Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Може ти маєш з чим порівняти. Ми зразу так робили. Кажуть, мене легше було виховувати.
Не знаю як в кого, а мене при моїй то любові поговорити деколи язик болить Тео щось пояснювати. Я мовчу про мужа, який в принципі не схильний до тріпання язиком.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

ну це є
Але так коли вона ходила у садочок, коли ми пробували три хвилини на стільчику, воно давало( і то не завжди) результат в короткому проміжку, але потім були сплески агресії і істерики на пустому місці, зараз я вже не бачу приводів і сенсу наказувати. Обмежування якісь є але тільки які важливі для її життя і здоров'я, а решта розмови обійми і любов.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

о, я далеко не робот, на щастя (при мягкому романтичному характері маю чорно-білу манеру викладення, уви, но мислЯ моя красівая). Я тому й так акцентувала увагу на послідовності, що вона нелегко дається, бути пильним і реагувати миттєво трохи складно.

дитя кинуло папірчик, мама розмовляє з коліжанкою, попросила підняти - ігнор, можна продовжити цікаву розмову, а можна піти допомогти підняти, за якимось 5-10 разом кидати не буде, але час від часу може перевіряти вашу реакцію, наскільки це ще важливо. Приклад уявний, те саме може бути з брудною тарілкою, іграшками, чищенням зубів, заправлянням ліжка, приведенням в порядок взуття - другорядними з погляду дітей побутовими звичками

ревність? брак уваги? (погана увага - теж увага)

враховуючи вік старшого - маєте гарного помічника, на тому й акцентуйте, уявляєте яким він себе дорослим і розумним відчуває на фоні мацьопи? це з одної сторони, а з іншої йому і маленьким хочеться побути, можна розказати/показати яким він був в такому віці, діти то дуже люблять

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Дякую. Заберу собі в копилку позитиву. Бо деколи прям руки опускаються(((.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

на тому і акцентуюся, це зовсім не ревність. Він дуже любить маленького, а через весь коридор його тягнув, тому що сам хотів піти в іншу кімнату гратися, а маленького не хотів залишати самого. Але таких випадків є море. Він не проти допомогти, але після його допомоги мені треба валерянки. Прошу - викинь памперс (наголошую, що в смітних), а він іде і викидає в унітаз (я лечу його витягувати) і т.д.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Про сік
Яка ситуація виходить, коли відносини "друг-друг". Один не хоче вилитого соку на підлозі, а іншому це не заважає, навіть цікаво розливати. Один переконує, що це , грубо кажучі, погано, треба прибрати, а інший, що це навпаки цікаво-класно-хочу ще. Чиї інтереси важливіше, якщо партнерські відносини і ви на рівних?
Я не кажу, що треба за пролитий сік відразу карати фізично, чи лишати чогось приємного. Тільки якщо ситуація повторюється раз від разу. Наприклад, скільки сину не нагадувала бути акуратним, коли їсть в кімнаті ( ми їмо в кімнатах, не на кухні, син часто любить їсти взагалі на підлозі, ну його право), то коли ситуація виникає вже надцятий раз, то ясно, що є покарання.

Зрозуміло, що нічого кращого в будь якому випадку немає, як показувати дитині свою любов, навіть коли незадоволені поведінкою, терпінням, обіймами ( молодшому це допомагає як ніщо інше).
І діти різні, підхід різний, реакція навіть різна має бути, хоч це зрозуміло тяжче, ніж під впливом емоцій. Але, нмсд, без покарань не вийде. Оті стосунки "на рівних" як мінімум випливуть для батьків в підлітковому віці. Батьки є батьки.

І ще хотілось би коментарі на такий, наприклад, вчинок. Як би ви реагували, вирішували проблему. Дитина 12 років розважалась з друзями тим, що на ходу випригувала з трамвая. Ваші дії. Бо маю можливість спостерігати за дітьми такого віку, то можу впевнено сказати, що поясненя про каліцтво на деяких взагалі впливу не мають.
Або, наприклад, дитина кусається. Розуміє, що це погано, боляче, обіцяє, що більше так робити не буде.....але продовжує. Не варто покарати?

