А у вас нормальні ноги? :)

))))) я повністю згідна з всім, стереотипи керують життям, як не крути і потрібно над собою працювати, щоб не жити стереотипами.. мій чоловік завжди мені каже. що ти до себе придираєшся ... тому я часто себе ловлю на думці і стараюсь полюбити те, що не подобається..
пс. я от з типом фігури загрузла.. наче не яблуко, і не прямокутник, і не ікс подібна.. вони ж бувають змішані?
пс 2. ноги .. в мене повні стегна).. я просто ще досі не звикла до себе після вагітностей і пологів..

Усвідомлення нормальності власної зовнішності прийшло десь у 29-30 років. До цього я не намагалася якось себе перекроїти, але, звичайно, була незадоволена невідповідністю журнально-рекламним ідеалам. Багато хто й досі вважає мене занадто худою. Можливо, воно так і є. Але зараз мені байдужісінько. Мене наразі абсолютно все влаштовує. І зріст (160 см), і вага (37-38 кг), і навіть проміжок між ногами (там, де в багатьох целюліт, хе-хе). Після зданих аналізів (на репродуктивну тему) навіть лікар була змушена визнати, що ця вага - нормальна особисто для мене. Та й якби була ненормальна, хіба я могла б нести 12 літрів води - по 6-літровій баклажці на кожну руку? А це, на секундочку, третина моєї ваги. Хіба могла б ще в школі на уроках фізкультури здати норматив по пресу (50 скручувань за хвилину)? От з бігом не склалось. А силові вправи йшли на відмінно.
У мене зараз, так би мовити, наступила ера здорового пофігізму. В тому сенсі, що за собою слідкуєш (як будь-яка нормальна жінка), але не зважаєш на примхливі точки зору оточуючих і нав"язані рекламою "ідеали краси".

а як визначити нормальність повноти-худоби?) особисто я схильна до повноти. худющою з вагою 58 кг при рості 168см я була коли нічо не їла.. але це ж ненормально.. чи все таки нормально? зара в мене 70..

Якщо вам принципово треба знати, чи ваша вага є здоровою, то з тим до ендокринолога. Як на мене, нормальною слід вважати ту вагу, в якій вам комфортно і в якій ви здатні виконувати фізичні навантаження. А оці всі "зріст в сантиметрах мінус 100" - то маячня. Не може існувати єдиної формули для всіх людей. Бо в кожного - своя генетика і свій метаболізм. Тому й нормальна вага для кожного - своя, індивідуальна.

Ги, знову до ваги скотилося. На ФБ теж

Як на мене, то за 2 критеріями: комфортно\некомфортно в цій вазі ну і здоров"я та фізична активність. Чи можеш ти, наприклад з вагою 70 кг пробігти умовно 2 км? А при вазі 50 буде краще, легше чи одразу в голові паморочитиметься? Тому так, можна

Бо зайвий жир він же не лише на ногах відкладається зазвичай, а й на внутрішніх органах, що заважає їх нормальній роботі, а то вже не є гуд, цукровий діабет 2 типу, проблеми з серцем і все таке. Але і навпаки - замала його кількість теж веде до проблем зі здоров"ям (особливо жіночим, кажуть)
А щодо нормальності ніг - якщо їх є 2, вони мають ступні (і по 5 пальців на них), п"ятки, коліна, приблизно однакової довжини і об"єму, здатні донести вас з точки А до точки Б без сильного дискомфорту то вони абсолютно нормальні

А мені мої ноги не подобаються, бо в мене чомусь жир відкладаються саме там. Після пологів завдяки харчуванню, добряче схудла, і тепер точно знаю як воно має бути. Ну але ж сили волі то нема ((( почала знов жерти улюблені канапки і знову привіт цилюліт і товсті ноги, нє ну поки ще більш-менш, але шортів вже не вдягнеш. Ще й підкачати не завадило б. Ну і параметри зріст173 вага - зараз майже 60, після пологів мала 54-55, от тоді було класно.

"Любі друзі":казав колись один політик.Для тих хто особливо переймається вагою.В мене ріст 166см.,вага 91кг.Скажу,що досить гармонійно виглядаю і залицяльників мені не бракує.Хто з старших людей,то пам'ятає,на таких казали "грубої кості",якби мене зустріли в реалі то ніколи б не сказали що стільки важу.Якщо жінка вміє одягатись,то і "фе" в її сторону анулюється.Навіть вдалося переконати 2 чоловіків,які таких жінок недолюблювали.Була колись вага 84,до якої намагаюсь зараз повернутись але постійні стреси ці намагання зводять на нівець.Щодо думки чоловіків.Ще моя мати розповідала про хлопця,який насміхався над пишними дівчатами кавалером.Одного разу він здійняв на глум одну дівчину,яка вперше прийшла на танці:"Таким коровам треба в стайні танцювати,а не між люди приходити!".Дівчина вибігла з танців і по дорозі додому хотіла втопитись в річці біля хати.Мати тієї дівчини вибігла до неї,коли побачила в вікно ситуацію.Разом вони плакали і журились.Мати сказала:"За гіркі сльози твої дитино,Бог його накаже на все життя".І от прийшов час і він одружився на худенькій,чорнявій дівчині.Народила вона йому хлопчика і дівчинку.До 20 років вона з лікарень не вилазила,в дітей були різні стадії ожиріння.Він якось перейняв дівчину і сказав,що нема йому прощення але він це пізно зрозумів.Хлопець пізніше сів на наркотики і бив батька,доки не забив.А дочка шльондрою,багато жінок за нею палками кидали і вікна били.Дружина його "сіла на стакан" і померла.Тому я сприймаю себе якою є і ніколи не ганяюсь за стереотипами.На свій товар є свій покупець.Якщо є люди,яким Ви не подобаєтесь,то вони автоматично "відсіються" з Вашого життя.Любіть себе і з гарним настроєм дивіться в люстро,трохи макіяжу і манікюру і ми вже бомбезні.Життя надто коротке,щоб витрачати його на дурнів.Всім цьом.

