Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

Дівки їдьте на Сихів там єнтого гуталіна ( сакури) ціла алея і цілий інстаграм . І не морочте собі голову . @AilataN

 

ти не встидайся, можеш зразу мене тегати)))) я за скласти компанію, і руками, і ногами
лиш конкретне споживання їжі і рідин не можу пообіцяти, бо здоровя підводить, будуть мене завтра дообслєдовать, може якась інфа вспливе, надіюсь не ужасна
такево...

--- дописи об"єднано, 23 Квітень 2016 ---

я от думаю чи суждєно мені понять, чого їхати подивитися на цвіт (та я розумію шо не подивилися і сіли в машину на Львів, але...)
ну ше як дуже люблять люди квіти, типу всьо в хаті і поза хатою в квітах, на голові і в голові цвтуйочки, ну тоді ясне діло
а решта мавпують чи шо?)

 

я кстаті так часто люблю, але остатньо відать я вже переіграла Грету Гарбо з її "Я хочу бути одна", бо так заскучала, що на чергову зустріч з подругою йшла як на свято щей підскакуючи)))

 

@Багіра , та ні . Сама поїздка цікава , завжди любила їздити горами , Закарпаттям , Укжгород гарний . З чоловіком на романтик чого ні? Сакура то просто причина вибратись подалі ніж в кафе , чи Стрийський парк ) як хочеться і є можливість чого б не поіхати ?


Всім гарноі суботи , легкої роботи , сонечка , чудового настрою. )

 

Погоджуюсь. Доведено моїм багаторічним досвідом)
Але не вчорашнім. Бо вчора ранок почався о 4-тій, день закінчився о 2-ій по опівночі.
Після роботи ми з мамою зайнялись дизайном комода!))Нє, сьогодні буде коротко - придумали, записали заміри, подзвонили власнику, взяли слово, що до Великодня буде стояти у нас. Ніби все.) Але! Після того у мами почались спазми у шлунку. Ставало дедалі все гірше і гірше, без подробиць, але я викликала швидку. Хвилин за 10-15 дівчата вже робили огляд і давали укол. Перша ночі, а мені, жайворонку, хоч гори перевертай, починаю жартувати до мами, що то все сезон шпинату винен, згадуючи моряка Папая, який вічно з'їдав із жестянки якусь невідому, тоді ще мені,зелену речовину і його неймовірно перло.Але мама, бліда і знесилена, після уколу вже дрімала. Я вимила і продезинфікувала ще підлоги, бо,ясно, що лікарі не роззувались, і лягла.А мама зранку встала бодрячком і бігом збиратись на роботу. І ніц мої вмовляння не допомогли, ага, вона що, бачила себе збоку? Бідненька, мало шо пам'ятає із візиту "швидкої"...Вже зранку "заробила" від мене, що мала необережність "побавитись у Карлсона"і пів банки полуничного варення таки були лишніми. А ще оладки з ним, порція шарлотки, шоколадний мафін,які напекла малявка...
А цієї ночі, відчуваю, чекає мене пішта)
Бо саме з тієї сторони буде вертатись із відрядження чоловік. Запитала, чи ще не продають полуницю бабульки, бо ми вже якогось року,першого травня, купляли її коло долини нарцисів. Стояла жіночка і продавала буквально пару літрових баночок, стверджуючи, що то вже городня-яка та полуниця була солодкаааа)Ех, щось мені так захотілось в Лумшори, в Ужгород, в Виноградів, в Синевірську поляну...Обожнюю Закарпаття!
Сьогодні тепленько,порівняно зі вчорашнім вітром, а ще сьогодні п'ятниця, для тих, хто працює- мега хороший деньок)
Ну і яблуневу квіточку на сторінку-сьогодні в обідню перерву загуляла я у саду)

О, та то вже субота) Піштівської ночі мені ніхто не влаштував, зате був урочистий заїзд на Селиську сироварню і захвАт її моїм чоловіком)
Поціновувачі сирів мене розуміють, вони там неймовірні! А яке козине масло-мммм, справжнє домашнє, я з житнім хлібом о четвертій ранку його успішно продегустувала)
Дівчата,який в нас всіх споріднений зв'язок, прямо як однієї великою пуповиною поєднані))Я ж вчора писала про Закарпаття, судячи з того, що фоточку робила в обідню пору, ще опівдні, і які то мають бути космічні сили, щоб, відкривши зранку тему, побачила обговорення саме Закарпатської сторони)Класно))
А я на пробіжку, в парк, по шпинатус, трохи з запізненням, бо повітря ще досить прохолодне зранку було. Всім - нехай збудеться все заплановане!

