Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

Я всю вагітність сумнівалася, чи хочу, щоб чоловік був присутній, а він залишив вибір за мною. Переживала, бо чоловік часто бував розсіяний, мені здавалось, що він мало цікавиться нашою майбутньою дитиною. Це все мене шалено нервувало і я зривалася на нього майже після кожного мого обстеження. Але, все таки, чоловік був зі мною і я цьому дуже рада. Дуже корисною була і фізична підтримка (підтримати, допомогти встати чи лягти на ліжко), і організаційна (покликати лікаря, фінансовий бік) і психологічна. Єдине, про що жалкую, що попросила чоловіка вийти на пару хвилин, коли народжувалась дитинка, побоялася неконтрольованих фізіологічних реакцій, як виявилось - зовсім даремно.

 

Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

Моя свекруха також "радила" чоловікові не йти, казала що нема чого йому там робити, а от вона піде подивитися, я на таке відповіла, що якщо він не хоче то може не йти, але крім нього мені там більше ніхто непотрібний і це не обговорюється. Може трохи грубо було таке заявити з мого боку, але нетепрплю коли лізуть у справи пари з своїми совдепівськими порадами. (тим більше я була вагітна - в мене гормони....)
P.S А чоловік на пологах все ж був присутній і з власної ініціативи - дуже мені допоміг, я не наполягала, просто сказала що була б рада його присутності - рішення прийняв сам

 

Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

а Ви спробуйте йому пояснити ЧОМУ Ви хочете, щоб він був біля Вас в цей момент. не тому, щоб він побачив, як то тяжко дається і щоб знав! і т.д. а тому, що Вам потрібна буде в цей час (не момент! а саме в цей час! 5 годин, 10, добу), підтримка близької людини, якій Ви можете довіряти, що Вам потрібно буде, щоб хтось подав/зробив чай, поміг піднятись/лягти/сісти. щоб ніяка санітарка не могла собі дозволити гаркнути "чого кричиш, ти тут не сама..."

капєц якийсь. а це що, цирк? займайте місця сагласно куплєним білєтам?

 

Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

Перші пологи я була без чоловіка, він не дуже то і бажав і я не примушувала. Була настроєна позитивно і все пройшло чудово.
На другі пологи я з самого початку вагітності періодично питала чи він хоче йти, то десь в міс 7 він вирішив що піде зі мною.
І що я можу сказати, можна народжувати і без чоловіків, але якщо милий поруч все набагато спокійніше, зручніше і комфортніше.
Поки перейми були не сильні, то разом дивились фільм на телефоні, а коли прокололи пузир і почались сильні перейми, то коханий допомагав вже посправжньому - робив масаж поясниці, це дуже допомагало.

І скажу ще одне, чоловік сам має вирішити чи йти чи ні, а не щоб ви за нього вирішували чи ваші мами, тата і всі решта родичів та друзів. Якщо він хоче бути присутнім при народженні дитини, то він сам розуміє на що погодився і вам, породіллі, не треба переживати ще й за чоловіка, а навпаки, він буде турбуватись про вас. І це головне - повна підтримка і взаєморозуміння.

 

Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

В мене чоловік не дуже горів бажанням бути на пологах. Казав, якщо хочеш буду, не хочеш - не буду. А я сама не знала хочу чи ні. На перших пологах його не було, бо в мене почались перейми, поїхали в пологовий, мене забрали, а чоловік поїхав додому за речами, потім все закрутилось і я його так і не покликала. Пологи були дуже довгі 15,5 год. і важкі. Думаю було б легше, якби він був поруч. На другі пологи чоловік теж не збирався, але на цей раз вони були дуже стрімкі (3 год. вся родова діяльність). Поки ми оформились і попали в родзал, в мене вже почались потуги, чоловік думав виходити чи ні, а тут лікар йому вже і ножиці подає пуповину перерізати . Він дуже допоміг на пологах. Вони з лікарем навіть шуткували, щоб відволікти мене. І після пологів стосунки наші стали якісь ближчі.

