Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Написала багато і стерла, бо прозріваю з тої моралі. Я не розумію того права, не розумію, чому батьки аж так хочуть "відпочити" від дітей, нехай і дорослих, що змушують їх виживати фактично. Раз хочеться таких формальних відносин, то вже хай вони докінця будуть формальними і батьки платять орендну плату дітям за ті метри, на яких живуть. А що? Маючи у власності хоч одну кімнату і отак мучитися? Ще можна зрозуміти, коли й метрів то одна кімната на шістьох, а тут. Не розумію і все.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Декілька сторінок назад я про це писала, але перекрутили і зробили з того казна що.) ---------- Додано в 20:58 ---------- Попередній допис був написаний в 20:48 ---------- Я вже також писала, що моя свекруха щозими заявляє, що їй важко фінансово самій оплачувати ком. послуги у такій великій квартирі. Тобто вона ще й хоче, щоб сини їй трохи допомагали. Але у нас немає формальних стосунків. Спілкуємося як з батьками, на відстані живемо мирно і ніхто нікому нічим не притикає і не заявляє, як можливо подумалося. Думки з приводу звісно є, але чисто з поваги до батьків їх ніхто не озвучує. Тим більше свекруха відразу ще на так званому сватанні за столом заявила, що свою квартиру обмінювати не збирається, дачу і хату в селі діти поділять тільки після її смерті. Жити вона бажає сама, або максимум зі старшим сином, бо так вона собі постановила, а молодший син з дружиною (тобто ми) можемо там перекентуватися по потребі, як я і писала, але жити постійно ні. Перший раз ми дійсно перекентовувалися, при тому навіть сама свекруха нам допомагала підшукувати житло. Другий раз ми ішли на пролом і чоловік заявив, що там будемо жити. Мама жила в вітальні, тато в спальні, ми троє в дитячій площею 9 кв.м. При тому свекруха тримала в нашій кімнатушці всі свої манатки, займала цілий балкон, поставити там шось- тре було дозволу спитати, це при тому шо з татової кімнати там ще один балкон є. В кімнату заходилось по двадцять разів на день без стуку і просу. Навіть в тому куточку не було спокійного життя. І ше купа нюансів таких, що з тим розподілом не порівняти. Закінчилось все тим, що через не повний рік ми тікали світ за очі. Згадую ті часи як пекло... А якщо серйозно, навіть згадувати не хочу. Боляче.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? То тільки мені здається абсурдним, так само як батьки виставляють рахунок за харчування/навчання дітей?
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Добре що виставляти/виживати своїх дітей з власного житла не абсурдно...))) І думати тільки про власні інтереси і власний комфорт тоже не абсурдно. І най валиться цілий світ, а діти ідуть куда собі хочуть. Як казала моя свекруха " а хто тобі винен, треба було собі знайти з хатоВ".)) То якось аж смішно... І до слова, я не розумію того, коли батьки годують, чи оплачують навчання вже дорослим дітям. Не розумію не в плані того, що це не правильно, чи правильно. Я сама почала купувати продукти до хати, готувати їсти і вчитися заочно за зароблені свої гроші відразу після закінчення школи. Тому я не знаю як це, може тому прирівняння дане якось мені не в"яжеться.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Jalla, я перепрошую, можливо ви вже десь писали а я пропустила, а чому мова йде власне про свекрушині квадратні метри? А ви ло одруження де жили?з мамою, бабою? Там також не вийшло спільного життя?.. І ще , який компромісний варіант на ваш погляд можливий у відношенні квартири вашоі свекрухи? Тобто , ви реально що пропонуєте зробити з тою хатою?..
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Та пропустили. Я тут дуже багато писала, але мені не важко повторитися. Я жила з мамою. Одна кімната, тому цей варіант для спільного життя після одруження не розглядаю. Я нічого. То не моя хата і я дійсно не маю права її ділити. Чоловік трохи піниться, але він сам реально нічого не зробить, бо з батьками в відкриту війну не піде, а думка моєї свекрухи вже виставлялася пару дописів вище. Варіантів шо зробити з трикімнатною квартирою, дачею і хатою в селі, щоб трошки віддати дітям безліч. Єдине- треба цього хотіти. Нема бажання, то нема про що говорити... Я вже писала, що не сильно паримся в цьому питанні, просто інколи ми можемо з чоловіком торкнутися даної теми, але так прихапцем. То безнадійний варіант, тому вже аж такого обговорення не потребує.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Нєєє, я така садомазо, що навіть її люблю. Не знаю чого, відчуваю щось рідне. Раз про це сказала своїй бабусі, то та сказала що я здуріла, бо як можна любити людину, яка тебе свого часу ображала і принижувала. Ну, але реально батьків не вибирають... Та й любити на відстані завжди легше.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Я якось, ще з дитинства знала, що батьки квартиру мені не куплять, і маю сама розібратись з тим, жити ні з своіми батьками, ні з батьками чоловіка ніколи бажання не мали. Я дуже вдячна батькам, що дали мені освіту (вчилась я на бюджеті, але в іншому місті). Моім батькам нічого в житті не далось легко, і думаю, що вони заслужили жити в своій квартирі, відпочивати, побачити світ, бо раніше такоі можливості не було. І ще, то тільки у Львові, здається, є поняття, "за зятя", "за невістку". Колись питання, ти за кого, викликало в мене здивування як мінімум. Можливо я так і не зрозуміла суті цих розподілень, але дуже тішусь, що ми даємо собі раду без допомоги батьків.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Жанночко, але ж якщо одразу це було відомо ( судячи з вищевказаного), то на що ображатися? Тим більше на секруху. Моя свекруха теж живе ( та і жила) у 4 кімнатах із чоловіком та молодшим сином ( на той час неодруженим). І нам ніхто і не пропонував ніколи жити разом .Навіть коли не було, де жити. І частка чоловіка у цій квартирі теж є. Але якось собі постановили, що самі впораємося. Тому і не маємо якоїсь образи на батьків, що вони не виділили "маєтків".
