Бабуся/дідусь у процесі виховання

Відповідь: Бабуся/дідусь у процесі виховання

Діти дуже чутливі до безмежної "бабської" любові і пробують деколи сісти на голову тій же бабці х дідом .Мої старші внучата вже цей процес перейшли ,доходило до плачу з обох сторін .Слова "я НЕ буду "," я буду робити як Я хочу " ,відійшли в минуле (надіюсь ).Канікули у бабці з дідом на Рясне для них свято .Так ,я балую їх в їжі ,готую по замовленню ,стараюсь прикрасити кожне блюдо ,щоб дітям було цікаво і смачно .Але ж і певну дисципліну я тримаю ,за яку нам прийшлось трохи повоювати.

Картинка з натури .Була я на базарі .Дівчинка років 4 ,має в руках бульки ,дує ,бабця тішиться .Бульки летять на продукти ,на людей ,бабця тішиться .Я кажу до малої ; " Сонечко ,не дуй на продукти ." Хвиля мовчання ,бабця з нервами і на весь голос ;" А що ,я її бити маю !!!" Я в шоці .Але спокійно відповідаю ,що ніколи б не позволила внукам того робити ,на всякі забави є певне місце .

 

Відповідь: Бабуся/дідусь у процесі виховання

В нас питаня моїх дітей і бабів - дуже болюче питання для мене (((((

Як же ж мене бісить, коли мою Катю (3,4 роки) бабуся, як тільки приїде, таскає по руках....заговорює її, щоб та не вирвалась і дальше таскає!!! ГГГГГМММММ!!!!!!

 

Вчора мій 5 літній бешкетник втік від дідуся з велосипедом і прийшов сам до нас в кафе, де я сиділа з чоловіком. Вже вечоріло, йшов через дорогу та болота хв 4-5..ми сиділи спочатку на вулиці в бесідках, коли він був з нами, а коли його забрали - то перейшли у саме приміщення кафе..Слава Богу, що дитя здогадалося туд заглянути і що ми не пішли звідти раніше, як планували....у мене досі стрес і шок..
результат - свекор і свекруха обвинувачують 5-літню дитину!! Але відповідальність за нього ніс саме дідусь і мав слідкувати за ним..Зробили з мене дурну і з дитини і образились(((ну це нормально?? замість того, щоб одразу дзвонити, що дитина зникла - сам шукав і тягнув час..мало, що могло статися за ті 5 хв..різні погані думки лізуть мені у голову.. а при розмові виявилось, що це вже не вперше..дідусь позволяє дитині об"їхати величезний будинок на велосипеді і чекає у дворі..нормальна практика? як таке можна позволяти? я з нього ніколи очей не спускаю..
ПОрадьте, що робити в цій ситуації. З малим проговорила це вже кілька разів. А батьки чоловіка зробилися постраждалими і ображеними слухати нічого не хочуть..як я тепер їм можу взагалі довіри дитину на тих пару годин??

 

Я б через деякий час ще раз поговорила, але не чіпаючи того що сталося. Думаю, що батьки усвідомлюють що сталося і "ображаються ", щоб захистити себе від звинувачень - це природня реакція , на яку не вартує ображатися. Просто кілька разів піти разом на прогулянку з дідусем, по дорозі доброзичливо поговорити , що в випадку з дітьми краще переборщити з безпекою, ніж потім переживати наслідки. Ситуація, яка склалася у вас напевно пережила кожна родина просто по-своєму. Колись хресна пішла з нами в ляльковий театр. Синочкові було 1 рік і 3 місяці . Нас було троє дорослих і двоє діток - донечка і синочок . Поки я піднімала сидіння = 10 секунд синочок зник, повний театр дітей зі шкіл і троє дорослих, які ганяють як "ненормальні " шукаючи втікача .... У мене руки -ноги трусилися .Хресна відразу зорієнтувалася погнала до виходу, а потім назад і знайшла малого вкінці оглядової зали там де ляльки .... З того часу ми пильнуємо малого, бо знаємо , що він може отак ні з того ні з сього помандрувати собі нічого не сказавши .... Якщо лишаємо з бабусею чи дідусем, то завжди попереджаємо, щоб не відпускали з поля зору !!! Дуже добре розумію, що Ви відчували ....

 

Підкажіть, що робити з бабусею, яка повністю ігнорує всі мамині заборони?

 

Я б дитину не залишала хоч деякий період часу. Може бабуся зрозуміє. І говорити, пояснювати знов і знов.

 

Наша недавня ситуація. Наша баба і внук:
- Юрчику, ти бабин внук, правда?
- Ні, я тільки мамин син.
- Ну а ти бабу любиш?
- Не люблю.
- А шоколадку хочеш?
-Так.
-То якщо ти не будеш бабу любити, баба тобі шоколодку не купить. То ти любиш бабу чи ні?

І потім ще звинувачення, що то через мене він бабу не любить. Бо я його так настроюю. От як пояснити дорослій людині, що за шоколадку не можна когось любити?

 

Бабусі ... то є тяжко та й діти такі створіння, що їх не примусиш робити те, що захочеш, все пізнається з часом, з терпінням і любовю.

 

В нас бабуся любить час від часу малому, коли вже їдемо від них, гроші дати, зі словами: "То тобі за те, що до нас приїхав". Кажу: "Давайте, давайте, а коли не будете мати що дати, то що, хай не їде? Що то за оплачувані візити?", то ніби останні рази вже не говорила так.

