Color
Фоновий колір
Фонове зображення
Border Color
Font Type
Font Size
  1. Згадую, що ніби бачила тут на форумі обговорення тих нових договорів з водоканалом, але не знаю в якій темі)
    Тицніть мені де то є)
    Або тут вже скажіть ( хто знає), чи зобов'язана я їхати до них , щоб укласти той договір? Чи там є якийсь пункт закону, що тільки там на місці?
    Бо поїхати я реально немаю як. Бо то і далеко, і маршрутка від мене не їде. Дитину я точно не зможу лишити дома, бо то займе багато часу. А брати з собою нема як, бо вона теж може не витримати довгу дорогу і ті черги. Та й таксі брати в дві сторони задорого. Та й взагалі її таскати туди-сюди на водоканал не хочу.Одним словом одні проблеми з тим договором( Я власник квартири, але там не проживаю.
    Чи то вже якось просити Водоканал, щоб пішли мені на уступки з тим укладанням?
  2. Якось привикла я перед Новим Роком складати список планів, мрій і бажань на наступний рік. А потім в кінці року той список переглядати і дивитися, що збулося, а що ні. Переважно такі найнереальніші пункти переносяться з року в рік в новий список:) Вчора на роботі, коли вже працювати не хотілося, але ще був час, записала я собі той список в блокноті. А сьогодні переклала його в папку з попередніми записами. Планів багато, мрій ще більше. Є там і матеріальні пункти, і особистісні, і для країни, і для чоловіка:) І всі вони різноманітні: від того, щоб побачити дельфінів (а ще краще з ними поплавати) до того, щоб побувати на всіх частинах світу. Подорожувати, бути щасливою, здоровою, пробачити всім старі образи, виграти в якомусь конкурсі (ніколи не вигравала, то було б цікаво:)), придумати собі нове хобі, познайомитися з новими людьми, купити квартиру і машину (це думаю точно перенесеться в список на 2018 рік:)), поправитися (ну так це для мене проблема), відростити довге волосся, відвідувати концерти, багато читати і малювати. Але я б усім цим пожертвувала, і від всього цього відмовилася, якби збулося моє єдине найбільш бажане і потрібне бажання – стати мамою. Я не хочу втрачати віри і надії, і вперто кожного разу під бій курантів рок за роком його загадую. Та й не тільки на Новий Рік, а при кожній можливості, чи то зірка падає, чи у вухах дзвенить:) Деколи хочеться плакати (та може й не деколи, а частіше), деколи злюся на світ, нервуюся, або впадаю у відчай. Але не перестаю вірити і бажати. І всім бажаю таки не здаватися, не відступати від своїх мрій і таки загадувати ті новорічні бажання. Можливо вони не мають сили, але раптом таки чудо станеться? Всіх вітаю з наступаючим Новим Роком і загадуйте свої бажання:)
    Annyhka Kavetska, Usmishka, Kvitneva та 18 іншим подобається це.
  3. Декілька днів тому захотілося мені видалитися з форуму. Ну хоча знаю, що такої можливості не існує, то вже як зареєструвалася, то шляху назад нема:)
    Тому вирішила от зробити собі такий відпочинок від ДП, не заходити, не читати, не писати, а то деколи справді ті суперечки, бажання комусь шось довести, пояснити, чи просто висловити свою думку – тільки пригнічують настрій, чи викликають негативні відчуття і емоції. А цього не хочеться)
    От не подобаються мені ті оцінки «тупо», чи коментарі, що твоя думка «неважлива, маячня, і твої дописи смішно читати, і взагалі не пиши нічого». Тому що кожен мав би право писати, що хоче, і кожна думка, яку пише розумна людина – заслуговує на існування. Критика звісно припустима , але якщо вона конструктивна, і не переходить у образи і агресію.
