Квартирне питання, чи де ми живемо?

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

А власна машина у Вас є?
Будинок новий? Тобто, потрібно лише доробити ремонт, нічого переробляти не потрібно?
Якщо так, то я б міняла. У нас теж будинок в районі новобудов села (теж десь 7-9 км до центру), до маршрутки 5-7 хв. І коли ми в'їжджали, то теж багато чого було ще не зроблено/дороблено. Але з часом все доробилося, і для мене тут набагато більше плюсів, ніж мінусів.

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

оlerusya, по опису бачу, що умови добирання такі ж як в мене приблизно. Від тирафи Львів до моїх дверей 2км. Але як тут тихо і спокійно! Малечі точно сподобається мати своє подвір’я Машину маєте. А ремонти будуть завжди. То взагалі така штука, що її можна лише призупинити, а не завершити. Життя на Сихові - це не те, за що треба триматися обома руками. Райончик дуже специфічний Ну але треба дивитися, чи в тому будиночку є умови для життя...Щоб не просто коробка...

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

ну так, має 5 років, але треба доробляти багато чого, але всі комунікації підведені, став крани і користуйся.
машини у нас всіх є) просто як завжди буде трохи проблема з фінансами , бо мусимо ще трохи докласти, тож дуже мало залишається на ремонт, але мені здається що як я зараз цей шанс втрачу, то більше такого не буде.

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

Через років 5-7 наші "села" вже будуть Львовом і ціни...Підскочуть - м’яко кажучи.. Ремонт можна доробляти вже в процесі. Найдорожче і найважче - комунікації. Потім перевірити дах і потихеньку доробляти ремонт всередині.. Подвір’я теж можна облагородити своїми силами..Я б навіть не думала, чесно

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

Я б і не думала! Міняйтесь!
Я 9 місяців в рік живу в квартирі і 3 місяці(літом) в особняку. Та то не до порівняння, я всі 9 місяців живу з думками що хочу особняк. Травичка, квіти, прооооооостір

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

то Ви можете хіба особисто про себе казати, але аж ніяк не узагальнювати
Я живу на сихові, можна сказати в центрі сихова, в хорошому новому будинку і переїду звідси тільки у будинок за містом,років чере 10,не раніше.

так,згдіна. Що п"ять кроків дит. майданчик, на кожному кроці магазини, вже не кажу про супермаркети,шувари... повоціне сполучення зі всім львовом і не тільки.....таки спеціфічний, бо де ще знайдеш таки район

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

Та я ж свою думку висловлюю, не чиюсь

Та то не тільки на Сихові. Магазини взагалі зараз багато де є. Маршрутки, до речі, теж. А про місця для дітей взагалі немає що говорити. Життя в передмісті не треба уявляти як задрипане село без магазинів, доріг і зв’язку з цивілізацією. Від мене, до прикладу, до магазину 7хв пішки, до Метро на машині 5хв. В центр я добираюсь швидше, ніж з Сихова. Як згадаю ті черги зранку на 85 - брррр. А до неї ще топати треба було 15хв. Бо на Шуварі в час пік маршрутки просто не зупинялись. Є свої плюси і мінуси, але якщо є вибір і людина питається поради, то можу дозволити собі написати те, що думаю. Бо жила і так, і так.

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

так ,згідна. Але писати що "сихів специфічний район і нема чого його триматись" то перебір трішки.

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

Це моя думка. Що не так? Ми тут всі висловлюєм свою думку. Всьо лиш

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

Ви порівнюєте життя в передмісті і добирання всюди машиною і життя в місті і добирання на маршрутках. Чому?

Я от читаю, читаю відгуки дівчат про передмістя, і ніби файно все, але якось розглядаються не всі моменти.
Ми з чоловіком в дууже далеееекому майбутньому плануємо збільшувати нашу житлову площу. І досить довгий час були націлені на передмістя, але тепер зваживши всі за і проти, ми можливо таки зупинимось на житті в місті.
Поясню чому. Купити ще одну машину, не основна проблема. Проблема буде коли діти підуть в садок, школу. Якщо ми обоє працюватимемо, то як бути з добиранням дітей. Зі школи забрати потрібно, на гурток якийсь завезти. В місті з тим простіше набагато. І школу можна знайти в своєму районі, і гуртки. А на крайняк і маршруткою проктатись, коли дитина вже більша. А з передмістям трохи проблемніше. Може комусь такі речі видаються не стільки важливими, але я чогось не можу дати собі спокою з тим. Я не знаходжу наразі вирішення отаких банальних "проблем" життя в передмісті
Можливо хтось розповість, як вирішує, чи планує вирішувати такі проблемки? Чи то я надто глибоко і глобально копаю....

