ЗАбилам би!

Відповідь: ЗАбилам би!

Забилам би свого начальника (і то так жорстоко і з задоволенням). Вчора він мені сказав переробити інвестиції і сказав як. Я сиділа до 6 години все переробляла, всі формули міняла, перевіряла, щоб все сходилося (а мій "улюблений" начальник пішов в 16.45). Все вийшло, сьогодні відправила в Київ і взялася переробляти інші форми. Тут дзвонять мені і повідомляють, що це зроблено не так і вчора мому шефові пояснювали як має бути, а мій "шеф" на питання "чому ви мені сказали одне, коли воно мало бути по іншому" відповів що він такого не говорив і т.д. Я себе ледве стримала, щоб не послати. Як можна бути таким ідіотом, щоб переплутати елементарне, там порядний кусок роботи, треба дуже уважно все перевіряти і тут бах, а це все не так Такою злою я вже давно не була, людина сама ніфіга не робить крім того, що всім видзвонює і надоїдає, так ще й інших працю не цінує. Одну форму я переробила, а решта як встигну, мені вже стало пофіг на все.

 

Відповідь: ЗАбилам би!

гм, у мене є письмові розпорядження зробити "так і так", і все одно потім бачу здивовані очі, що такого не було. І ще я в "захваті": кажуть одне, роботи там на день-два, а шефова уже за хв 15 питає чи я то зробила уже, і чого ще не зробила, а як завдання виконане, виявляється тре було не те робити, а те, про що "тільки подумали, але не сказали"

а зараз би ще й забила свою шефову, що поїхала у відпустку на 3! тижні і залишила на мене купу незакритих-незавершених справ (мали бути зроблені уже давно),а заодно і шефа, який думає що зверстати сайт - то справа 3-х хвилин (подумаєш втулити на картинку купу кнопок з лінками, зображеннями, лічильниками і т.д.)

 

Відповідь: ЗАбилам би!

Нагадали мені історію, як я погоджувала у завкафедри назву дипломної роботи.
Коли прийшла вперше, все покреслив-покреслив, сказав, що соромно мені має бути, що 5 років провчилась, а двох слів до купи зліпити не можу

(до слова, в мене чесно заслужений "червоний" диплом)

. Написав зверху, як має бути, поставив свій підпис, дату.
Коли прийшла вдруге, прочитав по складам те речення, яке сам мені продиктував, і каже: "Ви нічого не помічаєте?". "Ні" - кажу. Він говорить: "невже не чуєте, що в цьому речення "та" не звучить, його необхідно змінити на "і"! Кажу: "Ви ж самі мені так написали", він: "Не писав я такого".
Знову написав зверху, як має бути, поставив свій підпис, дату. І знову пішла несолоно "хлєбавши".
Все відбувалося в розрізі декількох тижнів, бо застати його на кафедрі - це анріал.
Ще за пару тижнів йду втретє, беру з собою всі попередні варіанти з його коментарями. Знов всьо не то!
Показую йому ті листочки з його підписом, на що чую геніальну відповідь: "Хто Вам таку дурницю написав?!":khomyak:
Що мала м казати? :cesored:
Підписала ту тему дипломної з четвертої спроби, чисто випадково, потрапивши до завкафедри під час якогось святкування, коли він мав гарний настрій і підписав, навіть не читаючи.
Вже стільки часу пройшло, а при згадці цієї епопеї все одно з"являється відчуття - "забилам би".

 

Відповідь: ЗАбилам би!

у мене схожа історія. вже тиждень правлю статтю. керівник вже тричі вносив свої поправки, вчора перечитав і знов не те шо саме цікаве: його стаття,яка вийшла в тому ж журналі, має купу помилок і описок на першій же сторінці і "редакторам" того журналу тоже було то всьо пофіг. в мене вже всьо давно вилизано, але видно знову хоче міняти речення місцями і т.п.
в понеділок востаннє відредагую і відправлю в журнал
я уже нємагу

 

Відповідь: ЗАбилам би!

ясно, я не одна така,

Пишу ті інструкції на роботі, і не бачу кінця-краю, бо постійно щось не так. Виправила одне - вже інше неправильно. Виправила інше - вже те що перше виправляла знову не правильно. Чи то люди так самостверджуються? Чи то їм приємно так інших відфутболювати енну кількість раз?

 

Відповідь: ЗАбилам би!

Деколи готова забити свого чоловіка, він добрий, ніжний, я його дуже кохаю, але деякі риси його характеру - ну просто виводять з себе!!!

