Квартирне питання, чи де ми живемо?

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

Цього літа буде два роки,як ми пересилилися за місто. Чоловік дуже задоволений, а я до тепер не можу звикнути. Сама собі дивуюся, як я могла на таке погодитися, але все-таки інших варіантів не було. Ми жили в однокімнатній квартирі і коли я завагітніла вдруге, то зрозуміла, що далі ми тут жити не зможемо. А чоловік вже кілька років мені пропонував переселитися до його батьків, бо в них будинок за містом і переконував мене, що нам там буде добре. І сам він все життя жив за містом, а я у Львові.
Одним словом, ми добудували собі третій поверх і пересилилися. Маємо все окремо-кухню, туалет, ванну, три кімнати. Є подвіря, де діти гуляють, бавляться в пісочниці, літом діти мають басейн. Шашлики - коли хочемо.
Але...Поки я не працювала, то думала, що здурію тут. Ну скільки можна сидіти на подвірї? Скільки можна їсти шашликів? Я така, що я мушу кудись вийти, когось зустріти, щось подивитися. А в селі два майданчики...і діти виходять гуляти рідко...не прийнято, щоб з дітьми ходити гуляти...люди працюють або в хаті, або на городі і ніхто особливо з дітьми не гуляє....моя коліжанка, коли пересилилася в Лисиничі, то на неї сусіди дивилися квадратними очима, бо вона ходить по вулиці і гуляє з дитиною, а дома нічо не робить.
Отже, два майданчики і все. З дитиною нема куди піти.
Кожних вихідних я брала машину і куди-небудь їхала з малою. А в будні дні сиділи в селі.
Садочок - в нас позаминулого року відкрився новий садочок, але попасти туди не реально. Завідуюча каже, що ми в черзі 460! А я планувала в червні віддати дитину в садочок.
Коли дитині було 2 рочки я того сидіння в селі не витримала, взяла няню і пішла на роботу.
Старший хлопчик ходить в школу на Любінській. Він іде в другу зміну. То в школу їде сам, а назад я його забираю.
Гуртки, заняття - два рази в тиждень після школи займається карате, в суботу - карате, в неділю - катехизм. В суботу і неділю мушу спеціально його везти. В будні дні теж приїжджаю до нього після школи,щоб його погодувати і відправити на карате. А потім після карате ще й забрати треба...а карате дві години...і мені в той час нема де подітися...бо поїду до хати, то вже вертатися треба. Дурдом, одним словом.
А так коли ми жили на Любінській, то малий і в школу сам ходив-приходив, і на карате, і на катехизм. І ще на один гурток ходив, але ми після пересиляння повинні були від нього відмовитися. І з друзями гуляв скільки хотів і коли хотів.
Тепер мала підростає, також піде на танці, на гуртки...і також треба буде її возити. Не уявляю, як я буду з цим справлятися.
Хоча все залежить від людини. Мій чоловік особливо не любить кудись виходити. Коли гуляє з малою, то далі нашої брами не виходить. Йому не потрібні майданчики, діти, магазини і т.д. Але,бачу,що його батьки такі ж. Вони взагалі нікуди не ходять.
Тому, думаю, все залежить від людини.

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

для мене ідеально квартира в місті і невеликий (3-4 кімнатки) будиночок в передмісті......бо як не крути-зимою в селі нудно,та й добиратися жахливо в садочки/школи/роботи..моя мама живе в Лисиничах, то зимою можна 2 год. з села вибиратися

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

Не буду сперечатися щодо добирання маршрутками - інколи то жах, а переважно на тверду 3. Але зазвичай на маршрутці я добираюся 30хв - 1 год (це включно з дойти до зупинки, почекати, доїхати в центр), а на машині, то взагалі 15-30 хв (залежно куди саме). Хіба 15 березня ми не змогли виїхати, поки не замовили грейдер, щоб прогорнув вулицю. Я і в школу нормально добиралася стільки років, і в університет, і тепер на роботу. Звичайно, спочатку після квартири в самісінькому центрі було дуууже незвично, і добирання тут явний мінус. Але оце добирання не таке вже катастрофічне, як дехто думає.
Звичайно, нічого не можу сказати про життя за містом з маленькими дітьми. Сама вважаю, що тут було б скучнувато жити мамі в декреті. Тому і не розглядаємо поки цей варіант, і будемо жити в квартирі.

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

ооо, я теж такий урбаніст.. і все мені близенько тре і вікон поменше мити) а ще б в ідеалі європейський урбанізм - типу вибігла за булочкою з йогуртом зранку в піжамі
але власне не стільки хочу багатоквартирного будинку як некомфортно мені в провінції.. вийшов по хліб - і ніби на сцену (як ти одягнутий, чи при макіяжі і тд.) а в великому місті - якщо і зустрів знайомого на вулиці, то вже пофіг.. один то не двадцять
в ідеалі мені б підійшли мансарда чи квартира особнякового типу, ну і головне не при дорозі, близенько парку-скверу
п.с. перший поверх в квартирах теж мені в напряг, а от в особняках якось зовсім інакше, може тому що огорожа в основному є

---------- Додано в 10:34 ---------- Попередній допис був написаний в 10:25 ----------

дуже велика різниця, якщо є авто (особливо без обмежень в твоєму розпорядженні) і коли тільки маршрутки... я б спокійно жила за містом, чи в віддаленішому районі при можливості добратися в центр в межах 30 хв
правда розвинутої інфраструктури всерівно хочеться

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

а в старих будинках що недоліків нема?
чи халтури менше? чи стіни рівніші? особливо панельні - краса.... ну ,можливо, що там вже хтось перед вами вирівняв стіни і стелю, але не факт, що ви захочете то переробити. старі слабкі проводки, які не витримують теперішньої купи потужних електричних приладів, труби, каналізація - це все треба в старих будинках міняти, то теж купа коштів. а площі і планування - то взагалі окрема тема, 5-ти метрові кухні і 2-метрові прихожі, міліметрові ванни і тд. ще момент - старі задрипані запісяні під"їзди, в яких роками треба вибивати ремонти, чи елементарну побілку.
я жила багато де - і в старому будинку, і в цегляному, і в панельному, тепер в новобудові. маю що порівняти. коли будемо на майбутнє розширяти площу, то лише в новобудові.

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

я жила в новобудові з жахливими ржавими трубами
одного формату чи стандарту у нас нема

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

Чия, моя? Некоректно якось...

Ось це про мене! Я лінива жахливо. А щось сіяти для мене це гіршого не придумаєш, а якщо врахувати що вдома у будні ми хіба ночуємо, то хто має сіяти ту траву? А її ще до речі треба підстригати, збирати траву і вивозити то все.
Тому особисто це не моя мрія! Навіть якщо вона і відрізняється від Вашої думки, то писати що я брешу- для мене неприємно. Це просто моя особиста думка.

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

гра слів.)
напишу - хибна думка.

дуже часто люди думають що власний будинок це бозна які зусилля. мала на увазі навіть не вас а власне отаку думку. бо як в сім"ї бодай хтось любить попоратись на подвір"ї то зовсім не складно і навіть приносить задоволення. ну але якщо дійсно людям то не подобається і через силу то напевно таки краще квартира. вибачте що образила ваш допис, бо думку я поважаю .

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

не знаю, на скільки то була НОВОбудова, але останні років 10 точно зазвичай водопостачання і водовідведення в нас виконується пластиковими трубами.

