Дитяча агресія

Тема у розділі 'Діти-квіти', створена користувачем Liliyah Romanova, 6 Червень 2009.

  1. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Думала писати в жилєтку, але напишу сюди.

    Маємо проблеми в школі, останнім часом щораз більше. І хоч до кінця навчального року залишилося менше місяця, ситуація тільки загострюється.

    То нам приписували дефіцит уваги, то тепер соціопатію...

    Так, він агресивний, але чомусь не вдома, а в школі. (згодом більше поясню)
    Він не вміє доносити, жалітися... а на нього жаліються... бо він здачі дає... І попробуй тут щось зміни. :sad::sad::sad:

    Які причини дитячої агресії? Як з нею боротися?
     
    • Подобається Подобається x 14
  2. Анута

    Анута Well-Known Member

    Відповідь: Дитяча агресія

    в мене ще все попереду, але вже багато чого аналізуючи можу сказати, що агресія в сім"ї по відношенню до дитини, приводить до того, що дитина починає сприймати таку поведінку як норму по відношенню до інших. я дуже-предуже намагаюсь всетаки достукатись словами, хоча теж не без гріха.
    а ще дуже багато залежить від телєка. Дитина там бачить певні моделі поведінки, які потім приміряє на себе. Багато того є в мультах (для прикладу мадагаскар-2 і та бабуля (!) що всіх лупцює), а ще багато в фільмах і рекламах. А якщо батьки це дивляться, а може ще місцями захоплюються, то практично однозначно дитина прийме це як взірець. А мульти то точно дитина сприймає як образ до наслідування.
    Де в нашому етносі є бабулі, які всім дають тумаків? В наших казках Бабуся це такий теплий і милий образ, одна доброта...

    Лілю, може в школі якась певна ситуація виникає? якась компанія тощо?
     
    • Подобається Подобається x 10
  3. natorella

    natorella Well-Known Member

    Відповідь: Дитяча агресія

    яка то школа? мо якоїсь методики? монтесорі мають звичку вчити дітей шоб розказували про всякі дрібні проступки
    ви краще розкажіть шо то стається, бо слова дефіцит уваги і соціопатія беруться не з неба. тим більше найчастіше причина йде з дому
     
    • Подобається Подобається x 3
  4. Анута

    Анута Well-Known Member

    Відповідь: Дитяча агресія

    можливо там є якісь мозкові "паталогії"...

    ви самі бачите всі її промахи у вихованні. Єдине що залишається саме вам, не допустити такого у себе. Успіхів в цій нелегкій, але думаю вдячній, справі!

    трошки відступ:
    в більшості випадків (не кажу що всі однозначно, бо це було б неправдою) стикаюсь з позицією в стилі "віддала в садок (школу) - нехай там вихователі (вчителі) собі голову мастять (виховують)" а потім, коли доводиться пожинати плоди, кажуть з претензіями "І куди ті вихователі (вчителі) дивляться? як це вони мою дитину виховали?" Але справа саме в тому, що ця дитина не вихователя і основним вихователем має бути сім"я! які потім претензії і до кого?
    Приблизно як сусідка заробітчанка, лишила малого своїм батькам (бабі з дідом) і приїхавши через 7 років почала висувати їм претензії, що не так їй дитину виховали. Вибачайте, як вміли - так і виховували. треба було тоді самій, а не перекидувати відповідальність на інших.
    щось оце мене понесло...

    як би мені як мамі не було прикро це визнавати, але практично в 100% випадках це так. причина у сім"ї. тому ми дуже стараємось, а що вийде - час покаже.
     
    Останнє редагування: 6 Червень 2009
    • Подобається Подобається x 5
  5. Анута

    Анута Well-Known Member

    Відповідь: Дитяча агресія

    Олько, бачите. всетаки правду народ каже "яблуко від яблуньки..." Можливо вона з появою дитини розуміє, що щось і не так було/є, але розуміння мало. треба з тим щось робити, бо виросте :)
    колись почула фразу, що наші дітки нам дадуть прикурки по всіх питаннях, в яких ми були поганими і ми це все почуємо/побачимо/відчуємо на власній шкурі.
     
    • Подобається Подобається x 6
  6. Анута

    Анута Well-Known Member

    Відповідь: Дитяча агресія

    Олько, не знаю може це і офтоп, але я давно собі вирішила прожити інакше життя, ніж моя матір. Але, саме цікаве, що це стало можливим до втілення лише після одруження і народження дитини відповідно. Тому що основні зміни це взаємовідносини в сім"ї: між жінкою і чоловіком, між батьками і дітьми. Ми маємо вибір, ми вправі і в силах змінити замкнутий круг, який називають ростити собіподібних. Ми можемо і повинні виростити кращих ніж ми, дати дітям, звісно своїм же прикладом, все краще, що було/є у нас. це дуже важка праця, але дуже хочеться щоб наші дітки були душевно більш щасливими ніж ми чи наші батьки. Оскільки в людини з спокійною, врівноваженою душею всюди буде лад ІМНО її не будуть зачіпати плітки, підступи і негаразди, бо це буде означати втрату рівня власної комфортності.
    щось мене знову понесло...
     
    Останнє редагування: 6 Червень 2009
    • Подобається Подобається x 6
  7. Liona

    Liona Well-Known Member

    Відповідь: Дитяча агресія

    Був у нас період агресії :sad: Для себе знайшла 2 лінії поведінки.
    Перша, приємна: лагідністю, ніжністю залюблювати дитину, показувати, що саме така поведінка подобається батькам, навколишнім, друзям. Іншими словами донести до дитини, що як вона ставиться до оточуючих, так потім вони ставитимуться до неї.
    Друга, не дуже приємна: жорстко присікати агресію. Часом навіть працювала формула "агресія за агресію". Тобто якщо ти без причини підійшла і зі злостю гепнула мене чи щипнула - отримуєш те саме, або ж жорстко відправляєшся в куток.

    Чесно скажу, Лілю, працювала як перша лінія поведінки, так і друга. Вірніше не так. Якщо не спрацьовував перший варіант, в хід йшов другий. І другий таки спрацьовував.

    Але в наших діточок вік різний, так що не знаю... Мені здається, що в твоєму випадку має спрацювати перший варіант плюс розмови з Дарчиком. Можливо, справді йому не вистачає уваги батьків, можливо ж це славнозвісний період 7-ми років наближається...
     
    • Подобається Подобається x 12
  8. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Звичайна публічна школа. Він там уже другий рік. Минулого року була інша вчителька. Ту, що він має зараз, Дарко зовсім не любить. У них нелюбов від самого початку року. Якщо він минулого року потрапляв за якусь провину до кабінету директора (чомусь тут така практика дуже популярна) і плакав, просився назад у клас, то цього року він навмисне заважав учительці працювати, аби потрапити до кабінету директора.
    Та й заважання те різне. Якось вона пожалілася, що коли читає книжку дітям, то Дарко не дає сторінку пропустити, бо завжди пам'ятає різні історії і що після чого йде.
    Проблема в тому, що його постійне розчарування в учительці викликає в нього агресію. Мене там нема, я не можу сказати про причини, але виробляє він страшні речі іноді.
    Жалітися тут вчать усюди, бо суспільство таке. Тільки щось - зразу поліцію. А вчать цього з маленького. І от наприклад забере хтось у Дарка іграшку, він забере назад, на нього дитина пожаліється і Дарко буде покараний. А логіка в нього проста: його покарали за те, що в нього забрали забавку. Або якось прийшов додому, на коліні й лікті пластир. Питаю, що сталося, каже, що його штовхнув хлопчисько в школі. Питаю, чи вчительці розповів - ні, сказав, що випадково впав. Ну і дивуйся потім, що дитина викидає оцю безвихідь усю в агресивне ставлення. :girl_sad::girl_sad::girl_sad:

    Дефіциту уваги в Дарка немає. Я навмисне водила його до кількох лікарів, усі сказали, що то просто вчительці лінь з ним працювати, їй простіше, аби до нього приставили соцпрацівника. Нам психолог пояснила, що є в Канаді прихильники цієї теорії, особливо вчителі та батьки, які не вміють дисциплінувати активних дітей. Зрештою, я сама бачу, що дефіциту уваги нема, він може без проблем сидіти й читати книжку годину, бавитися спокійнесенько теж довгий час, діти з дефіцитом уваги би такого не могли. Учителька була дуже розчарована, коли я сказала, що лікар заперечив її переконання про дефіцит уваги. Тепер нове придумали, аби соцпрацівника приставити... Про дітей зі соціопатією я знаю також, читала, маю знайому, котра такою дитиною займається. Дарко занадто залежний від інших людей, занадто сильно цінує друзів, занадто любить їх, аби бути соціопатом. Коротше, я щаслива, що ми школу міняємо на католицьку, бо ця мене вже заколупала...

    Що я в нього точно бачу, він часто хоче уваги. Удома він один, зі мною до 3,5 років був удома. Відколи в школі - ніяк не може змиритися, що йому мало уваги приділяють. Навчився, що увагу можна не лише позитивну привертати, а й негативну. От перекине він кошик із забавками й учителька вже коло нього. І от це є те, в чому я бачу найбільшу проблему, а як це розв'язувати наразі не уявляю.

    Та я після тої його поведінки взагалі боюся реагувати якось не так. Часом на крісло посаджу подумати, а загалом - просто візьму на коліна, поговорю, розпитаю, але не караю взагалі, особливо якщо правду розкаже. Крикнути можу часом, маю такий гріх:girl_sad:, але він це й переймає ідентично, що може крикнути. А бійка відки?

    Моя помилка була в тому, що я занадто слухала їх. Тільки щось - я зразу його сварила, розмовляла з ним про те... А тільки потім до мене дійшло, наскільки моя дитина почувалася в тому одинокою та незахищеною. Я перестала реагувати на жаління й відчула, що він за це став мені вдячний. Було кілька разів, коли я сама бачила, що він нічого не зробив, часом навпаки, але жалітися гнали інші діти. Навіть якось один малий Дарка копнув у кісточку та в живіт і намагався зіпхати на Дарка, що ніби-то він почав, але вже інша дитина не дала, сказала, що брехня й Дарко ніц не робив. От я уявляю, що таке в школі стається, але на ньому вже ярлик почепили й він завжди винен, тому він там незахищений, а відповідно й агресія може бути.
    То все мої гіпотези. І жалі...

    А що таке з періодом 7-ми років?
     
    • Подобається Подобається x 10
  9. Bogdanka

    Bogdanka Well-Known Member

    Відповідь: Дитяча агресія

    Спробую, Лілю, трошки розказати подібний приклад.

    Я жила в Німеччині 2 роки, перший з яких працювала як Au-Pair і жила відповідно в нім. сім'ї. Хлопчик Марвін мав 9 років, дівчинка Меліна 5,5. Марвін ходив до школи, Меліна в садочок. За мого в них перебування Меліна пішла в ту ж школу, що Марвін. Обидвоє були дуже здібні. З хлопчиком все було ок, а дівчинка з перших днів в школі - як хто дитину підмінив.
    Отже, Марвін мав доволі сувору вчительку, але говорив з чіткими посиланнями і авторитетною заявкою, так сказала фрау Шнайдер... це фрау Шнайдер таке розповіла... а Меліна навпаки... і вчитись не дуже хотіла, і завжди їй нічого не задавали - я мусіла дзвонити до мам однокласників і випитувати... от і вибрались ми якось з мамою Меліни і Марвіна в школу. Окрім того, на Марвіна ніхто ніколи не жалівся, а Меліні пару раз записали зауваження за поведінку, про які вона не хотіла з нами говорити.

    Отже перше питання якої національності вчителька? і скільки їй років?