Він в мене постійно все забуває, то поклав десь 1500 грн, ми тиждень їх шукали по хаті, вже думала, що він загубив, так на нього викричалась, що капец, і тут через тиждень він знайшов ті гроші в сумці від ноутбука. То він поїхав додому, залишивши ключі на роботі, то він пішов за машиною на стоянку, залишивши ключі вдома, то він "загубив" свій телефон в моєму офісі, я підняла на ноги весь офіс через той телефон, потім виявилось, що він мирно лежить в машині....
А сьогодні він так мене вивів з себе, що я ледве заспокоїлась щойно.
Мав їхати на нашу квартиру, яка знаходиться 15 хв їзди на машині від квартири моїх батьків (ми поки що живемо в батьків), приїхав туди, виявилось, що немає ключів, а я йому ключі давала перед виходом в РУКИ! Обрив всю машину, обрив весь сніг біля машини, ключів нема. Вертається назад на стоянку, де стояла машина - обрив там весь сніг, знайшов ключі, вони валялись в снігу! Але за то витратив годину часу в трубу через свою дурну голову! І чому? Тому що ніколи не закриває замок в кишені в куртці, в якій завжди повно мусора в перемішку з ключами, грошима і тд!!! Я вже не знаю, як з ним боротись!!! Просто я сама по собі дуже організована і ота його дибльна неорганізованість мене таааак виводить з себе! Вже купила йому сумку, щоб він не в кишенях тримав це все, а в сумці, то він умудрявся тричі забути сумку в кафешці, постійно забував її в машині, а один раз йому з неї витягли гаманець! То вирішив сумку не носити! Потім кожен ранок, коли він йде, я йому нагадую : то взяв, сьо взяв, ітд - не допомагає, раз я нагадувала так протягом тижня, а виявилось, що він навіть не перевіряв, що взяв, що не взяв, а тиждень часу їздив без документів на машину і паспорта, які тихенько лежали в ншій куртці!
Дівчата, ну що мені з ним зробити, забилам би, але люблю...

 

Відповідь: ЗАбилам би!

Пробачити))
Маю схожу історію в близьких знайомих: чоловік постійно все забував, жінка казала 3 речі купити в магазині, а він забував, поки доходив до магазину. і купа таких випадків, як ви описали. жінка постійно казала: "ну як ти можеш таке елементарне забувати". Пройшло кілька років і чоловік і жінка помінялись місцями: тепер жінка забуває все, а чоловік є більш організованим. тепер вона думає, що то вона так забуває, бо колись чоловіка "гризла" за погану пам’ять.
отак буває....

 

Відповідь: ЗАбилам би!

Змиритись Мій чоловік такий самий. Знаєте скільки разів він забув ключі у батьків? А то не просто в інший район з'їздити, то далека дорога і батьки мусять вставати в 4 ранку, щоб маршруткою ті ключі передати.
Недавно мені розповів, як залишив наш фотоапарат (якому тоді "було" всього кілька тижнів) в лісі під деревом, а як згадав, то той фотік вже були знайшли якісь люди і ледве вдалось їм пояснити що то наш фотік, бо там є наші фотки.
Про забуті шапки в маршрутці я мовчу, про забуті прохання щось зробити теж. Намагаюсь до того звикнути і просто нагадувати йому час від часу, або кажу йому записувати справи, як так любить все забувати

 

Відповідь: ЗАбилам би!

Просто мені його шкода, мало того, що він заставляє страждати інших, часто через ту його забудькуватість я мушу міняти свої плани, так він ще й сам страждає. "За дурною головою нема ногам спокою" - то чисто про нього...
І як з тим змиритись?

 

Відповідь: ЗАбилам би!

не загострювати на тому увагу. Делікатно перепитувати, нагадувати, а ще краще позитивно думати і вірити, що він з кожною хвилиною стає хоч на трішки організованішим Більше справ йому довіряти і наголошувати, що для вас це важливо. Хвалити як нічого не забуде і не кричати, як таки забув.

 

Відповідь: ЗАбилам би!

В мене швагрик такий
Дуже хороша людина, але такий забудькуватий що жах. В 99% повертається додму бо щось забув і т.д.
Я думаю їм варто все записувати (що зробити, купити).

 

Відповідь: ЗАбилам би!

Дякую, постараюсь, але інколи нерви просто здають...

 

Відповідь: ЗАбилам би!

Хороша порада - навіть я, в принципі більш-менш організована, намагаюсь вести записи потрібних справ і завжди маю нагадування в телефоні. Тому що інколи закрутишся і легко можна забути про різні дрібниці, що потім накопичуються, як сніжний ком.

 

Відповідь: ЗАбилам би!

О, в мене таких клієнтів повна хата, і чоловік, і мама, а найбільше сестри чоловік. То я придумала метод, який хоч трохи дає результат. Кажу, мусиш зробити, наприклад, три дії і перераховую що саме. Кілька разів повторю - три дії, і він потім то три пам"ятає і починає судорожно рахувати і пригадувати, що я казала.

 

Відповідь: ЗАбилам би!

