Пропозиція руки і серця....

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

А мені така поведінка імпонує! Ну не в природі мужчин бути аж надто романтичними, ІМХО. Мій теж зранку перед роботою, правда в мій день народження, просто сказав, "повернись від компа, я тебе теж хочу привітати"(я на привітання відповідала), повертаюсь а він стоїть на коліні і каже "я тебе вже довго знаю, виходь за мене" , а я у відповідь "ужас, ужас"...))))) от так, жартуєм тепер, що не хотів тратитись двічі і на день народження і на заручини тому вирішив в один день)))) І теж якісь дрібниці типу "вийти в дощ під час улюбленого фільму мені за морозивом" вважаю милістю, що проявляє протягом спільного життя, а не лише в особливі моменти)

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

Начиталась тут, згадала і свої молоді літа і своє (точніше його) пропозицію....

Отже, ми почали зустрічатись. Зустрічались, зустрічались і вже десь через два тижні було зрозуміло, що ми будемо разом завжди. Хоча про це ніхто не говорив (бо й в той час про це не думалось). Це було просто зрозуміло.

Про одруження ми не думали, оскільки у мене було ще багато справ, які мала зробити до одруження: закінчити універ, доробитись на роботі до вищої категорії, щоб мати прийстойну зарплату... Та й він не поспішав. Ми ітак майже цілодобово були разом: разом працювали, разом ввечері бухали-гуляли, хіба по домамам спати розбігались (іто не завжди, бо знімали квартиру для інтимних зустрічей).

Ну і десь через рік зустрічання я почала чіплятись до нього із запитаннями, коли ти зробиш мені пропозицію. Я розуміла, що зараз я ще не готова заміж виходити, але ж мені було цікаво, як він це зробить: "ну коли?" "а де?" "а яке ти мені колечко купиш?", "хочу, щоб в цей день дощ падав, але щоб блискавки не було".... Такими запитаннями я йому цілий рік мозок виносила. Він казав, що щоб мені догодити, йому із самим Богом домовлятись доведеться...

Ну от настав ТОЙ день. Але ж я спочатку не знала, що він ТОЙ. То був день міста, 750-річчя. Вранці я поїхала до нього, ми пили каву з коньяком. Від того, що на голодний шлунок -- то я потім з унітазом обнімалась. Потім я ше трохи поспала (то все без інтиму). Потім така ніяка була, -- будуняча, з розмазаним макіяжем і непочищеними зубами і нікуди не хотіла йти. Він вмовив, що треба йти в центр. Там якраз оце мега круте світлове шоу мало бути. По дорозі я ще пива випила і коли ввійшла в центр мене охопила паніка. Отакий страх натовпу. Мене так трясло. Я собі уявила, що коли щось бахне і всі побіжать -- мене затопчуть же. Ну коханий дуже оригінально розрулив ситуацію: привів мене під дерево десь там в районі пам"ятника Підкови. Каже, коли всі побіжать ми з тобою на дерево виліземо. Ну я так подумала, що це реальний спосіб спасіння від натовпу.... Ну от там ми стояли, ці лазери у небо валили, ми обінмались і тут мені каже, що має для мене подарунок: і дістає коробочку з кишені. Відкриває, на коліна не встає (бо немає де) і "Ти вийдеш за мене?" Ну моя відповідь, звичайно, "ні", але колечко давай сюди! Воно правда налізло мені лише на мізинець... Потім хотіли його розтянути, майстер сказав, що не піддається, тоді він ледь вмовив продавців, щоб поміняли. Поміняли на інше.....

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

Я просто не можу досі у це повірити...щаслива! Зробив мій коханий мені пропозицію кілька днів тому,на св Миколая! Я звичайно погодилася,але коли буде весілля хз,бо я ще вчуся і працюю,не знаю..наступного року чи може аж 2017...бо 2016 високосний...
взагалі,що скажете про високосні роки,це дуже погано одружуватися тоді?