 

я нині виглянула через вікно подивитися як там дідусь-бабуся гуляють з внучкою З вікна 3 пов. почула як моє мале кричить "е-ле"(що означає "пора їсти"), а бубуся товче візком і кричить "баю-баю". Ну то нічо, шо я просила дзвонити мені і кликати, коли дитина плаче. Чому наші батьки сприймають дитячий плач в стилі "ну плаче, бо мале, того і плаче, треба залюляти"??!!!.
Вибігла терміново на вулицю, погодувала, поносила на руках, прийшла до хати - а на плиті згоріла гарбузова каша, так бігла до дитини, шо навіть не памятала, що в мене десь шось вариться....
ех... повний набір і для "жилєтки" і в "забилам би..."

 

мені здається, оптимально би було, щоб бабуся варила гарбузову кашу, поки ви гуляєте з малям Може запропонуйте?

 

та нє, це бабуся гостьова, не та, в якої ми зараз живемо. Хай собі тішиться внучкою надворі. Хоча мені іноді хочеться відгородити всіх і вся від себе і малечі, бо так часто бачу, шо реально у віці 2х міс. дитині особливо крім мами нікого не треба. А так то вдома ще часто мушу відвойовувати дитину у своєї мами, бо вона малу люляє, а та кричить не своїм голосом, а мама все ж переконана що "вона ж ше тільки но бавилася так гарно, а тут чогось заплакала, зараз я її залюляю, забалакаю".

 

Мені теж так здається, бо

Тішитись можна у Вашій присутності. Мені взагалі важко дається, коли моя дитина не є в мене на очах, а хтось, десь з нею.

 

у нас з бабусями проблеми нема
зате є з дідусем - він дуууже любить всіх своїх внуків і тому старається за моєю спиною то погодувати забороненим, то накупити іграшок на всі гроші
не знаю вже, як з ним боротись
дітей "видресирувала" нічого без мого дозволу не брати, але ж вони діти, їм хочеться зайвий кусочок шоколадки чи цукерки з'їсти

 

Як поводитися,коли ми з чоловіком закладаємо дитині одне,а бабусі зовсім інше і при тому руйнуючи батьківський авторитет.
От для прикладу, доня просилася на вулицю,я заборонила і пояснила це тим, що вона зараз має лягати спати. Дитина заспокоїлася. А тут прийшла бабця і доня побігла просити,щоб вона її взяла на двір, бабця пообіцяла,що візьме її. Я пояснила,що Аня ще не спала і я йду її ложити. Та бабця все одно бралася її взяти, але я доню забрала. В резутаті доня в істериці, а я вислухала яка я погана, бо не пускаю дитину. І при тому дитині бабця сказала, що то в тебе мама погана, вона не хоче тебе впустити.
І таких ситуацій повно, ми з чоловіком забороняємо щось, а вони знаючи, що ми це заборонили, все одно роблять своє. При тому проговорюючи кожного разу, що то батьки погані, а вони добрі, бо дозволяють все.
Немаю вже сили вести таку щоденну боротьбу за виховання своєї дитини, і тихо заздрю тим, хто живе один і сам в праві вибирати, що краще для дитини.

 

В мене сьогодні була подібна ситуація. Ми збиралися на прогулянку і я заставляла малого самостійно вдягатися. Звичайно,що він не хотів. Ми довго сперечалися. І тут приходить добра бабуся і вдягає малому штани. Типу яка погана мама не може дитину сама вдягнути. Я маму вигнала з кімнати і сказала,що самі розберемось. В результаті малий сам вдягнув штани. Звичайно,що простіше взяти і вдягнути дитину самій,ніж півгодини впрошувати. Але наша баба цього не розуміє.

 

Ехх, я вам не заздрю. Як малого на кілька днів лишаю у батьків, то теж всяка бяка вилазить, а тут вам справді несолодко, бо мама реально вам протистоїть. Я би серйозно говорила з мамою, особливо, про висловлювання щодо вас "погана мама", це взагалі неприпустимо, ви для вашої дитини завжди найкраща мама. Можливо, спроектуйте їй ситуацію, верніть у минуле, показавши, якби колись їй хтось весь час притикав і перечив у вихованні власної дитини, одним словом, тут вартує показати вам, наскільки це неприємно і боляче. Успіху вам!

 

Справа в тому, що живемо ми з чоловіковими батьками і бабцею. І це все з їхньої сторони. Не зарікаюся, що якби жили з моїми батьками таких ситуацій не виникало б, але ми з мамою дуже добре розуміємо один одного. І якби навіть виникло щось подібне, то після моїх зауважень такого більше б не було.
Я стараюся їм все спокійно пояснювати, нікого не образити своїми словами, але коли всоте говорю одне і те саме, не можу тримати себе в руках і все переходить на крики.
І взагалі, я прихильник того, щоб не нав*язувати комусь своєї допомоги без потреби і чекаю від людей того ж.

 

По крайній мірі якось дивно буде виглядати жити в одному домі і ізолювати себе.Так,звичайно,дитину виховують батьки,а дідусь і бабця повинні не нав*язувати,а допомагати і підтримувати лінію батьків.Правда,так має бути ,але не завжди виходить.Ніколи не позволяю того,що батьки забороняють,хіба з дозволу батьків.Але любов,яку дають дідусь з бабусею,у дітей відбирати не можна.Та любов,як сонечко бабиного літа-- тепленька,м*якенька і світла.

 

Я себе не ізолюю від інших і ні в якому разі не забороняю спілкуватися з дитиною чи дитині з ними. Просто не розумію того їхнього "роби що хочеш поки мама не бачить, ми тобі то дозволяємо" і то при тому, що я то все можу чути і вони знають, що припустимо кави ми доні не даємо, так як будь-яка інша мама чи тато не дають, бо яка кава дітям? А вони спромоглися дати дитині кави.
В мене інколи складається таке враження, що просто робиться все мені наперекір, щоб подивитися скільки я витримаю, щоб не зірватися.