Відповідь: Весілля - для себе чи для батьків/гостей? вам було комфортно так - що вже якщо щось робити, то наповну, а комусь лишні витрати навпаки приностять дискомфорт і вони щасливі, якщо зекономлять і витратять гроші на щось інше, практичне і тд. ну і то їхнє право ну а мені дивно сприймається, що є батьки-діти, які ставлять один одного перед фактом і говорять "буде тільки так" бо в нас заведено толерантно все обговорювати і приймати рішення незалежно від чиїхось захцянок, а так як буде найоптимальніше... і якби повернути час і батьки сказали нам - робіть абсолютно все що хочете, то я би організувала так як і було веду до того і повторюсь - родини різні, ситуації різні, тому просто нереально рівняти одних з іншими то певно загальна аксіома, але щастя тут у кожного таке різне... я не уявляю весілля своєї мрії без задоволених щасливих батьків.. звичайно тут йдеться знову ж таки про серйозні речі, а не дрібні захцянки (бо насправді багато їхніх пропозицій ми відкинули і надали серйозні аргументи чому саме) може якби вони постійно тягнули ковдру на себе, то ми би певно теж стояли на своєму
Відповідь: Весілля - для себе чи для батьків/гостей? В нас весiлля як такого не було. Оскiльки живемо не в Украîнi, то робили розписку тут, а шлюб у Львовi. Сукню я намалювала, мама мени îî пошила. Пiсля розписки зробили маленьке застiлля з найближчими людьми. Шлюб ми брали в часi посту, по iншому не виходило нам приîхати, священик погодився, за умови, що забави ми робити не будемо. Зiбрали найближчу родину i друзiв за обiдом без музики i т.д. Завдяки однiй чудовiй форумлянцi мали гарнi фото. Чесно кажучи, я зовсiм не жалiю про те що не робили великоî забави, бо ми провели цей день з найближчими людьми, якi щиро за нас порадiли, незважаючи на те, що не було великого застiлля i музики. День був настiльки радiсним i веселим, ми не мали потреби думати про всiлякi дрiбницi типу - чи тамада не зiпсуе забаву, чи голубцi будуть гарячi.
Відповідь: Весілля - для себе чи для батьків/гостей? От і я належу до тієї категорії, якій весілля не потрібне. Особисто мене аж передьоргувало при думці про оте "гірко", про викуп, про стопіцот родичів, яких раніше ніколи не бачила, сльози-соплі подруг, родичів і теде і тепе. Єдине, що завжди викликало зворушення на весіллях - танець молодят з батьками. Але мої батьки мріяли побачити мене в тій пресловутій білій суконці. Тому наше весілля ми робили, щоб зробити щасливими моїх батьків. Однак, єдине, що я зробила не так, як хотіла сама - це власне те, що я таки погодилась на цю "авантюру". Але оскільки до моїх батьків підключився ще й Коханий, мусила таки здатися. Все решта ми з нареченим зробили, як вважали за потрібне. А саме - визначили, що бачити хочемо виключно дуже близьких нам людей. Тих, які дійсно брали або беруть участь і нашому житті. Таким чином кількість запрошених разом з нами склала 30 осіб. Тато мій дуже консервативний, не міг з цим погодитись, чоловікова мама просто не уявляла, скільки коштує зараз таке задоволення, пробували тиснути, і без нашого відома когось дозапросити, але ми були категоричні. Тато виглядав таким нещасним (а мо, прикидався? ), що хресну з чоловіком я все таки запросила, хоча вона крім самого Таїнства, в моєму житті не з"являлася. Масштаб дійства визначили для себе так: краще мало людей, але якісно (за той бюджет можна було закликати і 60 людей, але вийти на достойний рівень в цьому випадку ми б не змогли (забула додати - оплачували весілля ми повністю самостійно). В класичній весільній сукні я себе не уявляла, тому шукала в неті щось нетипове, знайшла таку стильну коротющу сукню (не можу знайти знимку). З кравчинею порадились, що таке коротке не пасуватиме до церкви + троішки підкорегували її по моїй хвігурі, і вийшло зовсім не таке, як на картинці, але кінцевий результат мені сподобався (колись наважуся - викладу фото). Була сукня з відкритим верхом, пишною спідницею десь до коліна. Мушу Вам сказати, що почувалася я надзвичайно зручно, не було душно, і танцювати було зручно. Викупу у нас не було. Було батьківське благословення (присутні тільки ми, батьки, брат і фотограф). Напевне, зі сторони виглядало все так, що ми все робимо, відштовхуючись виключно від власного бачення. Однак це було не так. Будучи неоднократною гостею на весіллях, хотілося, щоб нашим гостям було зручно і комфортно в кожен момент цього дня. Тому наш графік був спланований так, щоб запрошені могли нормально виспатися, примарафетитися, а потім пАпрІсуЦтвовать в РАЦСі, в церкві і одразу в ресторан. (Все планували одне за другим, щоб не маринувати гостей на спеці). А за той час, що гості збиралися, ми мали фотосесію. Старалися гарно продумати "логістику" - всім приїжджим друкували карти, їх зустрічали мЄсниЄ, кожен мав номер телефону до тьоті і вуйка - на всякий "пожежний" (наші телефони ми виключили, наречений мав "зашифрованого" номера з собою - його мали дружби і батьки, але їм строго-настрого було вказано дзвонити лише в крайньому випадку, щоб не відволікати нас дрібницями від фотосесії. ( Ми знали, що все максимально продумали, і проколу статися ніде не мало би. На щастя, все дійсно йшло по чіткому плану). Висновок: наше весілля було і для батьків, і з повагою до гостей, і організовано все було нами і так, як хотіли ми. Пи.Си. Злосна противниця весілля на самому весіллі отримувала надзвичайне задоволення від процесу. І в білій суконці (невже це справді була я?) з туристами фоткалась (куча народу підходило, може тому, що неформальна я була наречена), і з величезною радістю цілувала Коханого чоловіка під крики "Гірко", тішилася всіма гостями, які прийшли розділити нашу радість, танцювала свій омріяний танець з моїми дорогими батьками під зворушливі пісні. На моєму весіллі ніхто не плакав. Навіть мама, коли говорила тост. На моєму весіллі всі сміялися, і від цього я почувалася найщасливішою нареченою у світі.
Відповідь: Весілля - для себе чи для батьків/гостей? У нас була практично так само.Пішли самі розписались. Щасливі, що створили сім"ю. Не хотіли грошей батьків, не хотіли свята для когось. Ми зробили свято самі собі У мене не було білої весільної сукні. Чесно - жодного разу ще не пошкодувала. Чоловік не хотів весілля як такого також, але переймався тим, що у мене не буде весілля - надто вже мене любить Він був переконаний що всі дівчата мріють побути в центрі події в білому платтячку і планують це протягом декількох років Збираємось незабаром обвінчатись. Батьки вже заявили нам, що вони цього шансу випити з рідними за своїх дітей не пропустять. Страшновато нам! Не хочемо цього! Але і батькам наперекір не хочеться поступати. Будемо шукати компроміс
Відповідь: Весілля - для себе чи для батьків/гостей? Не бійтесь) все буде класно! А сукня лише додасть приємних емоцій не відмовляйтесь від цього!!!!!! А мені ще парочка днів залишилась, хвилююсь дуже і вже хочу щоб цей день швидше наступив!
Відповідь: Весілля - для себе чи для батьків/гостей? Аналогічно. За місяць до дати повідомили мам про розписку. В день ІКС встали зранку, вмились, зачесались, пішли удвох, поставили підписи, а потім пішли на піцу і в кіно. В ЗАГСі жодної церемонії не було, ми думали нам хоч " в добру путь" скажуть))) а нам просто папірець дали)) Чесно кажучи завжди була байдужа до весіль і всього, що з цим пов'язано. Не знаю навіть чому. Може якісь сукні весільні мені і подобались, але і то якось так віддалено, чи що. Ну є і є...
