Color
Фоновий колір
Фонове зображення
Border Color
Font Type
Font Size
  1. Ще смакота.
  2. щоб не загубити
  3. Останнім часом куди не ткнись - всюди суцільна лояльність. Коли тільки прийшла на Посиденьки, мала легкий шок, бо форум не схожий на сотні інших. Теми змістовні, думки обґрунтовані, модератори працюють! Нема пустих дописів типу "моя думка така-то", "моя отака", "ой, які всі молодці", "всім браво!", на тому і завершили. Спілкування живе, завжди маса інформації до роздумів, дискусії гарячі.
    В основному цікавили "мамські" теми, оскільки підсвідомо вже готувалася до материнства, але на цьому форумі зрозуміла, що не готова абсолютно до нічого. Дитина здавалася чимось віддаленим, маленькою людиною, яка принесе багато клопотів, якою мають займатися бабусі, бо їм видніше; маленькою людиною, яка має кричати ночами і хворіти на ГРЗ. Пологів боялася дико. Завжди хотіла відразу двійню, щоб мені зробили кесарський, і поставити на тому крапку в дітонародженні. Благо, підлити масла в вогонь було кому: у всіх родичок були важкезні пологи з важкезним післяпологовим періодом. Годування грудьми? А що, є жінки, в яких буває молоко? Я думала, такі перевелися разом з аварією на ЧАЕС. Мама годувала мене 3 місяці, 2,5 з яких догодовувала манкою. З сестрою взагалі ніякого молока не було. Тобто я приречена однозначно. І тут натрапляю на форум, де мало того, що жінки щасливо народжують, годують, виховують, та ще й радість від того отримують! В більшості я завдячую ДП тим, що сама є щасливою, виспаною, годуючою мамою. Без бзіків про тягар материнства.
    Теми з інших розділів теж багато в чому допомогли сформувати нарешті власну думку на важливі речі. Не тому, що хтось нав"язав свої погляди, а тому що аргументовано, в деяких моментах можливо навіть різко, виклав їх.
    Останнім часом стало на форумі дуже лояльно. Дискусії так часто з"їжджають на "особисту думку", "особисту справу", "не-повиннісь-комусь-щось-доводити", "гріх-когось-засуджувати-навіть-якщо-це-стосується-принципових-питань". Останнє найсмішніше. Ніби дорослі люди спілкуються. Ніби ж є якісь аргументи в кожної зі сторін. Але останній аргумент завжди звучить однаково: "А чого то ви собі дозволяєте когось засуджувати? А ви що, не знаєте, що то гріх? Га?" З того всього виходить, що будь-який словесний протест проти аморальних явищ автоматично зачіпає чиюсь особисту позицію, а отже не може бути озвученим на форумі. Неважливо, чого конкретно то стосується. Кожна людина завжди знайде виправдання для свого вчинку. Мало того, ще й звинуватить опонента в некоректності і стонадцятий раз вкаже на "право особистого вибору". При тому на аргументи уваги звертається вкрай мало, йде потік емоцій, знаків оклику, особистих образ.
    З одного боку, ніби все правильно. Якщо той вибір є особистим, нікого не зачіпає і не виходить за межі власної квартири, хай би було. Але ж воно не так. І практика то тільки доводить. Можна навести ГВ як приклад. Я коли думала, що годувати не буду, то був мій особистий вибір? Навряд. То була стійка установка мами, бабці, а в них то був наслідок впливу радянської медицини і сучасних поглядів на жінку. Якби мені потрапила на очі інформація іншого напрямку, я б теж, можливо, кричала зараз про особистий вибір і свою безмолочність. Або гірший приклад - абортів. На це теж часто закривають очі, бо це теж чийсь особистий вибір, і комусь нести за це відповідальність. Серйозно? Якщо якась жінка повідомить вас про намір зробити аборт, а ви мовчки послухаєте і підтримаєте (то ж її особиста справа), хіба це не буде розділенням відповідальності? В темі ЕКЗ всі намагання донести інформацію про те, що ембріони гинуть при цій процедурі наштовхуються на шалений спротив і негатив, бо знати це - то брати на себе відповідальність. А коли знати тільки позитивний бік, вже значно легше. А гвалтувати свою совість ніхто не хоче. Список тем можна продовжувати на власний смак.
    Загалом, не знаю, де межа між особистим і суспільним, але я не хочу, щоб це "особите" безперешкодно проникало в світ, в якому жити моїм дітям. Бо воно так і буде. І то дуже скоро, бо спочатку вимагається повага до особистого, потім права не приховувати особисте, а потім - зведення цього "особистого" до рівня нормального і загальноприйнятого. Тому я завжди відчуваю гостру відповідальність за фразу "так, то ваша особиста справа". А форум, між тим, стає дедалі лояльнішим.