Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

Я вже, здається, раніше в цій темі писала - знаю багато чоловіків, які були присутні при пологах. Зараз тенденція така, що їх в нашому оточенні значно більше ніж тих, що відмовились від сімейних пологів - про жоден випадок коли сімейні пологи зашкодили чоловіку або сім'ї я на практиці не чула. Оті страшилки то або з розділу міських міфів, або як застереження до Валідолу - один випадок на 10 000

 

Цілком з вами погоджуюсь. Часто чую розповіді, що притягнуть чоловіка, який сам того не дуже хотів, а потім він тільки там страшиться. Може поспівчувати як жінка мучиться, але гарантії що "буде більше цінувати" то ніякої не дає, чоловіки інакше на те все реагують, в них і сприйняття речей зовсім інше (вони переважно візуали). Хоча не сперечаюсь, є такі що свідомо хочуть йти на пологи, та й тоді в "головне місце" вони переважно не заглядають. Допомагають жінці зверху, а після народження їм часто дають перерізати просто пуповину. Так що і присутність буває різна. Але насильно тягти чоловіка в родзал, якщо він не горить бажанням, а лише щоб "побачив як я мучусь" то нонсенс. Скільки є чоловіків, що на пологах не були, зайшли одразу після того всього, і є чудовими батьками і чоловіками)

 

ну якщо чоловік "черствий душею " то так зворотній ...але якщо чоловік хоче і чекає на цю дитинку . чого має бути така реакція... І чому "мученицю" хіба ви не жалієте свого чоловіка коли йому зле? ви ж не відвертаєтесь від нього, і не приходите тоді коли вже все минуло і він здоровий... Не розумію стосунків які не базуються на підтримці у відповідальні моменти... Це скоріше типу як все гламурно і добре то я з тобою, а як вже якийсь природній процес , то давай сама чи сам бо мені " неприємно " дивитись чи бути присутнім...

 

Як я оформлялись в пб,то якраз вибігав покурити один чоловік,то було кожних 10 хв...і кинув так до мого:"там без пляшки горілки нема що робити,то ужас !"....ну от таким краще там нічого і не робити там!

 

а ваш теж так казав?

--- дописи об"єднано, 27 Травень 2015 ---

як не хоче той не варто тягнути , яка тоді допомога...
але як сам прагне бути , то не розумію навіщо відмовляти... всі чоловіки різні , не можна їх рівняти ...

 

Звичайно що жалію, і з взаємодопомогою у нас все чудово Я не про те, а про те, що найбільше часто чоловіків якраз "добиває" факт того, що він бачить жіночі муки, а от реально то змінити не може. Звичайно, що кожні пологи різні, як і чоловіки. Просто це поширений варіант. Також треба дивитись по жінці, чи їй буде комфортно при лікарях і чоловікові все те перейти. Бо знаю що багатьом легше навпаки, щоб поруч були професіонали, бо при чоловікові вони можуть робити дещо зайве (надмірно жалітись, не зосереджуватись на процесі), і це не новина. А є такі, що саме присутність чоловіка чи інших близьких їм реально допомагає пройти то все. Тому тут все по-різному.

 

А я мабуть неправильна, але я б не хотіла щоб чоловік був на пологах. Він в мене перестрашений, кіпішливий, ще би більше мені там страху наганяв)))

 

таке враження, що у нас дві крайності: або чоловік присутній- і тоді він відчуває сакральність та відразу змінюється у відношенні до жінки і дитини; або він не присутній- значить бухає з друзями .

При всьому бажанні чоловік не може сприймати пологи так сакрально, як жінка. Точно так само, як він не може сприймати вагітність так, як жінка. Ну фізично не дано, навіть якби хотів. А через фізичне- і психологічне відчуття все-рівно інше. Та і впологвому будинку неможливе відчуття сакральності- там постійно є хтось третій, четвертий і купа інших речей. Сакральність- це хіба в домашніх пологах
Чоловік в пологовій залі пологового будинку потрібен для підтримки і контролю- масаж зробити , води подати, підвести- на шиї потягати ( якщо це потрібно), з лікарем зв язок тримати; коли треба- поговорити, коли треба- помовчати і не чіпати...Він на пологи теж іде, як на роботу- у жінки тут своя, а в нього своя .Не для того, щоб дивився на те, що таке пологи і як жінку плющить. Не для того, щоб "знав і цінував". Ну бо ось теж з реальних пологів: чоловік присутній, але кожні 5 хвилин йому треба йти "покурити". Він 90% часу на вулиці на лавочці проводить, ніж біля жінки. А коли почався потужний період ,то медпероснал мусив бігати і шукати, де він зараз є.Ну але якоби "присутній", бо жінка просила бути. Інший варіант- чоловік дуже хотів бути і помагати. Але не розрахував свої моральні сили- пологи в жінки затягнулися, були складними, закінчилися КР. То він половину пологів провів на коридорі в "бледном виде и форме чемодана" і акушерка бігала то його кавою відпоювати, то за жінкою слідкувати. Ну зате теж був "присутній . дним словом, готуйте чоловіків до спільних пологів . Ну а якщо геть-геть не хоче, то краще маму чи подружку беріть. Буде більше толку.

батьківство у чоловіка просинається по іншому, ніж у жінки. І воно не залежить від присутності на пологах.Бо не народжується одночасно з дитиною. Не любить батько свою дитину більше чи менше від того. Батьківство- то заначно складніший психологічно процес, ніж є у жінки. То вона- мама з моменту появи 2 рисочок. А у чоловіка то все йде поступово, через інше усвідомлення.Спільні пологи- то лише малесенька частина загального процесу.

 

і я так думала, коли йшла родити першу дитину)).
З другими пологами було все навпаки - не знаю що б я там робила без свого коханого чоловіка)). Навіть не очікувала від нього, та він тепер себе картає, що не був присутній при перших пологах..

 

можливо і я на другі пологи буду думати по-іншому)) перші пологи то купа невдомого, незнаєш шо тебе там буде чекати і як все відбувається........... аж самій страшно стало,ггггггггг

 

та ще не мама ... то в кожного різні відчуття у мене наприклад з 12 тижня після узд коли побачила..., а потім коли рухи відчула...тоді прийшло відчуття що стаю мамою, бо період з 2 полосок , скоріше муки були бо їсти не могла, всі запахи дратували і взагалі було відчуття страшного отравлення.. То чому у чоловіка не може починатися усвідомлення з узд, потім присуністю на пологах , якщо бажає сам..мені здається то і є той початок..незабутній. Не розумію чого всі виставляють чоловіка таким слабохарактерним, чи як то сказати коли присутній на пологах, так читаю і виглядає наче всі безпорадні ,мліють, "бридяться", курять на лавках, і ледве приходять до тями... Не знаю серед моїх знайомих таких нема, і всі задоволені що були з дружинами і ніхто не курив не млів...ітд. Лише казали що жінка в той момент така сильна , і це відкиття для них, що уявляли що процес цей раз -два і вже є, але насправді це праця для жінки. Тому переоцінили ставлення до пологів , і я думаю що це добре. А один сказав що сильно переживав щоб жінка йому пальці не зломала,бо так тиснула його руку що аж злякався скільки то в неї сили є, але пальці вціліли, і хепі енд!

 

чому відразу слабохарактерними? Різні чоловіки є. Зрештою, ще ні один чоловік не сказав жінці, що "ні, мені було неприємно чи важко чи ..." ( зате в компанії чоловіків потім можна почути різне . А при жінці- хто ж зізнається? Навпаки, в компанії, де є і чоловіки і жінки він має бути героєм Теж як казав мені один близький мені чоловік, який був на усіх пологах з дружиною від і до: "Якщо було би потрібно, я би пішов знову і знову. І там немає нічого страшного. Але і приємного теж мало ( момент ейфорії- народження опускаю)". Звісно, що дружині ніколи про це не скаже Ну людина реально дивиться на пологи: потрібна підтримка дружині- буде. Тим більше, щочоловік адекватний, добре все сприймає і співпрацює. І лікар теж на його присутності настоювала., бо знала, що жінка при ньому краще реагує.

я би не хотіла присутності свого якраз по протилежній причині- він дуже розсудливий, холоднокровний і доколупає всіх , в першу чергу, лікаря . Яка в результаті "плюне" на то все і скаже приймати пологи самому В нього все має бути чітко ,зрозуміло і підконтрольно. І він- "додавить" любого. Акушерка після моїх пологів і знайомства з чоловіком половину коштів вирішила повернути ( бо чомусь вирішила, що він працює в "структурах" .Все бігала і випитувала, ким є чоловік. А я при ньому буду себе жаліти, киснути, хотіти щоб він за мене народив і взагалі з мене толку нуль тоді

 

Мій казав А ще казав, що видовище не найкраще, це він про сам момент народження, хоча домовлялися, що заглядати "туди" не буде, але ж він все мусів проконтролювати А найважчим для нього було бачити, як я мучуся, намагався максимально допомогти чим міг. Тим не менше, спільні пологи нас дуже зблизили, проблем в інтимному плані не спостерігалося, навіть навпаки Тепер питаю, чи піде зі мною знов, каже, що куди дінеться, важче чекати і не знати що там.

Єдине, думаємо як Дми залишимо, якщо пологи почнуться вночі.

Ну і перед друзями дуже гордиться, що був зі мною, довго переконував одного друга йти з дружиною, але так і не переконав.

 

Ні. З причинно-наслідковим зв'язком ви трохи перегнули Просто партнерські пологи дають можливість татові по іншому відчути народження дитини. Так, зрештою, розказують мій брат і кум, які не були присутні при перших пологах, але були присутні при других.

