Не за осудом, не за порадами.

Published by cjomcjomka in the blog Блог cjomcjomka. Перегляди: 898

Не за порадами - бо напрямок руху в нас є, і ми рухаємось. Є лікарі, є процедури, є аналізи. Ми - в ножицях, бо аналізи категорично не дозволяють зараз оперувати мого Дмитрика. А він - не чує. Майже нічого.
Не за осудом... а з іншого боку, як не осудити, коли я сама місця не знайду собі?
після того, як ми продули вушка у червні, слух відновився. Я почала спати вночі. Відчуття того, що на серці крижаний зажим, зникло.
Лікарка попередила, що після будь-якої вірусної інфекції, навіть найменших соплів, ситуація може повторитись. І тоді знов потрібно буде продування. Мені не лінь тиждень з ними двома походити в поліклініку. Просто соплі вже 2 тижні, а поки в носі не буде сухо, процедури тої не можна. Тож лікуємось, чекаємо.
Чекаємо, чекаємо... я - всього лише людина, з людськими нервами. Ні, це не виправдання. Виправдання - нема, я просто хотіла б вирізати цей день зі свого життя, але ж так не буває...
Тоді ми гуляли, Дмитричок їздив на самокаті. Розігнався. Поїхав вперед. Я з їжачим возиком була на 10, 15. 20 метрів позаду. Крикнула йому. Не чує. Ледь не зірвала голос. Не чує. Попереду дорога. Він молодець у мене, перед дорогою зупиняється завжди.. завжди? Біжу за ним. Біжу зі всіх сил. Ставлю возик на гальмо, лишаю поперед тротуару, біжу, біжу.. та де там.
Він зупинився перепочити, я майже здогнала його, і тут Дмитрик знов відштовхується. Я кричу вже з відстані кількох метрів. Не чує. Простягаю руку схопити його за одяг, не вдається, з останніх сил біжу ще трошки і хапаю за що потрапить... за волосся... з криком "стій, та стій же, я тобі кажу!!!"
І в моїх руках - пасмо золотистого пуху... я з жахом розтискаю пальці, пушинки сипляться на землю... здається, що це якийсь кошмарний сон, що такого не буває. Дмитрик голосно плаче від болю і образи, і за своїм плачем не чує вже моїх вибачень. Беру його на руки, несу до возика з Сергійком, який теж плаче, бо вже порядно настрашився того, що я його лишила посеред тротуару. Мені якось так його плач далеко... бо на моїх грудях труситься і схлипує моє Дмитрусько, якого я так жорстоко - навіть гірше, ніж вдарила. Я видерла зі своєї найдорожчої дитинки жмут волосся...
Взимку хтось у садочку (хтось з діток) висмикнув трохи волосся з його потилиці. Ну побились хлопці, ну буває. Але якби я дізналась, що щось подібне зробив хтось з дорослих - не знаю, що б я зробила тій людині до приїзду міліції.
А сама...
На вихідних робили гімнастику спеціальну, яку перед продуванням можна робити. Трохи краще. Принаймні, не глухий. Ще пару днів вимиємо нарешті ті сопельки - і можна буде процедури, і знову він буде чути, і знову у нас буде місяць - півтора. А може, за місяць аналізи будуть ліпші і можна буде оперувати? Чи може, ремісія буде довшою? А може, а може...
Каже він мені перед сном: а що ти мені подаруєш на День народження?
Синку, я б подарувала тобі свої вушка.
А ще - напевно, іншу кращу маму. Не можу себе пробачити, яка ж я винна перед тобою... мені твої пушинки рідні долоню печуть досі, я не хотіла. І не хочу виправдовуватись навіть, тільки хочу, щоб ти мене пробачив. А я - я буду, буду краще, обіцяю...
27 Серпень 2013
  • Kerzenlicht
    Kerzenlicht 27 Серпень 2013
    Співчуваю Вашим переживанням. та те, що Ви зробили і робите, свідчить, що Ви - чудова мама. Задля збереження життя Ви завдали своїй дитині хвилевого болю. Найголовніше - зберегли життя.Ніякі докори недоречні!!!
    Навіть не пропоную уявити собі протилежне... але навіть ті докори нічого б не дали і не змінили.Тому - Ви чудова мама! Може, найкраща з тих, кого я знаю, хоч ми й незнайомі...
  • Rostok
    Rostok 27 Серпень 2013
    У вас спрацював материнський інстинкт. І це нормально!!! Ви хотіли вберегти свою малечу від гіршої небезпеки... Так, звичайно, що ви трохи завдали болю своїй кровинці, вас це болить.. і це теж нормально. Не мучте себе, думайте про майбутнє. У вашого малюка все буде добре! Будьте мужніми для свого хлопчика. Ви для нього НАЙКРАЩА
  • Ligymunka
    Ligymunka 27 Серпень 2013
    Вам не можна себе картати зараз, бо чекаєте ще одну мацьопу. Я дуже добре вас розумію, бо сама є мамою двох мацьоп. Ви ж не спеціально вхопили його за волоссячко, а тому що реально переживали за його життя.
