Хотілось би поговорити про межу господинності.. Ні, не про ту, яка Богом дана як талан славетного кухаря, і також не про вроджений педантизм. Думаю всі ми знаємо про прищеплене змалечку відношення наших українських мам до господарки, відношення сусідів до оцінювання Ваших домашніх клопотів, вихваляння в гостях саме цими темами... Що скажете про такі "господинності"? Є знайома, що відпрошується з роботи по 2 дні на усі церковні свята майже, бо встає о 3 ранку, щоб на праздник в селі наготувати і гостей чоловік 20-30 запросити. І все б нічого, але зарплатні ні їй, ні дітям постійно не вистачає, заледве зводить кінці з кінцями.. А коли мова зайшла скільки в неї йде зарплатні на ці праздники - вона здивувалась - ТО Ж ЛЮДИ ЩО СКАЖУТЬ якщо вона не наготує для всіх на кожен праздник.. Ми всі знаємо, що зараз вартують продукти. Однак для декого традиційно свята - це обов"язкова повинність влаштувати забаву з величезним столом. Більше того, це найбільша гордість, яка перевершує навіть потреби скажімо своїх дітей в оплаті їхнього навчання і т.п. Часом на продукти (окрім пісної бульби) для себе вже бракує під кінець місяця. Маю ще знайому, яка посередненько (відверто кажучи) готує, але це для неї фетиш - вона всі вечори сидить на кухні. Каже, що так її мама все життя вчила - щоб чоловікові смачно було. От тільки чоловікові як він при ній зізнається - байдуже. Він гнітиться тим, що ніде її витягнути не може з хати з-за кухні. Не можу свідчити, що це похідна причина, але вже не один раз ввечері бачила його в різних веселих компаніях доки жінка вдома виконує "святий" обов"язок приготування вечері. Такий прикладів бачу насправді багато більше. ІМХО, це традиції нашого регіону, з-за яких ми знані господиньки деінде, але з якими в певних сім"ях відверто переборщують вважаючи чомусь, що тільки це є гарантією сімейного щастя і справжньою причиною для визнання жінки громадськістю. Які приклади з Вашого життя Ви вважаєте вже віджили себе? Бо вдома я часом з мамою маю непорозуміння - вона готова впасти біля духовки, але яка б змучена не була буде готувати надцять страв для вечері. До того ж потім ЩЕ й ображається, що натрудилась, а ми СТІЛЬКИ з"їсти не змогли... Господиньки, коли Ви на кухні чи за порохотягом кажете для себе СТОП, щоб не відчути при цьому себе злочинцем?
Відповідь: Чи не надто ми господині? Цікава і широка тема. Погоджуюсь, що ми живемо в специфічному регіоні, де думка людей має має ДУЖЕ велике значення. Питання тільки, хто ці люди і чи часто вони самі відповідають критеріям? Я належу до тих господинь, які готують без фанатизму. Звісно сім'ю треба нагодувати, але витрачати останню копійку на всілякі дорогущі наїдки - ні! А свята - це ж для душі: зустрічі рідних, щоб поспілкуватися, а не наїстися. Коли я виходила заміж, то попередила чоловіка, що їсти готуватиму, але це не моя стихія. Він з розумінням поставився, бо на кухні не є немічним: жив сам на квартирі і готував теж сам собі. Тому якщо мені щось смачно виходить, то це одразу помічають.