    Мелінина вчителька була досить розумною жінкою, але в майже пенсійному віці і, тому, не мала особливого бажання розбиратись, чому Меліна агресивно себе поводить, чому ніколи в щоденнику нічого не написано про ДЗ і чи вона щось зробила з заданого додому... На питання чи може вона нам пояснити, про зауваження, що дитина щось комусь на уроці забрала - "чому так сталось" або чому вона того-то вщипнула - "в плані за що?" - одна відповідь - вона дитина соціопат і агресор в своїх діях.... ЦЕ НЕПРАВДА! я з тою дитиною жила і точно знаю, вона - типова вреднюля, але дівчинка розумна і можливо навіть гіперсправедлива: ніколи б не пожалілась ні на кого і не доносила, скорше сказала б - він того не робив, а от інші дітки, яких можливо вдома до цього заохочували, або можливо вчителька в школі вважала це достойною поведінкою, відразу скаржились вчительці і, ясно, що в сім років вони не те щоби говорили неправду, а просто подавали все так, як їм вигідно, ще й бачачи, що їм за те "нічого не є".
    А у Меліни на таку вчительську байдужість працював свій супротив і та агресія - то був своєрідний опір. Ми пішли з дитиною до двох незалежних психологів - одного, якого рекомендувала школа, іншого просто приватного і висновки були обидва задовільні - дитина здорова, повноцінна і добре ерудована, як на свій вік. Мама дівчинки звісно переживала, чи не буде вчителька після цього дитину підцьковувати і пішла до директора з тими висновками. Не знаю про що вони з вчителькою і директором розмовляли, але десь до місяця - півтора місяців часу поведінка у Меліни помінялась. Тій вчительці дитина вже не довіряла і напевне і пізніше теж не довіряла, але принаймні щось та й помінялось.
    Думаю у Дарка мусить бути також десь та й вина педагога. Оскільки, не думаю, що хтось в силі "викинути" педагога з його місця праці (таке життя - ми теж комусь в колективі можем не подобатись), то може варто спробувати пристосуватись - тобто говорити з вчителем... раз, два, три... авось дасть результат.
    Я часто підходила після того випадку до вчительки, коли приходила за Меліною і питала, як вона, як її успіхи, як виявилось, все не так і зле як педагог спочатку подавала і врешті - решт (це вже, правда, значно пізніше сталось) - вчителька вибачилась перед мамою.
     
    • Подобається Подобається x 18
  10. Gala

    Gala Well-Known Member

    Відповідь: Дитяча агресія

    Моя мама все життя працює вчителем.Так от,розказує,що діти зараз зовсім інші.Щось їм хоче донести,чогось навчити,а вони слухають і не чують.Усі байдужі до інших.Чомусь дуже багато агресивних і не має у них співчуття до інших.
    Це я також спостерігаю в своєї старшої,вона закінчила 1-й клас.У них дуже хороша вчителька-дуже добра і мудра.Але їй дуже важко .Багато дітей на її вмовляння і розмови просто її не чують.Вона просить ,щоб батьки більше уваги приділяли своїм дітям,говорили до них,бо якщо діти не слухають своїх батьків,то вони її теж не будуть слухати.Є в класі хлопчик,дуже агресивний і до дітей і до вчительки.Практично кожний день хтось з дітей плаче,що він когось набив.Інші дивляться на нього і теж так роблять.Проста розмова і добрі слова до нього не доходять ,.От,попросила вчителька,щоб він не бігав і не не кричав на коридорі,тому що в інших дітей був урок.Він це проігнорував і не звернув на неї ніякої уваги.Тоді вона попросила щоденник,щоб записати зауваження батькам.То він у неї почав виривати з рук і покусав її.Саме гірше що інші діти беруть з нього приклад .Чомусь саме погані приклади,а не добрі.
     
    • Подобається Подобається x 6
  11. Ольга

    Ольга Well-Known Member

    Відповідь: Дитяча агресія

    супер актуальне питання... хоча нам рівно 3 роки і до шкільних проблем далеко, але як присікати агресію я не знаю - від цього впадаю в депресію і в нерви :girl_devil:... Методи Ліони і перший і другий в мене йдуть в хід. Цього тижня поведінка дитини досягнула своєї вершини, точніше моєї вершини терплячості - дитина сильно провинилася (сильно вкусила дитину просто так).
    Після того говорили ми поговорили про той випадок, пояснювали, і, здається, що вже 3 дні прожили без агресії... Дитина перестала кусати бабцю, і видно, що стримується, аби не зробити якусь шкоду...