    Бог добрий і все буде добре, ваш Дмитрик буде добре чути.
    Бережіть себе, бо з трома дітьми маєте мати багато сили !!!
  • Margarett
    Margarett 27 Серпень 2013
    Я вам бажаю здобути гармонію у всьому, що вас оточує. Все зміниться, все минеться.
    Вчора ввечері, сиділи перед телевізором на підлозі у трьох (мама, тато і наша дитина). Вредне, хотіло каталог новий з бон пріксу дивитись-рвати. Я його ще не бачила і ніби забрала від неї, вона в плачі ... І треба було мені того паперу ? Вона його діставала-відбирала у мене рачкуючи, я її за нерви хляпнула по-...., а вона впала личком до підлоги і трохи до ковра подерла собі щічку. На силу вгамували. Не можу собі пробачити це. Така зла на себе за той дурний журнал, справа "виїденого яйця" не вартувала.
  • cjomcjomka
    cjomcjomka 27 Серпень 2013
    дякую вам, дівчата. Не знаю, чи тут материнський інстинкт, чи невиспані нерви вагітної на 8 місяці... працюю над собою, вірю, що все буде добре.
    Сьогодні іду з поліклініки - і зустрічаю жіночку з сусіднього будинку. Не подругу, навіть не знаю, як її звати - просто часто бачимось на дит. майданчику. В неї 2є діток, 2 роки різниці. І раптом вона каже: "Знаєш, я деколи свого старшого як лупну по дупі, а потім плачу півдня" А я ій: "І здається, що всі мами - нормальні, а ти - найгірша в світі?" Вона такі очі зробила: "А ти звідки знаєш?"
    Загалом, бачу, що відчуття "я-мачуха" буває не лише у мене...
    Не чекала стільки підтримки, спочатку боялась читати коментарі... дякую!
  • Brenda
    Brenda 27 Серпень 2013
    Цьомка, читаю тільки Ваші дописи у щоденниках, хотіла Вам давно сказати, що Ви дуже сильна жінка і чудова мама! Бажаю Вам завжди залишатись собою, ніколи не падати духом, у Вас все буде добре, обов*язково!!!!!:)
  • Ука
    Ука 27 Серпень 2013
    Цьомочка, а що в малого зі слухом?
    Я з Лідкою маю проблему. Мали отит гнійний з перфорацією в 3 роки. Тепер вона гірше чує на одно вухо.
    Один раз продували - то не надовго.
    А тепер от знову з вуха потекло. Не гній, але тече сильно...
  • cjomcjomka
    cjomcjomka 27 Серпень 2013
    Уко, то все - збільшення аденоїдів. Оперувати не можна ще мінімум 3 міс, максимум півроку.
    продування дало нам 2 міс практично ідеально здорової дитини. Оскільки нічого іншого наразі не можна, то будемо продувати
  • сніжна
    сніжна 28 Серпень 2013
    Юль, ну яка ти погана мама? В конкретному випадку узагалі є ситуація. коли завдана шкода є меншою, ніж попереджена ( ну от так, "сухими термінами").А те, що себе картаєш, то природньо. Я от зараз переживаю ті ж відчуття, коли дитина була маленька і були різні ситуації неконтрольваності. От і зараз- дитина у передпідлітковому віці, у мене інколи руки опускаються. Інколи вживаю такі методи ( ні, не фізичні), які вважаю неприпустимими. Потім- картаю себе за це.От реально- відчуття "мачухи" періодично виникає у кожної , скільки б років не було дитині.
  • Ука
    Ука 28 Серпень 2013
    а маєш доброго лора порекомендувати?
  • vernata
    vernata 29 Серпень 2013
    Юля, не треба себе мучити тими докорами, ситуація була справді небезпечною. Просто і доступно поясніть Дмитрикові, що змусило Вас так зробити, не для того, щоб пробачив (впевнена, що він і не сердиться), а щоб зрозумів, тоді Вам легше стане.
  • ola-lyola
    ola-lyola 29 Серпень 2013
    Я раз лапала Ярку, яка валилася з високо барного стільця і тааак дряпонула по щоці, глибока подряпина, довго не заживала... Всі питали - хто це так її, а воно мале наївно так - мама... І не поясниш всім і кожному, що я її ловила, щоб запобігти більшій біді... Гризла себе страшенно.
You need to be logged in to comment
Log in