Ведичні знання для жінок (2)

Тема у розділі 'Ти + Він', створена користувачем Kvitneva, 14 Серпень 2015.

  1. Kvitneva

    Kvitneva Well-Known Member

    Продовження теми. Початок тут
    *********************************************************
    Тема для тих, хто цікавиться устроєм світу згідно ведичних знань.
    Ні, це не про те, що жінка має обов*язково ходити лише в спідниці, сидіти вдома, варити борщ і в жодному разі не працювати, і слова не казати наперекір своєму чоловіку.

    Це про те, що жінка божественна істота, тому вона може і має собі дозволити робити те, від чого отримує справжнє задоволення, а не пахати, щоб заробити на хліб.
    Про те, що жінка (кожна!) варта носити гарний одяг. Користуватись косметикою. І, що дуже важливо - відчувати своє тіло, знати про свої потреби. І вміти сказати про це так, щоб чоловік з радістю виконав її бажання.

    Статті до теми:
    Отношения с мамой: как они влияют на жизнь девочки?
    Берегите свекровь!
    Как сказать мужчине о том, что Вам не понравилось
    Зачем женщине творчество?
    і ще багато цікавого про стосунки між чоловіком і жінкою, жіночу природу, тощо.

    Детальніше в лекціях про різні аспекти життя:
    Алкоголізм
    Виховання дітей
    Гроші
    Негативні емоції
    Стосунки в родині
     
    Останнє редагування модератором: 4 Січень 2016
    • Подобається Подобається x 7
    • Смішно Смішно x 2
    • Зе бест! Зе бест! x 2
    • Інформативно Інформативно x 1
  2. Rona

    Rona Мама-йожик

    @arushka почала дивитись відео (якраз сама, є нагода), з 10-ї хвилини лектор починає пояснювати, що батьки можуть прийти і піклуватись про дитину, а варто би про маму. Моя свекруха в перші дні життя Артура приходила і забирала від мене його, ходила колисала. Для мене то був як удар в спину. Типу, давай сюди, бо ти не вмієш. Мені би було набагато приємніше і важливіше почути від неї (і не тільки, а й від сестри чи бабусі): "Чим я можу допомогти тобі? Що зробити для тебе?" Дати мені право вибору: віддати дитину, бо я хочу елементарно помитись нарешті. Чи треба зварити мені їсти, бо я голодна як вовк. А не вирішувати за мене що мені треба, вводячи мене в ще більший стрес. Так само чоловік, який каже - відійди я сам зроблю. Буде в 100 раз краще, як він спитає маму яка саме допомога потрібна. Посуд вимити, плечі помасажувати, чи побути з дитям півгодинки, щоб мама побула сама з собою. Тоді рішення йде від мами, вона відчуває турботу про себе, що її цінують, люблять і поважають. Відчуває опору і підтримку, така мама може гори звернути сама. І в хаті буде все блищати і дитина буде в порядку. Бо психіка такої мами спокійна. Вона знає, що з нею все ок.
     
    • Зе бест! Зе бест! x 7
    • Подобається Подобається x 6
    • Погоджуюся Погоджуюся x 4
  3. Magnit

    Magnit Від себе не втечеш

    У цьому відео про маму я, нарешті, знайшла відповідь на моє питання: чому мене бісить, коли чоловік каже мені: "Не роби цього (не мий посуд... тощо), іди відпочинь." Здавалось би, що жаліє, а я нервуюсь.
    Я від цієї фрази згадувала анекдот "Кохана, не мий сьогодні посуд, у тебе ж свято! Помиєш завтра..."
    Замість допомогти (зробити частину замість мене), мені пропонують відкласти мою роботу.
    Люблю розуміти своє нервування, знати звідки ноги ростуть ;)))
    До речі, хочу подякувати дівчатам, які тут у темі допомогли мені знайти відповіді на багато запитань, отримати підтвердження своїх інтуїтивних вчинків, і які своїм прикладом надихають до змін! Дякую, дівчата!
    (З вами я вчилась бути "дівчинкою" і "жінкою").
     
