Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

може я не знаю Києва з такої якоїсь кльової сторони, але щоразу коли я там відчуваю, що те місто мені чуже і незрозуміле. Купа машин які їздять так, що не придумаєш, страшні тротуари і навіть не помальовані поржавівші відбійники, дороги без розміток, пяні парковщики і круті машини в тому бруді поміж обдертих фасадів, брендові магазини, а навпроти страшнючі будинки обкладені тою жлобскою плиткою, якось мені там всюди поєнанання непоєднуваного, абсурдно все виглядає, а вхід в парк? якісь розвалені колони, ну не знаю, що в тому шумі і обідраності мені мало б подобатись. Є гарні будинки і гарні місця і люди дуже кльові є, але то швидше треба вишуковувати ніж просто серед того бути У Львові ясно масштаби не ті, але мені виглядає що такої розрухи страшної в нас менше, ну або принаймі не має такого міксу на кожному кроці. Я то все виключно з свого сприйняття написала, кожне місто в мене залишає якесь враження завжди, і таки то не через велечину бо бувала і в більших містах, але вони здавались затишними

снилось мені сьогодні, що яйця всі в холодильнику зіпсуті і я їх один за одним викидаю, встаю, а чоловік яєць на сніданок наварив зараз збираємось з малим до невропатолога бо той скрегіт зубами зводить нас з розуму, знаю чому вчора виспалась бо поруч малявки не було
в планах сьогодні поприбирати і прання зробити, як завжди, враження, що я додому тільки для цього і приїжджаю, уххх
а літо вже минає, хочу кавуна!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

і я хочу, але вже не можу. не знаю чи то через кавун чи через огірок маринований, але мала вчора коломийки з шлунком до ночі. сьогодні ніби нічо не болить, не коле і не ріже, але я як на зло дуже хочу їсти. а планувала посидіти на сухариках і кефірі. і шо маю робити?
ше на сьогодні в планах пошуки "вагітної" сукні на весілля..було би легше, якби я хоч уявляла яка вона має бути. бо мені треба і щоб просто, але незапросто, і вишукано, але не крикливо, точно має бути довга, але щоб я не виглядала в ній шафою, щоб не обтягувала живіт, але і не була безформним мішком. що можете запропонувати?

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Юстя як жабка-мандрівниці, після гостювання в однієї бабусі, поїхала до іншої, а зараз вже у моєї сестри за містом відпочиває . Мій чоловік, людина дуже сором"язлива , пропонував ще Мартинка залишити , але сестра попросила не зловживати її добротою . Кличе нас усіх сьогодні до себе- там басейн, травичка, гойдалка, шашличок, скумбрія власного копчення . Мій чоловік, один раз спробувавши ту рибку, купованої вже їсти не хоче. Напевне поїдемо, бо Мартинко свариться з нами, чому ми знову забрали від нього Юстинку :umbrage: .
Пи.Си. Про море вже навіть і не мрію .

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

А я мрію) І вже на повному серйозі думаю може таки втікати туди.
Щойно подзвонила сестра і "потішила"(читати розстроїла) що нас будуть кликати на ще одне весілля, хоча з самого початку весною вони казали що весілля буде маленьке і ми не в списку запрошених. Зла-недобра! Цього року ми вже були на весіллі(якщо це так можна назвати) і ще 2 на серпень, чоловік по суботах на роботі. Прийдеться пояснювати чому його не відпускають....бла бла
А я навіть і не хочу на ці весілля, я б краще поїхала відпочивати. Йти на весілля на 2-4 год( з моїми дітьми не впевнена що буде довше)
3 тис грн-це або пів шафи-купе або частина відпочинку. Ми того року так вигулюємся по забавах що таке відчуття що весь бюджет йде на то
А я хочу шафу! І мала плани її брати у вевресні. Без шафи якось зовсім не альо, постійно бігати до мами в кімнату
Включила музику, буду намагатись працювати

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

в мене теж саме...Була лише один раз там і щось не сподобався мені Київ...Забагато шуму, забагато бруду і серед того всього круті машинки..Львів хоч інколи метушливий, але навіть візуально гарніший, ну і звісно рідніший...