Відповідь: Чи не надто ми господині? Ги, мені і стоп собі казати не тре, природня лінь і пофігізм беруть своє :ninja::ninja::ninja: Тобто поки немає дітей, якщо я не хочу і не можу, то нічого робити не буду. І вшистко єдно хто що скаже (окрім часів, коли приїжджає мама, тоді хата вилизана, бо нервів мені шкода). Вахта на кухні на свята теж не для мене, як бачу бідних господиньок, що цілий день готували, а потім навіть потішитись не можуть, бо замучені - то дуже їх шкода. Але після того як почитаю деякі наші гілочки про господиньок і кухню, то починає розвиватися комплекс неповноцінності та прокидатися совість :xaxa:
Відповідь: Чи не надто ми господині? Ну так) Я ще мучусь совістю бо не завжди маю час написати в ту гілку чи сфоткати страву як наобіцялась:confused: Зате, яка то скарбничка ідей + 1000
Відповідь: Чи не надто ми господині? не знаю навіть , як правильно формулювати. не вважаю себе супер пупер господинею, але завди стараюся, щоб було чисто і наготовано. АЛЕ! якщо немаю настрою- ПМС, просто змучена і т.д., то мжу і канапкку зробити, чи кашу зварити, і ніц мені на те не скаже, а можу взагалі не робити нічого. також, можу не прибирати , бо маю - йти до кіна, до дівчат , на День народження і т.д. тобто не поприбирати в широкому розумінні цього слова: спокійно можу мити сантехніку замість суботи в понеділок, чи там не пилососити якийсь час. загальний порядок - то і так тримаю завжди. друге АЛЕ! про те, що інші скажуть. мені все рівно по великому рахунку, АЛЕ завжди коли телефонують друзі , що заїдуть, намагаюсь швидко поховати всі речі по квартирі і поскаладати всякі газетки, журнали, диски на купки. не люблю коли при людях - так все валяється. відносно гостин - нема грошей , то ПИВО+чіпси, креветки , або чай + солодке, фрукти. є гроші - салати, закуски, друге.
Відповідь: Чи не надто ми господині? Так, деколи наші гілочки про господинь вражають. Жінки, звичайно, молодці, що вміють потішити своїх рідних смаколиками. Але не розумію я навіщо на одну вечерю наготовувати по дві мясні страви, два гарніри, по два салати, ще й пляцок, ще й млинці... :confused: Моя сімя стільки не зїсть. А ще й в умовах кризи, навіть не уявляю скільки то грошей треба. Мені пощастило, що мої рідні не потребують таких наготувань, тому, коли готуємо щось більше ніж звичайна вечеря, то це в радість.
Відповідь: Чи не надто ми господині? не знаю. може в когось немає часу, от і готуюьть на 3 вечері і 3 обіди вперед?? я наприклад, так не готую, але що вечора готувати - теже немаю часу.
Відповідь: Чи не надто ми господині? У нас вдома дуже часто бувають гості, і в будні і в свята, то якби я кожного разу наготовлювала повні столи, не знаю як би ми виживали. Готую для гостей залежно від настрою: коли можу і спекти щось і якусь страву нову придумати, а коли і просто канапками з чаєм обходиться і думаю, що це нормально. Бо з іншого боку, коли я викладаюсь наповну для гостей, то їм потім треба так само викластись для нас, як ми до них прийдемо, а я не люблю створювати людям зайвий клопіт. Недавно була в коліжанки, то в неї не було особливо поскладано і прибирано, ми пили чай з печивом, яке я принесла, але мені так було добре, бо ми спокійно поговорили, діти побавились і ніхто не сидів на кухні, а після того їй не треба було мити гору посуду. Ми дійсно відпочили! Але от на свята великі то дійсно, ми і печемо і салати і гаряче, тому як то свято наближається, в мене не святковий настрій, а передчуття днів прикутих до кухні, а ще й такі витрати.. Хотілося би, щоб ці традиції відійшли в минуле..
