Як врятувати/полагодити стосунки?

Хлопець може хотіти серйозних стосунків апріорі, але з цією дівчиною захоче тільки розважитись

Інколи жінки вміють надумати проблеми і фантастичні сценарії

 

І я не про те, якщо це початок стосунків то ніякого "як вберегти чи полагодити стосунки" не може бути. Якщо там з самого початку щось не так, то не треба тягнути кота за хвіст і розтягувати "задоволення" на 2-3-5 років, щоразу шукаючи як то все полагодити. То потім буде як ота валіза без ручки - "ну, ми ж уже стільки років зустрічаємося"...
Одразу розійшлись як в морі кораблі, та й по всьому, поки немає чого ділити, а то потім все в рази складніше буде

 

Серйозні наміри в моєму розумінні це бажання будувати стосунки з людиною (не захмарні плани, а просто зустрічатися і пізнавати один одного) думаю вже десь після третього побачення можна це зрозуміти (хоча я розуміла чи хочу спробувати побудувати якісь стосунки з тією людиною, навіть після першого побачення). І для мене дивно і не прийнятно, що після енного побачення хлопець дзвонить тільки коли сам хоче провести гарно час, а в іншому випадку каже що він ні з ким не зустрічається і немає ніяких стосунків. Але ще раз наголошую, це моє бачення і мій досвід... можливо буває по іншому і людей це влаштовує.

 

так це нікого не влаштовує, але як мужик такий мутний, то тут не треба виясняти і розставляти. Треба "простіть і отпустіть".

 

Ну як розважитись? Сходити в театр? Я теж непроти так розважитись і без серйозних стосунків) а в плані ліжка - то краще без розставлення крапок над "і", і без визначення "хто ви і куди йтете", туди не скакати... А ще краще взагалі відтягнути то до якнайбільш комфортного для жінки моменту- стільки б незрозумілостей відпало

А щодо надумування жінками - бувають ситуаціі різні, але чоловіка видно по інших 99 % його вчинків
Ну хіба якщо закривати очі на очевидне, тоді можна дуже заплутатись

 

Я помітила, що навіть в цій темі я відстоюю свій досвід стосунків, коли все незрозуміло і неясно (принаймі для мене). Та я навіть не знала, що ми серйозно зустічаємось, аж поки він не сказав, що його мама хоче зі мною познайомитись

А наш топстартер не хоче так розважатись без знання, що стосунки в них серйозні

 

Ну в кожного є свобідна воля і своє бачення) ніхто не переконує чогось хотіти чи не хотіти, просто є логіка речей, і як тут писали - неварто тягнути кота за хвіст, бо від того толку просто нема

 

про гарно вбирається і гарно пахне. так, але без перебору. що в цьому такого?

я в житті би не зустрічалась з хлопом, який проводить перед дзеркалом більше часу, ніж я.

теж знаю різних арабів тут. є такі, що головне для них - шмотки, клуби, Ашани, кальяни, селфі себе любимих. до прикладу, попередній:медик,інтерн,на 2 роки молодший за мене. батьки лікарі, він живе тут,бо інтернатура. винаймають йому квартиру в новобудові, живе сам. гроші висилають, він на повному забезпеченні батьків. його завдання - вчитися і не втрапити в халепу. він не курить, не п"є, по клубах не вештається. чим мені він подобався - він одразу все розставив на місця: я тут закінчую інтернатуру і тусую додому. там моя Батьківщина, життя, там мене чекають хороші перспективи. одружуватися на жінці з України я не планую. і не тому, що вони вважають, що ми не такі, чи гірші, чи не можна. він мені все гарно пояснив. що бачив приклад друзів своїх батьків, друзів друзів і т.д. що дівчині, яка не знає арабської, важко буде адаптуватися там. потрібен час вивчити мову. дівчина може скучати за домом, бути певний час несоціальною. бо англійська, чи французька - це добре,але державну мову треба знати, бо ти ніде не влаштуєшся на роботу. подобалось, що він дуже гарно говорить про батьків, сімейні цінності, родину. я йому задавала оці всі питання про стереотипи: 4 жінки, хіджаби і т.д. про жінок - то така ахінєя, що просто. про хіджаби - на усмотрєніє жінки, її чоловіка, його родини. на скільки то для них критично і наскільки вони релігійні.
оцей другий, з яким нєпоняточки, навпаки. він хоче лишитися тут, він обожнює Львів, Україну, наших людей. питання релігії - він сказав, що це особиста справа кожного, і партнери мають поважати один одного. він заробляє на себе сам, знімає з другом квартиру, працює, грошей від батьків не бере від останнього курсу. навіть за навчання на ост.курсі заплатив сам, а це 4500 доларів. підпрацьовував після навчання в аптеці, клубі, готелях і санаторіях (масаж і реабілітація). короче, вигрібає сам. і обидва цих хлопців по-різному відгукуються про своїх земляків-арабів. є повно таких, яких бухають, чубляться в клубах, міняють дівок як шкарпетки, дівки вагітніють, аборти. обидва казали, що навіть у Львові є купа хлопців, з якими вони навіть вітатися не хочуть. тому я би не гребла все докупи і не мішала, раз не тої національності, віри - все, воно дельбіне, бо воно араб, чи турок. треба брати кожну людину окремо. можна подумати серед наших одна прєлєсть. що воно прийшло в брудних штанах і купило тобі горня кави за 20 грн і ти маєш бути щаслива.