А пропозиція була така: ми вирішили написати лист до св Миколая і обмінятися! Зустірлися ми після роботи,обмінялися подарунками і віддала свій лист йому,а він каже: а мій лист прочитаємо в парку! Я така,окей,заходимо ми помаленьку в парк..коханий каже:"Починай читати помаленьку листа,але сторінки не перегортай...(накатав там стіки)))
Читаю я..там такі милості написано про мене..доходимо ми до альтанки в парку біля універу ЛНУ,читаю я останню сторінку,а там :Моє останнє бажання,щоб дівчина,перед якою я зараз стою на колінах сказала мені Так!..і він стає на коліна...ааа дівчата,це було так милоооо!!!

Оть..якось так)

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

а чого не в 2015?

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

не беріть дурного до голови, якщо є любов і взаєморозуміння, то ніхто і ніщо вам не стане на заваді

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

Бо мені здається що трохи ще не готова поки що...навчання..3 курс тіки,і працюю ще й ,але то ще не остаточно,можливо батьки переконають ,просто здається що так буде легше,універ спав би з спини..але бажання бути разом вже інколи перевищує...от тому й роздумую...тай ще є такий дурний стереотип у мене..типу мої всі подружки ще не збираються заміж..а я вже збираюсь..не рано типу..але думаю то пройде з часом,сподіваюсь.

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

не треба себе порівнювати з подружками. якщо любите, то не сумнівайтесь в своїх рішеннях

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

в мене одногрупниця вийшла заміж, коли ми ще в коледжі вчилися. Жодного разу вона не нарікнула на те, що так рано вийшла заміж. Поки вчилася в університеті то доньку народила. І завжди зі всім всигала.
Якби мене покликали заміж, то б сказала, що хоч завтра вже йдем до церкви. хоч я ще вчуся і працюю)

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

Перечитавши допис, можу сказати - ні, ні, ні і ще раз ні. Раз є якісь сумніви, значить Ви не готові провести решту свого життя з цією людиною. Рішення про одруження не приймається з врахуванням думок чи тиску батьків. І аж ніякого відношення до того не має цивільний стан Ваших подруг. Якщо Ви думаєте, про коліжанок, а не про те, як будете будувати своє сімейне життя, то не варто. Сім"я це не просто бажання бути разом, це ще обов"язки і відповідальність.
Разом з коханим візьміть папір, ручку і кожен напишіть чому ви хочете бути разом, які бачите плюси і які зараз є мінуси від того, що ви не одружені, в чому бачите відповідальність і як уявляєте обов"язки. Можливо це розставить крапки над "і" і сумніви просто пропадуть.
Можете призначити дату весілля і тоді Ваше відношення до того, що відбувається може дати Вам відповідь хочете чи ні.
Не варто робити щось, що Вам не дуже до душі, щоб потім не було "мучітєльно больно".

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

йой, ви що? Такі категоричні поради.. Та дівчина просто ще в емоціях.. Та ще й в силу юного певно віку. Думаю все вирішиться ітак само собою, видно ж, що весілля в найближчий час ще не планується, тому ще є час і відносини перевірити, і подумати , і таке інше.

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

щоб зараз під навколишнім тиском і невгамованими емоціями не наломалася купа дров. Пропозиція була, згода була. Зараз почнеться: батьки в екстазі готуються до весілля, коханий очікує поведінки майже дружини і т.д, а дівчина не знає, що робиться навколо неї.
Ще мабуть в міру свого дурного характеру, не сприймаю т.з. "пів-тонів". Раз прийнялося якесь рішеня, значить робиться, а не "розсусолюється" ще не відомо скільки часу. Як не хочеться, значить чітко розкладається по пунктах чому ні і не псуються, в першу чергу, собі нерви.
Ну і чим більше думок, тим простіше розібратися в тому що відбувається навколо.

