Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? І я не знала. Але тепер знаю, що звукоізоляція таки жахлива. Хоч в принципі наразі нам це не заважає, бо за стіною дитячої поки ніхто не живе, а другі сусіди межують з нами лише ванною та шматком коридора. Тепер дозволю написати свою думку про вибір житла. Я також урбаніст і жити за містом не хотіла б. Звичайно переваги в тому якісь є, але особисто для мене (та і для чоловіка) мінуси такого життя покривають плюси. Десь два роки тому жила в брата в Рудно два тижні. Був якраз грозовий період. І от як тільки десь далеко починало гриміти - світло в хаті вибивало і часто до ранку його не було. Відповідно не було і води гарячої. Коротше весело. Причому хата не розвалюха, а досить пристойна. . Я також не люблю бути у всіх на виду. Виходиш - і всі сусіди зразу бачать що, як, куди і з ким)))))) Ну і роботу біля хати ніхто не відміняв - а я таки лінива. А чоловік мій тим більше. Тому квартира однозначно. Хоча місце розташування квартири теж має значення. Жила я в багатьох районах Львова і маю з чим рівняти. Коли вчилася - був р-н Лісотеху (Чупринки). Дуже класний райончик. Хотіла б там жити, але коли ми шукали квартиру - нічого путнього там не було (або було з захмарними цінами). Потім жила на Петлюри (трохи згодом ще на Ряшівській). Також класний район. Якби не купа маргінальних мешканців цього району, були б одні плюси)))) Спочатку я жила в малосімейці, а потім в хрущовці, тому контингент там ще той був Пожила я і в центрі. На розі Замарстинівська-Хмельницького від безкінечного руху трамваїв хатою трясло. На Вірменській було так шумно, що відкрити вікно було неможливо. Гуляти з дитиною нема де. На єдиному майданчику біля Підвальної - просто мурашник. Супермаркетів нема. Базари - так, але там там брудно і "гарно" пахне, що не хочеться нічого там купувати. Коротше центр - ні (виняток - тихі бічні вулички, але житло там дуууже дороге) Зараз ми живемо практично на "хуторі" - кінець вулиці Пасічної. До маршруток та тролейбусів (вул. Зелена) - 5 хв. ходи, до базару (Іскра) - 15 хвилин пішки. Супермаркетів купа (хочеш - на Сихів, хочеш - на Луганську, хочеш - на Батальну, відстань практично та сама). Правда до садка ми топаємо 20 хвилин. До школи теж трохи треба йти, але то терпимо. В будинку маємо продуктовий, промисловий магазин. З часом думаю буде ще щось, бо будинок поки що в процесі заселення. У дворі маємо великий тихий майданчик. Все новеньке та облагороджене. Ну і сама квартира - нова, простора і гарна. Звичайно, що багато ще треба доробити, але то таке, потихеньку буде. І за ціною нам таки вийшло дешевше, ніж би ми купували таку площу на вторинному ринку.
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? А я думала що це такі особливості лише нашого будинку- будинок відносна новобудова зданий у 2009 році, (довгобуд який будувався декількома забудовниками) з сусідами межує лише спальня, але там через стіну сусідська ванна, і ввечері чую як сусіди приймають душ, таке враження що чуєш кожну краплинку води. А згори чути як сусіди по скайпу спілкуються, мені це дивно, бо жила з батьками в цегляному 14 поверховому будинку, то чути було лише декілька раз як сусіди зверху добре та "женилися". А зараз як в свекрухіном панельному чути все. Цікаво чому так.
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? Ціна була 900 у.о\кв, але оскільки ми платили всю суму одразу, то отримали ще й знижку. Вийшло 880 у.о\кв. Коротше за 82 кв.м. ми заплатили 72 тис. у.о. ---------- Додано в 13:52 ---------- Попередній допис був написаний в 13:50 ---------- До речі, пригадую одну квартиру на Масарика, яку ми дивились. 81 квадрат, страшний убой (там жила собачниця - запах можеш собі уявити). І вона хотіла за своє добро 9\9ц 75 тисяч. І то вже після торгу)
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? наша панелька з переплануванням туалету/ванни і балконами має 70 кв.м...брали повний убой..55 тис.дол. великий плюс для мене-переселення в сусідній будинок,тобто ніц не змінилося в плані садок/школа/майданчик; 2 поверх; загальний коридор, де мож тримати сани,візок, ровери і т.д.
