Облік, УЗД і все, що було до сьогодні

Значить, пішли ми на перше узд на 9 тижні. Таких відчуттів в мене ще не було. Моя мацьопочка, мала цілих 17 мм, а ми вже бачили, як билося сердечко. Ви скажете, що нічого там ще нормально не видно і на дитину зовсім не схоже, але то таке блаженство. Я відчула себе мамою, що ту грудочку я оберігаю і вже сильно люблю. Щасливі ми були, як ніколи, всім зразу передзвонили, повідомили і всі тішилися. Як дзвонила своїй найстаршій сістер, якій 37 р., повідомити що вагітна, вона мене теж обрадувала, що і в неї тести позитивні, тобто в нас місяць різниці. Вони з чоловіком мали вже двох дівчат 15 і 11 років. Довго вона теж не могла завагітніти, казала, що вже стара, а тут така радість. Ми вже почали щодня передзвонюватись, що там в кого, стало якось не так страшно. Токсикоз в мене почався десь на тижні 8-му, деколи блювала, втратила апетит, обсипало прищами, волосся стало випадати і скоро жирніти-стала я слаба, як при температурі 40. А я собі думала, що, коли буду вагітна, буду вся така красива бліденька, кругленька і з великим бюстом. А груди мої які були в 13 такими і лишилися. Але добре, що токсикоз мене довго не тріпав і на 16 тиждень все пройшло, вернувся мій ненажерливий апетит і запахи перестали зводити мене з розуму. Все вже ніби налагодилось, і настав час насолоджуватись вагітністю, але я пішла на біохімічний скринінг другого триместру...