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

от в мене була схожа ситуація, поки не покликали - думала що хочу заміж, а як коханий зробив пропозицію - перша думка була "тільки не цього року". А навколо мене все вже вертілося..... чоловік зали перебирав, мама чуть не штори до мене прикладала сукню імітуючи (мені вже ж 26 було, а я ще ніразу не замужем) а я була в прострації і дивилася на все ніби збоку. Правда закінчилося все хепі ендом завдяки мому чоловікові - ми до одруженння зустрічалися майже 6 років і за цей час він добре вже знав мене і мою поведінку, тому помітив що зі мною щось не альо. Сам викликав на розмову і сказав що готовий дати час на родуми. Все завертілося знову десь через півтора місяці - і вже з моєї ініціативи того часу мені вистачило щоб розібратися в собі і звикнути до звання наречена

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

Відносно високосного то як на мене то всьо фігня. Це звичайно справа кожного, але якщо ти християнин, то напевно лише Провидіння Боже, а не якийсь там високосний рік. Уповати на Бога, вірити Йому і надіятись на Нього.
От я виходила заміж у високосному році, мій брат женився у високосному, моя сестра і батьки мого чоловіка, і мій далекий родич, і це тільки ті кого в даний момент змогла згадати. Живемо всі класно. Вважаю, що в основному варто сказати про батьків: в мирі і злагоді вже25 років.

Відносно високосного то як на мене то всьо фігня. Це звичайно справа кожного, але якщо ти християнин, то напевно лише Провидіння Боже, а не якийсь там високосний рік. Уповати на Бога, вірити Йому і надіятись на Нього.
От я виходила заміж у високосному році, мій брат женився у високосному, моя сестра і батьки мого чоловіка, і мій далекий родич, і це тільки ті кого в даний момент змогла згадати. Живемо всі класно. Вважаю, що в основному варто сказати про батьків: в мирі і злагоді вже25 років. Правда родич далекий живе супер з дружиною і грошей не знає де подіти, але от діточок у них нема. Але то мабуть тіки того, що не дав ій народити його ж дитину і вбили.

О, а зі своїм чоловіком я мала прикольну історію. Спочатку ми просто дружили(ага, то тільки я так думала), потім він почав все частіше напрошуватися провести додому з диско. Так тривало десь 2 роки. І одного прекрасного літнього дискотечного вечора під час танцю він мені плів, шо я найкраща в світі і для мене хоч зірку з неба, на що я відповіла,що все так каже і ніц з того. І так десь через тиждень я таки ту зірку отртмала. Дзвонить він до мене і каже, шо має серйозну справу, та й погодилась зустрітись. Вручив мені при зустрічі пакунок, так не сміливо, що аж руки тряслись. Я заглянула і побачила дерев'яну шкатулку ручної роботи на кришці якої було вирізьблено дівчину з довгим волоссям яка тримала на долоні зірку. От він мене і підкорив, от і наважилась розпочати відносини, особливо коли почула, що він закохався давно і безповоротно. І плювати мені було, що був молодший на 6,5 років. Десь на першому місяці зустрічань я зрозуміла, що то йде до женячки. А на сьомому місяці коли ми просто лежали обнімаючись він несподівано запитав чи не стану я його дружиною, на що я без роздумів відповіла так.Колечка в нас не було, бо було не до того. Проте ми одружились десь через рік з лишком, бо так у нас склались обставини(у чоловіка була жалоба так, як загинув його старший брат). І нам було пофіг шо то високосний рік, ми вже не могли дочекатись.

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

Я виходила заміж у високосний рік)). А про дітей, то моя лінієчка скаже краще за мене))).
Пи.си.: не лякайте дівчину завчасно.

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

Напевно,у мене зараз така ж ситуація.Потрібно час на роздуми,але не на роздуми чи я хочу бути з ним,а бо я хочу,а коли планувати одруження. Ми поговорили з коханим,зважили всі плюси і мінуси і напевно, ми почекаємо коли я закінчу навчання,це ще не отстаточно але як варіант. Просто я в сім'ї третя і остання доця,двої старших сестер одружені і мають по "ребонку"...і моїм батькам дуже важко усвідомити той факт,що скоро в них не буде малої доці. Батьки кажуть що варто подумати коли,не варто спішитися теж...от сидимо думаємо..до Різдва,а на Різдво скажемо свою думку його батькам і моїм.

