того, як мене заакцептують? Про це я маю жаліти? Чи про те, що я не боюсь тих закидів і істерик. Ні, я не боюсь істерик чи скандалів. Я обірвала шнурочки якими хтось шарпав. Не має він більше контролю ані над моїми емоціями ані над моїми діями. Тільки одна особа може мене контролювати, це я сама. Тільки з Божою допомогою я переживу все. Бог про мене дбає. Я ввірила своє життя Богу. Якщо це егоїзм, то я егоїстка.:connie_pull-pigtail
  11. В нашому клюбі :) ми говоримо і стараємось досягнути чистоти душі і ясності думок. Так цікаво, бо ніколи над тим не задумувалась. Слухаю історії людей і вони розповідають, що попереднє життя було як в тумані. Ніби і жила, але і не жила. Важко було таке зрозуміти, аж поки я сама не пережила онтої ясності думок. Ні, я не кажу, що я перестала гніватись, чи імпульсивно реагувати на речі які мені стаються в повсякденному житті. Але такий ясний розум яким мене обдарував Бог, дає мені можливість бачити мої помилки зразу. Акцептувати і виправляти їх, і не чекати, що хтось інший зробить перший крок. Мені настільки стало неважливим хто перший визнає помилку. Це зовсім всеодно. Я не можу бути в тумані, і не можу дозволяти собі ходити з образою в серці. Все якось так легко. Так, до мене навідуються думки які не можа назвати надто невинними, але вони як приходять так і відходять. Вони не залишаються і не розвиваються в моїй голові. Бог мене кріпить в моїх починаннях, і саме він мене переніс через Свята, і я змогла не зійти з обраної мною дороги. Ніколи не думала, що Бог дбає про те що я їм. Тепер бачу, що він і про це дбає. Він знає, що є краще для мене. І Він знає, що для мене краще не їсти того, що я не можу і краще стримати себе. Він керує мною, бо я довіряю Йому себе повністю. Він дарував мені ясність думок і за це я Йому вдячна!
  12. Сніданок

    4 унції протеїну
    6 унцій фрукта
    1/4 склянки каші
    1 склянка молочного продукту

    Обід

    4 унції протеїну
    2 горня овочів
    1 чайна ложка жиру

    Вечеря

    4 унції протеїну
    3 склянки овочів
    2 чайні ложки жиру

    Перекуска перед сном

    8 унцій молочного
    1/4 горня каші
    2 унції фрукта

    Їсти чотири рази на день, пити багато. Не можна ніякого цукру, хліба або мучних виробів.

    На завтра вже собі приготувала їдження. Виглядає мені дуже багато їди, бо я їм менше, але кажуть, що так треба їсти.

    А також маю завдання написати нарис про моє відношення до їжі, і чому моє життя стало неконтрольоване саме через їжу.
  13. Я плакала. Себе картала, сварила і плакала. Вичитала, що треба собі дозволяти їсти один раз на тиждень щось солодке, аби перехитрити свій мозок. Ага... і в п’ятницю я його перехитряла, і в суботу, і в неділю... Перехитряла, бо не могла піти в суботу на зустріч, а так хотіла. А в понеділок просто не стрималась, і плакала цілу сесію в психолога. Просто визнала, що я сама себе стримую у всьому. Найбільший сповільнювач і критик, це я сама. Я настільки звиклась бути принижена, що якщо мене хтось не критикує і принижує, я знаходжу можливість зробити це сама. Люди довкола мене живуть, а я просто себе картаю, за те, що я не живу.
    Я плакала... Психолог мені говорила, що я вже багато просунулась в своїй роботі над собою. Мені було важко в це повірити, адже я бачу себе далі, як поранену лань в клітці. Але вона сказала, що я вже не шукаю оправдання поведінки моїх улюблених, я вже реально аналізую себе і шукаю виходу. Сказала мені, що я розумна і дуже щиро відчуваю і розпізнаю свої почуття і переживання. Хвалила мене, що я талановита. Саме тому мене і не люблять, бо я інакша. А я шукаю, щоб вони мене визнали і прийняли. Як то важко визнавати, що ВОНИ ніколи мене не приймуть і не визнають. Я буду завше їм перешкаджати. Я буду НЕ така. Пора збудитись і подивитись на це реально. Шукати треба на стороні. Розуміння і визнання я знайду з чужими людьми. Але перш ніж це станеться, я мушу перестати дивитись на світ через призму мого виховання, і виключити той голос який завжди пробує мене переконати, що я не варта. Краще сиди і не вилізай із своєї нори, ти ітак нічого не досягнеш. Ти не вмієш в іншому жити. То інше, воно нам чуже і дике. Ти його боїшся.
    Так я, боюсь зміни, бо вже настільки звиклось бути приниженою, що сама думка того, що мене можна любити просто так мене лякає. Невже таке буває, що тебе люблять і не картають, не карають, не принижують, не критикують... невже таке можливо, що навіть якщо ти помилився, тобі скажуть, це нічого. Ми все направимо. Ось побачиш, завтра буде новий день і він буде кращий. Невже таке можливо?

