Донорство крові: міфи та реалії

Створити дану тему мене підштовхнула дискусія в темі "Для майбутніх мам". Довелося зіткнутися зі стереотипами, які снують навколо явища донорства крові. Насамперед зауважу, що не будемо говорити про реципієнтів, виключно про донорів.
Довелося почути думку, наче б-то донор наражає себе тим самим на небезпеку зараження хворобами, такимим як ВІЛ/СНІД, гепатит С та іншими. Мене це здивувало, оскільки забір крові проводиться стерильними одноразовими шприцами та системами, які кожен із нас може купити в аптеці. Розкривається упаковка виключно в присутності донора перед проведенням процедури. І жодної загрози здоров"ю донора здача крові не несе. Так, статистика свідчить, що велика частка хворих заражається небезпечними хворобами в медзакладах, але таке зараження не відбувається через стерильні одноразові інструменти. Це питання мене зацікавило, я почала шукати і дізналася, що в Росії досі не зафіксовано ЖОДНОГО випадку зараження донора (статистики щодо України, на жаль, не знайшла). Подібне видається неможливим. Що іншого маніпуляції на зразок стоматологічних, де бори та зонди використовуються десятки разів та контактують із кров"ю. Отже, виходить, що ризик зараження ВІЛ у стоматолога непорівнянно вищий, ніж при донорстві. На власні очі бачила, як лікарі в лікарні масово здавали кров у пересувному пункті забору. Чи обізнані особи могли б наражати себе на ризик, якби він був реальний? Не думаю. Більше того, донорство корисне, оскільки відбувається регулярне оновлення крові, що циркулює в організмі.
Вважаю, що слід всіма засобами розвіювати міфи про донорство і закликати людей до цієї благородної справи.

Дівчата, у державі реальний брак донорської крові. Я не захищаю тих, хто насильно посилає здавати кров під загрозою санкцій, але якщо ваш чоловік/мама/батько здорові, то чому б цього не зробити? Мені видається, потрібно проводити широкомасштабну роз"яснювальну роботу, пояснювати, якою цінною є здача крові, адже це - чиєсь життя. Дивно, що здача крові викликає у суспільстві такий спротив, тоді як тисячі хворих на рак не можуть отримати такі потрібні препарати крові.

 

Відповідь: Для майбутніх мам (6)

Just me колись я б захищала вашу точку зору. Тепер ні. Здача донорської крові мусить бути виключно добровільна. Тепер як вогню боюсь будь-яких маніпуляцій з кров"ю. Сумно, але факт, навіть в центрах переливання крові вам можуть зробити подарунок в вигляді того ж сніду чи гепатиту. Контроль донорської крові в нас на дуже низькому рівні, а акуратність і професійність окремих медпрацівників дуже сумнівна. нажаль.

 

Відповідь: Для майбутніх мам (6)

Так, але то небезпека для реципієнта, а не донора. Забір крові проводиться одноразовими системами чи шприцами. Тож небезпека заразитися донору така сама, як і коли роблять звичайнісінький укол чи ставлять капельницю. Тим більше, якщо знаєте (майже впевнені), що ваші родичі здорові, то робите добру справу. Я б ні секунди не вагалася, вже була, але по вазі мене не взяли...

---------- Додано в 17:36 ---------- Попередній допис був написаний в 17:29 ----------

Згадалося, моєї подруги сестра родила першу дитину, екстренний КР, потім рятували обох у реанімації, потрібна була кров, а її не було, то гнали на таксі у сусідній райцентр, і то важко було дістати. Здавати кров чи ні - безумовно вибір кожного, до того ж дуже відповідальний вибір стосовно тої особи, якій вашу кров переливатимуть. Але якщо чуємося в силі і здоров"ї, то варто зробити вибір безкорисливої допомоги іншим.

 

Відповідь: Для майбутніх мам (6)

Згідна і не згідна. На жаль не дуже веселий досвід говорить про інше. І на жаль найчастіше вище вказаними хворобами заражають в мед центрах, але то вже інша розмова.

 

Відповідь: Донорство крові: міфи та реалії

Я регулярно здавала кров до того часу, поки вони не прийняли положення, що хто жив у Європі в 1990-х роках (хоч я там два роки прoжила, і то не в Європі а в Україні) здавати кров не можуть.

Причина? Бо я скажена, вірніше, Європа була скажена в той час і я могла з’їсти їхнього мнєса. Люди, а в то время взагалі не знала що то таке мнєсо. Я тіко бараболі з квашенов капустов їла, і хіба смалець по великих швітах. Але що їм повідати.

Шкода. Бо я людина альтруїстична. Здавала кров регулярно.

 

Відповідь: Донорство крові: міфи та реалії

І живі сте ся лишили? І я би здала, та вітфутболюють через вагу. Нічого, прорвемся, я рано чи пізно таки доможуся свого

 

Відповідь: Донорство крові: міфи та реалії

Я здавала кров тільки раз, на Пекарській. Перше їм теж чимось моя вага не сподобалася

нормальна у мене вага!