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

будиночок за містом - моя давня мрія. і я надіюся, що колись, коли малявка наша підросте, ми таки перебиремося за місто. хоча ми і живемо в пятиповерховому будинку з гарним плануванням в спальному районі. поруч - кінцева зупинка кількох маршруток, базарчик, супермаркети і кіоски-магазини під будинком. недалеко величезний парк, з мінусів - мало дитмайданчиків, та і від сусідів інколи не в захваті. села в нас немає, тому влітку моя дитина бавиться "на асфальті". але я також маю фобію. мене лякає така ситуація, яка була в березні - замело снігами, а тут якась хвороба, треба викликати швидку, чи як в нас було колись - в малої вперше стався напад ларингоспазму, таксі не приїхало серед ночі, машина - в гаражі, то ми з чоловіком самі віднесли доню в лікарню - 5 хв пішки. а коли ми лежали в лікарні, чи хтось з рідних - ніяких проблем - забігли додому, взяли все потрібне і вже там. все на місці. оце поки мене найбільше лякає. може з часом я себе переконаю. бо розумію, що дітям таки краще на власному подвір"ї за містом))

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

Крім якості виконання робіт, які у нас, справді, нажаль, вище четвірки не піднімається, є ще термін експлуатації будівлі, в панельних будинках, він, до слова, становить 50-70 років, в цегляних трохи більше.

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

Нема чого його триматись, коли є можливість мати власний будинок, подвір"я...простір одним словом але, кому шо)

Ну, не можна порівнювати те, що не спробували. Ми коли починали будову, в мене був транс і всі страхи мали тааакі великі очі) Тепер не шкодую зовсім за містом, не уявляю чим би займалась там зарас. Тут цвітуйочки, травичка, огородина, коти, собаки( мєлочі але приємні), магазинів в нас 8 штук( правда я рідко ходжу туди на закупи, їздимо до міста), і багато того, що в місті з певних причин не можна собі дозволити та багато того, що в місті дуже дратувало- нема
На рахунок гуртків і садків, то не є проблемніше завезти, чи забрати дитину ніж в місті, було б бажання. Ми плануємо давати в садок або на розвивалку возити. Коли є машина, то взагалі не бачу проблеми в тому, а так маршруткою(наприклад від нас) не довше добратись до центру ніж моя сестра добирається з Сихова.
Але , тут хтось писав, що лінивиій, то мій чоловік каже,що село не для лінтяїв, хоч я по собі можу сказати- хочу роблю, нема бажання не роблю, сиджу в неті, чи бавлюсь з дитиною і в носі мала я сьогодні ті квіточки))
Моїй подрузі в спадок дістався план за містом, то вона аж "мліє" від щастя, мріє вже на повну(садочок, грядочка і т.д), а от її чоловік категорично проти, бо як вона каже- гниляк, йому добре прийти з роботи заперти двері, впасти на диван і гнити))

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

ну да, отак з екстерєру і не скажеш, що труби ржаві, а вода така, що навіть вазонки боїшся поливати
чесно, не знаю скільки років (ну не 2-5), але будинок гарний-новий
і Фреймут не купляла там квартиру, але якийсь відомий актор з Києва купив)))

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

Я думаю, що в цьому випадку якраз і можна порівнювати навіть не пробувавши. Бо житло, то не в магазин за батоном сходити...На будинки, ремонти, квартири в людей йдуть роки. Тому нажаль купити/побудувати будинок, спробувати, а потім там "завити", і вирішити назад повернутись в місто займе роки. Саме тому мусить людина обирати навіть не пробувавши. Саме тому і обговорюються такі теми і вислуховуються думки і аргументи людей, такі як ваша, чи наприклад абсолютно протилежна думка форумлянки Guapa.

Ви напевне не зовсім зрозуміли в чому я вбачаю проблеми. Бо завезти і забрати то абсолютно не проблема. Проблема тоді, коли батьки планують працювати! Дідо, баба відпадають, про няньку зараз не говоримо.

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

А якщо бажання є, а часу нема?

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

а який район?
ми зараз в шевченківському - то жахлива вода, залишає по собі сильний осад на всій сантехніці, хоча маємо фільтр, на смак теж противна. порівнюю з франківським районом, то там була чи не найкраща вода на весь львів.

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

Не зрозуміла, поясніть будь ласка що за квести маєте на увазі

 

Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо?

Теми/ ситуації обговорюються але часом люди задають запитання, на які вже мають свою відповідь/ думку і шукають аргументів, для того, щоб в ній ствердитись

Діти з передмістя самі їздять на заняття