День НямНям :)

В суботу нам пощастило побувати на святі, приуроченому до Всесвітнього Тижня Підтримки грудного вигодовування. Отримали чудові кульчики - фактично, просто за нашу присутність Отримали задоволення від виду великої кількості нямцяючих ляль різного віку та розміру і грілись не лише на Серпневому сонечку, а і щастям, яке випромінювали мами і діточки.
Незадовго до цього дня чоловік показав мені в youtube відео - сюжет з 5 каналу - про те, як Тиждень Підтримки ГВ проходив у Києві. Сергійко дивився разом з нами, і коли показали перші годування новонароджених, - кинувся до мене, поклав ручки мені на груди, притулився міцно-міцно і тихенько казав: нямнямнямням. А тоді так подивився на мене тим неймовірним "поглядом грудничка" - і посміхнувся на весь солодкий ротик.
Яке ж то щастя - годувати його грудьми. Незважаючи на ту вагітну чутливість. Вночі - може трошки "напрягати", тому що вночі я не бачу Наїжачений Круглий Клубочок, який згорнувся під моїм боком і насолоджується. Але, якщо навіть понюхати пухнасту голівку, - одразу і прикладання не болить, і молозива більше. Я от часто замислююсь, як Господь продумав і на якій частині тіла "причепив" жінці груди. Може, для нескінченних хатньо-городніх робіт і було би зручніше, щоб одна грудь була десь на спині (примотали за спину новонароджене - і пашемо), а друга - десь на бедрі (для старшого грудничка - щоб не сідати щоразу, як він схоче поїсти). Але ж ні. Груди в нас розташовані саме так, щоб, міцно притуливщи довгоочікуване крихітне до себе, з завмиранням серця дивитись, як воно задоволено смокче. Щоб в будь-який момент поцьомати, понюхати ту крихітну голівку. Щоб насолоджуватись кожною миттю разом з малюком.
Я вдячна Богові за таке велике щастя - 2 роки ГВ Дмитрика, вже понад півтора - Сергійчика, і за всі ті роки, коли зі мною так близько будуть мої солодкомолочні малюсінькі дітки. Це таке щастя!
І ще, звісно, я вдячна всім, хто організовує рух за підтримку ГВ, за те, що не дозволяють виробника сумішей так просто відібрати у діточок їхній законний Нямням