Відповідь: Запали свічку! Дійсно, позаселяли землі "своїми", а тим хто залишився добряче промили мізки. Я як була мала теж дивувалась, що на Галичині того жаху не було, а саме на Сході, і яке ж у них тепер відношення до того, нема такої свідомості, на жаль. Свічки на вікнах ми поставили, але зауважила, що на нашій вулиці цього року свічок щось мало цього разу.
Відповідь: Запали свічку! Летіла якось у літаку поруч із жінкою зі Сходу. Вона мені казала, що голодомор - то все була справа рук самих українців - що односельчани були найжорстокіші, а ніякий не "далекий" Сталін. І взагалі то відомо, що найжорстокішими карателями виступають перебіжчики...Але не даремно до переліку визначень, за якими визнається саме геноцид, є також і створення таких умов, за яких страждає фізично (вроді писало і не тільки фізично) група людей, вибраних за ознакою (національність, релігія тощо). Виродки завжди є, але благодатний грунт для таких речей однозначно забезпечили ті, "далекі", які ніколи і ні в які часи власні руки не забруднюють. ---------- Додано в 22:03 ---------- Попередній допис був написаний в 21:58 ---------- До речі, нині приємно була здивована, як свічка на аватарі у Фейсбуці одного знайомого із Англії зацікавила, змусивши в Гуглі пошукати, що ж то за "1932-1933". Тому цей зовнішній символ може виявитись значно важливішим, ніж здається...Здаволося б - ну що собі один чувак за тридев"ять земель - але так потрошки виникає опінія про нас як націю.
Відповідь: Запали свічку! залишу тут, щоб не розворушувати тему сліз по совку добра стаття http://www.istpravda.com.ua/articles/2010/12/9/8213/
Відповідь: Запали свічку! Про голодомор і заселення вимерлих садиб "братами" http://www.liveinternet.ru/users/awoxx/post312394888/ Коменти теж можна прочитати.
Відповідь: Запали свічку! Цього року, як і минулого, свічок у сусідніх будинках, мало. А що у вас? Ви запалили свічку?
Відповідь: Запали свічку! Я запалила. Але у нас в дворі два дев'ятиповерхових будинки і, на жаль, більше жодної свічки...
Відповідь: Запали свічку! Я запалила свічку о 16.00. Йшла по вулиці, і таке враження, що цього року свічок у вікнах найменше порівняно з минулими роками...
Відповідь: Запали свічку! і ми запалили, але щось у вікнах дуже мало вогників. Вічна пам'ять невинно убитим!
Відповідь: Запали свічку! але ніколи не палю біля вікна. В кімнаті на столі ставлю ікону і палю свічку. Піду спати і загашу, як не згорить до того часу. Не ризикую палінням на підвіконні біля фіранок.
Відповідь: Запали свічку! Світили свічку. Як і щороку. В нас в районі трохи було вогників і це тішить. А ото щойно хтось салют запустив... Навіть описувати своїх думок про це створіння не буду.
Відповідь: Запали свічку! І ми запалили свічку, а навпроти щось не видно ні однієї. Ще були біля пам'ятника Шевченка, там стільки лампадок викладено. Вічна пам'ять.
Відповідь: Запали свічку! Ми теж вечором палили свічку. В сусідніх будинках бачила багато вікон з свічками.
Відповідь: Запали свічку! І ми палили , і так сумно було , бо В жодному з будинків не було того вогника скорботи . В місті то якось простіше , може хто і забув , то глянувши на сусідські вікна - нагадувався . Чи люди черствіють , чи це я недобра стала і важче мені помічати хороше ? Так хочеться миру .
Рік минув, а бажання не змінилось... Помолились з малюком, спробувала йому розказати доступними словами- то плакали обоє.
Дівчатка, не забудьте запалити свічечку! «Пам’ять живе у наших серцях…» 1932 рік… погодні умови склалися сприятливі і хліб, слава Богу, вродив. Українці, працьовиті люди, не полінувалися зібрати його. Але становище у країні було катастрофічним. Тому патріотично-державна верхівка під керівництвом Й. Сталіна прийняла холоднокровне рішення: вийти з кризи шляхом конфіскації запасів зерна у хліборобній галузі. 1933 рік… найчорніший час в історії України. В світі не зафіксовано голоду, подібного тому, що випав тоді на долю однієї з найродючіших хліборобних країн. Моторошний парадокс: вимирали на всеплодючих чорноземах, на безмежних полях і ланах, всіяних рясним урожаєм городах. Чому вимирали? Бо в людей забрали все. Все, до останнього колоска, до останньої зернини. Масове голодування почалося ще у грудні 1932 року та тривало до вересня 1933 року, 22 місяці народ страждав, мучився, вмирав. Навесні 1933 року в Україні помирало 25 тисяч людей щодня, тисяча – щогодини, 17 – щохвилини. Всього жертвами голоду за неповними даними стало від 7 до 10 млн. чоловік, з них - 3 млн. дітей. Таким чином, головною причиною штучного голодомору в Україні у 1932-1933 роках стало стійке протистояння національносвідомого українського селянства більшовицькій тоталітарній системі, яке в повній мірі проявилося під час проведення масової насильницької колективізації. Запалимо свічки і хвилиною мовчання вшануємо пам'ять жертв сталінського голодомору. Слава Україні!!! Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk