Сльози серця

Published by cjomcjomka in the blog Блог cjomcjomka. Перегляди: 2228

Мій досвід грудного вигодовування малят - сумарно понад 8 років. За цей час я була худенькою, важкенькою, сумненькою, веселенькою їла багато м'яса, була вегетаріанкою, слідувала дієті годуючих і наминала полуницю. І діти на ГВ росли різними.
З Дмитриком в 2 міс були в лікарні. Сергій вперше завірусячив в 10 міс. Дмитро і Віруня росли пампухами. Сергійко і Лідія - легкими, мов пташенята солодкі.
І кожного разу як я маю немовля, хоч раз проскочить десь - добре, що в тебе є молоко.
А молоко - воно така цікава річ. Не від їжі і не від зовнішніх обставин залежить.
Вагітною я часто думала про цей контакт "шкіра до шкіри" - чому він є такий важливий для вироблення молока?
Але "шкіра до шкіри" - це абсолютно недостатній опис :) Носик... Носик крихітного вовтузика, який риється і чмихає, наче крихітний їжачок під ковдрою завівся. Лапки маму мняцькають, дихання малючка пахне солодко. І мама бере, пригортає. Велика м'яка мама. Гріє малесеньке, ніжне своє зьо. І любить його до сліз. Але не плаче очима, а серце плаче від тої любові - молочком.
Грудне молоко - суцільні почуття. Без слів і без пояснень. Вдень, коли на маму дивляться очка її любимого нямціка, молоко тече ріками. Вночі грілочка теплесенька під ковдрою попросить гамцяти, а мама - тут як тут. І я вже десь казала, але не раз замислююсь і досі: в якому правильному місці розташовані молочні залози :) Були б вони десь на спині чи на плечі, чи відчіплялись би - для роботи було би легше, але вочевидь вищий задум щодо ГВ не обмежується складовою "їжа" :) Ляля коло грудей - животик неймовірний на маминому животі. Голівка запашна солодка прямо у мами під носом. Мама вухо прикладе - і чує, як її дитинчаточко ковтає, наїдається. Малюся гріється взимку і охолоджується влітку або якщо температурить. Мама тихенько шепоче щось у іграшкове вушко. Зьо крихітне у півсні посміхається і лоскотно знизує плечиками.
Так само я немало думала про емоції підчас годування. Часом мама переживає страх, біль, не знає, що їй робити в світі. І тоді цей мікросвіт під ковдрою чи навіть під слінгокурткою - це теж спасіння. Я завжди уявляю, що всі складнощі залишаються в голові. А в молоко йдуть тільки любов і така якась... особлива готовність заплакати з серця. Без сліз, сопель і привертання уваги. Так тихенько і невидимо. Важко, коли від стресу спазмують протоки молочні, і молоко ніби є, але не виходить. І не можна ж розкиснути в усьому, а "молочно розслабитись" - необхідно. Тоді ця "шкіра до шкіри" і любимі лапки дуже добре допомагають.
А ще бувають сльози щастя. Тому що я фанатка малюків :) Цей золотий час швидко минає, і починається інший не менш класний період, але тоді вже дитина стає людинкою, впізнаваною, такою вже зовсім справжньою. А зьо - це такий подарунок від Бога, який неначе сниться - і потім тільки фотографії нагадають, яке воно було.
Досі не знаю, чим я заслужила таке щастя. Вже вчетверте бути причетною до зростання малюсі. Яка ж я багата мама!
Gala, Magnolia, Freedom UK та 38 іншим подобається це.
  • Samhayne
  • VERO
  • Blondo4ka
  • Rodionochka
  • Ligymunka
You need to be logged in to comment