    Але! Якщо я зірвуся і почну сваритися то Юстина точно таким тоном повторює мене :sad: Значить проблема лише в мені - як себе взяти в руки... ще й на 9 місяці вагітності...
     
    • Подобається Подобається x 13
  12. Liona

    Liona Well-Known Member

    • Подобається Подобається x 4
  13. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Дитяча агресія

    Я втомилася говорити з учителькою, вона надто зосереджена на своєму професіоналізмі та на тому, що Дарко в неї такий уперше за купу років її праці в школі. Я не бачу сенсу балакати з директоркою, бо розмови й так ні до чого не приводять. Вони роблять винною мене й Дарка, їм ніц робити не треба, лише мені.
    Гаразд. Ми їх послухали, поміняли трохи підхід до дитини. Скасували компутер цілковито, відмінили солодке, поміняли дієту... Удома він чудовий. Не слухає часом, але кілька сидінь на стільці завжди повертають слух на місце. :) У парку він дуже слухняний, удома сам прибирає кімнату, купу речей робить сам. Узагалі дуже позитивний. У церкві його поведінка взагалі ідеальна (це при тому, що раніше я мала відчуття, що поле переорала, а не помолилася), його всі постійно хвалять, наскільки він змінився...
    І от тепер, коли мене питає вчителька, директорка, чому вони ніяких змін у його поведінці не помітили, я не маю що їм сказати. Я не можу сказати, що у нього дурнувата вчителька, яка аби показати, що іншим дітям прикро, коли Дарко розвалює їх будову з леґо, зустрічно розвалює роботу Дарка. Який педагогічний вчинок? Коли я запитала директор, чи аби показати йому, як болить, коли він когось ударить, вона також ударить Дарка, директорка почала мені забивати памороки поясненнями, що саме вчителька хотіла показати. Та добре, тільки дитяча логіка тут проста. Вона тисячею слів одну подію не пояснює. Відповідно, як він покаже вчительці, що злий на неї? Зіпсує чиюсь роботу, коли вона пошле його на тайм-аут, а це зразу вимагає його візиту до директора, де він сидить тихо й чемно, і на жаль, задоволено. Я вже купу разів питала їх: ЧОМУ він хоче бути в кабінеті директора, а не в класі? І відповіді в них нема.
    Якось йому заборонили приходити до школи протягом двох днів. І яке було пояснення, коли я спитала в директорки про причину? Що вчительці треба було відпочити від Дарка пару днів. Я скільки про те все думаю, нічого зрозуміти не можу.
    Дитина має проблеми з поведінкою, дисципліною, так, але агресія - це реакція, а не нормальний його стан. А на що? Невідомо. Мені постійно кажуть, що "без причини". Але сама ж учителька каже, що вона має 20 дітей і вгледіти за всіма не може.
    Вона не стара, хоч і сива вже, але не стара. Нам із Романом вона не сподобалася з першого знайомства, є у ній щось таке, що відштовхує. Але ми якось на тому не зосереджувалися особливо...
    Тепер Даркові залишилося кілька тижнів до кінця й з вересня він буде в цілковито іншій школі. Але щось чим ближче до кінця, тим гіршим усе стає. Враження, що він не хоче більше туди йти, але мені про це не каже. Не знаю, що й думати.
    Зрештою, він мене увесь рік питав, чи можна йому до іншої вчительки ходити, чи буде в нього інша вчителька наступного року... Коли довідався, що буде в іншій школі, світився як ясне сонечко...
    От і зрозумій то все.
    Намагаюся зі свого боку викорінити крики, на які часом зриваюся. Коли вдається, коли ні. Якщо не стримуюся, Дарко плаче, обіймає мене, перепрошує, що не слухав, лиш би я на нього не кричала. От я й думаю, чи оте викрикнуте іноді "Дарко, ти будеш слухати чи ні" може бути причиною агресії в школі, чи таки причини є ще й там, але я їх не знаю?