---------- Додано в 16:17 ---------- Попередній допис був написаний в 16:15 ----------

Цікаво,а чому у вас таке бажання сильне...?) Видно якщо такого у мене немає,то мала ще чи як..

---------- Додано в 16:32 ---------- Попередній допис був написаний в 16:17 ----------

Найбільше,чого я боюся,так це те,щоб почуття і ті гарні стосунки які є зараз,щоб вони не погасли і не зникли ,якщо ми все-таки вирішимо перенести одруження.

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

не переживайте, нічого не зникне. Якщо почуття справжні, то з часом ставатимуть тільки міцнішими і кращими, а якщо згаснуть - то краще щоб до весілля - тоді і змісту одружуватися нема, але впевнена що це не про ваш випадок. Бажаю щоб Ви прийняли мудре і правильне рішення

---------- Додано в 16:49 ---------- Попередній допис був написаний в 16:43 ----------

А тут думаю, що варто дослухатися тільки до себе - батьки мусять зрозуміти що Ви вже доросл і маєте будувати своє життя, свою сім'ю. Коли б Ви не вирішили справити весілля (через рік чи десять років) - Ви залишитеся для них тою ж малою донечкою, яку треба відпустити

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

А краще поживіть разом і це точно розставить всі крапки над "і"

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

А мені здається що якщо любите виходьте заміж... не ви перша хто вчиться і йде під вінець, за рік якраз і грошей підскладаєте і все організуєте , а цей рік пролетить як один день. І все встигнете робота навчання і сімя. Батьки ,друзі то все добре , але живіть своїми бажаннями.

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

Якщо є справжнє почуття з двох сторін, то після освідчення думаю дівчина б так не вагалась. А так, якщо так роздумувати - "Треба чи не треба, а чи не зарано, а що друзі-родичі знайомі скажуть?", то значить що ще немає такого бажання бути з тією людиною завжди, незважаючи ні на що, і чим пошвидше)) І так, одруження то все ж рішення серйозне.

 

Відповідь: Пропозиція руки і серця....

100%. Бо коли дійсно зустрічаєш "ту" людину, і коли вона пропонує одужитися, то планування року одруження не виникає. І ні навчання, ні робота не є завадою. Скільки моїх однокурсниць повиходила заміж після 3-4 курсу... Звичайно, що в кожного склалося по-різному, але коли "хочеться", то не думається. Деякі ще на 2 курсі діток народили і на вручення дипломів прийшли не саменькі. Та і я сама почала жити із своїм чоловіком однією сім єю , будучи на 3 курсі. Звичайно, тут треба ще враховувати, чи молодий чоловік , роблячи пропозицію, дає собі звіт, що він бере відповідальнісь за сім ю. От питання: а як ваш молодий чоловік реагує на те, що одружитеся можливо в 2016, а може в 2017 році? Бо теж, не хочу здаватся нудною, але коли на таке погоджується- значить теж не зовсім впевнений ( у віповідальності), а не у коханні. А так- робив пропрзицію і ніби "забив місце". А там- подумаєм завтра. Реально,к оли виникає хоч найменший сумнів- відповідь негативна. Бо я теж не розумію отого "розкачування". Для мене теж-

, бо це рішення зрілих людей. Ну або ще варто "зріти" і не час заміж виходити

---------- Додано в 21:26 ---------- Попередній допис був написаний в 21:22 ----------

це називається просто- "не готова". І не завди вік причиною .

---------- Додано в 21:29 ---------- Попередній допис був написаний в 21:26 ----------

питання: а чим навчання перешкоджає створенню сім ї? Ще розумію для хлопця, який навчається і не має джерел до існування, окрім батьківських. Але тоді і голова ще женячкою не забита. А для дівчини, як навчання може бути перешкодою?