Коли я починаю щось нове(а останні 2 місяці були такими) - я так конкретно випадаю з реальності. Є я, сім'я, клієнти і це нове. Повернення до реальності - як я його називаю - деколи буває цікавим. А деколи - краще не вертатися. Коли штучне батьківство котрий день вважається крутішим за природнє. Коли на відпочинку ти думаєш, що попала в інший вимір. Коли Тео після кількох подорожей Україною питає у Львові дівчинку "а ти теж російською говориш?". А кажуть, що світ прогресує..
Каждый предмет должен играть определенную роль. Не вся одежда приходит к вам для того, чтобы быть заношенной до дыр. То же самое и с людьми. Не каждый человек, которого вы встречаете в своей жизни, станет для вас лучшим другом или возлюбленным. С одними вы так и не сможете поладить, а других не сможете полюбить, но и эти люди преподают вам драгоценные уроки: благодаря им вы понимаете, кто вам нравится, кого вы любите, чтобы ценить этих особенных людей в своей жизни еще больше. Марі Кондо.
Як же чітко це мені показала ця осінь. Минуле, теперішнє, майбутнє- це не часи, а стани розуму. Те, чим більше не зайнятий наш розум, стає минулим. Те, чим зараз зайнятий наш розум- теперішнє. Те, чим буде займатися наш розум- це майбутнє. Минуле- це те, чого вже перед нами немає. Майбутнє- це те, чого ще перед нами немає. А справжнє- це те, що зараз є перед нами і вислизає від нашого погляду. Скоро це стане минулим ... Ошо
Текст не мій, та імхо він ідеальний. Нині про цілі критики я краще не напишу. Справжня Ціль критики. Те, про що вам ніхто не скаже. Елена: Приветствуем всех гостей блога «Моя мечта«! Ответьте, пожалуйста, на вопросы: «Критиковали ли Вы кого-нибудь? Что чувствовали при этом? А критиковали ли Вас? Какие были при этом ощущения?» Большинство, наверняка, вспомнят о негативных эмоциях, плохом настроении, но найдутся и такие, кто отметит позитивную сторону критики. Критиковать, скажут, можно и конструктивно, чтобы высказанное предложение улучшило обстановку. У Юлии Джимм, автора книги «Путь исполнения желаний« на это такое мнение: » Настоящая цель критики — выражение своей значимости и превосходства, нанесение удара по самолюбию критикуемого. Конечно, можно прикрываться добрыми намерениями типа предостережения от ошибки или помощи и просветления, но факт остается неизменным: критика — это агрессия. Критикующий, как правило ведет себя одним из трех способов: Просто призывает Вас к порядку. Обычно Вы ничем не мешаете, но ему непонятны мотивы Вашего поведения, от этого становится страшно и дискомфортно. Итог — критикующий пытается навязать свои нормы морали. Цель критики — заставить делать то, что выгодно, удобно ему. Заставляет ценить свое мнение через демонстрацию своей значимости. Альберт: Как видно, в любом случае главная цель критики — ИСПОЛЬЗОВАТЬ ВАС ДЛЯ СОБСТВЕННЫХ ЦЕЛЕЙ, СВОЕГО УДОБСТВА. Страшно, когда критика становится нормой поведения родителей с детьми. Взрослые закладывают в голову ребенка своеобразную бомбу замедленного действия, которая может сработать в любое время самым неожиданным образом. «Если Вы до сих пор считали, что критика — это невинная информация к размышлению, взгляните на проблему глубже. Критика — это психологический удар, нападение на Вашу душу, от которого следует защищаться», — советует Ю. Джимм. Настоящая цель критики | Сперечатися не буду. Кому треба- той зробить висновки.
Жінка чоловіку: -мені стільки грошей треба: на епіляцію, на манікюр, на педикюр, на меліровку, на косметику... Чоловік: - а мені повезло! я зразу красивий родився.
Думками останніх днів навіяно. Мене часто питають ЯК я все встигаю? Раніше я думала, що це просто вроджений талант. І це дійсно так у декого і є. Пізніше прийшло розуміння, що особистій ефективності можна навчитися. І таки можна- бо а- я і себе ще більше прокачала, б- я і інших тому ділу вчу і бачу файні результати. Та жодна особиста ефективність ніц не дасть якщо людина зациклена на ідеальності. Ідеальні умови праці, хороша погода, вилизаний сайт. Перелічувати можна довго. До речі про сайт- залізла я якось у свому колупатися. І що я бачу- два коментарі про те, що аяяй як же ж я неграмотно пишу. Неграмотно пишу? Хм. Добре, що моїм клієнткам це не стало на заваді. І щасливіших людей все більшає і більшає мм. Добре, що я давно вже для себе вирішила, що є головним, а що- другорядним. Грамотність грамотністю- та якщо вилизування усіх текстів стане на заваді допомозі людям- нащо мені то вилизування? Якось так. Коротко о главном. P.S.: я знову почала писати. Хух, значить все стає на свої місця. Переосмислення життя підходить до чергової точки і можна знову жити в звичному режимі.
Останніми днями вся у собі. Життя кардинально міняється. А я собі тихесенько за цим спостерігаю. І в тому всьому спостереженні зауважила такий момент- люди настільки все цікаве і корисне відкладають на потім ніби у них не одне ось це життя. А життів так може з 10 або й більше. Почекай, пізніше, завтра, потім, в п'ятницю?, колись... Цікаво- який процент з відкладеного таки робиться? Моя особиста робоча статистика є геть не айс. Подумайте- що з останнього ви відклали на потім і чи дійсно то треба відкладати? А я пішла дороблю лад в закладках- завтра в життя прийдуть нові речі.
Списком справ @Akina навіяло. Маю я 3 справи, які в моєму списку пріорітетності займають такі далекі місця, що виконувати їх я би побігла хіба не знаю що би трапилось(і навіть думати про це не буду, мало лі шо). Та оскільки час від часу в голові вони пролітають(ще й @Apelsynka одну ІЗ втілює, мм)- подумала я вчора мо якраз. Нєнуачо- в створеній мною темці на ДП багато у кого успіхи є. Мо і мені передасться. І так, список справ, які було б так файно якби зробилися самі до 31 грудня 2015 року: 1-перебрано усі фото, вони почищені, попорядковані і роздруковані най-най-най. Судячи з того, що фотік у нас вже увага 9 років, відеокамера теж скоро 3(4?)як буде- ги. 2-перебрано на компі усі мої запаси знань. Мене навчили ефективно працювати з доками і без таких порядків. Та мо я таки доберусь. 3-перебрано документи в мами. Ех, мама, мама. Там такий стос паперів за навіть не знаю скільки років. Ех. Подивлюся. Мо якраз якраз.
Вже з тиждень хочеться написати про відчуття, які мене переслідують при заходженні в деякі теми на ДП. Така собі пам'ятка на подумать. І тільки тепер(прочитавши допис однієї форумлянки) я підібрала це слово. Неприємно. Саме це почуття точно відображає мій стан в ці моменти. Чи то витає останніми днями щось таке у повітрі... Що суті все одне не змінить. Так часто чую як кажуть, що хочеться отримувати від світу/людей приємності. І поступаючи по іншому, не розуміють ну чого ж отримують не те, що хочуть. І якби б то було лише локально. Ех. І хоч я і маю 1000 і 1 наукове пояснення нещирості й закритості людей, та відключаючи голову мені таки болить. Як каже няня Тео- дякуй Галюсічка, свому соцтипу. Дякую, ага)).
Осінь. Час лежання в ліжку, пиття гарячого чаю з шоколадками, читання улюблених паперових книг. А ще- час думати. І Мріяти. І згадувати те що було й дякувать за це.. Останніми днями тягне мене на подумати про те, що було. Осінь як не як. Зловила себе вчора на думці, що: а)іноді так шкода, що деякі речі можливі тільки 1 раз в житті б)добре, що всі ці речі я мала з тими людьми На фото- один з таких моментів. Ех).
Останніми днями думала на тему "а що я такого цікавого зробила за літо?". Власне з розряду того, про що цікаво буде згадати на старості, коли я буду сидіти, обмотана пледиком, перед каміном в засніженій Канаді(ага- глибока старість особисто в мене наразі має бути там) і создавати відімость, що я в'яжу внукам шкарпетки(в'язання- воно геть не моє, та картинка люкс). Так от- це літо ттт було таким насиченим і цікавим, що я за нього(і за себе) горда. Сільки цікавих проектів, стільки нових місць і людей. Що просто ухх. Літо 2015- дякую тобі! А Ваше літо як прошло?
Друзями з ІГ навіяло. Дякую Вам, ага). Цього тижня мені "повезло" такими 10-ма речима: 1. Повезло, що я ні дня не працюю, а займаюся собою, своєю сім'єю і улюбленою справою. 2. Повезло, що я є собою. 3. Повезло, що є мега вчителі в моєму житті. 4. Повезло відмітити ДН по повній. 5. Повезло знайти і замовити мімімішні канцтовари. 6. Повезло відсіяти не тих людей в моєму полі. 7. Повезло купити класні речі й іграшки мм. 8. Повезло почути про мегауспіхи моїх клієнток. 9. Повезло придумати Мрію про Різдво в Європі. Дякую, @Mansikat за ідею)!! Думаю вона втілиться)). Якщо точно моя. 10. Так сильно повезло з візами, що буду мати романтичний внеплановий вікенд з мужом у Кракові))). А як Вам повезло на цьому тижні? Напишіть)!
Давно вже крутиться ця тема в голові. Прийшла пора мабуть). Що таке Значимі Люди і чого я про це пишу. Значимі Люди- це Люди, які залишили якийсь серйозний Знак у нас. Перевернули наше звичне світосприйняття, вивели нас на новий рівень(у кожного воно своє). У декого це одна Людина на половину життєвих сфер, у декого на кожну з сфер по кілька. На днях в моєму колі зайшла мова про Успішних дітей. Щасливих дітей. Де під Успішністю розуміють виховання/взрощення дітей так, щоб вони розкрили свою геніальність. Хто мене давно знає, то в курсі, що я помішана на хорошому вихованні. Для мене це одна з головних Цінностей в житті. І якщо колись, до ДП, я просто знала ЩО я хочу, та не знала ЯК. То потрапивши якимось чудом на ДП(хоча яким яким- хто іщет, тот і найдет) я отримала це саме ЯК. Так от- вертаючись до Значимих Людей(я ж можу довго ще писать, ага)- такими людьми для мене у цій сфері стали форумлянки @Suzi й @natorella. Я розумію, що людей зі схожими думками в моєму житті було набагато більше(якщо хтось себе згадав- дякую і Вам), і так- я багато читала, вчилася в інших мам і авторів(не всім то передалося з молоком матері, та то геть не біда). Та Значимими для мене в темі взрощення дітей стали саме Ви, дівчата. Дякую Вам обом. Я не знаю- відчувають ці дівчата НАСТІЛЬКИ цю свою Значимість в житті таких людей як я як відчуваю це я(часто ми не дуже ціним те, що дано нам від природи- пишу за себе, якщо що). Та я знаю одне- так воно і є на всі мільйон. Чому я написала в заголовку і про Вдячність? Я знаю, що у кожного в Житті є такі люди, які залишили Знак(Знаки ці можуть бути і не позитивні в нашому розумінні, та все одно життя ДО і ПІСЛЯ- це две большие разніци). Може прийшов час подякувати Їм?
На днях Тео кілька разів намагався загубитися). Не спеціально звісно, та його велобіг їздить швидше ніж я бігаю, не те що ходжу. Та його дуже легко знайти))). Як тільки він не бачить мене- зразу ж на пів району включається сирена під назвою "де моя мама???". То так кумедно))). І приємно в деякій мірі. Зразу видно, що він іще мала дитина ммм. Файно бути Мамою, ага.
Так, і це на жаль болюча правда. Пишу більше до себе якщо що. Бо з такої задниці, в яку потрапили українці, треба таки добре вилазити. А вилазити- це зі опери дієслів, що в перекладі на хлопський розум означає таки підняти свою дупу і почати вже нарешті щось робити. Дискутувати не намірена. Знаю, що багато форумлянок роблять, і то не мало. Та в загальному- картина геть не айс. Ну як завжди- що робимо, те і маємо. На жаль.