Відповідь: Весілля - для себе чи для батьків/гостей? Особисто мені дуже хотілось весілля!!! Завжди мріяла про білу сукенку Та і чоловік мій також хотів весілля. Як не як це пам'ять на все життя про цей чудовий день. І я вважаю що відео і фото це обов'язково потрібно. Вже пройшло 3 роки а нам дуже подобається дивитись і згадувати. Та і діти колись будуть бачити які в них батьки були. Наприклад мені досі дуже цікаво дивитись на весільні фотографії і відео моїх батьків. Отже я можу скласти висновок що весілля було в першу чергу для нас.
Відповідь: Весілля - для себе чи для батьків/гостей? Ми не робили весілля. Не було і викупу. Спочатку мали урочисту частину у комерційному залі, де були самі близькі. До нареченого у залу мене вів батько. Далі поїхали поставили штампи і розпочалася фотосессія. Ввечері у ресторані повечеряли з батьками, відправилися у номер, а наступного дня спочатку поїхали на Київ,а звідти літаком у весільну подорож. Весілля (образи, фото, машини, дрібнички, вечеря...) робили за свої кошти. весільна подорож - подарунок від батьків. А сукня в мене була коротка-пишна. Від Оксани Мухи. http://cs310818.vk.me/v310818427/319b/ezLJ_OmwSKw.jpg
Відповідь: Весілля - для себе чи для батьків/гостей? Ми теж думали, що у РАЦСі дадуть папірець, та й усе. Дружка (а в якості дружки вона вже восьмий раз))) ) спитала, чи буде якась церемонія. Оскільки ми з тоді ще нареченим не знали, що і до чого, вони змінила питання на "скільки платили - 80 чи 400 грн" ))). Ми навіть не знали, що можна було дешевше, але ні хвилини не шкодували, що заплатили більшу суму. Тих 10 хв нам запам"ятались надовго - марш Мендельсона, теплі слова із побажаннями, пісні у виконанні чотирьох веселих жіночок ... Хоча особливого значення розписці ми не надавали - це була більше приємна формальність . У РАЦС ми взяли тільки дружку та дружбу, хоча в таємниці від родини дату не тримали - нам так краще було, і вони це нормально сприйняли. Найважливішим було вінчання через два дні після розписки. Саме у день вінчання був невеликий баль . Я спочатку не хотіла того всього - мені хотілося тихенько розписатися і взяти шлюб, а потім вже повідомити родині. Але наречений сказав, що ні у нього, ні у мене ніколи не було справжнього свята, тому це мало бути нашим святом . Як потім побачила - він мав рацію. На розписку ми одягли вишиванки, а на вінчання у мене була гарна біла сукня, про яку зовсім не маю наміру коли-небудь шкодувати ). Наше весілля було для нас - ми самі його оплачували, самі все організовували. Батьки весь час намагалися у невеликий список "втулити" запрошених когось, кого ми не знали, бо "як то ми його/її/їх не запросимо". Але ми склали список із 15 запрошених і нічого змінити нікому не дозволили. День весілля ми завжди будемо згадувати із радістю, адже все було так, як ми хотіли
Відповідь: Весілля - для себе чи для батьків/гостей? ого! ми платили 500 за комерційний "європейський" файний зал, з підбором музики....а у коли бронювали державний зал, то тільки просили заплатити "благодійність" скільки хочемо. Але то не Львів Хоча ціни у нас подекуди вищі ніж у Львові бувають...
Відповідь: Весілля - для себе чи для батьків/гостей? Щось дорого у Львові У нас, у Луцьку, 200 грн процедура у малому залі. Так, як ми розписувались у кабінеті і без свідків, то заплатили 82 коп держмита і 3 грн комісії банку Чоловік досі сміється з того як ми зекономили на весіллі
