золоті руки

Published by cjomcjomka in the blog Блог cjomcjomka. Перегляди: 955

Наче і руки - звичайнісінькі собі руки. Довгі пальці, нігті - пласкі такі, мені все з них чомусь смішно. Годинник на тонкому зап'ястку. Обручка розміру 18.5 - вільна, часом зсунеться, а під нею вже світленький слід, який перстеник ховає від сонця. Теплі сухі долоні. Загалом, звичайні руки. Але - ні, не звичайні. Золоті руки в мого коханого. Бо нема справи, за яку б ті руки взялись - і не зробили.
Часом як візьметься за щось таке важке, будівельне, - плитку класти чи воду з криниці до будинка підводити... мені аж страшно стає. А він днями робить, ночами нет перечитує. світанками дещо переробляє. 2 кроки вперед, один - назад. Тоді 3 вперед, 1 - назад. А тоді пішло, пішло, і от - плитка на підлозі лежить рівнесенька, водичка з крану потекла. Усміхається. Як я його розумію - то ж одне з найбільших задоволень у житті - задоволення від результату якісно виконаної роботи.
А машина наша - так і взагалі того майстра любить всім мотором. Мене за кермо пускає, але так ще недовірливо. Бубубу - бурчить на 3-й передачі :) І ніхто крім нашого чудового Голови сім'ї не вміє дати ради, якщо 30-річний жигулятор занедужає. Щоразу мені думка: невже капець прийшов машинці? А ні, НашаТата жиглика - на домкрат, сам - з інструментами пірнає вниз і за деньок якимось майже магічним чином знову бурчить моторчик.
Або Дми з Їжаком щось зламають. Ну так зламають, що самі друзки. Несуть до тата. Тато спочатку охне, скаже "Ну, то, напевно, вже все". Але йде на балкон за викрутками.
Вночі прокидаюсь - світло на кухні горить. Зранку іграшка ціла і працює. Невиспаний татко чекає-не дочекається, поки дрібосі встануть і запищать від щастя і залізуть на нього, щоби вдячно обцьомати. Не дочекався - час іти на роботу. Ну нічого. Наш золотий майстер - ще і безкорисливий. А я йому зроблю приємність - запишу ті радісні крики малюків на телефон і потім дам послухати.
Позаминулої зими попросив Дмитрик у Миколая... світлофор. Так хотів, малюся... а попробуй той світлофор десь купи - такий, щоб включався, світився. Татко наш кілька вечорів щось складне малював на папері. А тоді поїхав на радіобазар і повернувся з кульочком кольорових діодів. Кілька ночей на кухні горіло світло і в хаті пахло всякою паяльною хімією. А 19 грудня зранку Дмитрик як закричить: "Тато, тато, таточко!!! Подивись - світлофор!!!" Справжній світлофор, з кнопочкою. Червоний-жовтий-залений - для машин, а червоний-зелений - для людей. Світиться! Протягом наступного місяця ми вдома мусили до кімнати тільки на зелене заходити :)
Знаючи свого чоловіка вже 10 років, я в повному захваті не лише від того, як у нього все получається, а і від того, як він уміє працювати над помилками, вчитись нового. Як він постійно розвивається. Часом трохи втомлююсь, бо ж і я мушу не стояти на місці, встигати за ним... Але він у нас насправді якийсь прямо добрий чарівник.
Люблять у неділю наші хлопці заснути коло тата. Обіймуть його маленькими лапками... цікаво, а з тих м'яких долоньок, позолочених літнім сонечком, теж виростуть золоті руки? Принаймні, є великі шанси. Бо ж у моїх маленьких хлопчиків є такий чудовий приклад.
  • NataliaFed
  • Натуля
  • сніжна
  • Яська Березнева
  • fantastyka
  • Lyudamama
  • Judice
  • Іруня
  • ГаЛоЧкА
  • premier
You need to be logged in to comment