    Страх. Страх огортає мене. Та невже я хочу прожити решту своїх днів в кам’яному колі? Таки треба знайти цей старий серіал - В кам’яному колі. Він до мене колись промовляв. Страх нового не перекреслить моє бажання вирватись із кам’яного кола. Я хочу жити. Я хочу радіти вранішній зорі. Я хочу зустрічати сонечко і радіти тому, що Бог подарував нам ще один день. Він буде новий, він буде цікавий, той новий день. Він буде іншим!
  14. Продовжимо епопею з моїми походами на збори обжорок.
    Вчора був дуже паскудний, в плані погоди день. На нас сунувся ураган і торнадо, і нам прогнозували сидіти вдома і ніде не ходити. Мені так хотілось піти на збори... адже я пропустила суботню зустріч саме через те, що вдома було багато роботи той не було змоги поїхати. Я давно попередила чоловіка, що йду що-вівторка на збори, які для мене дуже важливі. І от вчора... час доходить до 7-ї вечора, а хатою почало хитати, вітер почав бити в вікна сильним проливним дощем, і я подумала, що мій мітинг накрився. На щастя, виявилось, що вдома нема хліба і хіба знайшлась остання половинка батона, за яку діти з чоловіком чуть не побились і треба було купити хоч якийсь хліб на завтра. Я вирішила - їду куплю хліб, і заодно подивлюсь, а раптом приїде хтось на зустріч. Незважаючи на проливний дощ, і паскудну дорогу я заїхала до вже знайомої церкви. Різні почуття переповняли мене... Може знову нікого не буде і я поцілую клямку? Таки на парковій площі нікого не було... та тут я побачила, що жіночка пішла і відкрила кімнату, де ми збираємось, і включила світло. УРА! Моя поїздка не на марно. Йду...
    Початок був як і минулого разу. Молитва, читання основних принципів системи... а далі було читання із книжки 12 Кроків, а саме крок номер вісім. (про крок можна почитати в попередньому дописі)
    Ми почали читати абзаци із книжки, і хто хотів той розповідав як даний текс промовляє до нього/неї і спонукає над чимось задуматись. Говорили в загальному, не дуже відкривались чи конкретно називали особу яка завинила перед кимось, або та якій ми зробили прикрість. В тому розділі ми читали про те, що навіть ті хто нам завинив і зробив прикрість заслуговують на прощення. Я побачила там людей переповнених болем, які не хочуть прощати. Не хочуть, бо це важко. Важко пробачити з глибини душі. Пробачити і прийняти іншу особу.
    Декілька людей відмовились говорити, а одна сказала, що вона концентрувалась на тому де знайти щось поїсти а ніж те, щоб поспілкуватись з цікавими людьми. Тобто, вона уникала спілкування з людьми і заповнювала те спілкування смаколиками. Гммм... І ось час дійшов до мене.
    Я прочитала абзац. До мене не те, що один абзац говорив, а цілий розділ промовляв саме до мене, бо я опинилась в тій групі саме через нелегкі відносини з мамою і чоловіком. Я про це і сказала. З маленької у мене були дуже важкі відносини з моєю мамою, а сьогодні і з мамою і з чоловіком. Сльози заповнили мої очі і просто хлинули по щоках. Так. Саме через такі важкі відносини з мамою я маю проблеми із вагою. Ми не мали права мати друзів, через страх що ми розкажемо про те якої ми віри... а батьки у мене вчителі. А сексотів на той час по школах ще було досить, і мій вчитель російської мови і літератури був саме такою особою, і в нашому будинку, де 5 квартив жив один комуняка який на всіх доносив. Так, ми жили в страху, і в біді... але окрім всього щей в великому утиску з боку мами і бабці.
    Також в розділі йшла мова про те, що ми не лишень зранені іншими, а й самі зранювали інших через нашу зацикленість на їжі. І що думаєте? Я собі пригадала випадок, не один і не два, а багато, коли я образила чоловіка, маму і бабцю саме через мою зацикленість на їжі, а саме на приготуванні тої їжі. Мені щось не вдавалось, і мама, бабця або чоловік зробили мені зауваження, або і не зробили... а я на них кинулась, накричала, і могла кинути баняком через цілу кухню... саме, бо їжа не така. Я концентрувалась на тому, що масло не збилось, маса звурдилась, ітд. ітп. ТАК! Так поступала моя мама. Вона матюкалась, коли їй щось не вдавалось... але я ж не хочу бути саме така. Я власне задумалась, що в тому прагненні зробити їжу досконалою, і заповнити стіл до відвалу, я ображала інших, близьких мені людей. І за ЦЕ, я маю їх перепросити. Ніякий торт не вартий попсутих відносин.
    Мої откровення заставили інших задуматись, і коли ми пішли говорити по другому колу, то вже говорили всі. Говорили про те, що і вони скривдили своїх маму/тата/сестру/брата. Інші люди такі як вони є, а ми є такі як ми є. Ми повинні інших, а тим більше рідних нам людей, любити. Сваритись з сестрою і заїдати поганий настрій, це глупість. Пробачити їй за те, що вона саме така а не інакша, це велика справа.
    ...
    Після того як зустріч закінчилась мене привітали, що я повернулась, і подякували за те, що я поділилась своїми думками. Я домогла їм задуматись над їхніми проблемами і непрощенням. А одна жіночка дуже втішилась і поділилась зі мною, що дякуючи цій програмі вона знайшла дорогу до Ісуса. Вона була буддисткою і дуже вірила в усі східні релігії, але коли почала шукати Бога, то прийшла до Ісуса. А потім ми вияснили, що ми всі маємо українські або слав’янські корені. Якщо я перше покоління емігрантів, то інші люди є друге або третє.
    Нашого цвіту, по всьому світу!!!:girl_haha:
    Adamsito подобається це.
  15. Щоб описати зустрічі на які я ходжу, і щоб ви краще зрозуміли в чому справа тих зібрань я викладу 12 Кроків/Ступенів які має перейти кожна людина щоб виздоровіти від обжорства. Ці ступені адаптовані із програми АА (анонімні алкоголіки) і направлені на переміну мислення і свого відношення до їжі, себе і інших.