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? Нам на вторинному, цегла вийшла 880 у.о за квадрат, а от мамину квартирку в цегляному в нас придбали по ціні 1100 у.о. за квадрат. Все класно, от тільки чим більша площа - тим більші росходи на квартплату і т.д. І то так відчувається, коли з однієї кімнати різко на три перепрофільовуєшся. В нас хоч три, але по площі - ледь дві. Фатіт наразі. А ще я тільки мріяти можу про той час, коли у Львові нарешті дозволять законно відключатись від централізованого опалення, бо ті побори щось не відповідають послугам. Щодо обговорення про те, хто де себе бачив би щасливим: мій ідеальний сон - будиночок в передмісті, по машині на члена сім"ї, можна ще і шофера в придачу (да такого бажано, щоб на всі випадки життя і в будь-який час доби), домогосподиня і няня, обов"язкове користання послугами компаній по догляду прилеглої території і ремонтах-доробках-і т.д. Знаю-знаю...мєчьтать не вредно... Але кажуть добрі люди, що мрії буває матеріалізовуються. Хто його зна.
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? одна з вагомих причин чому ми вибрали новобудову з індивідуальним опаленням. ті рахунки за газ мене просто добивають, палять максимум, коли надворі теплінь. грієм вулицю
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? От і ми дуууже не хотіли централізованого опалення. Хоч в принципі бачили непогані варіанти квартирок у різних районах, але от те опалення...... Зараз у нас будинкове опалення (по котельні на крило). В квартирі лічильник на тепло та регулятори на батареях. В принципі все те ж, що індивідуальне, єдине, що ввімкнути восени самі не можемо. цієї осені тиждень мерзли, в той час, як усі "централізовані" вже грілися))))
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? І мене вже давно мучить квартирне питання))). Маємо класну але однокімнатну квартиру. Все класно - класний 2-поверховий будинок типу півлюкс, велика кухня з балконом, маємо кладовку-гардеробну, величезний (майже на площу квартири) півпідвал, де колись мешкали люди. Є клаптик городу перед вікнами, кімната сонячна. Але найголовніше - 5 хвилин і парк з соснами, стадіон, лісок. І вуличка наша тупікова - наче село якесь - малих випускаю гуляти без страху, є і пісочниця, і ровером є де поганяти. І до трамваю 5 хвилин, а до центру пішки 20 хвилин. Але вона - лише ОДНОкімнатна. Дуже класна, але прийшла пора з нею прощатись. Маємо збудований будинок в Лисиничах, ніби й до Львова близько, та і на машині почала їздити, але якось не хочеться туди запертись. Звикла, що вийшла з хати, і є де гуляти - парки, ботанічний сад, стадіон, майданчик, базарчик тощо. Ніколи не жила в селі. Щоб закінчити будинок - треба продати квартиру. Думали колись, що в процесі будемо туди по-троху вкладати. Але з нашими темпами то буде років через 10. А жити хочеться вже))). Хочеться в гості запросити усіх друзів, хочеться, щоб приїхали наші друзі з Ужгорода з дітьми, і мали де пожити декілька днів, хочеться малому ДН забабахати зі всіма однокласниками))). Та і всі решта переваги великого житла. І як то наважитись то все зробити? Чоловікові дуже наша квартирку подобається, і шкода її продавати, але мені вже набридло все перекладати з місця на місце))). Дівчата, підтримайте. Хочеться вашої думки! Щось мене понесло, але весна, і хочеться змін))). І є, що змінювати, і ремонту хочеться))).
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? Моя сестра так само мала під квартирою підвал фактично по формі самої квартири - вони викупили і зробили квартиру 2-поверхову. Ясно, довелось з тепло- і вологоізоляцією попрацювати ну і є нюанси свої, але виглядає дуже і дуже цікаво!
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? в мене сестра зробила так само, але квартира 3-кімнатна і цоколь знизу по площі аналогічний, то має ще купа місця для гостей і так звану студію - вони з чоловіком музиканти. але добре таке робити, коли власне цоколь - є сонячне освітлення. підвал собі важко уявляю... хіба переносити в нього всі господарські приміщення, ну і може спальню...
