Вчора чоловік приїхав до нас у село (нормально вдітий). Ми ввечері поговорили, і результат. Про бороду навіть слухати не хоче. А про одяг домовились що він на роботу, і зі мною гуляти так вдягатися не буде. Він собі так на фест поїде. А на фест то в самий раз, там ще не таке можна побачити. Ну а решту, буду сподіватись що "вода камінь точить", може і я ще колись "сточу ту бороду". Всім дякую за поради.
Ми живемо з чоловіком 8 років, і після народження дітей наші стосунки в деякій мірі лиш покращились.Колись думала що чоловік має лиш сидіти дома біля мене, а тепер розумію що мені і йому потрібний свій простір.Потрібно деколи вуміти стерпіти, пробачити і вступити, що ми і навчились робити.
Думаю ключове слово тут "деколи", бо якщо дуже часто терпіти і поступатись, то можна і себе втратити. І в цьому ми з моїм чоловіком погоджуємось.
В мене якась затягнувшася криза в житті, в стосунках в т.ч. Ще з зими, певно, але зараз прямо таке відчуття що вже і негайно треба щось вирішити бо я задихаюся в тому що є... Хочу радикальних змін (маленькими кроками щось міняти то не для мене), проблема в тому що чоловік у мене якраз звичний "котитися по накатаному" і оті всі перетрубації не для нього. А мене кидає прямо від "розлучаємося" (і я матиму купу незалежності і свободи) до "народжуємо ще одну дитину" (і я не матиму часу на думки про "велике" і, раптом, то мене "переробить" таки з пацана в жінку) тобто щоб отак стрес конкретний - бабах і все з ніг на голову, тоді мужу хош не хош доведеться ворушитися. Отакий, певно, у мене збочений спосіб вирішення отих "болотяних", вялотекучих проблем - або вийти з неї (ага, втекти) або усугубити до межі бо стрес мобілізує і відкриває приховані резерви Мистецтво маленьких кроків я так і не опанувала ... Я вже вчора навіть списки писала що я хочу змінити в поведінці чоловіка і які зміни в собі готова запропонувати натомість. Списки вийшли на диво лаконічні - по 8 пунктів (я навіть заради цікавості погуглила то видало "список вимог до чоловіка" як не на 100 то хоча б на 50 пунктів) Якщо коротко все що я хочу - відповідальність (а точніше обов'язковість, бо у нас виходить що "мужик сказав - мужик зробив" то тільки про мене) і спільне (активне) проведення часу (зі мною, з Владом і з сім'єю загалом). Усьо. Я не хочу ні допомоги по господарству, ні подарунків, ні сюрпризів, ні компліментів і т.д. Певно занадто, патологічно самодостатня і через те дуууже часто виникають думки що самій простіше - я зі школи звикла не розраховувати ні на кого окрім себе (навіть фінансово) і досить комфортно в тому почувалася. Я не можу стати м'якою і податливою, "не паритися", не пробувати вирішити проблему (з грошима в т.ч.), знаю що тим самим наче не даю мужу проявити себе, але я чекала, надіялася, мовчала не пиляла, то вже просто якийсь глухий кут бо чим далі тим більше відчуваю себе "мужиком в спідниці" (ще перших зо 2 роки після народження Влада якось не так - я не мала часу і натхнення "воювати", можливо, була м'якшою, а тепер отой "ковток свободи", певно, сп'янив мені голову), відповідно чоловік ще менше бажання має бути мужиком і щось вирішувати. Муж не хоче міняти роботу, не хоче усвідомити що вона йому "не йде". Фізично самому займатися ремонтами здоров'я вже не витримує має і зі спиною проблеми, і з ногами, а керувати людьми він не вміє - занадто переживає за всіх ага, соціоніка сказала що етик а не логік на відміну від мене - головне щоб не логічно і доцільно, а щоб нікого не образитизамість того щоб тріснути кулаком по столу і сказати "з...бали лєнтяї, стали і працюєте і мене не колишуть ваші проблеми і відмазки" увесь час всіх жаліє і "розуміє". Блін, ну хіба то так складно: провинилися - оштрафував, не взяв на новий об'єкт, працюють добре - премія, кращий "кусок" роботи і усьо - головне чітко донести правила Я хочу все- все поміняти, вже і зараз, а муж тільки "а що я можу зробити...", "то ж не від мене залежить" (от за цю фразу б прибила на місці, а від кого??? ) То мені до психотерапевта таки пора? У відпустку? Я в курсі що мені "смірєнія" не вистачає, може то урок якраз на ту тему... Але, блін, "я устал", а коли я устал до далі бігати хом'ячком по колесу і нарікати на життя (вголос чи про себе) то не для мене. Мені хочеться втекти і не лише з колеса, а, певно, і клітку перегризти Перечитала ще раз втекти... втекти... втекти. Я посто не хочу працювати над стосунками? Якщо по-розумному, по-правильному то, певно, треба дійсно остепенитися, потихеньку "капати" чоловіку (в позитивному сенсі - тобто хвалити), бути красивою але тихееенькою, а не "розумнішою за всіх"... і чекати чуда? Тільки як то реалізувати на практиці? Коротше я знаю як треба, але лінь? гординя? не дає мені почати того робити...
Ооо я теж люблю радикальні зміни, чую скоро якийсь переворот в сім'ї намічається. Я вам так скажу, якщо ви сильна жінка, то не треба то десь там закопувати і ховати за смиренністю, бо то обман і себе і чоловіка. Пробуйте, то якось донести до чоловіка, може навіть щось з ультиматумом. На жаль, їх інколи треба приперти до стінки) Надіслано від мого Lenovo A2010-a, використовуючи Tapatalk
Спокійно. До 9 вересня буде ковбасити у сфері змін та фінансів , кар'єри і всякого такого. Дивіться бо на змінюєте і самі не раді будете.