    • Подобається Подобається x 7
    • мімімі мімімі x 1
  4. arushka

    arushka завжди досягаю мети

    Rona, дякую, зрозуміла:kisss:
    До речі, я ніколи не прошу грошей в чоловіка, завжди сам дає, ще й припрошує.:d23: Частіше навіть я можу шкодувати щось собі купити, а він мене переконує, що купляти обов"язково треба
     
    • Подобається Подобається x 2
    • мімімі мімімі x 1
  5. МарянаК

    МарянаК Well-Known Member

    Дівчата - я знову до вас з питаннями - що робити з "сам собі накаркав". Спробую пояснити: (приклад з життя) розказує мій Ромчик, що в них в школі в дуже багатьох діток часто болить голова, а чого в нього не болить? Ну, я йому пояснюю чого... Про цю розмову розказую на роботі - і вже на другий день в мого Ромчика болить голова. Виходить, що я "накаркала". І так весь час - тільки скажу (чи собі просто подумаю), що щось багато діти (чиїсь) хворіють, добре, що мої здорові - і хвороба вже тут, як тут. Чи, наприклад, тішусь, що з чоловіком хороші відносини - як зразу сварки починаються з нічого. Що це? Розумію, що треба думати, про хороше - але боюсь. Не думати взагалі - не вмію - це ж думка. Не тішитись? Заплутатась я. Можливо є якесь вирішення? Дякую.
     
    • Подобається Подобається x 1
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  6. Virchuk

    Virchuk Well-Known Member

    Коли був марафон на Санзі, то там було про цей "ефект" - типу занадто чимось тішишся - на тобі, щоб не раділа більше)) В таких випадках там радили, якщо не помиляюсь, подякувати Богу, що все так гарно складається, щоб та енергія радості не йшла в нікуди, а віддавалась.
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • Інформативно Інформативно x 1
  7. МарянаК

    МарянаК Well-Known Member

    Подякувати. Дійсно, згадала, я слухала лекцію Таргакової, де вона каже, що саме основне навчитись дякувати, за все. Я тоді ще собі подумала, що багато "речей" сприймаю, як "має бути", дякую тільки за щось конкретне (подарунки, компліменти, допомогу чужих людей (бо свої мені мусять помагати просто так (та, я так думала :girl_blush2:) поради). Аж тепер до мене "дійшло" (на конкретному прикладі).
    Дякую
     
    • Подобається Подобається x 3
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
    • Оптимістично Оптимістично x 1
  8. Virchuk

    Virchuk Well-Known Member

    В мене раніше була звичка перед сном дякувати Богу, за прожитий день і за те, що в мене є. Потім якось забулось. Як згадую - то знову дякую, але стає соромно, що роблю це час від часу.
     
    • Подобається Подобається x 3
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  9. Virchuk

    Virchuk Well-Known Member

    Боятись не треба, просто тішитись треба "спокійно", без зайвої ейфорії і самолюбства. Принаймні я так для себе розумію.
     
    • Подобається Подобається x 1
  10. Siania

    Siania Love Life

    О так, ейфорія - дуже небезпечна річ. Взаглі помітила, удача любить спокій і гармонію. Якщо постійно за щось дуже переживати (наприклад відсутність коштів) - то удача не приходить, і якщо бути в ейфорії від тієї удачі - то вона швидко нас покидає... Хороші моменти варто сприймати впевнено, наче так і мало бути, нічого особливого.
    Ну а тішитись варто відпочинку на природі, гарному заходу сонця, першому снігу, розділяти радість інших людей, тішитись за них. Мені здається така ейфорія нас наповнює тільки. А от радість від власного самолюбства - якось негативно впливає.
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • Зе бест! Зе бест! x 1
  11. Jusi

    Jusi Ловець емоцій

    МарянаК, коли я дуже щаслива, я дякую Богу за це і уявляю свою вдячність у вигляді білого стовпа, який іде в небо :girl_smile:
    А також веду щоденник вдячності кожного дня ввечері ))
    І коли мені щось гарно вдається, я не говорю "Яка я молодець", а "Дякую Тобі, Боже, що допоміг мені це успішно зробити", якось так ))
     
    • Подобається Подобається x 1
  12. cjomcjomka

    cjomcjomka Content - fairy

    священик сказав мені, що і "я - молодець" має місце бути, головне, щоб вдячність Богові була присутня.
     
    • Подобається Подобається x 2
  13. МарянаК

    МарянаК Well-Known Member


    --- дописи об"єднано, 13 Жовтень 2015 ---
    я б не сказала, що я в ейфоріїї, бо мої діти (наприклад) здорові. Я сприймаю це як має бути, тому що я дбаю за їхнє здоров"я, ми їмо здорову їжу, багато ходимо, дихаєм свіжим повітрям... але так, я за це нікому не дякую (окремо).
     