- Дієвий метод, до речі. Я також ніби на розсіяність не страждаю, але так звикла все писати, що коли іду в магазин без списку, завжди перераховую про себе, скільки предметів я маю купити. Помагає
А муж - то не клінічний випадок, звісно, але забудько ще той. І теж деколи терпець вривається (я гіперактивний високоорганізований холерик

(як тре вміти себе похвалити, нє?:o)

, мені в голові не вкладаєцця - як так МОНА???).
Допомагає нагадування перед виходом з дому, чи все взяв. Пишу записки на холодильнику. Коли він сам іде на серйозні закупи

(цей обов"язок цілковито на ньому)

, пишу в смс повний перелік усіх необхідних покупок, щоб міг звіритися по ходу, ну і вищеописаний метод - перераховувати список справ, предметів чи покупок.
Ну і з тим, напевне, потрібно змиритися, якщо все інше в людині влаштовує. Змінити сформовану особистість нереально, якщо людина сама не хоче і не докладає до цього зусиль. А мій коханий вважає, що ніц страшного з ним не є, то просто я прискіпуюсь.

 

Відповідь: ЗАбилам би!

Розкажу вам про свою забудькуватість. Я взагалі досить організована людина і рідко коли щось забувала, доки не вийшла заміж))) Чоловік також досить організований, ну може колись шось забути, як всі люди. Так от, до чого я веду. З одруженням я стала дуже забудькуватою, бо звикла покладатись на чоловіка. Виходячи з дому телефони обидва завжди брав він, світла виключав він, покупки переважно на ньому. Але для мене то виявилось ведмежою послугою, бо я стала забувати все на світі, знала, що чоловік про все подбає.
Ми дійшли висновку, що треба, щоб кожен в якійсь мірі відповідав за якісь речі і все буде гуд.

Я все до того, що може не варто так опікатись чоловіками, раз такі забудьки. То може бути вже звичкою, шо дружина все нагадає, поскладає, і вкладе прямо в руки. Так пропадає та необхідність думати. Не свідомо звісно. Тому рекомендую також спосіб "наступання на свої ж граблі" - раз вернеться за ключами, другий, а на третій вже і нагадувати не треба буде.

Але то не всім така схема помічна Мій вітчим такий все життя, і хоч йому свою забудькуватість потрібно потім розгрібати, ніц його не навчило. Скільки раз вертався з кордону, бо паспорт забув, а скільки раз великі суми грошей губив, або не пам`ятав де поклав. А скільки раз нам всім доводилось хату перевертати, шукаючи якісь документи, а потім виявлялось, що він їх десь поклав і забув.
Ключі від машини, забуті телефони навіть вже не рахую... Ми з мамою навчились сміятись з того і тішитись знахідкам))) Ну але то вже така конкретна клініка З таким тільки миритись)))

 

Відповідь: ЗАбилам би!

Забилам би курців на своїй роботі. В нас зараз тим активно борються, і відповідно більшість місць для куріння заборонили. Треба виходити за межі підприємства, або підніматись на один з вищих поверхів. Але де то таке бачено, що б хтось з курців того дотримувався.
І раніше в жіночому туалеті курили, але не так масово. А зараз просто капець якийсь з тими курцями - я постійно проходжу повз димову завісу. Ще хв 15 після того мене не покидає враження наче то я сама викурила не менше 2-х цигарок.
Ну не розумію я того, чому в чоловічому туалеті курити не можна, а в жіночому - будь-ласка. Причому туди іноді і чоловіки приходять, як не покурити, то поговорити з курящими.
Одна дама навіть каву там п'є :khomyak:
Ми начальнику своєму вже неодноразово про то говорили, але курящі жінки до нашого відділу не належать, то він і пропускає то повз вуха. Ну як з тим боротись?

 

Відповідь: ЗАбилам би!

Забилам би свого чоловіка. Післявчора ввечері витягнув з холодильника пачку соку і попив собі. Я почала сваритися, що холодний і що завтра буде ангіна. Зранку прокинувся з біллю в горлі. Ввечері піднялась температура і сьогодні вже 38,5. Лежить, говорити не може, температура не збивається. Ангіна конкретна. І що ви думаєте він сказав? Що я якась відьма, тільки сказала про ангіну і на тобі. А те що сік льодяний пити то він не виннен. Він спить, а я зла як.... Ще не хватало мені в мому стані заразитись. Ну як можна бути таким безтолковим?

 

Відповідь: ЗАбилам би!

І я так завжди на мужа кричала ( він теж любитель холодного), поки не почула від лікарів, що холодне пиття справді провокує хворобу, але лише за умови, що інфекція ВЖЕ попередньо була в горлі. Здорова людина, випивши холодного, не захворіє.Так що ваш чоловік просто пришвидшив події)
А Ви бережіться за двох!)

 

Відповідь: ЗАбилам би!

не тримайте зимою сік в холодильнику...