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? Ну я в тих термінах не дуже - у сестри власне півпідвал, що має вікна! Просто я так зрозуміла, що про півпідвал і йшлось у форумлянки:
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? В нас з нього вікно на північ. Можна, звичайно, приєднати. І наші сусіди так і зробили (правда, обійшлось їм то десь до 10 тис у.о.), але в них південь і сухенько там. В нас спальню там робити однозначно не можна, хіба кухню чи ще щось типу такого. Але в нас кухня повністю зроблена. Ну, тобто, треба знову все переробляти. Плюс є можливість прибудови у двір ще однієї кімнати. Але якось не хочеться "шанхаїти" такий будинок. Та і не люблю таке собі "наліплене"))). Розбудова за рахунок підвалу чи прибудови вирішує питання на декілька років, а хочеться вже якось конкретніше вирішити це питання з житлом))).
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? Ви певно жили в тому чудо-будинку, де я зараз живу. Вже сама собі співчуваю, бо бачити кожного дня звалища пляшок на сходовій клітці і запісяні сходи, бо додому певно третина мешканців не доносить - я вже не витримую. Сама квартира в нас гарна, ну і загальний коридорчик нормальний, сусіди всі врівноважені і досить чистоплотні, але все решта... Плюс речей вже стільки назбиралося, що тисне психологічно і фізично, я вже почала роздавати вазони, думаю, куди пристроїти зайві меблі. Отаке. Одяг і взуття в кульках, коробках, бо велику шафу нема куди поставити. Вчора їздили дивитися, як почувається після зимівлі наш будинок. Я теж в душі більше міський житель, зараз мене влаштовує, що все близько, магазини-базари-парк-школи-садки-гуртки. До центру маршруткою 10-15 хвилин. Ми коли одружилися, то я фактично просто піддалася на чоловікові вмовляння будуватися за містом, сама більше схилялася до квартири. Ну і до сьогодні маю купу сумнівів, але приїхали вчора, а там зелено, тихо, нарциси цвітуть, місця повно, та й, на крайній випадок, до міської маршрутки 5 хвилин пішки. Якось аж шкода стало, що приводити до ладу всю ту красу треба ще два роки мінімум. Ще таке помітила. Фактично в нас там територія забудована давним-давно, то була чи не єдина вільна ділянка. Але місцеві жителі продавали свої ділянки, то тепер є великий контраст між подвір"ями тутешніх і "приїзних". То фактично перемішані захаращені двори з городами, дошками, сміттям і чистенькі подвір"я з травичкою, маленькими садками і гойдалками. Певно, хто як звик жити. Десь три роки тому по сусідству купили будинок пара викладачів середнього віку, то таке те подвір"я акуратне і доглянуте, дивитися мило. А до них я все думала, якої висоти паркан ставити, щоб вітер сміття не заносив
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? Я теж зараз починаю оцінювати те, як жила я в Брюховичах. Коли ми переїжджали з Окуневського, то я дуже шкодувала. Фактично мене змусили переїхати, бо моєї думки щодо продажу-купівлі не питали, але якось так вийшло, що власне я найдовше жила в Брюховичах, хоча ініціаторами переїзду були моя сестра з чоловіком. Вийшло якщо чесно ідіотично дивно, але вже як є... Тоді мені було сумно, бо квартира наша була фактично в центрі, все близько, купа транспорту, можна гуляти хоч цілу ніч і потім пішачком додому. На той час студентці першого курсу це було важливо . Але тепер так порівнюю і оцінюю-на Окуневського провітрити квартиру було нереально. Ми робили протяги, всі вікна відкривали і все рівно було душно часом. В Брюховичах ж свіже повітря наповнювало одразу всю хату. Вигляд з вікна-на Окуневсього з одного боку був банк в будівлі Будинку Ювілейного, з іншого боку теж будинок, хоч і з подвір'ям. В Брюховичах з мого вікна були дееерева і на задньому плані сосни, з іншого боку просто дерева і хата сусідів, яка впринципі не заважала, бо нижча за нашу. Простір: тут я вже оцінюю і з тим, що зараз маю-ми знімаємо маленьку квартирку, дві кімнати , але всього 36 кв.