Про блог

Ну добре, навіщо писати тільки для себе там, де то можуть прочитати інші?.....

Та можна й для себе, як так душа лежить..
Я хоч і з планшетами/смартфонами знайома, але інстаграми і тд то не моє. Не знаю чи є якісь офіційні правила блогів. Але як на мене добре і тематичний блог ( наприклад про спорт/ харчування/ кулінарію і тд), і просто блог на різні теми. Дуже люблю читати дописи, де так гарно і яскраво, зачіпаючи душу пишуть про буденні речі. Але так треба вміти написати, відчути кожним закутком незвичайної душі ту буденність.
Але є і блоги, де звичайні люди пишуть про те, що хвилює. Є тут один щоденник, де дописи різноманітні. Щось про свої думки, щось про діток ( щоб не забути), щось корисне виписане, щось про Бога, щось про земне.. і тд. Якийсь допис мені більше подобається, якийсь менше. Це звичайна дівчина, пише те, що хвилює її. Просто пише. Немає там чогось такого екстравагантного не знати чого, але опубліковане написане з якоюсь такою щирістю і простотою, що хочеться читати. І нормально абсолютно сприймається все, що друкується.
Але коли людина з пафосом кричить " агов, слухайте всі, я тут прийшла блоги Вам писати. Чекайте - недочекайтеся наступного допису".... То і очікування відповідне. Хочеться бачити щось неординарне захоплююче. А тут облом. Буденний короткий допис. І написаний не від душі. Згідна, що не всім дано. Але мені між рядків читається ота " натянутість за вуха" і нещирість. Може помиляюся. Може хибні відчуття. Але Інтернет на те і Інтернет, що бачиш часто лише сухі рядкі, а не те, що стоїть за ними.

Ну добре, навіщо писати тільки для себе там, де то можуть прочитати інші?.....
я просто думаю, що будь-який текст, який написаний на замовлення, орієнтований на когось, чи підібраний під певну аудиторію буде менш щирим, ніж той, який буде йти від душі. якщо писати для того, щоб інші читали, то тут вже буде підбір певних фраз, вивчення настрою і вже під цей настрій написання. а якщо відкинути певні стандарти і норми, і писати по-справжньому, орієнтуючись на себе, висловлюючи свої думки, ті які народжуються зсередини - то чи не буде це кращим? я звісно до журналістики чи письменництва жодного відношення не маю, тому не знаю як там все відбувається. але чомусь думаю, що власні переживання, ті які щирі, йдуть від серця - вони перейдуть в текст легше, ніж ті, над якими треба сидіти і думати як то написати
інші можуть читати, можуть не читати. просто я не думала, що ціль блогу - це написання для когось, я думала, що це написання своїх думок, своїх переживань, це розповідь про певні моменти свого життя, а вже чи буде чи цікавим іншим, то другорядне.
можливо хтось про себе голосно заявляє, хтось просто мовчить, і не наважується писати, бо боїться наткнутися на критику. мені часто бракує впевненості в собі, наполегливості, але я думаю, що це не сильно добре тим, хто більш впевнений - живеться легше, бо вони легше сприймають життя і невдачі. тому щоб заявити про себе - потрібна сміливість, і внутрішня сила. я взагалі не конкретного автора маю на увазі, просто вже так вийшло, що от то виплило. не боятися, любити себе, вважати себе достойним і успішним - що в цьому поганого?
так може бути, що деколи цього "возвеличування" себе (не знаю як іншим словом то назвати) може бути забагато, але в нас же свобода слова. ну так ця свобода слова включає і критику

Навіщо писати пост, якщо його прочитають інші? Пост, який пишеться у щоденнику - він і є згодою людини, що його написала, на те, що його хтось прочитає.
От я. наприклад. (Знову поворот до моєї скромної персони) Людина емоційна. І чесно - люблю писати в неті - на ФБ переважно. Можу постити фотки звідусіль, можу написати про то, що дядько поступився мені місцем в маршрутці або про то, що водії страйкують і я до роботи не йшла, а летіла))) Можу писати про абсолютно серйозні речі, можу - геть не про серйозні. Тому блог для мене більше - як мій світ, світ моїх емоцій і переживань. Часом - абсолютно неактуальних для інших. Часом - абсолютно моїх-моїх інтимних. Часом - гострих соціальних. Але тих, що цікаві мені! І,як на мене, так має бути у кожному блозі і щоденнику - людина пише про те, що хвилює її, а не інших. І те, що цікаво їй, а не іншим) Ось так)

Веснянко, ну хіба я кричала на весь форум про те, щоб ви очікували від мене ой-мама-не-знати чого? Я просто привіталась. І заявила. що я тут нова жителька. От реально не розумію агресії про ти мене, чесно. Сиджу перед екраном шокована, афігевшая і не знаю, як реагувати на то, що люди мене звинувачують в тому, що я не оправдала чиїхось сподівань(

Перебільшила, вибачаюсь. Але перший пост був якось так пафосно написаний ( виключно особисте враження), що хотілося в наступних дописах сісти і зачитатися. А наступні дописи були якісь сухі і скупі. І я Вас в цьому не звинувачую. Просто констатація факту. І суть не в темі. А у її викладені. От навіть коментарі вище написані живіше і щиріше. Так, ніби це писала інша людина. І ця от друга людина мені цікавіша, ніж та, яка прийшла просто заявити про себе.

Thebestnata, Ви думаєте, от так легко можна абстагуватися в думках, що то може бути прочитаним, і почати писати для себе про інтимне? або так щиро як собі пишеш...?Все одно в голові буде "стоп"....Я наприклад, не пишу про себе, бо не хочу щоб хтось знав, що в мене на душі,не тому що гонорова, а тому що не знаю як воно мене може відрекошетити....Правда таки в одній темі, таки трішки жалілася, то вже говорили емоції, тай ситуація в людини була , ну, майже як в мене.....
А про нову блогершу, я тої людини не знаю на разі придивляюся, на питання чи читатиму її ще, відповідь ТАК, БО мені цікаво як змінюватимуться її дописи з часом і з критикою, коли її критикуватимуть, і ще дещо підмітила і за тим поспостерігаю. Чи критикуватиму особисто, ні, бо що забагато то нездорово. Перестае буде цікаво, я перестану слідкувати, перейду на що інше, благо купа цікаво ще є).