, але я вперлася і таки взяли. Тоді ніяких протипоказань не було. Перше взяли кров на аналізи, при мені їх зробили. Ніяких побоювань щодо зараження не було, бо дійсно

Навіть якихось таких думок не виникало. Полежала в тому кріслі трохи, поки набралася необхідна кількість плазми, дали якийсь талончик і сказали прийти через півроку, аби ще раз перевіритись на СНІД. Коли чемно прийшла за півроку, на мене подивилися квадратними очима

виявляється, то була формальність

, а оскільки місяць перед тим мені робили переділку в лікарні, то, за словами медсестри, там мали зробити аналіз на СНІД

хіба перед тим, як різати пацієнта, роблять всі ці аналізи?

, тож нема потреби його робити ще раз. На тому всьо із моїм донорством

бо потім мене ще раз різали, і треба було перечекати якийсь період, а потім звідкись виліз тонзиліт, а це абсолютне протипоказання для донорів

 

Відповідь: Донорство крові: міфи та реалії

Але не варто цим зловживати - бо можна стати залежним.

Здавала кров також лише раз, а тепер безперервні вагітності-годування - кажуть нізя..
Чоловік завжди відкликається при проханні про допомогу, бо донорів в країні ой як бракує...

 

Відповідь: Для майбутніх мам (6)

кров яку ваші родичі здають не вам буде (звичайно є вийнятки але одиничні) а вам при потребі влиють фактично не перевірену якогось ... дохляка який прийшов за грішми.
Я письмово відмовилася від будь яких маніпуляцій із кров'ю зі мною чи із дитиною навіть при великому ризику. Краще ... ніж життя жити із невиліковним "сюрпризом". В нас таких історій із "сюрпризом" на кожному кроці.

 

Відповідь: Для майбутніх мам (6)

Моя мама, коли була вагітна моїм братом, то в неї почалась кровотеча а зробили кесареве, вливали кров (фіг зна, яку!), через пару років виявилось, що в неї Гепатит С причому такий генотип. який мало коли піддається лікуванню...

 

Відповідь: Донорство крові: міфи та реалії

Не лише корисне, але й пізнавальне - абсолютно "безвоздмєздно" можна перевірити своє здоровячко і, відповідно, вчасно полікуватись. Я здавала кров кілька років тому, нажаль кров моя не підійшла - були недобрі печінкові проби, мені порекомендували перевіритись - перевірилась, супутньо знайшла деякі задавнені негаразди з нирками, звернула на це увагу і підлікувалась, якось більше стала приділяти увагу своєму здоровю.
А щодо самого процесу - в мене брали мінімальну дозу крові, спочатку теж не хотіли брати через вагу, але я гарненько попросила і дозволили. Наслідків для здоровя - ніяких, жодної слабкості, запаморочення і т.д. Хоча я завжди спокійно сприймала забір крові, а от чоловіки... які ж вони перелякані там були, підходили, пошепки питалися - а це не страшно? коханий після здачі трохи слабким себе почував, десь "аж" півгодини (хоча може це більше було самонавіювання - крові беруть рівно стільки скільки не зашкодить, не літрами ). Тому ніц страшного, єдине що не варто на це йти людям, які панічно не сприймають забір своєї крові - мій тато, людина неляклива і загалом має не найгірше здоровя на свій вік все життя реально мліє від вигляду власної крові, якби здавав - було б більше нервів ніж того донорства.

Взагалі задумалась останнім часом про донорство крові - випадково вияснилось що в коханого одна з найрідкісніших груп, не дай Боже щось трапиться - не факт що вдастся знайти достатньо донорської, тому я не проти згодом піти ще раз і здати ще трохи крівці - мені не тяжко, я комусь це й життя врятувати може

 

Відповідь: Донорство крові: міфи та реалії

З одного боку це так а що робити людині коли вік не дозволяє бути донором, а кров потребує оновлення?

Прошу не закидувати тапками і мудрими висловами розкажу свій гіркий досвід.

В мене тато має посвідчення "почесний донор України", дуже багато раз він здав кров. От зараз йому 66 років по віку він не може бути донором а кров потребує оновлення. Ми були в багатьох лікарів і всіх майже одне що кров зараз за швидко згортається і погано циркулює і може не доходити до мозгу внаслідок чого в нього стаються приступи (не дай Боже комусь рятувати свого тата від них) після цього він нічого не пам'.ятає але гасне у нас на очах а ми нічого не можемо зробити. Кожен ранок в нього починається з купи таблетків для розрідження крові і т.д. А причиною цього стало часте здавання крові, навіть зараз щоб здати кров з пальця йому потрібно купа часу щоб її забрали. А відношення нашої держави до донорів краще не згадувати. Я нікого не переконую просто написала наш гіркий досвід.