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Терія привязаності це гарно описує. Класична орієнтація на підлітків. Покарання тут не допоможуть.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Тут все залежить ше від віку. Не можна дружити з зовсім малою дитиною, яка ше не розуміє домовленостей і пояснень. Як зі старшою я ше не знаю. Але поки стараємося домовлятися по-доброму.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Я можу кого хош заговорити до смерті. І аргументувати буду довго, і дискутувати з моїми можу, і пояснуювати... проте часами направду вже не вистарчає сили до них, особливо коли у мене купа роботи до зроблення а вони собі вирішили порозважатись.

---------- Додано в 16:14 ---------- Попередній допис був написаний в 16:12 ----------

Я не дуже з ними дружу, але розумію різні інтереси. Цікавлюсь тим, що їх цікавить. Дивлюсь разом з ними ті фільми які вони дивляться, бавимось разом певними іграми на телефоні. Проте, є завжди грань за яку ані вони ані я не переступають.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

От перечтую тему і така вона мені близька. І розумію, що головою всьому моя терплячість якої мені останнім часом ой як бракує. Дитина дуже активна. І коли я прошу щось зробити, чи прибрати, чи не розкидати він робить навмисне. Або банальне "вдягаємо піжаму, бо вже ніч", починає активно втікати, вириватись, розкидати речі. Так, він все переводить на гру, але часом просто фізично немає сили за ним гонити по хаті, щоб вдягнути штани, тим паче він сильний може нечайно мене копнути в живіт. Простіше насварити звичайно, не знаю, дати по попі, в кут, але хочеться домовитись . Реально він мене не чує в такому стані. Він ще замалий для таких розмов? Чи то просто дитина така активна? Чи то дійсно мені терпіння бракує, щоб чекати бльзько години або й довше, щоб він сам прийшов вдягнути ту піжаму (я того можу і не дочекатись).

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

А що допоможе? Без теорій. Як приклад, що саме Ви робили б в такій ситуації. І про кусання теж хотілось би почути думки))

.
От власне, це має бути обов'язково, погоджуюсь...

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Христусь, в нас те саме. І вдома і в садку (вже вихователі казали). Не знаю як його виховувати. Ласкою, добром - виходить тільки коли ми вдвох і то раз через пять. Як трохи більше людей в хаті - починаються цирки, істерики, "хочу", воплі і т.д.
Він всюди і "везде". В садочку вихователька каже, що він в них як Петрик П'яточкін. І він справді такий є. Ну просто гіперактивний і останній рік дуже неслухняний. Можна сказати йом4 20-ть разів - а йому як солов'ю....

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Виховати дитину - це огого яка праця. Поки собі того не уявляю!
Коли ж треба починати виховання? Кажуть "дитину треба виховувати, поки вона поперек лавки лежить, бо потім пізно буде"
Малявці в 6 міс.ще не поясниш і не домовишся, проте вона вже вміє плакати і вимагати на руки і т.д. Тобто я ще не можу вплинути на її поведінку, а вона вже вчиться вередувати, (чи шантажувати чи як правильно сказати, не знаю).
Важливо не прогавити момент, щоб пізно не було.
Мені здається, коли батьки не догледіли, вчасно не навчили, тоді і починається насварити, покарати, дати ремнем... Хоч то не зі зла чи байдужості, просто за день в мами чи тата стільки справ, турбот, що їх не вистарчає на якісь дрібні нюанси в поведінці, які потім переростають в систему, в конфлікт і т.д.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Однозначно як про нас. Достатньо, що прийшов до дому будь-хто починається ужас. Вже мій тато казав, що його невропатологу треба показати . І в основному в нас таке перезбудження після 6 години вечора. Зранку говоримо, "обсмоктуємо" вчора і я чую таке чистосердечне "вибач мама, я не буду більше так" а ввечері знову те саме (кидається іграшками, бється (жартома, в нього забавки такі). Чесно, я не знаю як тут без покарань, бо він мене просто не чує в той момент. Що робити, не карати і перечекати? Обмежитись ранковими обговорюваннями і розставленням всього по місцях?