я не кажу, що з першого-другого побачення має стати ясно, чи в нас будуть діти. просто я така. я даю максимум 2 шанси,тобто 2 побачення. бо буває таке, що на першому побаченні щось пішло не так, або людина тобі не сподобалась (я не кажу про категорично не сподобалась), але добре до тебе ставиться і хоче зустрітися ще, то можна. може не розгледіла я щось при першій зустрічі. але коли пройшло побачень 5-10, ти починаєш краще пізнавати людину і тут вона починає тебе ігнорити, бо йому здається, що то контроль, бо я йому пишу,чи дзвоню. словом, може хлопи інші, але я така, якщо за перші раз-два мені не альо - я кажу,соррі, нам не по дорозі, я не готова ще і т.п. нащо комусь мастити голову?

дівчата, думаєте, він дійсно весь такий в організації тої фірми і на голках з отриманням ліцензії (бо каже, що не спить ночами, переживає і думає, і хоче, щоб все вийшло), чи то галімі відмазки?

 

Не муч себе, просто почекай. Час усе розставить на свої місця і ти побачиш його справжнє ставлення

 

Можливо і так, але я б напевно ще спробувала серйозно поговорити (не зі скандалами і виясненням, а так спокійно, адекватно), а тоді роблячи висновок з почутого і побаченого від нього і розібравшись в собі, приймала б остаточне рішення.

 

Може я і старомодна, та для мене цьомки - то теж серйозно, з будь-ким невизначеним я б не цілувалась.
В вашій ситуації я б дала задню.
Що б зробила?
При зустрічі (не по телефону) сказала б, що мені теж добре з тобою... і т.д., але я починаю закохуватись. А оскільки ти не визначився, мені таке не підходить, мене така невизначеність мучає, тривожить. Тому давай тримати дистанцію. Зустрічаємось як друзі без цьомок, розмов про стосунки і в тому роді. А визначишся, то бери ініціативу в свої руки і завойовуй. Але не факт, що я буду ще вільна. Оскільки в нас немає стосунків, то вони в мене можуть зявитись з іншим.
Ну це ідея, слова я б ретельно підібрала перед розмовою, щоб було красиво

 

В мене незаміжня подруга мала таких екземплярів, десь 4-ох чи навіть 5-ох . Такий самий сценарій, як ви описали.
Перші побачення казка, а потім часу нема, непонятно хто ми, що ми, не бере слухавки, на 2 тижні пропав, зявився "люблюнімагу", знов пропав. І теж без інтиму.
Зрозуміло, що всі ті стосунки закінчились сльозами з її сторони і незрозумілістю. Ми аж вже сміядись з очєрєдного кавалєра з таким от сценарієм.
Може то мода така зара, га?..

 

@Kayla, геморою з ліцензуванням дуже багато, то не ФОП і навіть не ТзОВ. Якщо від того реально залежить його майбутнэ, то думаю він реально емоційних сил на стосунки може не мати.
Тиск достатній і так, то хоч ви не давіть.
А час, зрештою, покаже, дівчата праві.

 

Медики народ специфічний, там особлива психологія.

 

Чим особлива?

 

свого часу достатньо "натусувалася" з арабами- і через проживання біля МЕду сусідами моїми були, і у чоловіка друзі, і багато хто з моїх коліжанок дитинства в результаті пов язали своє життя з ними. Араби- дуже різні. Якщо можна було би поділити їх на "категорії", то найкращими для спілкування є вихідці з Іорданії, Лівану, Марокко та Тунісу. Але їх на наших львіських"просторах"їх залишилося не так і багато. Вони навіть своє помешкання організовували зовсім по іншому, ніж їх товариші-араби з інших країн.алі- єгиптяни ( але зазвичай у нас тут опиняються вихідці із найбідніших родин, оскільки навчання у нас найдешевше. Вони не особливо палають бажанням потім на батьківщину повертатися. Арабів з Каїру тут не особливо зустрінеш. Так, з інших містечок. )Найскладнішими і зі своїми "нюансами" у спілкуванні є вихідці з бідних країн-Палестини та Сирії ( з Сирії- залежить від місцепроживання. Досить цивілізовані- з Латакії. Серед них ще і багато християн є. З невеличких і бідніших міст- дуже специфічні.Палестинці- в 90% - то взагалі аут).

п.с. ну і ще такий нюанс- якщо чоловік-араб походить із благополучної і досить заможньої родини, то йому не особливо потрібні серйозні стосунки тут. Так, він може спілкуватися, зустрічатися, але не варто плекати щодо нього особливих надій. А от вихідці із бідних країн і незаможніх родин- у них навпаки: купа компліментів, гарних слів, признань"люблю, жити не можу" і мало не одужуватися хоч вже готові. Основне- лиш би додому не повертатися і тут хоч якось зачепитися.