 

Відповідь: Донорство крові: міфи та реалії

мій чоловік донор вже десь 10 років (але це все в Італії), на нього заведена ціла справа, йому пишуть і дзвонять, щоб повідомити дату наступної донації (чоловіки здають кров 3-4 рази в рік, жінки лише 2)! також проводять регулярні аналізи на СНІД, без того, що він сам кудись має йти ті аналізи здавати! все відбувається в неділю, після чого всіх ще і годують так, як на заріз!

з мого ж боку, я не здавала донорську кров! стикнулась з тим, що здавала кров на аналізи з вени, і після чого, здавалось що все нормально! але вийшла на вулицю і просто почала падати! щось мені не пішло!
з інших мотивів( це мабуть в розділ міфів), перехворіла гепатитом років 7 тому, після чого так пригадую, як в поліклініках у Львові мені перекреслювали мою карточку червоним, як знак перенесеної хвороби! і про донорство навіть не говорилось!
в Італії, після відвідин лікаря, мені сказали, що перенесений мною гепатит, це не проблема! потрібно робити частіші аналізи крові, ніж іншим донорам, і теоретично я можу також стати повноцінним донором!

 

Відповідь: Донорство крові: міфи та реалії

Ну ви в курсі, що гепатитів є кілька. Не знаю як з підтипом А, але якщо в вас гепатит В наприклад, то це однозначна заборона до донорства. Без варіантів.

 

Відповідь: Донорство крові: міфи та реалії

я в своєму житті стикнулась з потребою донорської крові, кров не виділили, допоки мама не знайшла 4 донорів, і не показала талончики, що вони здали. Всі 4 донори виявились з різною групою крові, але мені виділили необхідну кількість моєї групи.
Я розумію, що банк крові необхідно поповнювати і стимулювати реципієнтів віддати те, що взяли, то нормально. В мому випадку це був не критичний варіант, хоч рахунок теж йшов на дні, а у знайомої дівчинки розірвався апендицит, потрібна була негайна операція, її не почали, поки батьки не знайшли донорів і ті не здали кров. Крові так критично бракує чи це ще один механізм заробітку недобросовісних медиків (за додат. винагороду кров знайдеться)?
Я, на жаль, не можу бути донором, вага не така, стан здоров"я, звичайний забір з вени, в основному, закінчується нашатирем і пів дня очманіння.
Скільки приблизно здає донор і від чого це залежить?

 

Відповідь: Донорство крові: міфи та реалії

безперечно, але не донору

людський організм за нормальних умов не втрачає кров методом кровопускання. Донорство є маніпуляцією штучною і як максимум може бути нешкідливим (і то питання) про користь мова не може йти.

просто розвіюючи міфи про донорство, не варто створювати інші.

 

Відповідь: Донорство крові: міфи та реалії

донорство - це,безумовно, стрес для організму, але якщо людина здорова, не зловживає доноством (все в міру!) - то цей стрес активізовує захисні функції організму, тим самим приносить користь. Це по суті подібне до моржування - організм за нормальних умов не буде в 30 градусний мороз у воді плюскатись але як далеко не кожен хоче-може-буде моржувати з багатьох причин, так само і не кожен буде донором. Це все індивідуально. Я ж кажу - мені абсолютно нормально здати трохи крові, а татові моєму - це протипоказано.

 

Відповідь: Для майбутніх мам (6)

Так і не треба, тим більше кажете, що навіть при великому ризику не погодилися б на це. Але здати кров це не заважає, комусь вона таки життєво потрібна.

 

Відповідь: Донорство крові: міфи та реалії

Ви, очевидно, ніколи не були у Центрі переливання крові. Там жодного дохляка, якщо так можна назвати людину, всі живі-здорові, адекватні люди, більше того, переважно військовослужбовці (в них це майже як обов"язок) і лікарі. Перепрошую, але та кров раніше коштувала до 80 гривень, якщо не помиляюся, а зараз і того, здається, не дають, бо кровоздача має бути безкоштовна. Та й читала давніше статтю (не знайду, на жаль), що навіть коли платили гроші, майже всі здавали кров безкоштовно. Тим більше, в "дохляка" не беруть крові, бо він виснажений чи просто ненадійний як донор. Мушу сказати, відчула на собі всю строгість підходу до потенційних донорів на Пекарській.
Прикро чути подібні думки, які існують просто від непоінформованості.

 

Відповідь: Донорство крові: міфи та реалії

нещодавно знайомі здавали кров, так от - жодних аналізів, жодних зауваг стосовно наявних свіжих татуювань, ні алергічні реакції і грибкові захворювання, прийом антибіотиків два тижні тому - ніщо не стало завадою аби лікарі "зі строгим підходом" не взяли ту кров. Здавали кров

кому потрібен такий обов'язок, і хто буде відповідати коли людині, котрій влили таку кров, стане гірше?