    Дванадцять Кроків Анонімних Обжор

    Крок 1

    Визнати, що ми безсилі перед їжею i наше життя стало некерованим.

    Крок 2

    Прийти до переконання, що Сила, більш могутня, ніж ми, може повернути нам розсудливість.

    Крок 3

    Прийняти рішення і вручити нашу волю і наше життя турботі Бога, як ми Його розуміємо.

    Крок 4

    Глибоко і безстрашно проаналізувати себе.

    Крок 5.

    Визнати перед Богом, собою і іншою особою справжню природу/причину наших проступків.

    Крок 6.

    Повністю підготувати себе до того, що Бог нам допоможе позбутись наших недоліків.

    Крок 7.

    Смиренно просити Його (Бога) виправити наші вади.

    Крок 8.

    Скласти список всіх людей, кому ми заподіяли зло, і сповнитись бажанням загладити свою провину перед ними.

    Крок 9.

    Зробити пряме відшкодування людям яких ми образили чи яким завинили скрізь, де тільки можливо, крім випадків, коли це могло б зашкодити їм чи комусь іншому.

    Крок 10.

    Продовжувати самоаналіз і коли ми буваємо неправі, одразу визнавати це.

    Крок 11.

    Прагнути шляхом молитви і розважань поглибити свідомий зв’язок з Богом, як ми Його розуміємо, молячись лише про розуміння Його волі і сили для її виконання.

    Крок 12.

    Досягнути духовного пробудження, до якого привели ці кроки, і намагатися донести зміст наших ідей до інших нав'язливих ненажер і застосовувати вище названі принципи у всіх наших справах і починаннях.

    Духовні чесноти які треба в собі пробудити на 12 кроків.

    Крок перший: Чесність
    Крок другий: Надія
    Крок третій: Віра
    Крок четвертий: Мужність
    Крок п'ятий: Відвертість
    Крок шостий: Готовність
    Крок сьомий: Смиренність
    Крок восьмий: Самодисципліна
    Крок дев'ятий: Любов до інших
    Крок десятий: Наполегливість
    Крок одинадцятий: Духовне усвідомлення
    Крок дванадцятий: Служіння іншим