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

І я б навіть не роздумувала. Якщо є така можливість хапайтеся обома руками за такий шанс. Ми наприклад будужмо тільки своє житло, але я іже не можу дочекатися коли д можна буде там жити. Своє подвір'я, ягоди, мангал, шашличок...ммм красота. Зробите собі спочатку найнеобхідеіше, а все решта доробите. Тільки, щоб було бажання.
А для діток то взагалі рай. Літом басейн, наголяса поганяти босим...ай про що тут говорити - красота і все.

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

Я порівнювала добирання маршрутками. Про авто писала в іншому дописі. Але воно купилось не відразу і я чудово добиралась маршрутками.

Я вчилась в школі, куди батьки привозили дітей і з дальших сіл. В нас в сусідньому селі (15хв ходьби) є чудова школа, дуже навіть сучасно обладнена. Є музична школа. Я, живучи в місті, добиралась довше в школу ніж зараз б довелось нашим дітям Мені теж раніше здавалось, що життя не у Львові - це капець, кінець світу і цивілізації. Помилялась. Але то треба попробувати, щоб зрозуміти

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

Скільки людей - стільки думок.
Сихів- район спальний, але мега зручний, Особливо у кого дітки - все під руками.
Переїхали жити у Франківський район, тимчасово, бо вирішуємо, де плануємо жити.
Що сказати - майданчиків дитячих практично нема, тобто є один такий як в мене на Сихові довкола будинку було три - то тут 10 хв тьопати, супермаркет - далеко, а тих магазинчиків і ніби купа - але щоб щось толкове, то не дуже, зате гарно, спокійно, ближче усюди їхати.
Чоловік намовляє на ближні села - але я категорично проти, знову ж маленькі дітки, а я жила під Львовом 15 років, в селі як є один майданчик - то супер, садок - краще не водити, усюди треба їхати не менше пів години, в години пік виїзди з міста завантажені, всякі гуртки-театри і т.д. поступово відпадають, якась зустріч з спонтанна тоже рідкість.
Я особисто поки за життя в квартирі, в неспальному районі, бо дітки підростають, прикольно ближній центр,
в ідеалі особнячок в районі Франка-Новий Львів, Лісотехнічний.
ІМХО.

Ну і ще вагомий аргумент, для мене, квартиру замкнув і пішов, роботи менше, а біля власного будинку завше щось треба робити, також з досвіду, а я страшенно лінива, тому тут ще один плюс за житло в місті.

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

Ми декілька місяців тому дивились мамі будиночок, який територіально вже належав до Львова, але там не їздила одна маршрутка. Тільки автобус, який возив робочих на завод. Машиною я туди ледве доїхала. Страшно подумати, як там, коли сніг. А от називається круто - Львів. Про школи/дитсадки/гуртки там взагалі не чути. Як і про магазини. ДО чого це я? До того, що раз на раз не приходиться. І багато отих банальних проблем насправді не існує. Ми говоримо про передмістя, а не закарпутські села. Діти тут ростуть, вчаться, мають друзів і прекрасно дають собі раду в "місті". Все цілком нормально

---------- Додано в 23:34 ---------- Попередній допис був написаний в 23:32 ----------

Ще раз підкреслю - пишу про "село" 2км від Львова. Це від тирафи до дверей. Про дальші села сперечатися не буду, бо не жила.

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

Мій чоловік періодично підбиває мене у віддаленішому майбутньому на продаж квартири й купівлю будинку в передмісті, але я, як подумаю, що прийдеться комусь возити діток на гуртки, причому це в різний час може бути, то по ходу получається, що хтось (а фактично я) повинен не працювати й присвятити вес ьчас на отакі катання туди-сюди. Мені на Сихові дуже зручно - садочок, басейн, секція з карате - все в межах 5-7 хвилин максимум. Я б хіба хотіла більшої квартири...А на шашлички можна спокійно їздити або до чоловікових батьків, або так десь ибиратись - все одно шашлички не щодня бувають. Для мене однозначно - поки діти не виростуть, краще в місті. Якби мені не подобалась моя робота, професія, чи по складу характеру я була така собі домогосподиня в душі, ну й плюс була можливість купівлі ще однієї машини - то можливо й розглядала заміський варіант. Он, як снігами замело - ті мами. які довозили звідкись своїх діток - банально не добрались через нерозчищені дороги. А ми прорвались .