 

Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

На мою думку дуже добре, що зараз є така можливість, щоб чоловік був присутній на пологах. Не розумію чому дехто каже, що він не має цього всього бачити і це дуже страшно. Це дуже велика підтримка і допомога і я дуже вдячна своєму чоловікові, що був зі мною від початку і до кінця. А тривали пологи 12 годин. Я почувалась впевненіше і могла розслабитись, під час перших переймів навіть спала по пару хвилин, він чемно сидів, рахував проміжки і все передавав акушерці, а коли вже почались потуги, то заставляв правильно дихати. І ще дуже підтримав після пологів бо синочка забрали в реанімацію і побачили ми його тільки здалеку(. Тому дуже би радила, якщо є така можливість беріть з собою чоловіка, нехай і для нього цей день стане найщасливішим у житті.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3)

Про спільні пологи - мій чоловік був не проти, нейтрально до того настроєний, але я не хотіла брати його на пологи, та й не жалію, він зайшов одразй після народження дитинки. Вважаю, що це не є потрібно, і результати цього справді є різні, є такі, що потім не сприймають жінку як колись, є що починають дуже жаліти, та іншк. Дівчата, що народжують з чоловіком, не варто розраховуватищо після цього він дуже розчулиться і буде вас все життя жалкувати, бо може вийти навпаки. Чула колись розмову чоловіків на ту тему, то вони казали чого ще не придумали разом зуби йти виривати, чи, перепрошую, клізму ставити, то ж теж природньо і потрібно Інша справа, що колись не було лікарів і чоловіки часто приймали пологи, але зараз є лікарі (теж чоловіки), для яких це відповідальна робота, є породілля, для якої це теж важка робота і стрес, і чоловік, який хоче щоб все було якнайкраще, і не факт що треба його боати на ті всі процеси, ІМХО. От на руки взяти новонародженого, прикласти до себе, з перших днів залучати до допомого то потрібно, а "лічное прісутсвіє там" нічого не гарантує )) Та й чоловіки не люблять розповідей про "кравіщю" і всілякі жахи родів, всяких операцій і маніпуляцій, це на романтику ніяк не наштовхує.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3)

Якщо шо, то я свого рвати зуби зі собою також беру, для моральної підтримки. Ми народили четверо разом і щодо романтики або інтиму якогось не такого, можу вам сказати, з великого досвіду, що все це .... малята. (можна так казати? чи дуже некультурно?)

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3)

На наших пологах нічого такого не було

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною (3)

У мене теж були легкі і швидкі пологи, але я рада що чоловік зайшов "опосля" (не розумію нащо то все чоловіку дивитись, ніби без того не відчується чуда батьківства ), все ж тоді жінка не у нормальному свому стані, які б пологи не були, але то особиста справа кожного, тепер при бажанні то все організовують, враховуючи що бажає сімейство породіллі, навіть з родичами близькими можна народжувати, лікарі ж під боком як що щось (от зі мною в родзалі трохи мама побула (за що я їй теж вдячна), а потім вийшла

 

Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

коханий спершу остерігався йти зі мною на пологи, але чим ближче до дня Х, якось всі побоювання розвіювалися, він відчував що буде там мені потрібен+курси для майбутніх батьків дууууже впливають на чоловіків
на одному з занять показували нам відео з пологів, типу зйомка зі сторони чоловіка, і "викладачка" звертається до чоловіків: "ну правда, це ж не страшно побачити?!"і тут я кажу: "зато мені тепер страшно", чим всіх насмішила (насправді більше від несподіванки, що таке показали на курсах, бо сама до того бачила багато відео пологів, в тому числі зі сторони лікарів (нічо так готувалася )

---------- Додано в 02:01 ---------- Попередній допис був написаний в 01:54 ----------

а я якось тішуся що нічого не пропустив, навіть розказав мені деталі зявлення нашого синочка на світ, які я би ну ніяк не змогла побачити
і взагалі після пологів я якась така стала "душа на распашку", не раз виникали такі "гамериканські" думки, що може на відео тре було зняти))) ясно що тоді про то не думалося, головне щоб все благополучно
ну і напевно, якщо дасть Бог ще дітей то теж буду думати тілкьи про благополуччя, а не про відео))) але зараз згадую ті дуже особливі моменти і жалію що не зафіксовані майже

 

Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

Я до пологів думала, що це буде "страх и ужас", і краще вже я сама. Вийшло все легко і просто. Але таки краще, що я була сама. Бо, знаючи чоловіка, він би підняв на вуха все відділення, посварився б з акушеркою і стрибав би навколо мене з допомогою (навіщо?) і нав"язливим і непотрібним співчуттям так, що я б його сама вигнала. І всім було б зле. А так: походив туди-сюди без можливості якогось впливу, прийняв ситуацію - отримав результат. Для мужчини - те, що треба І всі щасливі та спокійні.
П.С. Не думаю, що наші прадідусі прям з поля бігли, бо в жінки пологи..і, певно, мали рацію. В кожного - своя робота ))

 

Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

з приводу "кровіщі" - підчас народження дитини її ж нема, вже хіба після...
а в самих пологах негарного нічого і нема, хіба в маніпуляціях підчас них. Але то в іншу тему

 

Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

Пологи в мене були не легкі, але без чоловіка їх собі зараз не уявляю. Хоча, впринципі, він і нічого зробити не міг, бо мене всі поглажування, масаж і тд. дуже дратувало
Він завжди був біля мене, перший побачив донечку)
Надзвичайно вдячна Коханому за підтримку

Зараз наш татусь пишається, що був з донечкою в перші хвилини народження.

 

Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

Про це можна довго сперечатись. Я, наприклад, читала колись в книжці про укр. звичаі, що в деяких місцевостях чоловіки приймали участь в пологах. Також збирались поруч доньки, щоб в майбутньому знати як себе вести в пологах.

 

Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

Спочатку не дуже хотіла, щоб чоловік був присутнім при тому всьому, але вже ближче до пологів він сам сказав, що піде. Зараз не уявляю, що би я там сама робила, хоча пологи були впринципі легкі, але підтримка зі сторони близької людини потрібна однозначно. І значно більше задоволення отримуєш, коли разом з коханою людиною розділяєш ті перші хвилини радості.

 

Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

куди там мені з моїм кесарським давати поради, але все ж таки... а нащо чоловіку розглдяати саме "епіцентр подій"? Ніхто не каже йому стояти біля лікаря і приймати дитину. Став біля дружини збоку, тримає за руку. заглядає їй в очі, гладить по голові і каже що все буде добре. Наскільки я знаю, то пологи діло на на 10 хвилин, а підтримка потрібна не тільки фізична. На крайняк може чоловік вийти на перекур тоді, коли вже дитина народжується, багато хто так робить. Але мені здається, що як він переживе період перейм з дружиною, то навряд чи захоче виходити потім.
Але то моя така думка... Мій муж теж не планував йти зі мною і на початку його теж не було.

 

Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

В нас не було домовленостей щодо того куди має заглядати, а куди ні))
Під час пологів, коли вже вийшла голівка, лікар сама покликала чоловіка, щоб той глянув, і мені запропонувала нагнутись подивитись
Тут була перша чоловікова сльоза)))
Які ж то миті чудові! Згадала, аж просльозилась))

 

Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

У нас навпаки сімейні пологи вплинули позитивно на наші стосунки, хоча під час самих пологів мого чоловіка попросили вийти з родзалу

В процесі все почало йти шкереберть:погане серцебиття в дитини, зупинка родової діяльності у мене

і він не побачив як народилась наша доця, але бачив як мене шили

навіть не хочу уявляти як то виглядало, але на наше статеве життя це погано не вплинуло

.
Першим взяв доню на руці і колихав, заспокоював поки лікар проводив зі мною маніпуляції.
Під час переймів рахував проміжки.
Був поряд, підтримував мене морально в першу чергу, для мене це було дуже потрібним!

от чого дуже не вистачало це сімейної палати, бо на Раппопорта, таких немає

 

Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...)

В мене теж кесарське, але висловлю свою думку. Ніколи не вважала, що то "нечоловіча справа". Ввважаю, що народження дитини некоректно порівнювати з клізмою чи "змінити прокладку" і "ви ж в це не втаємничуєте"..Для жінок це неабияка підтримка, особливо на стадії схваток, і просто близька людина поруч..Можливо, якщо є якісь пунктики, то не обов`язково бути під час "усього", але для мене присутність чоловіка не обговорювалась би. І для нього теж.
Коли мене оперували, він стояв під дверима, одразу винесли синочка, поклали на нього..шкода, що я не мала змоги побачити це все..Словом, чоловік і пологи - не бачу в цій комбінації жодних перешкод.