м. Нам вона дуже підходить по ціні, по розташуванню-близько до роботи, господиня в нас дуже хороша і така, що з нею можна домовитися, а нам то зараз дуже важливо в плані документів. Але от брак місця-я вже відвикла від того. В Брюховичах я мала купу місця, та навіть кіт мій ганяв по хаті як пропелер , тут і йому трохи малувато місця :D. Але от купили ми ровери, а поставити їх не дуже є де, в підвал страшно, хоч він заркивається, але там часто збирається молодь і двері загальні бувають відкриті. Шкода роверів, бо можуть вкрасти. В Брюховичах мій ровер має цілу кімнату свою і там ще можна купу таких роверів понаскладати і бути спокійному . Ну і найважливіше-тиша. Я хоч мала в Брюховичах сусідів, але до них я вже звикла і знала, що від них можна чекати. А тут часом буває непрогнозовано. Наприклад та молодь що в підвалі збирається, може влаштувати гулянку і то гримить на всю хату, хоч ми на 3ому поверсі, але то такий шум-гам, крики, жах... На новий рік то було до самого ранку, я заснути не могла. Я так розумію сусіди то ігнорують, бо то пивниця когось з тутейших і там чийсь синок збирає своїх друзів. І до такого шуму я не звикла, бо в Брюховичах засинала в поовній тишині і як десь там раз сусід вирішив о 23.30 щось там молотком бити, то я одразу пішла і сказала грозно :D, тут так щось поки не можу , І для себе я зробила висновок, що я таки рада, що ми маємо ті Брюховичі і що я там жила , хоч були свої нюанси з тим добиранням (то би машина вирішила цілком), але для здоров'я яби тільки за містом радила жити. Взагалі в Європі культ того-життя за містом. Шоумен в Голандії, в якого мій чоловік працював взагалі живе в лісі. То така краса, величезне вікно до підлоги, а там ліс-дерева. При чому хата маленька , скромна. Не в тому щастя
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? Один з найважливіших аргументів! Хоч і зараз ми живемо майже в селі - сусідські курочки, садочки, вулиця, по якій ніхто не їздить, сосна під вікном, парк і ліс в кінці вулиці. Але... гази від Личаківської-Пасічної таки є. А вікна нашого будинку виходять на чортові скелі, поруч озерце. Та і машина по вулиці проїзжає раз в п"ять годин))). А ще в малого алергія на пил. Думаю, що в у великому будинку з тим лекше, ніж у маленькій квартирці, де все на купі.
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? Доброго дня всім! Відгукніться , будь-ласка , в кого квартира на Скрипника 1 черга (Львів Екодім)!!! Мені постійно переносять термін початку ремонту , на рахунок документів взагалі ніхто нічого не каже ( я здавала їх в грудні минулого року). Може хтось має ще якусь інформацію , бо ніби й фірма нормальна , а вже якось страшно...
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? відгукніться хто живе в районі Батальної...вул. Шафарика. Означте + і - цього району.... думаємо переїжджати от вагаємось...не знаю цього району.....
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? Ми там не живемо, але водимо малого туди в садок. На мою думку, район чудовий. Величезний плюс - поруч парк Погулянка. Окультурений Погуляти з дитиною точно буде де. Два садочки, школа. З одного боку недалеко до Арсену на Зеленій, з другого боку - Метро та Рукавичка на Батальній. Пошта, Приватбанк також поруч. За мінуси не скажу, бо не бачу таких (або не знаю). До речі, форумлянка Zvizda якраз в процесі переїзду на Шафарика)
Відповідь: Квартирне питання, чи де ми живемо? Жила я на Шафарика від народження, але так сталось, що переїхала в Винники. Якщо жити у Львові, то вибрала б однозначно цей район. Плюсів тут ого-го як багато: 1) зручність доїзду майже всюди; 2) наявність Погулянки як красивого і чистого! парку для прогулянок; 3) є школа та два садочки; 4) багато дитячих майданчиків плюс зимою є де спускатись з санок 4) багато крамниць та магазинів; 5) зручно добратись до Арсену і до Метро і до Рукавички (хто що вибирає); 6) загалом досить спокійний район інколи чути, що в тому чи в іншому районі когось пограбували чи вбили, а тут, тфу-тфу, нічого такого не чула Щодо мінусів, то коли ще я жила, не було де зайнятись собою (який фітнес клуб чи тренажерний зал). Зараз, здається там щось відкрили, але точно не знаю що.