    Сьогодні спостерігала, як бавився з дітками в українській школі. Купа позитиву й ні краплі агресії.
    Але є там хлопчисько, котрий любить діставати його, бо бачить, що Дарко реагує на слова. І він ходить за ним і повторює, що Дарко нечемний, Дарко поганий... І врешті-решт за це дістає стусана. Ну, і Дарко тоді дістає кілька виговорів за такий учинок. Так, він зробив зле, але чого навчився хлопчисько, що його діставав? Що йому за його слова нічого не буде. Але чи слова це лише слова? Чи не зачіпають вони часом більше за штурхани? А як пояснити це вчительці? Що треба не доводити до реакції й закрити ротика тому, хто провокує. Вона мені потім тільки каже, що батьки одного хлопчика казали, що їхній син не хоче до школи ходити через Дарка. Та мене то не дивує, Дарко те саме мені каже, що не хоче ходити до школи через їхнього сина. І що? Мені теж їм послання через учительку передавати? Мабуть, пора.

    Зрештою, я вирішила діяти трохи іншим чином. Буду волонтером у школі (або й в обох, англійській та українській) час від часу. Буду з ними їхньою зброєю боротися. Може, й допоможе нарешті...
     
    Останнє редагування: 7 Червень 2009
    • Подобається Подобається x 15
  14. Олюнька

    Олюнька Well-Known Member

    Відповідь: Дитяча агресія

    Прочитала дописи Лілі про Дарка. І склалося враження, що дитина просто стикнулася із суцільною несправедливістю. А в світі тої несправедливості так багато! Дітей ми ж вчимо справедливості, що так і так слід чинити. Але насправді дуже часто в житті виграє не той, хто чинить справедливо, а якраз навпаки. Діти то все бачать, "січуть". Малій дитині важко то все зрозуміти, важко то і пояснити їй. Але стикається її власний досвід, що вона бачить на власні очі, і те, чого вчили батьки, що закладено з дитинства. Зрештою, і дорослому важко боротися з несправедливістю.
    Ну, це так я собі побачила цю ситуацію, бо і ми, хоч набагато менші, вже стикалися з несправедливістю, що дитина важко переживає.
    А Дарко все-таки молодець.
    І, мабуть, рішення змінити школу було правильним, також з волонтерством.
     
    • Подобається Подобається x 8
  15. Bogdanka

    Bogdanka Well-Known Member

    Відповідь: Дитяча агресія

    Лілю, не дуже акцентуйте тоді увагу напевно, дитина довчиться і перейде в іншу школу.
    Не факт, що щось трапилось між кимось із учнів і вашим синочком, або Дарком і вчителькою, але з невідомих причин Ви про це не дізнаєтеся. Я по собі, вже дорослій, можу сказати, що іноді не можу пояснити, чому так а не інак - тобто чому до якоїсь людини, яка мені нічого поганого не зробила у мене антипатія на рівному місці (або просто неприязне ставлення).... але ж так буває.:confused::confused:
    А можливо справді його за щось несправедливо покарали/несправедливо звинуватили.... і це в ньому сидить як образа - а поведінка - то вже наслідок (такий собі захист:))
     