    Але подумала, що все таки повністю відключитися навряд чи получиться, бо попереду фінал Холостяка, Голосу країни, а там ще й скоро концерт ОЕ,про все захочеться поговорити:)
    Є декілька варіантів, як бути далі :
    - Займати нейтральну позицію, нікого не критикувати, але нікого і не хвалити:)
    - Взагалі нічого не писати, а тільки читати форум, якщо є таке бажання
    - Або ж не зважати ні на кого, і ні на що, і писати що завгодно:)
    Напевно останній пункт мав би бути найкращим, точніше найправильнішим. От просто треба перестати все сприймати близько до серця, або не пропускати через себе все те, що відбувається, легше і спокійніше відноситися. Хай я смішно пишу, не по темі, з помилками, нецікаво і комусь це непотрібно, але я маю на це право! Та й життя надто коротке, щоб тратити його на образи:)
    P.S. Дякую дівчатам, які мене зрозуміли, за підтримку:)
    P.P.S. От ті пару днів не читала форуму, а тут виявляється скіки нових дописів, і по пару сторінок в деяких темах, тепер мені декілька днів треба, щоб то все перечитати:)
    Ligymunka, Masja, tinkaKris та 11 іншим подобається це.
  4. От не знаю, чесно, в яку тему ту писати, тому напишу вже тут. А потім якщо що вже скеруєте куди то треба було писати:)
    Сиділа я вчора годину часу під рентген-кабінетом, чекала поки уколи знеболювального подіють. Хоча так і не знаю, подіяли вони чи нє, тільки спати від них хотіла:)
    І от часу було багато, то трохи читала, трохи спостерігала за подіями. Ну не зовсім подіями, а оживленим рухом медсестер, санітарок. По сусідству з тим рентген-кабінетом, був кабінет з надписом зверху "Аварійний вихід". Ще хібашо туалет був на тому коридорчику, і більш нічого, так віддалено від всіх і всього:) І от в ті двері з аварійним виходом медсестри, санітарки бігали, вибігали кожні 2-3 хвилини мабуть. І от більшість з них, виходило з пачками сметани Добряна! Ну може то кефір був, не роздивилася, але точно, що Добряна. Одна медсестра винесла десь 4 пачки і понесла в рентген-кабінет. Як я потім переконалася, то там дуже холодно, тому певно там та сметана добре зберігатиметься:) Інша теж десь 5 пачок несла в даль коридору. І то так декілька разів. Закралася в мене думка, а може там якийсь підпільний офіс виробництва тої сметани?:) І ті санітарки з медсестрами у вільний від роботи час підроблять її виготовленням. Бо так багато сметани я бачила хібашо в магазинах:) А що ще більше мене переконало про підпільний бізнес - це те, що одна медсестра заходила в той кабінет з пляшкою домашнього молока, а виходила вже без неї. Значить таки те молоко пішло на сметану!:)
    Може є якесь більш логічне пояснення, але мені напевно тепер Добряна буде тільки з тим рентгеном асоціюватися:)
    Можна навіть якийсь слоган придумати :"Репродуктивний центр на Короленка - ми не тільки лікуємо, а ще й сметаною годуємо!":)
    Sera, exmargarytka, Usmishka та 2 іншим подобається це.
  5. Давайте вже так, щоб під іншим блогом не розвивати дискусію на іншу тему, запитаю тут:) Чи є якісь правила блогу? Що можна і можна писати в блозі?
    Почитала в Вікіпедії, що в блозі мають бути короткі, але регулярні записи. І є різні види блогів, це можуть короткі щоденні записи про своє життя, посилання на інші сайти, коментування різноманітних подій, і таке інше.
    Тобто якщо берешся писати блог, то вже треба підходити зі всією відповідальністю? І вибрати собі той напрямок блогу і його вже дотримуватися? Якщо пишеш про кулінарію, то тіки кулінарія має бути, якщо про політику - то тільки політика?
    Я чого питаюся, бо не придавала цьому такого значення:)
    В мене от є на комп'ютері папка, яку я назвала "Мої статті", де зберігаються різні мої думки на різні теми (про дружбу, про гроші, про роботу, про любов і інше). Все написано давно, в форматі Word сторінки, але я так розумію, що воно там і має бути:) Бо якби виклала все в блог, то вийшло би суцільне асорті, яке б не було прив'язано до однієї теми.
    Зараз всі засоби комунікації і техніка розвиваються так швидко, що я не встигаю за всім слідкувати. Планшет і смартфон я бачила тільки здалека:) А що вже казати, про ті всі Твітери, Інстаграми, деколи ще різні ті штуки є, про які я почувши зразу забуваю. Так світ рухається вперед, і є свої правила, норми для тих, хто тим всім користується.