--- дописи об"єднано, 17 Червень 2015 ---

серед моїх знайомих таких є достатньо. Але: лише одна вийшла заміж за араба з Тунісу і переїхала жити туди ( дуже гарно там живуть), одна- за араба-християнина з Бейруту з Лівану і теж переїхала до нього. Ще 4 вийшли заміж за сірійців, які пустили своє коріння у Львові. Не можу сказати, що вийшли заміж вони невдало, бо наразі їх чоловіки мають чи свої клініки чи свій бізнес, але то все здобувалося роками довго і нудно. А нашим дівчатам хочеться красивого життя вже. Здається, що раз араб, то вже- принц.Вони зі своїми "арабами" перейшли від самих низів безгрошів я і проживання разом з батьками до того, що мають зараз.Дехто встиг і на батьківщині чоловіків пожити ( далеко не в столицях) і повернутися з ними сюди і тут все з 0 починати.

--- дописи об"єднано, 17 Червень 2015 ---

хех, ніц на то не буду писати. Можна почитати вище . Плюс напишу те, що вам не сподобається: араб не особливо потребує жінки з чужою дитиною. Особливо, якщо він мусульманин. Бо навіть якщо він таке для себе прийме, цього ніколи не прийме його сім я. Ну і ще один нюанс: їх дійсно не можна контролювати. І ваше пояснення, що " я хвилююся"- для нього не зрозуміле.

Найлегше вибудовувати стосунки із арабами-християнами, які вже закріпилися у нас тут ( роки навчання у Меді до уваги не беру). Ті, хто вже прожили тут бодай кілька років, обзавелися не лише постійним бізнесом, а і колом постійних знайомих та друзів із нашого середовища. Вони вже такі "асимільовані" араби. А випускники Меду- то навіть не сира поросль. Навіть якщо йому 30 років ( вони до 30 років мінімум лише освіту отримують і подорожують світом у пошуках "себе", особливо, якщо сім я може це профінансувати).

 

Дівчата не містифікуйте, звичайна психологія....
Він все чітко дівчині сказав про свої плани на майбутнє, просто вона хоче знати про своє місце в ньому....
та яке місце, після 2 тижнів зустрічань???

 

А в мене колись був хлопець турок,ну все ніби добре,симпатичний(навіть дуже),ніби не дурний.Але всі вони ті араби і турки для мене одинакові.Всі вони надто "любвеобільні".Вміють гарно говорити,а так як ми жінки любимо вухами,то взагалі плюс))А бабніки страшні.Я це зрозуміла,коли ми зустрічались,а в нього виявляється була не одна я,виявляється він гуляв на два фронти.Та дівчина мені якось подзвонила(ми ще й були знайомі) і ми вирішила його вивести на чисту воду))Вона зустрілась з ним як в нічому не бувало в кафе,сіли за столик замовили і тут підсідаю яВи би бачили його очіВін так дав на мешти,що я ще довго сміялася.От така вот історія.В них інший менталітет як не крути...Тому кожному своє)Треба добре зважувати всі за і проти ,коли приймаєш,якісь серйозні рішення про одруження.

 

Доброго дня! Хочу поділитися своєю проблемою та попросити поради. Мені 20 років, хлопцеві 23, разом вже рік. Цей рік не завжди для нас був прекрасним але тим не менше навіть після сварок хлопець тримався за мене та боровся за наші стосунки. Хоча я й була не права - я вимагала від нього уваги, любові надміру а він не міг мені цього дати у такому розмірі як того хотіла я. Проте 2 місяці назад почав увесь час пропадати на роботі (він медик-інтерн), інколи навіть по 14 годин і ми почали бачитися 1-2 рази на тиждень. Хоча ми і зідзвонювалися щодня ці розмови були сухі та недовгі але мені того вистачало аби просто почути його голос. Я відчувала холод з його боку але він переконував, що просто жахливо втомлюється та не має часу зі мною бачитися (ми живемо на сусідніх вулицях). А тиждень тому назад він поїхав зі сім'єю на море проте його ставлення не змінилося - він неохоче дзвонив та й ми посварилися після чого тиждень не розмовляли. Посварилися через дурницю - мені не сподобалося, що він відвідав нудистський пляж. Сьогодні ми поговорили і він сказав, що "вистиг" до мене. Хочу запитати чи у вас були схожі ситуації та чи можливо ще врятувати наші стосунки з його насиченим графіком? Я ще у нього без тями закохана та не поділяю "охолодження" почуттів. Зарання дякую!

 

Інколи чоловіки віддаляються. Треба вичекати і дати чоловікові спокій. Він сам повернеться, коли відчує, що скучив. Ваші дзвінки і вимога уваги зробить лише гірше. Займіться собою тим часом, поки хлопець "ушел в себя". Розвивайтесь, читайте книги, гуляйте з подругами...