і я вірю у дружбу між чоловіком і жінкою. В студенські роки мала дуже хорошого друга, ми постійно проводили час разом, годинами розмовляли по телофону, всі думали, що ми зустрічаємося, з часом я зрозуміла, що у нього з"явилася симпатія до мене, але я вдавала, що нічого не розумію, а він прямо мені про це не говорив ( хоч, навіть, мамі моїй казав, що не може без мене ). Так ми і продовжували дружити, я почала зустрічатися зі своїм чоловіком, він був не в захваті від цього, але з часом і він знайшов свою другу половинку))) зараз спілкуємося і бачимося значно рідше ( знаю, що його дівчина ревнує до мене, та й мій чоловік теж не дуже тішиться тим), але все рівно наша дружба існує!!! і на роботі (до декрету) в мене був в більшості чоловічий колектив, дуже просто і легко мені було спілкуватися з ними. Зараз дуже скучаю за ними, але сама надзвонювати не хочу, боюсь, що їхні дівчата, дружини не зрозуміють)
І я скажу що така дружба існує! В студентські роки дружила з двома хлопцями, з одним і досі ще дуже хороші друзі, інший трохи віддалився в силу деяких обставин, як вийшла заміж трошки з"явився бар"єр, але коли ближче познайомились мій чоловік і друг то все знову стало як було, зараз і у нього є дівчина то дружимо тепер усі разом) Маю і інших друзів чоловіків, чудово знаходжу спільну мову, мені навіть легше ніж з жінками спілкуватись.
От і мені так) Чоловіки якось простіше до всього відносяться,вони не заздрять ,не обговорюють(хоча є ще ті пліткарки)Моя компанія була з 10 хлопців і я і ще одна подружка.Було дуже класно.І був найкращий друг,з яким ми ділилися всіма секретами і всі думали,що у нас є якісь стосунки,хоча насправді ми навіть про це не думали,було просто класно дружити по справжньому.Але все змінилося,коли в нього появилася дівчина і почала мене до нього ревнувати (хоча на той час у мене вже був чоловік)і поставила табу,щоб ми бачились.Так і ми розійшлися.Коли випадково бачимось ,то звичайно говоримо,але то же не те що було раніше...
хм...я в таку дружбу не вірю...може я ревнива,але не хочу щоб мій наречений з кимось там дружив,з якоюсь подружкою. В нас такі по-перше стосунки,що ми оба як два найкращих друга. В мене є такий факт,от я свято вірила колись,що зі всіма хлопцями,з якими я дружила- це справді дружба була. А як виявилося потім,зовсім ні! Всі вони були в мене закохані або потім признавалися,що давай закриємо френдзону і перейдемо на інший рівень Тому я розчарувалася в такій дружбі. Але зараз,коли я заручена ходжу з колєчком,то якось простіше дружити навіть з тим ж програмістами по роботі=))
І я думаю,що товаришувати можна,а от справжня дружба-це обман,переважно за цим стоїть симпатія когось одного з двох...а іноді і обох людей))))
Чому обман??В нас була дійсно дружба.Ну принаймі з моєї сторони точно))Та і він ніби ніяких признаків симпатій не подавав,хіба жартома.
ну от якщо з вашоїточно дружба було, то з його точно ні...не може бути дружби...завжди якась сторона хоче більшого...а може і сама собі в цьому зізнаться не може...
Не згодна з вами. В мене є друг, з яким ми дружимо ще з 1 курсу, т.т.вже 18 років. Це той справжній друг, який, як кажуть, "не запитає кого ти вбив, а допоможе сховати трупа " (жартую, вибачайте). Це при тому, що мені подобається зовсім інший тип чоловіків, і йому - зовсім інший тип жінок. Так що якась особлива симпатія між друзями тут ні до чого .
@AdFeja от я вас чудово розумію)) не мусить бути симпатії, має бути духовний зв"язок, ніколи мені не подобались мої друзі і я їм, бо зустрічались ми з різними людьми, одного разу навіть розстався мій друг з дівчиною бо вона ревнувала до мене, сказав що дружбу не проміняє на дівчину яка його не розуміє...