    І тому я думала, що блог - це щоденник. Просто як я згадувала, що на папері писати важче: почерк, який з часом важко розібрати, чорнило, яке з часом може стиратися, та й навіть папір жовтіти, і рука може відпасти (то я жартую), якщо більше ніж пів години шось виводити на папері:). Тому писати на інтернет-сторінці простіше. Але чи допустимо?
    Чим тоді замінити блог, який є аналог? Тобто, якщо я просто хочу свою думку, чи якесь своє бажання висловити, але не для того, щоб зацікавити когось, не для популярності, не переслідуючи якусь комерційну мету, а щоб от дати волю своїм емоціям, щоб от виговоритися, то це в блозі не можна робити?
    Або тримати все в собі, або писати далі в Ворді, і зберігати на компі:)
    Так іншим може бути все рівно до моїх думок, але цікаво було б порівняти в старості, чи змінився мій світогляд, і чи змінилося моє ставлення до певних подій і речей. А як то порівняти, якщо ніде не записати? Пам'ять вона ж не гумова, все не збереже. А жорсткий диск зможе:) ну якщо не полетить:)
    Jusi та Ahaha подобається це.
  6. Порадили мені користуватися афірмаціями, то запишу їх тут, щоб були вони перед очима:)

    1. Така, як я є, я досконала.
    2. В моєму світі все прекрасно.
    3. Мені завжди щастить.
    4. Моє тіло готове прийняти дитину!
    5. Мир і гармонія, любов і радість оточують мене і постійно перебувають в мені.
    6. Мені ніхто і ніщо не загрожує.
    6. Я почуваю себе в захищеності і безпеці.
    7. На моєму шляху буде тільки зелене світло.
    8. Люблячи і схвалюючи себе, я створюю спокійний світ, для життя в ньому.
    9. Я вільно розлучаюся з минулим, в мене входить все нове, світле і добре.
    10. Я здорова і повна енергії.
    11. Я не використовую своє фізичне тіло для хворіб.


    То все не я придумала, потім може шось поміняю, і запишу своє:)
    Supernatural, Alstroemeria, Patty та ще 1-му подобається це.
  7. Сьогодні, в ніч на Андрія (з 12 на 13 грудня), за нашими українськими звичаями дівчата ворожать на майбутнє. А хтось ще таке практикує, чи ворожив в минулому? Я з подругами ще ворожила, але то вже більше 6 чи 7 років тому було.
    Поділіться чи в кого шось збувалося, чи серйозно до цього відносилися, чи це просто був черговий привід для дівчат-подруг зустрітися? Чи ця традиція вже не актуальна?:)
  8. Сьогодні подзвонила до мене подруга, з якою не спілкувалася вже більше 2 років. Привітала з вчорашніми іменинами і днем народження, яке було 2 тижні тому:) І приємно з одного боку, що вона таки не забула, але й такий осадок чому останні 3 роки не вітала. Вона зразу почала виправдовуватися чому не вітала, то не була 2 роки літом у Львові, ще там шось. Можна і зрозуміти, але ж на друзів повинен бути час завжди.
    От не знаю, чи можливий ще один шанс на дружбу? Вона зробила перший крок цим дзвінком, тепер наступний крок за мною? Напевно справді треба подумати, чи справді мені важлива ця дружба. Хоч я би від друзів би не відмовилася.
    Так поспілкувалися з нею нормально, але всеодно виникали паузи, всетаки пройшло скіки часу. Ніби кардинально нового нічого не сталося за той час ні в неї, ні в мене, за один раз про все не поговориш. Буває з подругами, з якими бачусь частіше , то з ними можу говорити і про дрібні щоденні події, і про пробки, і про робочий день. А з ким рідше - мало би бути більше тем, бо кожного дня ж хоч не значні, але якісь події є. А виходить навпаки - говоримо, що нічого нового, все добре, і треба частіше спілкуватися.
    Розумію, що друзів треба цінувати. Але в мене вже так було декілька випадків, коли найкращі подруги виявлялися злопамятними, заздрісними, обговорювали мене за спиною і таке інше. Тому так трохи важко знову довіритися старій подрузі. В неї зараз свої друзі, своє життя.
