Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (8)

На карму: я, мабуть, погано написала. Я можу поїхати з ним тільки за умови, що хтось тут буде. А це може бути тільки свекруха. Тобто я маю її благати, щоб залишилася, він не буде. Бо потім ще стотисяч разів, то буде випоминатися. Я дуже хочу їхати, але так не хочу її вмовляти.Як мені з нею домовитися.

 

запросити в гості на день відїзду і написати записку поїхала=доглядайте будинок, я вам чоколядку привезу. Ну може не залишить будинок без нагляду
а якщо серйозно, є доля, знаки, Бог на небі.
Попроси в молитві нехай все вирішиться так як буде краще для вашої сім"ї!
Може і не варто їхати і точно не треба зациклюватись на тій ситуації, Оля дай волю нехай все само вирішиться
Мені трішки краще, сиджу за нетбуком, виписую замовлення, бачу за день-два треба братись до роботи бо скоро черга буде як в союзі по телевізори

 

погода "жестяк", мало того що опалення виключили, холодно на дворі, то в нас ще гарячу воду відключили вже майже тиждень тому і ще не скоро включать, принаймі до кінця тижня не буде...
старший синочок сьогодні вночі прокинувся і каже мені: "мам, мені нозі змерзли, накрий мене"
в четвер вже би мало потепліти, як то пережити ще ті дві ночі, уявлення не маю.

 

Оль,
Як мені з нею домовитися.

Може, я ж мушу пильнувати вашого сина. Годувати, щоб не змерз, не перегрівся, вчасно мився, щоб не заснув за кермом і бла-бла-бла.

 

Настрій такий же, як погода...В хаті холодно, їсти вже знову нема що. Пів-дня роздумувала, чи йти на "Іскру" чи ні, вирішила, що завтра, може потеплішає хоч трохи. З того всього подоїдала всяке-різне й тепер болить живіт. Провалився один проект, на який я покладала надії, відчуваю себе невдахою й лузером (((, так все шкода й себе, й свого часу й зусиль, коли все йде коту під хвіст...Еххх. Ну нічого, не вперше, прорвуся. Ще сьогодні дам волю емоціям й жалю, а завтра знову в бій.
Радують тільки дітки, ще б якусь няньку й прибиральницю-кухарку мені...То я б була щаслива, бо та сірість вганяє в депресняк якийсь.

 

Попустило мене троха нині, але троха. І не повірите що помогло- чоловік не витримав і зо два разочки визвірився на мене, і то так неподєтскі. І подіяло! Хоч вже не кидаюсь, як той вовкодав. Завтра будем посмотрєть. Якби малий перестав хворіти, то я 100% подобріла. Бо то щось не зрозуміле: трохи кашлю, трохи температури, трохи соплів і сівший голос. І це вже тиждень. А перед тим ми були здорові4-5 днів. АЖ!
Намагаюсь тримати себе в руках, але бачу, що допоможе тільки тримання вруках чоловікомі. чого і вам всім бажаю.

 

Я тоже нині хандрю і то тааак хаааандрю шо нема ради.
Пів дня пахала як дурна, потім хотіла собі трошки настрій підняти, не знала чим, оділа каблуки, спідницю, капрони на 100 ден, намалювалась, ну бо так мені того всього хотілось і поїхала з старшим малим в центр. Пошарили по "Ватсоні", сама не знаю чьо і нашо, бо ж в кишенях вітерець)), але споглядання на різнокольорові баньочки подіяло на мене якось розслабляюче. Ще б цінників не бачити, був би вупше ралекс.
Потім покаталися на трамвайчику, Святик людям роздавав наклейки і наголошував що треба вміти ділитися і всі його хвалили.)))
Приїхали додому, мене чось морозить і так мені не конче добре. може просто тре виспатись і кава з метілчного горнятка не була настільки дієва, наскільки я сама хотіла в це вірити.