  14. Jusi

    Jusi Ловець емоцій

     
    • Подобається Подобається x 1
  15. Ahaha

    Ahaha Well-Known Member

    Коли бачу, що баночка нурофену майже пуста і я йду за новою "В хаті має бути завжди жаропонижаюче для дітей" через день у когось температура... мені здається, що крім того, що вже сказано і про вдячність і про занадто сильну радість за щось, є ще місце такій причині як думка "а раптом...".
    Це сумнів і страх втратити те, що вже є. Якщо думаємо "хоч би не накаркати" значить боїмося і сумніваємось. До речі знову ж таки згадаю Степанову )) не пам"ятаю, у якому саме відео вона казала, що на хвороби, травми і т д нас наштовхує підсвідомість, бо ми відчуваємо провину за щось. Людина може свідомо не визнавати свою провину, але на рівному місці зламає ногу... якось так. Типу думка, я "недостойна того, щоб у мене все було добре", а діти дуже добре вловлюють сигнали материнські і проявляють те, що мама придушує. Наприклад може бути почуття провини матері за те, що віддала дитину у садок, чи що мало проводить з дитиною часу - дитина це зчитує і хоче зробити мамі так, щоб вона не відчувала провини. Підхоплює вірус і сидить вдома і мамине почуття провини зглажується, бо вона піклується про хвору дитину.
    Ой мені теж...
     
    • Подобається Подобається x 3
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
    • Інформативно Інформативно x 1
    • Корисно Корисно x 1
  16. Oriana

    Oriana Well-Known Member

    Не кажіть до себе так - пахати, бо ви так себе обіжаєте, і швидко втомитесь від тих вчень. Кажіть краще - розвиватись, і насолоджуйтеся тим, любіть себе за цю працю, і вас завжди буде натхнення і сили продовжувати вчитись, не втомитесь:) Ну і, звісно, це вже причина дякувати Богу за те, що маєте сили і терпіння вчитись.
     
    • Подобається Подобається x 2
    • Зе бест! Зе бест! x 1
  17. Ahaha

    Ahaha Well-Known Member

    Власне, мені теж дуже важко змиритись з думкою, що це все ілюзія... Від нас теж звичайно багато залежить і від наших старань, але все-таки все починається з думки. Гігієна думок набагато важливіша, але на практиці, особисто для мене, це дуже-дуже складно. Обвинувачення себе і інших може мати місце, але його треба відпускати якнайшвидше, приймати помилки свої і інших. Просто треба сприймати свої думки, як нормальне явище - це ж нормально піти на вулицю і там забруднити руки - ненормально ходити потім з брудними.
     
    • Погоджуюся Погоджуюся x 2
    • Подобається Подобається x 1
  18. МарянаК

    МарянаК Well-Known Member

    скоріше дякувати за вчителів, які мені "попадаються" на дорозі
    ...:) і про "пахати" - я так сказала, для "красного" слівця. Я розвиваюсь, я маю чим зайнятись корисним, мене чекає ще багато цікавих відкритів - якось так. І коли :ed4d70def841dc74b57:d25::d64::d23::girl_cool: не забувати дякувати.
     
    • Подобається Подобається x 3
  19. Rona

    Rona Мама-йожик

    @Jusi мене вчили дякувати так (за ситуацію, розуміння чогось, якесь благо і т.д.): Господу (Ангелу-охоронцю, Всесвіту, то вже залежть від віри), усім людям, які до цього причетні (перелічити), і собі (бо якби не моє сильне бажання, свідоме чи несвідоме, цього б не сталось). Треба визнавати свою заслугу теж, це грає роль в здоровій самооцінці :)
     
    • Подобається Подобається x 4
    • Погоджуюся Погоджуюся x 1
  20. Rona

    Rona Мама-йожик

    ПОЧЕМУ ПЕРЕМЕН ПРИХОДИТСЯ ЖДАТЬ ТАК ДОЛГО?
    Мы все ждем перемен, хороших изменений в жизни, прихода каких-то очень важных людей, рождения детей, финансового изобилия, освобождения от плохих привычек, реализации желаний...

     
    • Подобається Подобається x 5
    • Зе бест! Зе бест! x 4
    • Інформативно Інформативно x 2
  21. Маруся-мама

    Маруся-мама Нєправільная пчєла! Собіраю нєправільний мьод!

    @Rona Танюш, дякую! Я колись давно читала цю статтю і вона мені якось вилетіла з голови. А недавно я тут думала, ну чому я вже скоро другий рік поспіль б"юсь як риба об лід і не можу зрушитись з місця. І от недавно сіла і гірко заплакала, бо мені чоловік постійно повторює саме таке вчення:
    ...
    Але мало того, що він собі то повторює, я в то вірю. Хочу змін, але на підсвідомому рівні не вірю, що у мене таке можливо. Не вірю, що можу бути щаслива, не вірю, що зможу схуднути, не вірю, що мене можуть цінити а не оцінювати по зовнішньому вигляді, як онце я і мої найближчі роблять. Я власне ще раз і ще раз переконуюсь, що більшого ворога ніж я сама собі, мені не знайти.

    Цікаво так, що мені нині чисто випадково священник сказав - відпускайте і не пам*ятайте так багато, бо то прояв любові до себе.
     
    • Подобається Подобається x 10
    • Зе бест! Зе бест! x 1