Відповідь: Чи не надто ми господині? В нас повна демократія:є настрій-готую щось смачненьке, але в основному їсти є тільки найнеобхідніше, навіть першу страву готую не завжди:ninja:, часу бракує:ninja: і бажання:xaxa::xaxa::xaxa:, чоловік на кухні в нас гість, так хіба чаю може заколотити, але як нема шо їсти не вередує, от зранку сьогодні торт з чаєм їв, а вчора я картопельки насмажила. З прибиранням ще гірше, нормально чисто буває тільки тоді коли мій благовірний за то береться, в мене вистачає тільки сили на один поверх і сантехніку, або тільки на кухню. Поїсти за межами дому-то досить часто, головне готуємо Іринці Отакі ми лінюхи)))
Відповідь: Чи не надто ми господині? Мені здається, що зараз жінки вже відходять від загального "поклоніння столу", як це було, скажімо, років надцять тому, коли молода господиня повинна була пройти іспит на борщ чи вареники. Коли І. Франко одружився і привіз дружину-східнячку до Львова (а це 1880-і роки), то "гостинна львівська публіка" довго не могла простити їй зіпсутий "Празький торт". Це тоді була велика ганьба не вміти приготувати того торта. Хоча сам Франко ніколи не надавав їжі великого значення, і їх сім'ї такі речі не шкодили. Життя змінюється і тепер всі орієнтуються на розвиток (чогось нового навчитися, про щось дізнатися тощо) і потреби тіла відходять на другий план. Жити для того, щоб їсти чи їсти для того, щоб жити?
Відповідь: Чи не надто ми господині? Я знаю чи то з-за часу відношення змінюється.. Про те, що зле втішатись "чрєвоугодієм" дуже древня книжка ще писала
Відповідь: Чи не надто ми господині? А, забула про гостей. Змінила в нас традиційні гнуті столи на просту вечерю, готую друге і якесь мяско і один салат, подаю відразу, тому нікому ніяких перекусок іне хочеться, в більшості просто чай та солодке, і тільки при великих забавах-по серйозному))) Стараємось по можливості замовляти десь поза домом.
Відповідь: Чи не надто ми господині? А я от дуже люблю накривати на стіл - люблю гарний посуд, гарне цікаве сервірування, цікаві страви. Але таке буває рідко Може й тому, що рідко, люблю це робити і фантазувати.:shy: А на кожен день, то час від часу готую, хоч і чоловік по вихідних теж може щось приготувати. Завжди його хвалю, щоб мав бажання покуховарити знову День народження, наприклад, ми святкуємо завжди сім"єю: ми з чоловіком, батьки і брат. Нічого особливого не готуємо: канапки, якийсь новий салатик, фрукти, торт і вино. З коліжанкою люблю попити каву на кухні Є одна знайома, про яку я вже раніше писала: на весілля дочці брала кредит, купляла на подарунки 11 золотих виробів; просила мою маму привезти їй зі Львова "той-во-во, з червоними вочима". Виявилося, що це креветки В село на весілля в шалаші, в середині липня. Мама ледве її відмовила, бо вона хотіла так щоб люди "мали про шо гадати". На всі свята ця жінка влаштовує забави-прийоми на 20-30 чоловік, позичає-перепозичає гроші. І кому то треба?! :8:
Відповідь: Чи не надто ми господині? Мій чоловік з традиційної галицької родини, з "пишнонакритими" столами і чудово прибраною квартирою, ідеально вичищеною, всією в рушниках (це я не іронізую, мені це все дуже подобається, але якщо не я це роблю). А у нас в квартирі творчий безлад (квартира не наша, неохота навіть елементарний ремонт зробити), всюди папери, ящики, два компьютери, посередині піаніно, ще і божевільно-радісний кіт.:xaxa: Готую я раз на день, і то найпростіші страви. Гостей я годую купленими печивами та іншим солодким, без жодних докорів сумління, бо вважаю, що вони прийшли подивитися на нас, а не на мій стіл . Всякі там пароварки-комбайни я терпіти не можу і вважаю зайвими в своєму господарстві.І нам так добре разом. Але я впевнена, що моя свекруха посеред такого не вижила би, і я поважаю її думку. Це я все до того, що кожна родина точно має свої рамки господарності, головне, щоб чоловік-дружина це узгодили (бажано ще до одруження), тоді не буде претензій одне до одного і роздратувань навіть сама на себе, як я бачу у деяких знайомих, що від себе вимагають "підтримувати рівень".
