Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Так віддають. І за це і за друге тільки може бути велике дякую
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? Гггг, підловили Все одно я повторюся, саме конкретно у цьому випадку "я б ніколи в житті не проміняла життя у Львові, нехай і з мамою,.... ", тому що я б ніколи в житті не залишила маму тут одну. Це саме той випадок, коли я точно стверджуватиму, що дійсно ніколи. 20-30 км від Львова чи та сама Жовква - це зоооовсім інше, аніж лишати все і їхати десь за сотні км шукати дешевше житло (в ту саму сто раз згадувану Шепетівку ). Тому що так чи інакше житло під Львовом і в прилеглих містечках і селах не є аж настільки дешевшим, бо близько до обласного центру. І дістатися до тої самої Жовкви, маючи машину, іноді швидше, ніж дістатися в час пік з одного віддаленого кінця Львова до іншого. Сама це знаю, бо живу в Винниках, звідки 10 км. до кінця вул. Личаківської. Тож іноді мені на деякі маршрутки доводиться чекати по 40 хв., а потім ще півгодини їхати. А якщо потрібно доїхати до якоїсь Левандівки чи подібного району, куди треба змінити 2-3 маршрутки, це взагалі жах. Ось цього я вже точно не розумію. У мене дійсно така ситуація. Батько помер 2 роки назад, мамі 62, вона досі ночами не спить і плаче, бо він для неї в житті був усім. Вони на старості років отримали велику трикімнатну квартиру, тільки зробили тут ремонт. Брат мій у Києві. То ви вважаєте, що лишити маму одну однісіньку вити в новій трикімнатній квартирі буде по-людськи? Чому люди стали такі черстві? Чому звичайна любов і повага до батьків за те, що вони все життя жили і старалися для нас, вважається чимось інфантильним, незрілим, мало не якимось комплексом?
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? Чомусь першочергово ви описуєте, що власна не світить, а потім уже - що маму не залишете. Мені просто здається, що більшість не хоче шукати можливості жити окремо. І мало хто отримує добро від батьків на окреме проживання. Просто деякі батьки не хочуть відпускати від себе дітей. А ще сама велика страшилка - що ж ви будете робити самі коли дитина народиться До речі багато з моїх знайомих з народженням дитини попереїжджали до батьків А ще потішило Деж ви бачили бідних лікарів, окрім тих до яких справді страшно звертатись, бо зі спеціальністю у них не склалось. Але то не по темі
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? Тому що розмова була конкретно про фінансові питання, тож я й навела наш приклад про фінансові питання, а не про особисті. І описувала я свою ситуацію, що ми 7 років зустрічалися, це було ще до смерті мого батька, коли ми з нареченим планували жити окремо, але не виходило. Тільки не варто знову про те "хто хоче - той може" (у мене останні півроку чоловік взагалі роботу толком знайти не може, я вагітна сім'ю утримую і думаю як купити дитині все необхідне, так що давайте зійдемося на тому, що в кожного в житті ситуація є своя, в кожного індивідуальні життєві обставини і не варто у всіх випадках апелювати до "нехотіння"). У поліклініках. Взагалі я мала на увазі державні зарплати, ну але то таке, справді не по темі
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? Ну, як би там не було, найбільше завжди заробляли і зароблятимуть хірурги, стоматологи і гінекологи... А лікарі теж різні бувають. От в мене мама більше 30 років пропрацювала в Медінституті лікарем-лаборантом при ургентній лабораторії. Працює подобово, якщо аналіз з реанімації, то треба робити терміново і точно правильно, бо від цього залежить життя людини. Доводиться працювати і з кров'ю ВІЛ-інфікованих, а за шкідливість видають .... пачку молока При з/п трошки більше 2 тис., після сплати всіх відрахувань на руки отримує 1700-1800 грн. Справедливості нема, бо зараз, певно, офіціантка в посередньому кафе більше заробляє...
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? Там ще роздають? Жартую, то певно чоловік десь там прописаний. І ми мали отримати, але при розподілі наша молода сім'я з немовлям "чомусь" не потрапила до списку щасливців
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? Класно, поки діти не йдуть в школу...як їм повернутися додому якшо мама на роботі у Львові?А гуртки? якісь секції? Можливо я просто привикла до Львова, але мало собі це уявляю,бо часто їжджу до батьків за місто 20 км, машиною...так все чудово, поки все добре, поки вода не пропала, бо в сусіда труби прорвало, чи світло вибило на 2 дні, а коли мала захворіла- ні аптеки, ні лікаря...скоро на машину і з темп 39 женемо у Львів. ну і про гуртки памятаю приходила після школи, їла і бігла як не на танці то на англійську, як не англійську то на шейпінг....в селі, скудно з тим самі розумієте. Чесно, якби зараз вибирати то між будинком десь і квартирою у Львові я б вибрала у Львові, ну хоча б у смт якомусь(типу Жовкви), принаймі якшо є малі діти. Я не говорю шо в селі неможливо жити, але напевно якшо привик до львівських умов то вже важко...