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Мій такий самий. Я думаю, що то активність+вік. Ну принаймі на то дууууже надіюся).

---------- Додано в 18:26 ---------- Попередній допис був написаний в 18:21 ----------

Без теорії не вийде)). Ну бо сину тіко 3.
Я б ще раз перечитала книгу Нюфленда і виконувала б Все, що там написано. Цілу книгу переповідати не бачу змісту. Та й не вийде у мене так гарно то все донести.
Ну бо це явний признак конкуруючої привязаності. Дитина через недостатню любов\увагу і т.д. переключилася на однолітків. І робить УСЕ, щоб їм подобатись. Хто винен? Дитина чи батьки?

Кому це актуально- погугліть чи жж Заботливая альфа, чи просто про теорію прив'язаності.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Може то було не до мене питання, але я позитивне батьківство зовсім не прирівнюю до відносин з дитиною "друг-друг". Бо батьки ведучі в тих стосунках і задають тон, і тут має бути не суперечка інтересів двох людей, а довіра дитини до батьків і повага батьків до почуттів дитини, а це дещо інше ніж друг-друг. Та і всі напевно розуміють, що те, що в теорії не завжди на 100% втілюється в реальному житті. Я, вибачте, мала в носі будь-які теорії, коли малий не хотів чистити зуби, які вже почали псуватись і домовитись не вдавалось. Чистили силою, а потім пояснювали чому ми так зробили. Чи інші ситуації, що стосуються здоров`я чи безпеки, в нас не обговорюються, повідомляється дитині факт, типу зараз ми робимо те і те і робимо. Але і кожен напевно усвідомлює і те, що є безліч ситуації, де можна дати вибір дитині, де можна згладити конфлікт і довго говорити, пояснювати, дати дитині час самій шукати вихід із ситуації, але часто нам (і мені також!) не до того.

---------- Додано в 19:25 ---------- Попередній допис був написаний в 19:18 ----------

Підліткового віку теж боюсь і навіть поки що не уявляю як розмовляти з підлітками, але приблизно уявляю як би виглядала моя розмова з Катьою на ту тему і знаю, що до неї би достукалась, а от синок - то вже зовсім інший фрукт і тут навіть не маю теорії наразі.
Стосовно кусання. Це з опери - пройде з часом. Хоче вкусити - запобігти, не дати, стримати силою, якщо вкусив - знову і знову пояснювати що це дуже боляче, не можна і тд. і так до того часу, поки не минеться. В нас таким етапом було плювання, виросли . А покарати - як? Ви впевнені що покарання допоможе?

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

На рахунок кусання - в малої ріжуться зубки, то вона активно кусається, але.. але кусає тільки тата, а маму (тобто мене) лише два рази, я плакнула, вона побачила то і більше некусається.. І то так гризе, мало не до крові. І чоловік кричав і показував, що це болить, як тільки не пояснювали, нічого не змінилось. Чому дитина послухає когось, а когось ігнорує? Хоч ситуації однакові, чоловік навіть активно брав участь в догляді за дитиною від народження (тимчасово непрацював), а дитина всеодно поводить себе з татом інакше.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

В нас це питання теж зараз актуальне, на рахунок позитивного батьківства. З молодшою проблем поки немає, бо вона не вимагає чогось грандіозного. Вона досить самостійна дитина, може довго сама бавитись якоюсь забавкою. Для неї найрадісніше, коли ввечері всі вдома, вона бачить маму, тата, сестричку, і для неї нічого кращого на даному етапі немає.
А ось зі старшою школяркою є певні труднощі. Слід зазначити, що вона і характером, і темпераментом кардинально відрізняється від молодшої доньки. вона набагато більше потребує уваги, спілкування. Я намагаюся з усіх сил приділити їй це все. А усілякі суперечні ситуації, типу уроки, прибирання і т.д. намагаюся вирішити без покарань. Єдине, до чого інколи вдаюся, це провокація. Шкодую, що раніше до цього не дійшла.