Відповідь: Чи не надто ми господині? Ой, яка гарна тема. У мене є багато чого сказати: Почну з себе. Коли я була маленькою дiвчинкою i нарiзала ковбаску грубелезними шматами на канапку у моєї баби ставався серцевий напад. Одразу починався "урок" нарiзання та сервiрування i примовляння "Якщо будеш тонесенько нарiзати, то будеш гарна господиня i всi тебе будуть кликати помагати нарiзати, так як мене всi кличуть нарiзати i сервiрувати". Потiм були фрази "вчись готувати борщ, бо нiхто замiж не вiзьме", "вчись пiдмiтати кропотливо, бо нiхто замiж не вiзьме" iтд iтп... Перше я нiчого про то не думала, бо нi бути господинею, нi жiнкою в 10 рокiв мене не цiкавило. Коли я пiдросла то задумалась. Оце я буду нарiзати тоненько i мене будуть кликати помагати. Хм. Замiсть того щоб гарно сидiти за столом, їсти пити (i хороше походити) на святi, я буду припряжена на кухнi тяжкою працею, та ще й на чужiй кухнi АГА! Менi стало шкода бабусю, бо фактично так у неї i було. Навiть мамине весiлля в бiльшiй частинi бабуся вiдгуляла на кухнi. Ех... А замiж ... точно не через борщ чоловiк мене "взяв". Читаючи нашi гiлки про господинь я теж щиро дивуюсь i навiть пишаюсь нашими форумлянками якi i нагодують i дiтей грудьми кормлять i все випрано, i зашито, i прибрано, i всi щасливi. Я так не вмiю. I на щастя (менi, особисто) я живу у суспiльствi яке абсолютно не дбає чи ти сама прибираєш, ти до тебе приходить панi поприбирати, чи ти сама наготувала, чи замовила вечерю, i чи твоя подерта кишеня зашита самою а чи хiмчисткою. Менi це дуже пiдходить. Коли я хочу пощеголяти перед подругами своїми кулiнарними та сервiрувальними здiбностями, то кличу на вечерю, готуюсь заздалегiдь. Сiмейнi свята (в основному релiгiйнi) теж проходять вiдмiнно. А так, на кожен день... хiба шо готую ТIЛЬКИ тому що маю дитинку якiй треба їсти нормальну їжу а не канапки i банани, на яких я спокiйно можу прожити ( i мiй чоловiк, на щастя, також). Але, АЛЕ, хоч для мене бути супер вуман господинею не є необхiднiстю я вiддаю шану тим жiночкам якi це роблять з власних, суспiльних чи iнших мiркувань!