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Ох, капут ви мене так розсмішили, що аж мене живт почав хапати так довго тут читала дописи останніх днів, а тут на тобі комедія. І так щоб не зовсім офтоп. Пишу суто за себе, відвикла я з кимось жити, і не жила б ні зі своєю мамою ні з чоловіка батьками. Звісно інколи трафляє, що викидаєш гроші в нікуди за зйомні квартири, але заради свого морального спокою і свого здоров"я, готова на це. Допомоги ні від кого вже давно не чекаєм, бо та допомога теж боком рано чи пізно вилазить. Змирились просто з тим що дякуємо Бозі, що маєм все таки можливість знімати квартиру, а не змушені жити з кимось, і маю все таки надію і віру, що колись і до свого доробимось. А шо стосується того що батьки можуть а що хочуть і роблять, то вже їхня ообиста справа, то їм з тим жити а не мені Для мене основне щоб просто тупо не лізли хоча б до нас і на тому дякую, бо оті балачки типу:"ох, ви ж такі гроші викидаєте на квартиру", а коли їх питаєш а яке конкретне вирішення проблеми можуть порадити, то всі тихенько замовкають, щоб часом на їхне не запретендували. То типу з їхної сторони "а пагаваріть".
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Ну, приїхали. Де я писала про образи? Ну, тай молодці. І ми самі впорюємося потихенько. І на батьків ніхто не ображається і не конфліктує за маєтки, сотий раз вже мелю то саме. Фуххх))) Просто висловила трошки своєї думки, а тут вже понакручували, пододумували, купу порівнянь написали... Щось хотіла нацитувати зі свого, але трохи ліньки. Певно піду з тої теми, бо бачу щось зовсім не в ту стЄпь я закотилася зі своїми дописами. Зовсім не те хотіла сказати...
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? В нас теж чоловіка батьки живуть в одній квартирі, а іншу (покійного діда) здають квартирантам. Хоча, коли перед нашим весіллям перевозили діда з іншого міста (квартири міняли), то з чоловіка півроку гроші витягували - на переїзд "ну ты ж панимаеш, ето тебе нада, это ж твоя квартира будет". Вже два роки як діда нема, в його квартирі живуть квартиранти "это все ваше, вот нас когда не будет, все же вам останется". Звичайно, що ми навіть розмови не починали, хазяїн-барін. Хотіли дали слово, хотіли забрали. І образи немає, бо в принципі зразу було видно наскільки слова з ділом розходяться. Але..., є одне велике але. Враховуючи, скільки чоловік заробляє, в нас є шанс купити власне житло в найближчі 10 років. І я чудово розумію, що в сімях, а це переважна більшість в нашому суспільстві, які не мають можливості доробитись до власного житла навіть до пенсії, цілком зрозуміло виникають розмови щодо тих приватизованих метрів.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Та бо батькам в більшості так добре. І більшість з них мабуть тихцем надіється, що діти якось та пристрояться. А якщо що- то ж не проблема вижити молоду сімю. Давити на болючі точки вони нажаль добре навчилися. Цього я теж поки не збагнула та маю пару таких прикладів (з собою включно). Тут хіба набратися смілості і розмінювати квартиру. То добре так писати\говорити. Тільки в реальності часто виходить по іншому. Я раніше теж так думала. Та пометавшися трохи по квартирах і по рідних думка в мене змінилася. То таки важко все життя без свого кутка прожити. Ви знаєте мою маму? Її при чому накрило вже 2 рази. Перший після мого одруження, а другий- після народження сина (ми мали "щастя" з нею в ті періоди трохи пожити). Це на жаль (чи на радість) на їх совісті. Нам аби такими ж не стати на старості. Я вже сама після цієї темки задумуюся- я як Я хочу жити на старості і з ким. Станеться станеться. Як послухати мою маму- то прям світ перевернется. І шо саме цікаве- до одруження все так файно виглядало. Та то класикою бачу вже стає. Я ніяк тієї премудрості не пойму- по якому принципу батьки ото вирішують- кому помагати, а кому ні... Ми теж так вирішили і спимо (ну принаймі намагаємося спати) спокійно. Шось почитала я останні пару сторінок і знову щось на душі тяжко. Не все я видно ще відпустила з приводу родичів і квадратних метрів. А про можливість купівлі житла- чесно радію за людей, які на таке наважуються. Для мене кредити- то є рабство. В прямому значенні. Це ж засинаєш і просинаєшся з однією думкою- чи виплатиш ти то житло чи ні. Як якісь перебої з роботою чи з з\п- то обріжутся всі видатки окрім кредиту. Як то люди витримують... Чи то я одна так думаю?