 

Тепер з власного досвіду можу сказати, що без чоловіка б не пішла народжувати. В нас обох хороші враження і чоловік каже, що нічого там такого страшного чи бридкого нема. Від самого початку ми були разом, ще трохи мама була, але не весь час. Допомагав мені прийняти зручну позу, давав воду, масажував поперек (мені хотілось дуууже сильного розтирання). На найсильніших схватках я майже висіла на ньому, обнявши за шию, бо було важко терпіти і передихувати. Потім на пару схваток мене покинув, бо треба було привезти лікарку, яка пішла о 6год, а то була 9. Привіз за 2хв, добре, що вона живе близько)) На потугах стояв за моєю головою і та присутність мені дуже допомагала. Потім в один момент, коли я ніяк не могла добре потужитись - його молитва допомогла... Ми це пережили разом. Цілу ніч він був зі мною, навіть слухати не хотів про те, щоб йти додому. Весь час ходив дивився до маленького, поки він був з медсестрами. Навіть прркладку міняв, хоча я не хотіла цього, але встати було важко і він мені допомагав. В такі моменти відчуваєш, що людина може зробити для тебе все і якесь таке зближення наступає... Безмежно йому за це вдячна. Тепер і він всім знайомим радить з дружиною йти, хоча більшість бояться.

 

Мої перші і другі пологи - це як небо і земля!! Під час других пологів був присутній чоловік, увага персоналу і контроль над ситуацією був на порядок вищий. Чоловік каже, що нічого такого страшного, як описують, немає...Розчулився і розпереживався, коли вже мене почало тужити і він побачив голову малого. Останні 15-20 хв я чула вже тільки його голос, бачила його очі, я дуже старалася..як результат - пару хвилин і 3700 кг вже на моєму пузі..далі чоловік вийшов, не стримався..
Допомога реальна - вода після кожної потуги, розтирання попереку, подавав судно, розмовляв, цілував, хвалив..підтримку я відчувала колосальну..(не так, як на перших пологах я була покинута одна в родовій, сам на сам з тими переймами, куди час від часу навідувався лікар перевірити відкриття).
ВІдношення до молодшого сина і до мене - теж набагато краще!! Дитину бере без страху, піклується, мене береже, допомагає..і постійно дякує! Щодо інтим. моментів - ще не скажу))) Але він каже за то навіть не думати і не хвилюватися))))

 

Якось вже так склалось, що важкі моменти (особливо, що стосується болі) мені легше переживати самій.

Колись в підлітковому віці навіть маму на операцію не хотіла брати... Приховувала до останнього, і сама поїхала в інше місто в лікарню.

Дуже вже мені жаль людей, які жаліють мене)
Тому ніколи і не задумувалась про сімейні пологи. А коли вже почала спілкуватись з майбутнім чоловіком, то дуже здивувалась з його твердої позиції, що він на родах буде обов'язково. Але я з ним тоді навіть не зустрічалась, тому мені ті його переконання були в носі)))
А тепер, коли ми одружились, і чекаємо маленьку зозульку, я починаю задумуватись, бо чоловік таки збирається на роди, навіть знаючи моє ставлення до того.
Чоловік дуже боїться всього лікарняного, он, і кров на аналізи боявся здавати, то я віджартовуюсь, що мені і так буде за що переживати, а ще щоб він не впав))) Так той каже, що візьме валідол з нашатирем, і все буде нормально)
Часу ще багато, хто його знає, як все буде, але я по-трохи вже себе готую і до такого варіанту, що буде коханий поруч стояти...

 

Мій чоловік був зі мною і на перших і на других пологах. Та і сама я би чокнулась там. Перший раз приїхали в пологовий вже на потуги. То він дуже мені допомогав в ті 2 години після пологів. В мене було купа швів, то він мене і годував, і чай робив, і малу подавав. А як би я була сама, то щоб робила, хто б за мене так дбав. Другий раз ми вже приїхали трохи раніше. То теж поки були перейми мені було легше, бо хоч є з ким поговорити і час швидше проходить. І знов таки той 2-годинний період після пологів (чай, їжа, дитина). Мені було дуже комфортно, що він був зі мною. То в мене все швидко пройшло. А я собі часто думаю за тих дівчат, в кого це все тяжко йде і довго, як їм бути самим, тож напевне капец. А як мамам нашим було, то я взагалі мовчу. Тому дівчата, якщо чоловік Ваш не може, не хоче, боїться йти з Вами, Ви його звичайно не силуйте, але беріть когось з собою: маму, сестру, подругу... Тому що так Вам буде легше. На самі потуги вони можуть вийти, бо там напевне мало приємного. А з Вами нехай будуть на переймах і після пологів, щоб допомогти.

 

Підпишуся під кожним словом!!!
А ще додам, що під час потуг, як тільки він відпускав мою руку щоб подати мені води - я втрачала всі сили... Навіть лікар то зауважував. І нічого тут немає постидного чи неприроднього.
Чисто моя думка: чоловіки, які відмовляються від спільних родів - нарциси і самолюби!!! Можете закидати мене гнилими помідорами, але НЕ МОЖНА кохати жінку, і не хотіти завжди бути з нею!!! Тим більше, в такі "святі" моменти життя".

Чекаю помідорів...

 

А ви готували своїх чоловіків до присутності на родах? Ну, скажімо - коханий, а подивися-но відео номер таке-то на ютубі. Чи передбачалося, що чоловік сам підготується? Чи спільних відвідин шкіл/курсів/лекцій було достатньо? Вчили його заздалегідь дихати разом з вами, масаж? Чи все було спонтанно?