Зараз муж готує вечерю (від запаху смаженої цибулі мені вже очі виїдає, та шо ж він там стільки її висмажує йомайо), а я сиджу закутавшись в коц і під писки малих шось тутво строчу. Натрій непунятий, не депресняк, а якось так ніяк...
Завтра планується проза. Вранці на 9-у все таки піду покажусь окулісту, а потім упять мужа проваджати в дорогу і знову не знати на скільки. Надоїло мені то все. Де вже той мир? У мене настало таке враження, що люди вже якось змирились, чи то звиклись з тою війною. Ніхто майже про це не говорить, живуть своїм життям і тихенько собі чекають якогось просвітлення, якого все нема і мало певно хто вірить що буде.
Ай, сумний допис вийшов, але який настрій, такий допис. Піти собі винця хряпнути чи шо?)

 

мерзла я мерзла і вбралася в лижні штани!!!! тепер мені нарешті теееплогріємося як можемо, включаю обігрівач, п*єм чаї... коли вже та справжня весна, а ліпше літо
зранку мали з коханим маленьку велику врочистість, тому настрій сьогодні чудовий. поки нас не було вдома доня гарно бавилася з цьоцюлею, моє сонечко. останнім часом така стала балакуча і активна моя розумниця))

з останнього-вимикає світло і каже "ніць"=ніч. і тішиться

вкотре переконуюся, що життя кольорове і за темною смугою йде чудове прояснення і надзвичайні новини. вірю в краще, надіюся на добре, усім

 

О, Жаннусь, дякую, що нагадала якраз думаю, чим то ту замерзлу душу засолодити.. якщо винце натуральне і слабоньке, то матері кормящій можна трошки, правда? Я не любитель, але якась така сьогодні замучено-засмучена, що треба щось придумати. Настрій паскудниий, аж хочеться плакати, хоч причини такої аж нема, все дрібне : малий знову з Т, муж вічносонний і втомлений, доцюня неспокійна і заслинена (зуби??? ранувато трохи...), вдома не все ок, ну і то все на фоні ХОЛОДУ, змерзли руки-ноги, нервує ото шарове вдягання, помножене на 3 (добре, хоч чоловік сам вдягається )
Тай таке то... Де там та плящинка?

 

Доброго ранку!
Вчора цілий день літала туди-сюди по комунальних установах, причому перших півдня ще й з дитиною в рюкзаку.
Зате скільки всього встигла! І навіть на танці встигла! Щоправда, вдома нема чого їсти (але мені таке в самий раз) і трохи неприбрано... Ну але не все зразу.
Вдома такиий дубак, що навіть спати нормально не можу,

з покривалом - незручно і мала протестує, під одною ковдрою холодно...

Голова зранку - як з перепою.
Хочу сонечка, тепла, миру, міцної гривні... і нову зачіску

 

Читаю-читаю, що у всіх зимноооо. Ходіть до нас ночувати- у нас тепло!Може і не ташкент(ну бо ціна газу кусь-кусь), але лізти з головою під ковдру не тре.
Нині настрій мій вже кращий. Так що доброго ранку, Посиденьки. Хто хтів бачити сонце тре нині рано встати, бо тирнет казав же хмарність буде нині. Але зараз таке гарне сонечкооо, особливо через вікно теплої хати.
Так, що цьом вам; і не спіть, бо світ залишеться неприкрашеним!

 

Заварюється ранкова кавка..
А в мене суперова врочистістьВчора зайшла вперше за 2місяці на секонд, то був останній день, все вже перебране. Думала купити собі якусь футболочку домашню.А в результаті купила бомбезну спідничку Марк енд Спенсер

новісіньку,з етикеткою

за 9гривень
Як то мало треба дівчинці

нехай і злегка за тридцять

для щастя!

 

І знову проблеми в вирішенні Так чи Ні ?! Там де я їх абсолютно не чекала. Знову переживання, сльози і навіть трохи відчуття зради, від найближчої людини. Правда не в фізичному значенні...
Але боляче...

 

лягати спати в лижних штанах якось не файно, тому мій рецепт-позичила в мужа теплу піжаму

,бо свою гонорово віддала мамі ще минулого року. я ж не думала, що буде така зюзя

, набрала гарячої води у пляшку-грілку і під ковдру. а ще вночі коханий нас 2ю ковдрою накрив зверху. от сьогодні я реально не змерзла вночі
сонячно-врочистість! і хоч за вікном не конче тепло, але нарешті йдемо гуляти. в планах-потусуватися на дит. майданчику

=мама ліпить паски з піску, дитина тішиться

, погодувати качечок на озері.
з прози хіба чекає міні-прибирання, бо з малою помічницею хіба пропилососити можу. підлогу помию як засне

може

.
ну і вишиавати-вишивати-вишивати. маю дедлайн до кінця травня вишити і пошити сукню для сестри.