Настрій нікудишній...Все болить, все заважає і бісить.
Вчора вночі мене чуть до інфаркту не довели, жарти жартами...але інколи треба знати межу.
сьогодні якась дуже крута лекція і після того всього барбекю, а після того ще морозиво, яке мене чекає уже другий день...В такі моменти страшенно хочу додому, закутатись в ковдру і дивитись фільм...
З позитивного, багато народу захотіло вивчити українську мову, одна японка заявила що є багато спільного з японською

ну це повязано з тим що назви країн, міст в нас схожі, і коли англомовні взагалі не розуміють про що мова, я її розумію

і що наша мова "жива і мелодійна", навідмінну від всіх інших..От якби таке завзаття було і в українців

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

купіть собі сукню у грецькому стилі))) вони просто чудові. вишукано і гарно виглядають. під грудьми вже випуск тканини починається (тобто не на талії) переважно декольте і під грудьми на шві ще можуть камінням гарно оздобити. тканина переважно шифон. будете почуватись Афродітою, та й животика не буде дуже видно)))

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

певно не все так зле,якщо

ми повернулись...на щастя,дорога була знову ідеальною і ще трішки коротшою..поїли в батьків,свекрушонька забила наш холодильник первоевтороетретьекомпот,а я тим часом порозпаковувла валізи і закинула прання,а сама спати хооочу-жах...
по пану-вазони ще привести до ладу,покупатися і кавуську посьорбати..

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

таки певне врочистість - вчора була в гостях в Жанни, познайомилась з Андрійчиком Тарасовичем мацьопким, повернулась з відпустки наша тренерка - то вчора мали 100% кльове заняття в клюбі, нині от знов по гостях трошки бігала - була в Адріасі, чайок пила а ще забрала подарунок для свекрів. всьо супер, чекаєм мужа, який буде мене далі вчити їздити на роверку

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

+1, Київ для мене також майже завжди стрес, але не цього разу, мабуть тому, що поселилась за містом, навкруги приємна тиша, чудове повітря і високі сосни

врочистість дня - службове знайомство з супербоксером і цікавим співрозмовником Сашком Усиком :naci:
в рамках протоколу взяла в нього кілька автографів та зробила на згадку спільне фото)
поза протоколом - так і хотілось помацати знаменитий чуб - оселедець та станцювати спільно гопака

завтра очікується нове цікаве знайомство - врочистість
а зараз іду грати в мафію по модифікованих правилах, де окрім мафії, комісара, лікаря і мирного населення ще присутній маніяк, котрий полює без жодних правил та логіки), тим самим вносячи чудову родзинку та інтригу в гру.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Ранок почався з того, що я себе ледве стягнула з ліжка. Спати лягла пізно, та й не спалося - ми обоє прихворіли ще з понеділка. Але нині виставляла на роботі, тому мус було закінчувати готувати. Вчора нарізали салати, а нині - все решта. Зганяли з чоловіком на базар, купили свіжі овочі, і багаааато грибочків . З допомогою Мар"яна та свекрухи все зварили вчасно, привезли на роботу . А там нам подарунок подарували, шеф теж конвертик спрезентував ))), і всі їли з апетитом . Їжа всім сподобалась. ))
Пісеньок нам поспівали
Батьки чоловіка вдома мене привітали з іменинами величеееезною пачкою цукерок

з горішками

і тортиком, яким ми поласували зі смачним грецьким вином
Суцільна врочистість :dance2:

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

А в мене сьогодні не день ---а суцільна Санта-Барбара ..дізналась про речі, які думала , що бувають лише в фільмах...а виявляється життя , воно таке, закрутись поекстремальніше, ніж сценарій написаний кимось... І воно мені та інформація ніби й не потрібна, але вголові всервно не вкладається...


А на сам кінець дізналась, що вже 2 місяці як на цьому світі немає чудової людини, мами...їй було всього 36 ...і ніби й не знались так ( її дітки танцювали, дуже гарно танцювали) , просто часами спілкувались. А я вже годину душусь сльозами....Нехай спочиває з миром пані Олена...