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? дивлячись на свекруху, теж за таке думаю. Вона має купу майнових претензій до своїх батьків. Але по відношенні до свого єдиного сина вчиняє абсолютно так само, а може ще й жорсткіше, і впритул не бачить цього.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? От, читаю я й думаю, чи то я просто не бачу можливості отримати/заробити на квартиру, чи... Живемо окремо (знімаємо кімнату в гуртожитку, бо на квартиру недотягуєм), пів року жили в моєї мами, в свекрухи навіть не пробуєм (хіба біде безвихідь), бо я в тій хаті буду жити/займатися дітьми/тощо по її правилам, а чоловік регулярно входити в конфлікти... Не маю бажання так жити! Хоча він один син, а там 3 кімнати, про розмін мова не йде (ми ту тему взагалі не обговорюєм - то квартира батьків). Ідентично в мене (2 кімн.), різниця в тому, що є ще неодружена сестра, яка там живе, і, думаю, буде жити. Тепер про купівлю/оренду/бізнес: дохід наш майже вполовину менший від озвученої вище суми в 6 тис., до того ж зарплата видається нерегулярно, в результаті чого відкласти щось практично нереально. Далі, для того, щоб почати свій бізнес, потрібно мати якийсь стартовий капітал, і фінансову можливість прожити сім'ї в той час, поки чоловік "розкручується"... Фінансово батьки нам, фактично, не допомагають (хіба, часом, щось куплять-принесуть.) Хоча, як не буде грошей, то виручити, звичайно, зможуть, але про купівлю квартири мова навіть йти не може. На заробітки я чоловіка не відпущу, а кредит брати... я не впевнена в наших доходах настільки, щоб брати кредит, та їх і не буде достатньо... В даному прикладі я не жаліюсь і не нарікаю на батьків, просто, аналізуючи ситуацію, не бачу на сьогоднішній день можливості придбати квартиру...
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? та ні, тут напевно 30% впевнені що на свою квартиру не зароблять та то всі напевно переживають, просто вірять що все буде добре О це точно. смішно до сліз, це така розрядка)
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Звичайно, то абсурдно. Не менше абсурдно, ніж казати дитині, що на своїй території вона може хіба перекантуватися трохи. От ніби по-дурному то все виходить, але за тих 200 (припустимо) зайвих гривень син міг би зняти своїй сім"ї квартиру з трохи кращими умовами, а не з грибком на першому поверсі. Чому та сім"я не має право мати вигоду зі своєї власності? В нас зараз дуже популярно переймати західні звичаї, коли дитина йде з батьківської хати і заробляє собі сама на навчання, хату, проживання. Тільки стартові умови різні. На заході можна взяти кредит, і, навчаючись, знімати квартиру, подорожувати і сплачувати за навчання. В такому випадку чого ще від батьків хотіти? Я маю достатньо прикладів своїх друзів, які зараз так живуть за кордоном, то вони ще й мають можливість своїм батькам помогти і собі на житло тут, в Україні, відкласти. А в нас то можуть одиниці з або дуже добре оплачуваною роботою, або вмінням десь щось так закрутити, щоб дістати ті гроші. Є ще одиничні щасливі випадки, коли гроші вдалося позичити під мінімум відсотків в когось зі знійомих. Без допомоги батьків дуууже тяжко. Я теж не прихильник дати дитині все готове: купити хату, диплом, машину і влаштувати на роботу. То є дурість і крайнощі, і не думаю, що хтось тут про таке говорить. Але ото "вони все життя працювали і мають право". Мій чоловік зараз працює ніскільки не легше за свого батька в молодості, а може й важче, але якби не допомога батьків, так би й жили ми роками або на зйомних квартирах, або складали постійно на розширення житла, бо ніде зараз не дають тих метрів просто так. Та я не мала конкретно вас на увазі. Тут просто деякі поради мені виглядають саме на те, щоб робити ті відносини формальними. Типу вони вас виростили і досить з вас, не треба ні на що рот розкривати. То я й кажу, якщо діти не мають права до батьківського, то й батькам не треба за дякую користуватися дитячим. Жорстоко, ага.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Я все рівно не розумію, яке відношення діти мають до квадратних метрів батьків, щоб отримувати з них гроші за проживання. Ну так, то були ті щасливі часи, коли квартири всім так просто роздавали, треба тільки дітей мати, і бажано різноі статі, і будь ласка, трикімнатна квартира ваша. Я даже не знаю, чиі то звичаі утримувати дорослих дітей, поім ще й онуків доведеться, бо ім теж треба якось вирішувати квартирне питання.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Отаке відношення діти і мають. Якби не було дітей, то і квартири б не було.