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? Зі мною краще того питання не піднімати, бо моя відповідь вам не сподобається. У мене не соціалістичні погляди на відносини держави і її жителів, а радше лібертаріанські. Тому, твоя моя нє понімальт. На цім і порішили.
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? Давайте розглядати все з двох сторін. Так само і у Львові, не всі батьки віддають своїх дітей в школи біля дому, чи гуртки через дорогу. Вони так само змушені відводити-приводити, вже не кажучи про наші львівські пробки. Крім того, дітей же не потрібно водити в школу і на гуртки до 11 класу? І нагадаю, що ми будуємся біля Жовкви-районного центру, де є і гуртки, і лікарні з лікарями, і аптеки. І є дитячий лікар, який працює на виїзді. Якщо щось термінове-то один дзвінок і максимум за 30 хв він в тебе вдома. Зрештою, якщо все так погано, що треба їхати в лікарню до Львова, то далеко не факт, що я туди на машині не приїду швидше, ніж хтось інший зі спального району Львова... Я щось не можу зрозуміти при чому тут труби сусіда до моєї води? Я маю власну скважину, де вода постійно. Не знаю, де світло вибиває на 2 дні, то певно дійсно в далеких селах... Приїжджайте в Жовкву, бачу ви тут і близько не бували Ну, я своїх 20 років прожила у Львові, при тому в одному з найкращих районів. Нітрохи не шкодую, що переїхала.
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? Бувала, якраз якби уважно перечитали то написала в Жовкві жити це нормально, а от в селі під Жовковою не дуже...бо..я вже все перерахувала вище,а село зовсім недалеко- 20 км від Львова (Зашків- знаєте?), до речі в сторону Жовкви, навіть ближче ніж Ви зараз живете. А от не буває..і газу 2 дні недавно не було, ну от аварія в пятницю майстри покрутилися, нічого не зробили і поїхали, аж в суботу приїхали знов у і зробили...Ви як в Гамериці живете чесне слово, шо Вас то так дивує. Не всі, але все-таки шо проїхати пару зупинок маршруткою по місту, а шо їхати міжміською, їхала недавно звідти (Вам там по дорозі як їдете з Жовкви) то в 18-00 темно хоч око виколи. Я не розумію чого Ви так зразу злитеся, я висловила свою думку. Що хоч в батьків є опалення,і вода, але в селі є свої нюанси, бо все-таки це не американський пригород, і в нас свої українські буденні реалії, з якими я стикнулася, які я написала вище. Вибачте, якшо це так Вас зачепило. Я думаю часто про будинок, для себе, для дітей, але тоді це мали б бути Сокільники або шось типу того, тобто шоб зовсім близько, бо 20 км - це не так вже і близько, пишу не з уяви через рожеві окуляри, а з досвіду перебування там з маленькою дитиною, поки малої не було, то все було прекрасно, зараз вже приорітети змінилися.
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? то дійсно проблема. Розповім з власного досвіду: коли я вчилася в 6 класі батьки вирішили придбати будинок за містом (лише 7 км від Львова). Тоді ж придбали машину для того щоб їздити на роботу й возити нас із братом на навчання. При всіх перевагах заміського життя певні недоліки я особисто відчула - постійна залежність від розкладу батьків, неможливість погуляти з друзями довше 7-8 години бо в 9й остання маршрутка, а до її кінцевої зупинки ще добратись треба. Проблеми з відвідуванням гуртків - не завжди було де перечекати час між уроками і заняттями, особливо проблематично це було в холодну пору. Можна було кожного разу просити батьків щоб відвезли-привезли, але в тому віці вже хотілось певної самостійності, тому просити про такі дрібниці суто психологічно було ніяково. Тому добиралася з 2-3 пересадками, і в дощ і в сніг, затемна, втомлювалась звісно, тому з часом гуртки "відсіювалмсь" через недостатність мотивації, з друзями "тусувалась" дуже рідко, самі розумієте що це означає для підлітка. Був ще варіант "незалежного" добирання автостопом, але я побоювалась, хоча мій знайомий часто так їздив. Тому є такий нюанс, думаю якщо його врахувати і знайти якийсь вихід - життя за містом буде комфортнішим. ---------- Додано в 04:10 ---------- Попередній допис був написаний в 04:01 ---------- знову ж таки - близке до Львова село, велике, густонаселене, а не рідкість коли після ненайпотужнішої негоди електрики немає по 1-2 доби, то трансформатор зламався, то дроти обірвали. А ще перепади напруги постійні - не вся техніка витримує.
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? не так багато у Львові залишилось місць де стоїть особняк а поруч нема висотних будинків. бо не розлабишся.. не виповзеш недільним ранком в піжамі з кавою.. їм все видно, більш того вони як правило і не скривають що нагло спостерігають за тобою. та все ж ще найти можна... але ціна питання..... про будинок замістом згідна в ідеалі то мати гарну квартиру в місті, і будинок за містом.
