усього 5 років тому...

Нещодавно спіймала себе на думці, що ця вагітність за хронологією дуже нагадує вагітність Дмитриком. Адже Дмитрик народився 30 вересня, а зараз моя ОДП - 4 жовтня.
5 далеких років тому я марно намагалась собі уявити життя з малюком. Та і які вони - малюки? Дивилась фото в неті. Чомусь не хотілось, щоб малюк був лисий. Переживала, як виглядатиму після пологів. Нервувала через свою фізичну безпорадність і величезний живіт.
Пам'ятаю день, коли нам з чоловіком лишили півторарічного племінника. Чоловікова сестра пішла на День народження, а ми мали "побавити маля і повчитись поводитись з дітьми". За день ми втомились так, що чоловік ледь не заснув за кермом. Увечері зясували, що варити манку в пляшечку ми не вміємо категорично. А о 22.30, через годину спроб вкласти малюка плакали всі троє: ми, дорослі, лежачи на підлозі і марно вдаючи із себе сплячих і малий Максим, дивлячись на тих придурків, які чомусь все ніяк не приведуть його до мами.
Пару наступних днів ми думали, як же ми впораємось... ми ж нічого не вміємо... а ще і свекруха олії у вогонь підлила: ну-ну, а самі казали, що мінімум трьох плануєте.

Як то все зараз смішно. Зараз, коли я вже здогадуюсь, що лисе немовлятко - таке з солодке, а його голівка, напевно, подібна на дотик на рожевий оксамит. Зараз, коли зовсім не страшно народжувати і тільки шукаю і розкладаю по місцях крихітні штанішки. Так, оці - ще добрі на Сергійка, а оці - вже лялі. Зараз, коли переходимо дорогу: Дмитро - за руку, Сергій - у візку, а візок попихаю рукою і животом водночас.
Про повернення колишньої форми - мій чоловік сказав так: "Дивно, що на форумах обговорюють, як схуднути після пологів і ніхто не пише, *як не впасти з сил після пологів*" Думаю, з трьома дітьми в мене буде такий фітнес, що все те набране зійде за півроку-рік. А навіть якщо і ні - цей округлий жіночний образ так мені пасує, залишилось тільки зачісок побільше навчитись, бо "колосок" і "французьке коса" трохи надоїли.
Я - така нецікава вагітна. Не те що 5 років тому... і за одне переживала, і про друге шукала інформацію...
а зараз - ну чисто нема про що зі мною говорити. "Ой, друга дитина була поза 4 кг, ця ж може бути більше!" -"Угу, напевно, гарненькі немовлята 4.500" Про УЗД і аналізи теж не переживаю... "Ой, а як же ти впораєшся з трьома, напевно, шукаєш няню?" "Та були би всі здорові - впораюсь". І багато, багато чого іншого.
Цяточко, ми тебе чекаємо. 5 років тому у цей час я якось підсвідомо хотіла цілий подальший рік якось проскочити, щоб отак прокинутись - і готова дитина, я знову струнка, життя налагоджене. А тепер мені такий цікавий і незабутній кожен день очікування (хоч, зізнаюсь, летять ці дні так, що я в шоці), таке очікуване свято - твоє народження, так хочу побільше запамятати і відчути з того першого багатодітного року... приходь, малюся. У нас тут така хороша компанія, не пошкодуєш
чекаємо