як мені та сукня набридла вже, але має бути дуже гарно

всім миру

 

Почався якийсь недобрий періуд чи що. Вчора летіла зі сходів з другого поверху, думала заб"юся... Встала, потріпалася, поржала з себе. Добре що не мала дитини в руках. Нині на бедрі такий фуфель шо нема ради, ні сісти нормально ні прилягти.
А ще постійно хочу їсти, ну постійно... і як тут після пологів приведеш себе до норми?
З врочистості, то вчора зробила манікюр. Щастя, бо хоч трошки руки будуть доглянуті. В суботу прийде перкарка, то приведе ще мою голову до ладу і буду гарна

 

другий день в ліжку - це не хухри-мухри.
Щось я трішки заплуталась в роботі - маю багато незавершених справ, виявилось не вмію вести переговори - потім вигрібаю. І з того всього хочу кудись далеко, а потім приїхати і щоб все прояснилось.
Ех... а взагалі все класно - в мене дома тепло, гаряча вода є, сонечко заглядає у віконечко, вигляд з того віконечка - неймовірний та надихаючий Залишилось запустити "магію в дію" і вперед!
Йду собі зроблю каву з молоком, включу радіо, візьму планувальний і почну все розписувати - що? коли? де? кому? і т.д.

 

Все... в мене починається врочистість, то дурне, що фактично ця врочистість починається завтра, але я вже пакую чумадани сьогодні і тому чумаданний настрій, а ще плюс відчутне потепління на вулиці піднімає настрій. Ура! ми завтра їдемо до Львова! тішуся як дитина, маємо весілля у чоловікового рідного брата, будемо аж до неділі у Львові, вже так давно чекала коли випаде така нагода поїздки і ось дочекалася. Лише турбує той факт, що малявка і чоловік не до кінця виздоровіли, ну ще трохи сопливлять, але надіюсь що вже скоро будуть здоровенькі і від цієї поїздки в нас залишаться приємні спогади

 

І я віртуально з вами третьою, а фактично з музьом таки хряпну перед сном. Свого, домашнього. Мало його, конєчно, але зате смачнюще.. Та й на таких двох пияків вистачає в принципі.
Піду ще куплю малому кубик Рубіка - він мене сьогодні так потішив, що прям хочеться зробити дитині щось приємне

 

Я напялила "рожеві" ачкулари і літаю Ну, наразі, літаю.. А там буде видно. Головне, сильно не зачаровуватись і вчасно зняти тоті ачкулари.
Хріновасто, правда, сплю вже другий тиждень. Але на роботу і з роботи йду з дебільною посмішкою. В понеділок вона особливо дебілкувата була, але мені начхати.
Харить відсутність тепла і гарячої води

поливання - то жесть, але якийсь шарм в тому є

, більше ніц не харить. І до дивно, як на мене. Але так має бути, відповідно до всіх законів.
Тримайте за мене кулачки, посилайте цьомки. Я вас лю

не знаю, коли ще напишу, бо нема шо...

Ваша ДВ

 

Мала нині важкий день, бо ходила на похорон о.Василя Поточняка в церкву Юра....

коли дуже важко на серці, то не можу плакати і тоді так чуюся так, як би мене хтось цементом придушив і лиш маленька щілинка для дихання лишилася....

Дуже гарну проповідь казав вл.Бенедикт про цінність життя і про те, що ніхто з нас не знає, коли відійде ....Після церкви домовилися з найліпшою колєжанкою попити каву

цілий день переживала за неї, бо вона колись мала онкологію, а зараз сильні головні болі аж до запаморочення і нині вона по обіді робила МРТ в клініці св.Параскеви. Але Слава Богу все ДОБРЕ, пухлини нема. То я її "під конвоєм " завела до вертибролога , троха " помучив " і світ розвиднівся

З врочистості , то погода сонечко і теплий вітерець супроводжували мене весь день Бережіть себе і своїх найрідніших !!!