отак ..ніби нічо..
ще хто подумає, що остаточно дах понесло.. але де.. вчуся на стипендію ттт...цілі маю, навіть кудись там хочу далі йти...але лиш би то був львів...а мені всі пропозиції - як на зло, - київ, київ.... хіба так чесно.. ну я така домашня, хочу щоб всі і все було підрукою,.. хіба так не буває..???? от лялю треба...а то мій брат вже починає пофігістично застягати в підлітковому віці (ніби трохи зарано, але тепер тааакі діти, що я в шоці...) от не виходить все за планом..от чого так... і так ті плани розбиті на ціле дерево...
Ну от що на мене найшло..от люди як люди..живуть собі...а я от не можу...помішалася я на дітях...от вже хочу..вже...от вже би бавила, пеленки міняла, годувала, носила, говорила.....благо з братом і ще купою дітей практику мала.... ну от як мож пояснити, що каляску я вже майже вибрала, слінг купила girl_in_love, і ще купу дитячих "одьожок"..... невже 21 - такий вік, що у всіх дах зносить... от бідний мій хлопець - йому найбільше дістається - він мене не розуміє...й так з нього знучаюся - я хочу лялю вже!!! ....а в нього нестиковка - як? одне друге виключає.... тре було бачити як я в антошці в нього випрошувала дитячу ляльку - її годувати тре, вдягати і вона ще очка закочує - ну не було в мене в дитинстві ляльок аж до 3 класу - всі машинки і конструктори.....а нема живої- то хоть таку... що наз, приступ пройшов.. я б і чужих дітей бавила, так хто дасть...у знайомих вже виросли, хіба будем уроки робити...а більше нема... йой, бідна моя голова...[/INDENT]
