Маленька історія 3. "мама, в тебе вже маленький пупочок?"

Сергійко звик засинати з цицею. А того дня - в понеділок 21 жовтня - він взагалі дуже сильно капризував, і без циці був нікуди. А мені годувати його на переймі було просто до іскр в очах, тому ввечері чоловік сказав, що не дозволить мені так мучитись - і відправив мене у ванну. А сам вимкнув світло в кімнаті і сказав, що настала ніч і всі вже сплять. Дмитрик теж занервувався, почав дуріти в темряві. Але він у мене такий чудовий хлопчик - навіть дуріє чемно А от Їжакоптер... "Мама! ням! Маааама!!!" я сиділа у ванні і розуміла, що маю там і сидіти і що чоловік мій має своє вирішення дитячих питань - і я не маю йому заважати. І справді. Мій коханий гладив кричущу малявку по спині, поки Сергійко не заснув. А Дмитрик заспокоївся, але продовжував сам собі щось розповідати у темряві, на другому поверсі ліжка.
То був такий собі прикол: ми сидимо на кухні, дихаємо, а Дмитрик раптом тихенько кличе: тату! Тато біжить до кімнати, я без нього якось переживаю пару перейм. Повертається, усміхається: "Наше Сонечко просить в Миколая світлофор. Треба буде йому зробити". Нарешті і Дмитрик захропів, і зараз, відновлюючи хронологію, я розумію, що Дми заснув "зовсім" десь вже близько опівночі. Тобто, чистого часу міцного сну обох дітей у нас було 2 години і 45 хвилин, чого нам вистачило безпосередньо на народження Вірусі і на максимальну увагу мені в ранньому післяпологовому періоді.
А потім почався двіж - прокинувся Сергійко з тим самим криком: "Мама! ням!" - він не міг зрозуміти, де я, а коли татко сказав, що "мама прийде", то голий і заплаканий вдягнув шапку і Дмитрові черевики і дубасив у двері з криком "пішли там! Мама!" Щойно в мене перестала крутитись голова, а малявка закінчила своє перше годування, я покликала синусю. Їжачок прибіг, його великі очка були круглі від здивовання і радості, що я тут. Пригорнувся, присмоктався до грудей. І так здивовано дивлячись на мене, їв годину. Але не заснув, а потім сів і став цілувати мене. І так сидів майже до самого ранку, а вже потім сили його полишили, і він провалився в сон.
наш таточко тим часом спав з Вірусиком. Коли Сергійко прибіг на кухню, манюня якраз вже заспокоїлась і наїлась, і татко зі словами "дай мені оте чемніше" забрав її і пішов відпочити.
В цю ніч Їжачок так видимо і так яскраво переживав своє дорослішання - і мінявся просто на очах. Сюнічка солодкий, та ж ти для мене завжди - мій крихітний молочний комочок. І любові тобі менше не буде, любов росте пропорційно до кількості малят у нашій щасливій сім'ї.
а вранці, коли я вже помилась і перевдягнулась і лежала, відпочиваючи, на підлозі, на мене поглянули з-під густющих вугільних вій Дмитрикові оченятка. "Мама! - вигукнув хлопчик, - в тебе вже мальнекий пупочок?" я ствердно хитаю головою. Він притуляється головою до вже плаского живота, і раптом підстрибує: "то що, в нас вже є ляля?" так, синку... "а ДЕ????" на ліжку, синку. І Дми галопом застрибує на ліжко - і в світанкових сутінках роздивляється сестричку - крихітний згорточок з чорнявою голівкою. "моя ляля". "пахне лялями". "в неї пальчики - як в іграшки" - і Сонечко йде до садочку, мріючи поскоріше повернутись додому, до лялі.
Втім, так сталось, що мама і ляля поїхали в лікарню на огляд, та там і лишились для дотримання всіх формальностей ще на півтори доби.
пару днів тому Дмитрик розповідав Сергійкові: "Спочатку в мами був великий живіт, а потім трошки болів животик, а потім ми поїхали до баби Марії і в нас вже була наша ляля"
Мої золоті щастя!