Я до своєї фігури особливих претензій немаю, хоч і роздуло мене шалено за останні 2 місяці. Відображення в дзеркалі мене влаштовує, а от фізичний стан...Важко дуже, відчуваю, що важко носити оті зайві кг. Лінива стала страшенно до того ж. 67кг при 163 см росту трохи забагато для мене, за відчуттями. От 60 кг = моя ідеальна вага. Літаю як пушинка. Хоч загалом подобається , що за зайвої ваги появляється трохи дупи і цицьок, і взагалі якось гармонійно вага розприділяється. А от обличчя за таких обставин дуже мені не нра. Стає таке щокасте, вгодоване. Фу. Треба худнути, одним словом. Хоч ноги у мене нормальні))))

Я з тих дівчаток, яким практично ніколи не казали що вони гарні. Я була розумною, час від часу чемною... А гарною - ну не пам"ятаю я такого. І "лялічкою" ніколи не була, а була пацанкою з луком, палкою і в брудних шортах. В підлітковому віці додався старий одяг, неідеальний прикус, і в школі я себе почувала так собі, не те щоб прямо уродом, але такоє. Цікаво, що й бажання виправити то чи доказати щось комусь все одно не мала (може, вже тоді моя гординя нашіптувала:"ти супер, то вони недалекі"), але як би там не було, мене абсолютно оминули підліткові дієти, яскравий макіяж, вата напхана в ліфчик і т.д. При тому найцікавіше, що якраз в старшій школі і на перших курсах універу постійно сипалися компліменти (не вульгарні і з підтекстом, а правда гарні і приємні) в сторону моєї усмішки

ага, отої, з "нерівними" зубами

, фігури

раптом виявилося що то в мене не велика попа, а тонка талія

і тих же неідеальних ніг. І все це від... старших чоловіків (при тому парадокс - чим гірше я виглядала: була соплива, в старих штанах і кросівках, тим частіше ловила компліменти ). І знаєте, я їм тоді трохи повірила і почала розправляти плечі, пацанам-одноліткам би не повірила, а тим солідним, пристойним і "з досвідом" дядінькам повірила А ще зрозуміла: "йолки, це ж я навіть ніколи не фарбуюся і ВЗАГАЛІ не стараюся їм сподобатися, а якби ж то я мала натхнення і явилася у "вссеозброєнні" . Театр в свій час теж додав плюсиків самооцінці.
Потім був гуртожиток зі спільним душем, де надивилася на всякі-різні фігури, і, взагалі, я дівчинка спостережлива, тож встигла помітити, що "зірками", що ловили захоплені погляди, ставали не завжди дівчата з ідеальною зовнішністю, що власниця абсолютно будь-якої "п"ятої точки" могла знайти як своє дівоче щастя, так і навпаки дуже нехороші пригоди на ту ж таки худу чи товсту точку
Потім було знайомство з першим (і останнім ) "серйозним" хлопцем, який, доречі тоді компліментів казав мені значно менше ніж тепер ще + 1 маленька цеглинка в храмі моєї любові до себе. І отак поступово-поступово я вибудувала розуміння і любов до себе, розгребла свої комплекси і тепер на зауваження і запитання типу " чому я не поставлю брекети?" чи щось в тому ж дусі реагую лише посмішкою. Мені комфортно, направду комфортно у власному тілі.
З останніх осмислених "пунктиків" - в період своєї мінімальної ваги (у Владовий 1 рік) якраз зацінила власні ноги (вони тоді не лише схудли, а й підкачалися добряче, бо по півдня з малим в слінгу присідала-ходила - не задля зарядки, а просто їсти готуючи і т.д). Я їх ніколи не стидалася, в принципі і в спідницях коротких ходила, але ну от не захоплювалася я ними і все, а тоді я прямо придивлятися почала краще до ніг, знайшла для себе ще одну нову вдалу довжину спідниць при якій коліна виглядають менш масивними

і то я не придираюся, вони і правда такі - в джинси скіні не влізають взагалі

. І хоч зараз ноги вже не настільки стрункі, бо я з 54 кг вернулася до звичних 58-60кг (яким вірна з 9 класу ), але фігура моя мені тепер реально подобається .

В "декретний" час почала ще більше цікавитися розмаїттям фігур, архетипами, лініями тіла, знайшла якісь нові вдалі для мене кольори і силуети, в яких просто неможливо собі не подобатися І далі продовжую "копати" та досліджувати. А ще мала змогу надивитися на таааке розмаїття часто недооціненої дівочо-жіночої краси навколо
Порівнюючи себе 20-річну з майже 30-річною радію прогресу, не стільки навіть зовнішньому, як внутрішньому. Ну і якось так:​

​

(приблизний переклад: "Я не зацікавлена в тому, щоб виглядати молодшою. Я хочу виглядати здоровою і сяючою. Я хочу бути собою" )
і насправді слово "молодшою" тут запросто можна замінити на "стрункішою\сексуальнішою\жіночнішою..." і що кому там ще муляє

Нині натрапила на класний ролик в тему

https://www.facebook.com/video.php?v=1438738962828531