звідки ви впевнені що це 100% правда... я теж так дружила з одним хлопцем, але він мені подобався...тільки я ніколи цього не показувала, чекала першого кроку від нього...того не було, дороги розійшлись, і ніхто так того і не взнав
@Isa, ну якби я їм подобалась то вони завжди мали шанс зблизитись, але зустрічались з іншими дівчатами, іншої зовнішності і характеру ніж я, ми дружили в часи студенства і різні ситуації були, але ніколи межа не переходилась, бо як брати вони мені))
Дружити із чоловіком можна. А от товаришувати -- ні, бо це завжди тягне до чогось більшого, інтимнішого, сексуальнішого. Дружба між чоловіком і жінкою однозначно існує. Але зараз потрібно чітко усвідомити, що таке дружба, а що таке -- товаришування. Друг це хто? Щоб багато не філософствувати -- просто напишу про себе. Друг -- це мама, брат, однокласниця, з якою з першого класу разом і сусідка з якою теж із 6 років знайома. Але я із ними бачусь дуже рідко: з мамою раз на кілька тижнів (хіба по телефону часто розмовляємо), з братом бачусь приблизно раз на місяць, а от з подругами раз на півроку -- то защастя, ну і по телефону говоримо, певно, раз на 3 місяці. хоча всі живемо у Львові. Але я знаю, що до цих людей я можу подзвонити будь-коли і з будь-якою проблемою. Колись у мене був друг-чоловік, але він виїхав на ПМЖ за кордон і я всерівно знаю, що у мене є друг, хоча востаннє виходила із ним на інтенрнетзвязок 2 роки ттому. Але я знаю, що він у мене є. Оце дружба. А товаришування -- це коли ти разом йдеш на каву, в магазин, на базар, на дискотівку, це коли ти трендиш про дітей, шмотки і серіали. Тобто товариші -- це люди, які ситуативно зявляються у нашому житті і хтось, у кого мало життєвого досвіду, це товаришування сприймає за дружбу. Їм здається, що коли хтось постійно є поруч -- то він і друг. А фігушки!... Ну що це за дружба? Треба мені на базар за джинсами. Їде зі мною якийсь мужик. Ну то який він мені в дупу друг? Нашо йому я, базар і мої джинси? Та стопудів, що він на мене запав..... Тому товаришування -- це завжди флірт. А отой мій справжній друг, який виїхав за кордон, він би сказав: "куріца, я тебе до базару довезу(іто підвезе, бо ми разом працювали, але б додому за мною, заради того, щоб відвезти на базар, він би точно не їхав, а я б і не просила), щоб ти в маршрутці не пленталась, а по базарі з тобою ходити не буду, бо мені до жінки треба. ...От шось написала-написала... Я то поняла, що написала, але чи поЙняли ви...
От молодець))!!В мене аналогічна ситуація,але друг поступив інакше,просто перестав мені дзвонити,писати і ми почали рідше бачитись...А колись казав,що якщо його майбутня дівчина буде мене до нього ревнувати,то він швиденько розставить всі крапки над "і"Але зробив не так...з однієї сторони я його розумію,а з іншої...
Нагадали одного мого близького-далекого друга (близького, бо говоримо про все, далекого, бо бачимося рідко). особливо отим словом "куріца" )) правда, в нас "дєтка". Отой мій друг дуже підтримав мене після розлучення. А коли я дізналася, що мій екс завів дівчину, і не знала, куди подітися, друг зразу ж приїхав з відром морозива )) такий позитивчик)) Правда, побачив, що там треба було не морозиво, а вже щось міцніше, та й потягнув в паб. При цьому, у нього є кохана дівчина, з якою живуть дуже дружньо. І можливо в неї якісь негативні почуття до мене і виникають, але вона ніколи їх не показує. Вона сама розлучена, мабуть, розуміє, що раз чи два рази в рік можна і відпустити до мене свого судженого-рядженого на здибанку по душах. А ще ми на одній хвилі з нею - принаймні, мені так здалося - так званий, "кодекс розлучених" - на чужих чоловіків не зазіхати, бо вже знаємо, як це, коли від тебе хтось йде.
В будь-якій дружбі важлива саме її (дружби) щирість. А різні трансформації такої дружби є цілком допустимі, від чого залежатиме доля таких відносин. Моє ІМХО - така дружба можлива лишень тоді, коли стає реальним абстрагуватися від гендерних відмінностей, і коли важливим стає власне міжособистісне спілкування з близькою по духу людиною. Часто, на жаль, зустрічається варіант, коли така "дружба" є тільки способом підвищення самооцінки "я цікавий/цікава протилежній статі".
Дружба існує. Головне пережити отой початковий флірт. Рано чи пізно з'явиться симпатія, вона може пройти Або ж посилитись )))) в мене багато хлопців друзів. Ще з дитинства так склалось )) мені з ними простіше та комфортно. Але моя подруга взагалі не може дружити. Всі хлопці проявляють до неї симпатію. Вона не відчуває грань. Там де вона просто є сама собою, мужчінчики вважають це знаком, або взаємною симпатією)))
А в мене зараз такий період що я не знаю, чи існує така дружба чи ні. Маю друга, досить близького, нічого до нього сама не відчуваю і надіюсь що він до мене теж. Але за останні кілька років сильно розчарувалась в багатьох чоловіках, яких вважала друзями. Спочатку вони цікавляться твоєю особистістю, інколи навіть говорять, що ти для них не жінка, а чоловік-друг, а потім починають проявляти якусь симпатію і все летить... Не хочу вірити, що все так примітивно. Але і не знаю. Сама думаю по-одному, а навколо бачу зовсім інше.
От я теж завжди думала,що дійсно є така дружба,але з часом почала розуміти,що це буває дуже рідко....
Оце мене повеселило Оце точно Я навіть не уявляю, що я б з другом, чи зі мною друг перся купувати джинси чи майтки Який нормальний чоловік піде лазити по базару довгі-довгі години в пошуках жінчиних майток чи джинс? Хіба туйво... Не тої орієнтації, якому і самому цікаво собі якісь кружевні майкти знайти А до теми, ніколи б раніше не подумала, але зараз маю друга, ггг, якому 15 років (Мені 28). І ми дуже класно дружим. І з його мамою теж Так що все воно існує