Ех, та може то і загострення, але то реально десь після нового року почалося. А півроку - то вже таки срок. Я все жду що може "попустить" чи якось саме все вирішиться - не вирішується
@Akina , розумію що конкретно дуже ви нічого не скажете а збоку виглядає як звичайна криза , ніц страшного, і він таким завжди був а тепер хочете його змінити. Разом з тим хочете змінити не лише його а і себе і умови довкола. Давайте по трохи.
Був Але якось хоч рухався в правильну сторону, а тепер здався чи що, вирішив плисти за течією, може втомився, може я занадто тисну. Я і не боюся абсолютно бо знаю що після кризи завжди буде новий виток. Але хочеться використати ту кризу щоб то був рух вверх а не деградація --- дописи об"єднано, 27 Липень 2016 --- Ех, еволюція - то тяжко, мій звичний шлях - революція Треба з тим щось робити
Ну це по астрології , з 16 липня планети по рухались так що дуже сильно впливають на людей негативно, підвищується самознищення і падіння в соціумі. я не слідую тому всьому ( без фанатизму) але спостерігаю як на людей то впливає , навіть на форумі видно .
@Akina а якщо просто розслабитися і нагружати чоловіка його обов'язками. Зробив - молодець, не зробив - сумна жінка, але сама не робить того. Я за собою помітила, щоб чим більше я за щось переживаю і щось роблю, тим менше робить мій чоловік.
а чого чекали? я, наприклад, тягнула хоч не мамонта, але завжди + різними методами. і не тикала - он слабак, а всьо для себе, свої захцянки. для того чогя я хотла. а чоловік вже на глобальне. і вам заняття буде, і чоловік видихне. це доволі радикально вирішити фінансово щось вирішувати в сім"ї. ну і чоловіки теж не можуть завжди бути на підйомі. мусять обдумати можливі варіанти, а як обдумають, якщо їх постійно як на них, як на молюсків, лимонним соком постійно, щоб перевірити чи точно живі?
Ех, може то було б ідеально, але прошу я реально мінімум і деякі речі я ніяк не можу відпустити. Не будемо платити за оренду - вилетимо з квартири, не буде що завтра їсти - то значить що не буде взагалі, бо жодних подушок безпеки немає (навіть бульби в підвалі ). Хоч думки вже були, пустити на самоплин - мо, якраз лишитися на вулиці буде достатнім стресом для мужа щоб швидше шукав інші варіанти Чекла що усьо стане хорошо Мінімальної стабільності. Не тикаю нічим (то не в моєму характері), я тільки намагаюся донести що він може більше і краще - не вірить поки ).
Ну це можливо тоді, коли чоловік вже заробляє на глобальне. А як ні? От у нас. Я не хочу чоловіка-бізнесмена, щоб пропадав по відрядженням, здєлкі там всякі, секретарки, сауни...) Мене мій влаштовує і його робота тим паче. За час мого декрету -- а це 5 років -- ми трьох дітей народили, криза 2008, у нас кредит і новобудова в якій ремонт ще встигли до кризи, а от меблі купувати -- то вже на фінансово важекі часи припало. На нормальне існування (їжа-комунальні-памперси-пиво-пальне-найнеобхідніший одяг) вистачало, а от на якісь великі покупки -- меблі, верхній одяг, хороше взуття, нові колеса, відпустка -- уже ні. І от я пішла на роботу. То що мені тримати гроші "для себе"? Парфуми собі дорогі купувати і брендові сумочки, бо мені, бачте, 30, а в 30 жінка повинна мати сумочку, яка коштує як одна її зарплата? Та ні -- гроші йшли і на ремонт машини, а на меблі (у нас були фото дизайнерів і ми точно знали, що і куди нам треба, тож по 1-2 елементам меблів докуповували). Тож коли вже всі "хвости" були позакривані, лише тоді почала витрачати гроші на себе це якщо будування дачі можна вважати витрачанням грошей на себе))) Тобто сумочки, ціною в зарплату у мене далі немає) Так і Акіна, ясно, що гроші в сім"ю несе. Ще якось не до своїх захцянок.
в кожного своє глобальне. для мене оренда квартири - то глобальне. і захцянки кожен розуміє по своєму. у мене це був наприклад пилосос, круто, нє? просто пилосос, не робот і тд. логічний ряд продовжити? кожен говорить з своєї колокольні. я за те, щоб перестати циклитись на чоловікові і йти щось робити. і тоді проблема або зменшиться або зміниться або зникне. замкнути свій круг. тоже тикання. і 300 прикладів не поможуть. і всі кращщі старання і тд. виховуйте сина, бо з чоловіком то не то. а чому? тоді ще коли 100грн були нормальні, я мала їх з бюджету минулого місяця. не густо, але поїсти мож було тиждень. скажу вам, зараз такого не маючи, мене аж підкидає, реально відчуття безпеки неповне --- дописи об"єднано, 27 Липень 2016 --- виписати той мінімум і повісити на холодильник з дедлайном. і темпами набору ресурсів
А не хочете спробувати змінити в собі не натомість, а просто так? А там і чоловік підтягнеться Чим більше в Вашій парі Ви себе відчуваєте "мужиком" тим менше мужиком себе відчуває Ваш чоловік. Щось типу закону збереження енергії
