Як врятувати/полагодити стосунки?

Або ще так, не в зрості справа. Такий тип чоловіків, то одні з найгірших. Бо в них нема ні розуму, ні справжньої любові. Хіба до алкоголю чи до себе любимого, а на інших поср... І бідні ті жінки, які таких терплять. Бо щастя з такими не буде ніколи. Буде щось типу життя на мінному полі. Не знаєш з якої сторони прийде чергова гидота від такого чоловіка.

 

тільки в мене враження, що не в нього одного?

 

Точно не в нього одного. Я таких екземплярів багацько зустрічала. Тільки тепер я від таких тікаю відразу. Мене психологічний садизм не приваблює зовсім, а фізичний тим більше. А в таких перейти від психологічного до фізичного, то лише питання часу.

 

ой, та звичайні підліткові соплі-сльози, полуношні смс-ки

і я не про те писала

 

Смішно) думаю, більшість зрозуміли Орман...ну але то з віком напевне.
Забудьте того хлопця. Живіть новим своїм життям!

 

та ви шо! Мені вже в карму написали, що я зарозуміла і вапше...

 

А для чого ви відписували? Цим ви дали йому повід далі вас тримати на короткому шнурку. Прочитала всю вашу історію про розставання з ним і мене це дивує, що ви відписували. Це говорить, що якби він вас пальчиком поманив, то ви би бігом побігли за ним. А є за ким? Хлопець повівся дуже негідно в стосунках, заставив вас плакати, страждати. А тепер ще і контролює із здалека? Воно вам потрібно? Як хотіли вже так відписати, то треба було кинути коротку фразу:"Прошу мене не турбувати більше." Або заблокувати, щоби не міг ні дзвонити, ні писати. І ніяких моралей йому не читати, чи доводити щось, бо так буде вам ще довго варити воду.

 

емоційно незрілий майбутній? алкоголік
і якщо жінці властиво шукати сильне плече, то не подібно що від цього гнилого апельсина можна отримати щось крім смороду і мух

чи є у вашому колі знайомі позитивні чоловіки? батько-дядько, друзі одружені, може їх більше слухати, спілкуватися?
Хороше оточення змінює хід думок, тим більше ви пишете що це ваш єдиний негативний досвід.
Помитися від болота та йти далі.

 

І я погоджуюсь, що така типова підліткова поведінка. Сама такою була. Мені дивно просто таке спостерігати у дорослих людей.
А для Текіли - раджу оминати хлопця, бо проблеми з алкоголем - це переважно лише вершина айсбергу, під ними заховано стільки комплексів, поганих установок на життя і т.д.
Ще пораджу вам Джона Грея '' Чоловіки з Марсу, жінки з Венери'' - там якраз і розповідають про розбіжності у психології між жінками і чоловіками. Або погугліть інші книги цього типу.
А якщо по-правді, то я щодня переконуююсь тепер, що все залежить від самооцінки жінки. Це пафосно звучить, але так і є.

Надіслано від мого SM-G350E, використовуючи Tapatalk

 

Дівчата, то трагедія для мене... Мій хлопець у Варшаві вже рік часу.. Наші стосунки почали розвиватися, коли він виїжджав, тобто по суті, вони на відстані отак і будувалися. Бачились ми раз в місяць в дууууже кращому випадку, зазвичай рідше.
Він шалений трудоголік, типовий програміст, я постійно щось пропонувала - давай поїдемо туди, а давай туди, на що у нього завжди було "я не можу, кицю, клієнт завалив роботою"...
І от, нарешті, запланували разом поїхати в відпустку в серпні, тут в нього всоте змінились плани в роботі, відпустка скасувалась.. То вже не вперше і я досить набурчала, звісно, йому... І от наступного дня він каже, що то не може так продовжуватись, що я постійно мучуся і плачу від того, що він не приділяє мені достатньо уваги, а він постійно мучиться, бо відчуває себе мудаком... Каже, що любить мене дуже, що я йому дуже важлива і дорога, що скучає страшенно, але він не знає як нам бути в нашій ситуації і як йому стати для мене нормальним хлопцем... Що він як дивиться зі сторони, як мало часу мені приділяє, то відчуває себе нікудишнім хлопцем... Що я хочу відпочивати разом, що я хочу кудись їздити разом, а він не може вирватись з роботи, бо мусить досягти поставленої цілі там і через це постійно мене гальмує. Що він ж не спеціально так, що він природньо ніколи не вмів будувати стосунки, що робота просто повністю поглинає всі його сили... Що почуття провини по відношенню до мене його замучило... І що через це може нам варто зараз попробувати побути просто друзями...

В мене шок і сльози... Кинути тут все і переїхати до нього не можу, бо зараз в роботі маю таку пропозицію, про яку мріяла купу часу... Що робити??? Як переконати його, що щастя міряється не кількістю часу, який ми проводимо разом, а усмішками і тремтінням рук при зустрічах? Як дати зрозуміти, що я люблю його і таким який він є - таким ним вічно втомленим трудоголіком з вічно червоними від недосипання очима? Що не можна все руйнувати лише через почуття провини? Я важлива для нього, він важливий для мене.. Як не дати його шаленому графіку зруйнувати наші стосунки? Як мені повернути його?

 

Бла-бла-бла бла-бла все, крім "то не може так продовжуватись". Якщо чоловік справді кохає, він буде робити роботу в поїзді дорогою до коханої чи на пляжі. Він не зможе бути так довго так далеко.

Ага. А тепер перенесіться на років 5 наперед. Де ви одружені і маєте дитину. Чи тоді теж щастя не мірятиметься кількістю спільно проведеного часу з вами, з дитиною? Навряд. Ви будете всіма силами витягати вашого трудоголіка з роботи, будете злоститися, якщо ваші труди будуть марні, будете отак ридати і казати, що він байдужа сволоч.

Пережити "сльози і шок" і знайти собі хлопця, який буде реально вас кохати і вами дорожити. Тільки такий чоловік готовий заради жінки на все. Слова - то не вчинки. Любов міряється саме вчинками. Короче, відпустіть його і себе, не мордуйтеся. Краще не буде, імхо.

 

То називається зійшлися двоє кар'єристів, для яких найважливіше - це робота. Як хочете бути разом з ним, то їдьте до нього. Хочете роботу, працюйте. Хочете роботу і кохання, шукайте мужчину з вашого міста.

 

Все добре, коли ми разом. Коли я приїжджаю - він в 7 ранку вже йде на роботу, щоб до години 4 закінчити і проводити максимум часу зі мною.
І він завжди був отаким емоційно-чутливим і дуже переживав за почуття близьких. Проблему його зайнятості ми вже обговорювали з ним колись, то справді його турбує шалено.
Повірте, що якби я знала що непотрібна йому - я б відпустила.
Але я знаю на 100000%, що це не бла-бла і що я справді небайдужа йому, саме тому я хочу ці стосунки врятувати...

 

Стосунки не байдужі ЙОМУ, а рятувати їх хочете ВИ.
Вас це не турбує? Що чоловік не проявляє ініціативи?

Пусті переживання вказують на проблеми в психологічному плані. Переживання безглузді, якщо вони не підкріплені діями.

 

Просто напевно в даній ситуації саме мої істерики і діставання його і довели до такого результату, я ж йому 100500 месиджів в день писала в силу свого дурного характеру, який хоче, щоб коханий цілодобово щось мені писав.
Я впевнена, що стосунки небайдужі нам обом...

 

Від чого хочете рятувати? Чи від кого? Від самої себе і сплеску емоцій, якими засипали його, бо відпустка зірвалась?)
Бачили очі, що купували (с). Або сприймайте його зі всім "приданим" ,або залиште ці стосунки в спокої. На даному етапі Ви ж теж не готові пожертвувати тим, до чого так довго йшли? Тому, як ніхто, маєте розуміти його. Я так розумію, що стосунки є ще зовсім свіжими, а тут ще відстань розпалює емоції-це нормально. Підтримайте його на даному етапі, головне, що є в обох почуття, справитесь..
Рік за кордоном-це не є багато, щоб відчути грунт під ногами. Можливо, він довго йшов до цієї мрії, якби ви були байдужі йому, він не зароджував би ці стосунки, можливо, сам не підозрював, що таке може статись.
Я за підтримку на даному етапі.

 

@Secret Lady, ви берете всю відповідальність на себе. І весь час оправдовуєте його. Це все неправильно. І стосунки на відстані неправильно.

--- дописи об"єднано, 6 Серпень 2016 ---

Як? Погодитися на все, що він може запропонувати, навіть якщо це сильно не подобається? Ну-ну.

 

Дякую дуже за підтримку!
Так, він має роботу своєї мрії зараз, те, до чого рвався, тому так дорожить. Досягти такого рівня в чужій країні - він молодець і розумник.
Я впевнена, що в нього іншої дівчини нема, впевнена в ньому більше, як в собі.
В нас дуже довірливі стосунки.
Але оцей мій "сплеск" емоцій, мабуть, і довів його до тих слів...
Будем наразі, мабуть, спілкуватись просто.. Принаймі вчора він мені писав багато дуже гарних речей... А там побачимо... Дуже надіюся, що все налагодиться.
Ми просто 2 вперті амбітні барани, які нічим жертвувати не хочуть. Але хтось має йти на поступки. В цій ситуації, підозрюю, що це таки маю зробити я. Горді дівчата, не закидуйте мене тапками, будь ласка. Я щасливою з ним бути хочу.

 

Нормально. Вони познайомились саме тоді, коли людина їхала за кордон. Рік пройшов, в похід не сходили, пуд солі не з'їли - можна висувати свої умови, нє? Все у них буде, порозуміються.

Думаю, обговорення можна закривати)))все ок))говоріть йому про свої почуття, про свої мрії, діліть ці мрії на двох))ех, маладьож)))
До речі, в нас теж недавно зірвалась поїздка в місто моєї мрії за два дні до виїзду - чемодан, бронь готелю і я з досвідом таких ситуацій)

 

Не порозуміються, хоча би тому, що дізнатися, яка людина насправді, на відстані неможливо. І в стосунках треба висувати свої умови, інакше є шанс все життя прожити не задоволеною.

Найбільше чоловіки цінять ті стосунки, в які вкладаються по максимуму. І навпаки - вони максимум вкладають в стосунки, які для них справді важливі.

Я не горда. Я вже з великим досвідом.
Хочете бути щасливою - орієнтуйте в першу чергу на себе і свої почуття. Кохаючий чоловік обов"язково(!!!) підтягнеться.