А з врочистості, то нарешті я для себе вирішила зважитись на виконання ще однієї мрії....маю час до вересня ..побачимо

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

нда, Вiлтiс i у мене тут Санта барбара. Нiколи я особливо не вникала в людське життя, вiдносини... Але шось цього разу вiд приiзду стiльки розчарувань. Я прозрiла - до чого можуть опускатись жiнки, дурна i нагла поведiнка чоловiкiв, люди зневiренi владою, безробiтних масса, алкоголь рiкою , стiльки в людей заздростi, вiдчаю i негативу. Я в шоцi. Всiм добра в серцi, та Божоi опiки.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Іспаночко мила, все в тебе буде,потерпи трішечки, твоє попереду 100% головне не сумніватись і знати собі ціну. Ти симпатична, приємна,мудра.Моя бабця казала,що твоє має бути то буде рано,чи пізно. А я теж не сплю,щось не спиться принесли брат з братовою в честь іменин на вечір мені Мнєса, уявіть і я наїлася, тепер працюється легше і сон як рукою...

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Вперто не йду в жилєтку, бо вірю, що може завтра, а може післязавтра, а може... колись все зміниться на краще. Настрій з самого ранку поганий. Сантиметри вже третій день стоять як вкопані, ні збільшуються, ні зменшуються.
Якась я потухла, чи шо. Хочу відпочинку. Хоча би в Карпати поїхати. Але не світить мені таке цього року.
Чоловічок мій коханий мене підтримує як може. Але він ж так далеко... а я хочу, щоб був тут. Хочу засинати з ним. А то буде ще дуже нескоро. Дивлюсь із заздрістю на закоханих парочок, а коли бачу цілу сім*ю на прогулянці, то сльози аж душать. Ну чому я зараз так не гуляю з своїм чоловіком і дітками. Знаю, що треба пережити той період. Перетерпіти, перемовчати і не плакати, бо нам двом важко. Але.. ну не вивалюю я.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

А в мене такі двозначні відчуття сьогодні...
Провели міні репетицію святкування весілля у колі найрідніших для нас людей. Стільки вітань і побажань, сліз і посмішок, приємних слів і звичайно подарунків Надурілися в парку, нафоткалися і сонечко світло весь той час. Такий хороший видався день. Але замучилися ми, хоч, по суті, то тривало лише пів дня. Що ж то буде тоді на весіллі?!
Проснулися зраненька, повалялися, побалділи, відправила на роботу і так якось важко повертатися у звичний рутинний режим. Далі треба готуватися до дня Ікс, поновлювати візити по лікарях, завершувати всі справи з переїздом, бо хоч в батьків і добре, але хочеться вже до Свого Дому. Враження, що то понеділок. А то вже четвер! Вже марю вихідними, бо запросили на дн на озеро. Головне, щоб погода не підвела!

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

тю, чого ви себе так налаштовуєте. Не готові чекати поки життя зміниться? то змініть його самі, по трошки, крок за кроком і все буде гуд.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

Спекла на сніданок піцу, так об"їлись з дітьми, що капець. Погода за вікном не тішить, Олена щось з соплями прокинулась, Маркіян не в настрої, навіть не знаю чи підемо гуляти. Треба скласти список, що брати на відпочинок, а щось відкладаю. А ще треба поприбирати... певно проза

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

І я розслабилась. Нагодувала і відправила зранку своїх і залізла під ковдру.
Якась постійна втома і сонливість. Вже і не знаю чи хочу спеки на вихідні, бо доведеться кудись їхати, синулі пообідцяли. А в мене така лінь, що капєц.
Справ маса. В перукарню на пєдік забігти, посилки розіслати, прибрати вдома, в лабораторію за аналізами і до дохтора. Хоча останнє то і не обов"язково, але всеж схожу - проконсультуюсь.

 

Відповідь: Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (5)

А я сьогодні організовую св"яткування день народження свого "середнього". Везу всіх його друзів на "Росомаху", потім піца і додому на торт. Це він сам придумав такий план св"яткування.
Якось аж не віриться, що йому вже 10. Так він мені легко "пішов" : вагітність була легкою, пологи також, та й тепер дякувати Богові росте здоровий. Тішуся!