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? мої батьки живуть в особняку, там реально як село, ми з чоловіком як переїхали від них в центр то відразу з"явилось відчуття цивілізації, хоч особняк 7-10 хв від центру на авто і 40 хв з малим в слінгу пішки або просто теж виходять пити каву на балкон, коли я жила на Топольній на 7-ому поверсі то мені чудово було видно що відбувається в дворі особняка, що був обнесений високим забором, я не заглядала спеціально просто з лоджії в поле зору якраз та картина попадала
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? мене то дуже напрягало, я на свому подвір"ї не почувалась вільно. побудували навіть гараж окремостоячий а над ним гостьові кімнати ... ну але то не рятувало від вищих поверхів... коли вирили яму під гараж то нас з того будинку навіть хтось питався чи то буде басейн...гг . наш теж так був не далеко взагалі особняк в моєму розумінні має мати хоча б соток 30, там би вже моя душа розгулялась... в місті у Львові такої площі вже не знайдейш напевно.
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? Ми жили в селі( 15км), тоді в місті, тепер знову побудувались в селі... Моя мама не переносить міста, тріпання з балконів і загазоване повтря найбільше її дратує Чоловіку, спочатку, здавалось, що гОрод, то є всьо)) Але тепер щасливий з того, що абсолютна свобода на своїй території. Як він каже:"Вийшов зранку в трусілях на поріг,вдихнув на повні груди, пукнув...і ніхто не чує"))) Ну, і ще багато переваг для нього кажу про кожного окремо Для мене, то було найболючіше...Перевагами міста вважалось все крім 5 поверху і повітря...І, навіть, коли вже йшла будова в мене була якась аппатія...Дякувати Богу, зарас я ще жодного разу не пошкодувала про заміське життя... Про дитячі гуртки і секції можу сказати, що в мого брата двоє дітей доїзджають до міста. Один бальними танцями вже 6 років займається, старший футболом больний...Добираються виключно громадським транс., бо авто нема...Так от, цей фактор ніяк на успішність не вплинув, бо бальник займає призові місця і у Львові і за межами України, а футболіст вже "догрався" - за рекомендацією тренера вчиться з цього року в КЛСП Київський ліцей спорт. підготовки. От і ми, дасть Бог, не пропадем аби талант був))) Кожен з нас вибирає спершу для себе, а тоді і для дітей, що найкраще, найкомфортніше, тому суперечки про те, де краще жити абсолютно безглузді...Я, наприклад, не змогла б жити там, де мені було б не комфортно, тісно, душно і т.д., а на даний момент таким для мене є міська квартира після власного будинку, зрозуміло
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? Ну дівчата, 10-15 км від міста то якось ще толком і селом не назвеш, так собі - передмістя Я от теж за 10 км від Львова живу (Винники). Головне то регулярність транспортного сполучення. Свого часу я теж відчула на собі всі "прєлєсті" як Olka Sherolka - мусиш топати з будь-якої вечірки чи дня народження в 21-22 максимум, бо потім добратися додому нереально. То справді було тяжко і мене дуже дратувало. А зараз, після славнозвісної траспортної реформи, проблеми ще більші - регулярно маршрутки ходять лише на Сихів, ввечері з центру добратися нереально. Гуртків, спецшкіл теж тут ніяких нема, доведеться потім якось вирішувати ту проблему. Але ті незручності звісно дещо компенсуються значно тихішими вулицями і чистішим повітрям, ніж у центрі чи великих спальних районах.
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? ми 1,5 роки тому обирали чи новобудова у Винниках чи не новобудова у Львові, і вибрали друге, і одними з причин було те що ви назвали, а з наявнгістю 2-х дітей було би багато складнощів.
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? В нас майже 50...То капець- гуляти і гуляти , косити і косити Я все кажу, шо забагато, то не здорово або бабла тре нємєрєнно...
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? В першу чергу мала на увазі, що Жовква - далеко не смт, а дуже гарне місто. Я не хочу продовжувати тему саме Жовкви, бо не те мала на увазі. Для мене і чоловіка це найкращий варіант з огляду на наші умови: чоловік сам з Жовкви, працює там, причому працює сам на себе, може від'їхати-приїхати, коли щось потрібно. Жовква - це районний центр, де хороші садочки, школи, є багато гуртків. Мені не потрібно буде возити дітей до Львова. Тут є хороша районна лікарня, лікарі, ПБ тощо. До Львова дуже хороша дорога, зроблена рік тому (з Жовкви до Перехрестя 15-20 хв їхати). І в нас є машина, сподіваюсь найближчим часом буде друга. А село, де плануємо будуватись - це 5 км від центру Жовкви, тому якоїсь проблеми в тому не бачу. І ще, стосовно газу, світла, води. На щастя, чоловік-будівельник. І добре знає всі ті нюанси. Вода-зі скважини, стосовно газу, то однозначно будемо купувати газовий балон для підстраховки, опалення з допомогою дров'яного котла. Все інше не так страшно. На худий кінець - перекантуватися 2 дні у батьків. Звичайно, всі б хотіли мати особняки в Сокільниках, Брюховичах, Винниках тощо. Я б теж не відмовилась. Але всі ми знаємо ціни на землю. Можна хотіти дуже довго і безрезультатно. Я зовсім не агітую всіх виїжджати за 20 км від Львова. Просто пропоную це розглядати як варіант. Мені здається серед інших він далеко не найгірший.