    Хоч бездіяльність ні до чого не приведе. Рух і дії - це життя.
    Я часто ображаюся, але треба це припинити і легше відноситися до всього.
    Напевно треба давати і другі, і треті шанси людям, всі ж помиляються?:)
  9. Сьогодні бачили дельфінів!:) Спочатку тільки поплавки чорні з води було видно, а потім пару разів один дельфінчик повністю вискакував і перекручувався:) Їх було двоє, можливо пара, вони так прікольно пливли один за одним, і не сильно далеко від берега. Шкода, що фотоапапарат був не з собою.(
    А ще зранку, коли йшли на пляж, серед безлічі російських пісень, чули як Скрябін співав свою пісню про дельфінів. Може це співпадіння, а може і ні.
    Зблизька дельфіни ще кращі і красивіші напевно, але коли перший раз в житті бачиш дельфіна навіть здалека - відчуття супер!:)
    Sera, aknytsU, Kassandra та 3 іншим подобається це.
  10. Перший день відпочинку виявився м'яко кажучи не вдалим. По-перше - дуже важка дорога в поїзді. Треба вже собі запам'ятати, чи краще десь записати, що в 3 і 6 купе не відкриваються вікна, бо це рахується аварійний вихід. Тому в літню спеку не буде чим дихати. Хібашо виходити на двір на кожній більш-менш довгій зупинці.
    Я дуже хочу дітей, але чужі діти, які сидять навпроти тебе цілу дорогу - це складно. Особливо,якщо 4-річний хлопчик ну зовсім не керований. І щоб там йому мама не казала, як не вговорювала заспокоїтися - він знав своє. І ті пару годин вночі, десь з 12 до 6 ранку був спокій. Але коли в дорозі 19 годин, то ті пару годин тишини - це ніщо:) Бо і заснути не встигла, як малий навпроти проснувся:)
    Ще угараздило мене в перший день відпочинку отравитися. Знаю, що у всяких їдальнях краще не харчуватися, але коли після дороги хочеться їсти і часу готувати нема - то вибрали їдальню. Тепер замість того, щоб піти на море, а вже з 2 дня сиджу в кімнатці, і на двір хібашо під ту кімнатку виходжу, бо на більше сили нема. Шкода чоловіка:) Ще якщо згадати, що в нас сьогодні річниця весілля, мали би святкувати - а в мене такий сюрприз з головним болем і тошнотою:)
    І це ще не все. За місяць часу наперед домовилися про проживання, вчора подзвонили, сказати, що ми вже їдем, як нам заявили, що місць в них нема, і ще й ціни підняли десь на 30 відсотків. Прийшлося в останні години перед поїздом шукати якісь місця. Звичайно проживання не супер - але вільного практично нічого не було. І то ше тут маєм жити тільки до 16 серпня, бо потім вїжджають інші туристи. А квитки на потяг в нас на 21. Значить, є пару варіантів : або будемо жити на пляжі, або до когось проситися, може десь знайдеться вільна кімната. Хоч як нам сказали, що зараз в Лазурному наплив, і тому знайти місця не просто.
    От так. Ну що ж, буду надіятися на краще. Що завтра мені вже буде легше, в морі буде менше медуз і ми будемо мати де жити 5 днів:) От такі на даний момент бажання:)
    Зате, потім буде що згадати.
  11. Колись в мене була традиція : писати перед Новим Роком список справ, бажань, які маю виконати за рік. А потім в кінці року підбивати підсумки, і обводити кружечком те, що здійснилося. Бувало здійснювалося пару пунктів, деколи більше. Зараз подумала, що краще такі списки складати не перед Новим Роком, а перед днем народження. День народження - це ж як власний відлік свого року. І з кожним прожитим роком я стаю старшою, можливо мудрішою (хоч не завжди:), і цікаво потім буде в старості почитати те, що я хотіла і чого бажала.
    Отже треба скласти той список. От приїду з відпочинку і напишу:)
    Ще десь в мене в шухлядах валяються колажі бажань. Я пам'ятаю 2 рази ті колажі робила, то напевно після перегляду фільму "Секрет", то років 6-7 тому він сильно модний був. Вже дещо з колажів здійснилося.