    • Подобається Подобається x 9
  16. Knopka

    Knopka Well-Known Member

    Відповідь: Дитяча агресія

    Мені здається, що багато в чому у цій ситуації винна саме вчителька, а не Дарко. Його агресія може бути лише наслідком ставлення до нього. Недарма дуже поширеним є те, що коли дитину віддають до школи, вибрають не стільки начальний заклад, як вчительку. Ваша вчителька, на мою думку, має замало мудрості, розуміння і теплоти. Припускаю, що їй ваш син не дуже сподобався чимось і це спричинило таке ставлення. Але якби вона мудріша, то замість того, щоб так конфліктувати, спробувала б змінити не дитину, а своє ставлення до неї, а також здружити клас, спробувати згладити непорозуміння між дітками. Але напевно в такому віці її уже не зміниш, тому вважаю, що ви прийняли правильне рішення перевести Дарка в іншу школу.
    Я знаю дуже схожий типаж вчительки, коли читала ваш допис, вона аж стояла в мене перед очима. Від неї не почуєш нічого доброго про діток. лише критку. Похвали отримують тільки обрані. Мої знайомі забрали свою дівчинку з її класу посеред року, бо в дитини також почалися проблеми, вона щодня плакала, не хотіла іти до школи, а вчитлька у відповідь на ці зауваження, відправила батьків до психіатра. В іншій школі ця дитина за кілька днів адаптувалася, проблеми ніби і не було.
    На жаль, інколи педагоги не відповідають своїй професії і замість того щоб вчити, просто калічать дітей. В жодному разі не хочу образити усіх вчителів цими словами, бо більшість з них суперові люди і честь їм і хвала, що виконують цю складу роботу.
     
    • Подобається Подобається x 8
  17. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Дитяча агресія

    Я також так думаю, але найбільше тому, що я боюся тих ярликів, яких на нього вже начіпали. А він занадто маленький, аби вміти їх збивати. Звісно, особисту справу вони йому попсують, я в цьому впевнена, але буду говорити про це в новій школі, сподіваючись на зрозуміння. Тим більша, що шкільна рада інша - не публічна, а католицька. Кажуть, там до дітей уважніші. Та й нова школа маленька, менше дітей, тому логічно буде більше уваги. Ця тут лише нарікала, що їй рук бракує. А соцпрацівник мені сказала, що вона дітей дисциплінувати не вміє.

    Колись ми мали ситуацію в літньому таборі, коли мусіли Дарка звідти забрати. Нам сказали, що він без причини побився зі старшою дівчинкою. Коли розпитала його вдома, що і як, виявилося, що дівчинка копнула йому м'яча в голову. Звичайно, що він не пожалівся, а штовхнув її, бо вона ще й сміялася з нього. Покарали, очевидно, знову його й наступного дня він штовхнув те саме дівчисько за дражнення. А забрати з табору довелося саме його. Й основна проблема тут у тому, що він не жаліється, а я навчити не вмію. Ну мені пожаліється, а іншим ніколи. І як тут навчиш?

    Я ще інше в ньому помітила. У школі він кілька разів побився з однією дівчинкою. То вона його побила, то він її, то він її смикнув за коси, то вона його штовхнула... У них то взаємне. Перша любофф, панімаіш. :girl_crazy: Але чомусь б'ються вони лише в школі. А коли бавляться на вихідних, то ідеальнішої пари в забавах годі шукати. І прощатися не хочуть, і забави придумують, і діляться усім... А в школі - біятика. А чому - не ясно. Одне відомо точно, карає вчителька лише його, незалежно від того, хто перший почав. :girl_sad:
     
    • Подобається Подобається x 5
  18. Анута

    Анута Well-Known Member

    Відповідь: Дитяча агресія

    Лілю, я в шоці. на мій погляд (дівчата вже тут досить написали) треба міняти школу
     
    • Подобається Подобається x 2
  19. Liona

    Liona Well-Known Member

    Відповідь: Дитяча агресія

    Однозначно школу треба міняти :sad:
    Лілю, мене непокоїть ось який факт... Дарко б"ється з дівчатами. Впевнена, що ти пояснюєш йому, що дівчат ображати не можна, що тре бути джентельменом і тиди. Але може того замало?.. Можливо, варто більше проводити часу з друзями-дівчатками?.. Ну і трохи стежити, як він себе поводить з ними...?
     
    • Подобається Подобається x 4
  20. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Дитяча агресія

    То я так написала, що б*ється. За кіски смикає, або щось забирає, аби на себе увагу звернути (а вчителька якась тупа, не розуміє причини й зразу його карає, ні, щоби пояснити, що увагу можна й інакше звернути). Часом як коліжанка штурхне, то й він може, але то лише раз було. Та й друзі в нього саме дівчатка. :girl_smile:
    Але так, то ми йому пояснюємо, особливо Роман, що увагу насильно не треба привертати, бо подружки його не можуть лише з ним одним бавитися.
     
    • Подобається Подобається x 5