Відповідь: Чи не надто ми господині? Боро, дякую за тему, дуже актуально для мене. Подібні питання мене давно вже дивують. На щастя, моя кохана мамця завжди мене берегла від кухні і по можливості іншої тяжкої хатньої роботи (казала: "вийдеш заміж - ще наробишся"), тому я практично самоучка з невеликим стажем у справі кулінарії. В наших з чоловіком сім'ях немає і ніколи не було культу їжі, застіль, випікання тортів і пляцків і домашніх забав. Якщо чесно, практично всі свята (крім релігійних, звичайно) ми святкуємо чи то в ресторані, чи в кафе. Так простіше мені в першу чергу (бо не мушу бути офіціанткою-посудомийкою на своєму святі, а потім ще й прибиральницею). Волію гарно привести себе до ладу, прогулятися по повітрі, щоб мені хтось підніс-подав, а потім я, вибравши з меню те, що хочу і з"ївши скільки хочу, відсунула тарілку і пішла собі в чисту хату. Звісно, до нас приходять гості час від часу, але на коньяк, каву, фрукти, сирну чи овочеву нарізку або солодке, куплене в сусідньому "Темпі". Я не засуджую тих, хто півжиття проводять на кухні, то їх свідомий чи нав'язаних суспільством вибір, але...то не мій варіант Я занадто ціную свій час і сон, щоби після роботи або в вихідні, замість того, щоб зробити щось цікаве, вийти кудись, чергувати на кухні і "видавати на-гора" обіди чи вечері з 3 страв. А потім боротися з зайвими кілограмами :confused: Щодо щоденного хрчування, я готую на 2-3 дні якусь основну страву (м'ясо запечене, тушене, парове, рибу - щось такого), перше, а гарнір чи салат - безпосередньо перед тим, як їсти. Якщо не маю натхнення чи часу - не готую, чоловік жодного разу не зробив з того трагедії. Вважаю, що господиня - це та, в якої вдома затишно, світло, чисто, мирно, доглянута, в гарному охайному одязі, незалежно від того, скільки страв на вечерю і чи наліплені кожну неділю вареники... імхо
Відповідь: Чи не надто ми господині? А я люблю готувати. Не роблю з того культу, але люблю собі в кухні чаклувати. Я так відпочиваю . Бідний мій чоловік мусить поїдати плоди моїх експериментів . На свята готую скільки можу (не три ночі підряд і не на останні гроші). Волію, щоб було менше, але смачно. Чоловік ніколи не робить культу з їжі, але якщо нема що їсти - бурчить . На свята у нас завжди наготовано, завжди приходять гості. Мені приємно їх частувати власноруч зготовленою їжею. Я не роблю з того проблеми, мені подобається. Але якщо я втомлена чи не маю настрою, то попереджаю, що сьогодні у нас магазинні півфабрикати. Хоч тепер не сильно виходить, бо діти вимагають перше друге і компот. І так щодня. І щодня свіже .
Відповідь: Чи не надто ми господині? А про пароварки(особливо мультиварки)-комбайни ви не праві. Це просто геніально для ненадтогосподині: 3 морквини, 2 петрушки -на 5 сек. в комбайн + 2 тушки риби, все разом кинути в мультиварку і достати аж як чоловік на порозі покажеться. В той момент легким рухом руки гарно викласти на тарілку і всі щасливі! І то би я дурна півгодини терла на терці, обдирала манікюр, а потім ще й стояла пильнувала біля плити? Тю:xaxa:
Відповідь: Чи не надто ми господині? А я дуже люблю готувати, це для мене своєрідний відпочинок, коли є вільна хвилинка, залажу на сайт чи форум по кулінарії і можу там довго засидітися..не люблю одноманітної їжі, якщо є настрій і час можу по-експерементувати, особливо це стосується приготувань на Новий Рік чи улюблені зимові свята. В робочі дні переважно зараз не готую, бо працюю допізна, але на вихідні в плані відпочинку люблю проводити час на кухні, особливо якщо хтось перед тим привіз мені продукти Вірю в правило, щоб їжа була смачною, треба вкладати у неї любов та старання. Прибирання не люблю, виділяю день в тиждень коли роблю стандартно порядок по цілій кімнаті від шуфляд і до миття підлоги..
Відповідь: Чи не надто ми господині? мене з дитинства старші привчили, що "Таня вчиться, а хата якось сама поприбирається":xaxa: Таня закінчила вчитись, пішла працювати - і хата, як і зазвичай, сама облаштовувалась:confused: потім ми стали жити з чоловіком разом - я не відчувала себе повноправною хазяйкою - тому особливо й не старалась одружились, почали мотатись по зйомним квартирам - бажання облагороджувати житло є, а дозволу тре просити в чужого дядька:no: та й, загалом, головне це любов мій чоловік менше мене за незварений борщ чи позавчорашню підогріту гречку любити не стане після читання цієї теми, вперше за півроку зварила зупу, дякую боро:xaxa:
