Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Будьте дорослими!!! Не ламайте власних дітей. Тиск, спртив, перевірка - яка різниця що це, ви маєте поводитисебе якдоросла зріла людина і ставитися до всього з терпінням і гумором ане зізлістю і тиском. Можете йти на хитрощі, проявляти занадто багато уваги до персони дитини, щоб дитині набридла ваша опіка. Кожна дитина - індивідуальна, однакових рецептів небуває. В кожної дитини свій характер, досвід. Але кожна дитина є віддзеркаленням двох дорослих. Може ви впізнаєте когось в тій безпорадній дитині? Мама має прислуховуватися до дитини і допомагати їй рости а не задовільняти своє его і свої принципи. Дитина не ваша власність, і не вам вирішувати коли їй пора самостійно роздягатися, коли самій ходити в туалет. Якщо дитина потребує того - значить на то є причина. І поки ви не знайшли причину (як правило, в собі) ситуація кардинально не змінитися.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Можу зробити висновок, що виховання дітей нашими садочками - то є ламання, адже там не цікавляться:готовий - не готовий (в нашому так). Треба і все. Навіть на зборах наголошувалось - дитина в три роки повинна:...І той перелік "вмінь дитини" в нашому садку ще слабенький порівняно з тим, що мають вміти дітки - трьохрічки в групі, де нещодавно місяць була на заміні моя сестра. То я до того що всі ці протести почали проявлятись/загострюватись саме після чотирьох днів в садку. На другий жеж день відвідувань, дитина яка ніколи без допомоги не роззувалась, але десь-колись проявляла ініціативу, почала робити все сама. А потім за тиждень-другий вперто перестала робити спроби хоч щось зробити самостійно, і навіть до туалету почав зодити за ручку. З садку я його забрала (не через це саме), але видно йому треба більше часу щоб дозріти і захотіти. Але то і направду, як Ви пишете - прагнення батьків а не потреби дітей. Я зрозуміла, що і в цьому, як і в нашому звиканні до ровесників і діток (а точніше їх несприйняттю) треба набратись терпіння і чекати....
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? В мене старшій вже минуло 9 років, і вона досі випробовує мене- наприклад якщо я говорю в магазині що чогось не куплю, бо прийшли не за тим, то вона спокійно про це забуває, а варто нам когось в магазині зустріти (останній раз це була наша вчителька), то мала приносить мені якісь дурниці (що будь- цукерку, вафлю, брелок) і просить щоб я їй цитую: "ну хоч тільки це" купила. Такі і схожі прохання при сторонніх мають свою мету- щоб той наш знайомий їй це купив. А навчилася того ось як: раз були з хресним в магазині, то вона щось просила, а я відмовила, при цьому обгрунтувавши чому, дитина заспокоїлась, ну а "добрий" хресний взяв і купив їй то. Сталося таке 1 раз, і вона вже роки 4 випробовує з кожним той номер. Я сварю її за те, страшно злюся, а вона знай собі і далі не втрачає надії отримати своє. Без істерик, але так хитро, ніби вона мудра, а я дурна. Мене то злить. Сильно.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? ой, це , напевно, тема для всіх актуальна. Внас таке досить часто (не з покупками, але..) Я дуже не люблю, коли в момент мого заперечення чогось дитині, збоку , баба/дідо/тітка/дядько, чи ще хтось , починають робити протилежне до мого. Наприклад, я шось забороняю Поліні, а тут: "та хай, хай, вона ж один раз/ вона ж дитина". А та дитина якраз дуже все січе: дозволили раз, дозволять і другий і третій. Я дуже до цього категорична, і потім пояснюю порадникам, що так не можна робити. Та дитина буде розуміти, щото батьки строгі, і погані, бо всі ж решта в тому нічого поганого не бачать. А ще коли кажуть фразу "ну, мама/тато не дозволяють" , то мене аж . Ні щоб сказати і підтвердити мамині слова, що так робити не можна, тому що ... Знаю, що всі хочуть як краще, хочуть пожаліти внуків, але сто разів прошу так не робити, а вони як ніби склероз в той момент дістають. Хоча потім погоджуються з моєю точкою зору. О йой, проблема "отцы-дети"
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? всього детально не опишеш, а звідти і труднощі перекладу....я написала в лапках, тобто, це ж не буквально, а перебільшено. тут я мала на увазі швидше ті випадки, коли треба вже і негайно( н-д, тітку з поїзда зустріти, в банк встигнути до обідньої перерви, або ж навпаки до хати, щоб опалення виключити тощо). він починає капризувати, пояснювання нічого не дає, і його в такому стані починаю вдягати/заводити до хати (бо так в цей момент треба) так і було, але, по його задуму, вона мала залишитись надворі (раніше такого не було, то я й не знала...) В тому що капризів то буде мінімум (я вже писала, що мамі він не капризує, бо йому там ВСЬО можна ), але є тонкий момент, як не стати поступливим дорослим... от мене це зараз трохи хвилює ги-ги, чув би це наш тато... він завжди каже, що я з малим одного розуму... я не сувора мама, але чомусь вважаю, що дитина має відчувати контроль(авторитет?) з боку батьків буду вдячна, як шось порекомендуєте.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? тут нема рецепту, це набувається в процесі. все правильно. Так і має бути, АЛЕ, більшість капризів звернені на неувагу до дитини і її вимог. От ви поспішаєте в банк, а дитина не виспалась,не має настрою поспішати з вами, не може фізично, тожкапризує. Якщо хочете звести до мінімуму капризи такого плану, то не беріть з собою дитину втакі місця в яких дитині важко, або готуйтеся заздалегідь. Якщо таких форс-мажорів буде по-мінімуму,тодитина наодну ситуації втиждень зреагує нормально, а якщо ви кожного дня кудись з ним поспішаєте, то дитині заважко. В таких ситуаціях бути дорослим, означає думати про стан дитини в момент вашого запізнення (дитині ж важко, а вам треба). Бути дорослим означає спланувати це наперед, звести до мінімуму швидкі, важкі для дитини поїздки, де ви явно поспішаєте а дитина з того нервує, бо ж ви також, нервуєте. порекомендую - http://adalin.mospsy.ru/ Дуже хороший ресурс, який свого часу мені також дуже допоміг. Там дууууууже багато інформації, шукайте спочатку те, що цікавить вас, а вже потім читайте схожі статті, щоб бути "озброєною" наперед. ---------- Додано в 17:28 ---------- Попередній допис був написаний в 17:26 ---------- п.с вибачте за безпробільністьміжсловами мені малий нетбукзалив лимонною водою з медом і тепер пробіл і деякі інші кнопки практично не натискаються
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? http://adalin.mospsy.ru/l_03_07.shtml - тут безпосередньо про вікові кризи і інші супутні проблеми, щоб довго не шукали.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? а я щаслива мама - у нас зворотня реакція-все почали робити "кам" - взуватися, пісяти, какати, підтирати попу, складати речі, їсти...до садочку - ніяк!!!!!!!! як би я не просила, не обігрувала ситуацію, не пояснювала, не сварила...ніц не допомагало...а найкраще - Марко то робить з великим задоволенням і з почуттям гордості, щ він такий молодець і такий вже дорослий нам пощастило-нас не ламали, ми не ламали і не ламалися і стосовно капризів і плачів-Марко нас ще той хлопець..після 2 років як підмінили, але я по-різному реагую...от нині - гуляємо-істерика, бо не може горобину в кишеню покласти....бє мене, Любіка..ми відходимо..реве, але то в нього на 30 секунд..я переводжу стрілки-показую трубу,що гуде від води і за 30 секунд все ок...і так завжди...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? що ще раз підтверджує - всі діти різні, однакових рецептів не буває. Те, що одній дитині на користь - іншій може нашкодити.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? кх-кх...ні, ну я теж щаслива...хоча б тому що Ромік в мене є, і крім капризів, сліз і пережитих болячок є ще море приводів до радості і гордості синульою, що ми тішимся разом все новим і новим досягненням, ало то не в цю тему... на нас той медот перестав діяти пару місяців назад...точніше все тяжче стає перевести стрілку на щось, що напрвду його б зацікавило настільки, щоб забути про своє нове горе.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? та я в плані садочку..а так, то 100000%, що бути мамою-то щастя...і з капризами, і з безсонними ночами і т.д.але то не в цю тему мо і в нас перестане діяти..а мо і ні..а взагалі якось за собою спостегіраю,що до 2 дитини більш терпима...навіть не знаю чому..чи вік, чи фактор "меншості"
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Ой, Софіє, дякую. Здається ось тут: http://adalin.mospsy.ru/l_03_00/l0144.shtml все чітко як в Романа. Треба спробувати таку тактику: авось подіє?
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? в нас діяло безвідмовно Ми якось інтуїтивно з чоловіком до того дійшли, а потім я знайшла ще й підтвердження нашим здогадам.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Юстина, коли знаходиться в оточенні друзів, сама миє руки, одягається, взувається, самостійно їсть за столом і т.д. Тільки друзі за поріг, починається: мама, дай руку... мама, погодуй... мама, помий... Нагадую, що все перфектно вміла щойно сама, тоді капризує. Хитрюга мала.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? ооо це про мого, криза 2-х? пробували - працює, точно як в лунтіка є така серія "наоборот"
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? і в нас так але почалося в рік і 9, щось не виходить або не "по його" - крик плач, істерика, злість. добре якщо дома то ще є методи які дують а якщо на вулиці то я сама в шоці починаю бути бо нічого не допомагає.. Дома наприклад була ситуація.. Матвійко добре поспав, а після сну любить завжди іти бавитися машинками і то я мушу їздити машинками з ним. Ми ж мали кудись швидко іти а до того часу треба було встигнути поїсти. Кажу по-доброму ходи їсточки, ходи на кухню, показую який там смачний борщик - нічого не помагає, хіба рознервувався що не хочу іти до нього і бавитися машинками.. Ну значить беру його на руки, саджу за стіл і кажу дивися я буду їсти.. Він зі злості як замахав руками що перекинув догори дном мою цілу тарілку з борщем!!! Я просто випала... Але швидко взяла себе в руки, кажу що ти зробив!!! віднесла , поклала на ліжком і твердим голосом сказала "лежи тепер тут", він зрозумів що вчинив погано, прийшов до мене знов, терся об ноги, просився, виліз на коліна, поцьомав=перепросив, сидів далі чемно навіть не пікнув, правда таки не поїв і пішов голодний, але істерику як рукою зняло. Шкода от лиш що мусіла та неприємнійсть статися, щоб до мене нарешті дійшло як треба управлялися з сином!
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Ну от власне те, що описувала Софія, дітям наша жеки-банки-магазини абсолютно абстрактні і непотрібні, вони люблять свій ритм і коли з нього випадають, то стресують, відповідно вмикається захисна реакція - плач і істерика. Усе треба планувати завчасно. Я завше повертаюсь в обід додому, тому що Олеся нормально спить тільки на ліжку, візок, автокрісло - не підходить, пару експериментів довели, що потім гірше і мені, і їй. Звісно, що це створює багато зайвих питань, коли то все встигнути , як поєднати, але на то і є я мама, щоб зробити правильний вибір.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? ой, в нас так же, тільки шкода що ото "мамочка, я більше так не буду! виииибач" - діє рівно на 5 хвилин...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? бо діти направду про то забувають, є багато всього цікавішого (особливо процессс) окрім прааавил ))) оце беру собі на озброєння ше би чоловікові розжувати