Нещодавно донька самостійно робила уроки. Я попросила її зробити на чернетку, а потім ми разом мали робити в зошит. Вона вирішила, що вона мудріша, і чого це вона буде витрачати час на чернетку, і накалякала як курка лапою в зошит, та ще й з помилками. Але головне, що помилки не граматичні, а від неуважності (пропущені/зайві букви в словах, не той абзац списано, тощо). Раніше, я би влаштувала розбір польотів, насварила би, і змусила би переписати наново. А тут я просто сказала їй одну фразу "Мені дуже шкода, що ти не послухала моєї поради, і зробила по-своєму. Мене це дуже засмутило і розчарувало. Думаю, що і вчителька засмутиться, побачивши твоє домашнє завдання". Вона аж в лиці помінялася. Я навіть не очікувала такої реакції. Думала, що як завжди почне плакати, або обурюватися. Вона вибачилася, сказала, що більше так не вчинить, пішла, і сама переписала все заново,і дуже гарно і охайно! Було видно, що дійсно старалася.

Звичайно, що такий метод теж не можна застосовувати часто, але наразі діє.
А ще зараз мені потрапила до рук одна книжка

http://toloka.hurtom.com/viewtopic.php?t=47204

, дуже цікаві поради. Може, це не є для когось відкриттям, але мені допомагає. Вчуся не тільки слухати, але і чути свою дитину. Надіюсь, що і вона мене почує.

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

))
Я через такі маньоври в старшому віці зуби чистити перестала. Потім був довгий період, коли я себе прям заставляла їх чистити, поки до мене не дійшла причина такої неохоти.
Малий до недавна теж не хотів їх чистити. Ми не заставляли (хоч передні зубки потемніли трохи). На відпочинку цього літа його сусіди навчили)).

Це часто спричинена власне такою гучною реакцією. Для малої дитини це щось типу цирку. Весело ж- тато кричить і злиться.
То треба просто перечекати. Ну і реакцію зробити спокійнішою.

---------- Додано в 20:58 ---------- Попередній допис був написаний в 20:54 ----------

Суперська книжка.
Маєм такі дві- щоб окремо з чоловіком завдання робити. Дорослим теж є дуже помічна)).
Ще з цієї опери раджу Юлію Гіппенрейтер Общаться с ребенком. Как?

 

Відповідь: Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

Нам зараз найкраще вдається заохочувати дитину до тої процедури своїм прикладом. Я ввечері йшла чистити зуби і малий за мною. Спочатку він уважно дивився, що я роблю, а потім почав і собі вимагати щітку. Тепер коли я тільки згадую чистити, то він з криком "Я!Я!Я!" біжить за мною і сам нормально чистить.
Так само ми навчились мити голову. Раніше була проблема №1 помити голову, то був такий крик, що всі сусіди чули. Потім він декілька разів бачив, як мию голову я, а так як в нас тепер все проходить під девізом "Я сам!", то тепер з миттям голови проблем нема.

Але от що я сьогодні зауважила. Коли я роблю малому зауваження, можу навіть крикнути, а інколи я зірвуся то і можу дати по дупі. І при тому інколи малий всі мої прохання може зовсім ігнорувати, хоть ти трісни. Зато татові, який малого взагалі не бє, достатньо тільки підвищити голос і дитина стоїть струнко.
Чому таке сприйняття різне мами і тата?