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

Ну та власне, для мене варіант роботи при житті в передмісті і з двома дітьми також нереальний, бо мама - то практично водій. А няню знайти - то явно не просто.
Я б хотіла почути думку людей з малими дітками - реально Ануту, до прикладу, чи хто ще живе за містом - Іринка, здається.
Чесно - закриваю очі, і мене такі перспективи лякають.

Ну такі райони є для мене неприйнятні, бо то вже справді краще за межами міста. Але є люди яких таке влаштовує.

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

Я думаю тут ніхто не говорить про Львів, як про "круту" назву. Обговорюється життя в місті, а не те, що тільки ним називається.

Я звикла розбирати все глибоко досить. Тобто, те, що діти в предмісті не обділені і не тупіші за міських то й так думаю зрозуміло.
Йдеться про більший вибір тих же шкіл (скажімо в моєму районі є 4 школи, куди без проблем могла б ходити моя дитина без добирань), про більші можливості (дитина може ходити на гурток в будь-який зручний час після уроків і мені не доведеться давати дитину тільки туди, де заняття будуть починатись із закінченням уроків, бо де та дитина має тинятись в місті на той проміжок часу). І ще багато-багато таких всяких нюансів мені в голові)))

До слова, я майже все своє життя прожила в затишному, зеленому райончику, близько центру. І єдина проблема, яку я бачу живучи у місті - відсутність власного подвір`я. Ніколи його не мала, а хочеться
Дав би мені хтось кусок подвір`я, тоді б я цілком впевнено сказала б, що жити в місті таки краще!
Але в місті варіант особняка явно не потянемо))

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

Тут насправді важливо про яке село чи район ми говоримо. Думаю, перед тим як переїджати, кожна сім’я зважує всі нюанси. І в глухе село мало хто своїх дітей повезе. Але і думати, що передмістя не дає доступу дитини до різноманітних гуртків чи вибору школи - помилково. Маю гарні приклади своїх рідних і знайомих. Нікого не агітую. Як кажуть, кожна жабка своє болото хвалить. От своїх болотцем я дуже задоволена і бачу, що тут майбутні дітки будуть мати всі умови для фізичного і розумового розвитку. Кожному - своє.

Всім солодких снів і здійснення бажань

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

І в мого чоловіка мрія про будинок, але абсолютно не моя! Я стопісятпроцентний урбаніст і навіть не уявляю життя за містом і ніяка травичка-ягідки мене не переконають.
Незнаю звідки, але маю стійке переконання що якщо на першому поверсі є вікна, то туди обовязково мусить хтось залізти, тому як ночую в бабусь чи десь в особняку, неможу заснути.
Якщо є подвіря, то там бардак, щоб його не було, то так треба біля того пахати, що ніякого мангалу не захочеться.
Окрема тема вікна і прибирання- я в трьохкімнатах помити не можу, що казати про будинок.
За банальним морзивом в кіоск не вибіжиш і сусіда якщо вибили пробки не покличеш, то фобія з "вічнокмандіровочного" мужа
Сусіди- оскільки я частенько займаюсь земельними спорами і точно знаю, що "Кайдашеа сім'я" то твір про теперішніх українців за метр будуть вести війни з метанням вил. Тому для мене ідеальний варіан - останній поверх, і щоб зверху голуби.
А ще підходить мій район, де всі подруги, батьки, сестра всі в межах 10 хв. пішки і дитина може гуляти у дворі з однокласниками, як я колись

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

брехня. Направду пахати не треба, як облаштував один раз, засіяв травичкою а далі хіба тримаєш в порядку.. бардак де господарі капарні і купу худоби.

ну то вже індивідуально..

як сусід за півторакілометра то так, а як за парканом і добрі відносини, дуже навіть покличеш. Але на пробках є така кнопочка-натиснув і всьо світить))

стереотип Олю)
найкраще то особнячок у Львові але без багатоповерхівок поруч.. інакше напряг, ні тобі в вийти в нічній сорочці і кавою, ні якого кусок тільця наставити позасмагати.. як артист себе почуваєш на сцені.