 

можна спочатку на Сихів, а потім поза Львів)) щоб не розчаровуватись як не встиг на сакуру чи нарциси) я трохи більше 10 років у Львові і ніколи не розуміла, чого всі так хочуть з нього виїхати))
романтік звісно теж класно, мені після майже 3 років ГВ поїздка будь-куди з чоловіком дуже романтична, навіть диван купити чи люстру))) а поза Львів то взагалі б летіла на крилах, будь-куди)
я Карпати і Закарпаття трохи обїздила (більше по справах), без особливого ентузіазму) ну вже не геть так ні-ні, в Яремче мені подобається наприклад той водоспадик дуже врівноважує і заспокоює, мені навіть море такого не дає, бо адаптація кліматична відволікає)

 

Я вже так останніх 5 років НЕ їду на ті сакури. Чогось мене несе туди в таку пору. шо ні в тин, ні в двері.
І кожного разу після поїздки в Ужгород я собі обіцяю поїздку на тоті сакури... А недавно проїжджала по Петрушевича, якраз сакури цвіли. То я ся і вспокоїла. Типу і в Ужгороді побувала, і час зекономила, і вупше всьо пучьком.
Пішла шось робити . Вчора були заморожені вареники від мами

бо від @jalla вже давно зжерли

, а це означає, що в холодильнику миші і всьо такоє прочєє.

 

Вздовж Наукової теж посадили сакуру. І зовсім близько від мого будинку росте одненька сакура, пам'ятаю її ще з дитинства. Милувалася завжди, але досить довго не знала, що це сакура. А одного разу навіть довелося поспілкуватися з жінкою, яка посадила це деревце (саджанець привезла з Закарпаття, посадила біля будинку і доглядала, поливала). Все, ви зробили мій день: швиденько роблю усі справи і йду милуватися сакурою.

 

Так а пофоткатись?
Я, наприклад, давно вже в Ужгород хочу, то коли вже виберемось, добре би не просто так, а щоб заодно на ті сакури помилуватися. Отак практично-неромантично)

 

ніяк ггг і то ще в мене старша досить спокійна дитина. але зараз маємо загострення кризи 3х років, а в малого чудіка -зуби. короче, вчора купила я собі заспокійливе сумісне з ГВ, бо ще трохи і таки стану психом.
маємо в гостях свекра. він в нас класний-всіх обдарував презетнами(але не це головне), бавиться з К. зараз випровадила малишню з татком і дідусем на прогулянку. кожному по візку в руки і вперед
ну і звичайно відпочити 2 години я не можу собі дозволити, тому білизна вже випрана, підлога пропилосошена і помита, ще зараз борщу їм наварю.
наразі маю перепочинок-чайок з забороненою канапкою і трохи читну ДП.
за вікна навіть не беруся. ще хатні 3 шт я помию якось на тижні(сподіваюся), а от балконнннн... маю надію, що муж зрозуміють мої натяки

а на загал, хочу тепла, тортика і спати.

 

Треба написати звіт по роботі, вже давно треба було, але все руки не доходили. Вчора вирішила всістись за написання...Вирішила в офіс не їхати, вдома писати...Результат який: хата вичещина, аж блистить (навіть меблі повідсовувала), весь одяг перебрала, поскладала, брудне поправла, накупила продуктів на цілий місяць, сходила в один магазин-теплицю, зробила порядок на планшеті, повидаляла все зайве на пошті, масочка на волосся, на личко, манікюр, педікюр і так закінчився день...Сьогодні знову треба писати звіт...Поснідала в кафе, вернулась додому, думала писати звіт на ліжку... Ага, щас...Заснула в обнімочку з ноутбуком, добре що мене почало щось в бік колоти і я проснулась...А то б був би кирдик ноуту. Включили компютер - тут почався винос мозку, блін як я не люблю розмови ні про що, пояснюєш людині що мене то не цікавить - відразу обіда, бо я не хочу говорити...Настрій зіпсули остаточно, і як тепер той звіт писати?
На дворі багато бяка, похмуро і холодно. Завтра хотіла до церкви піти, але якщо буде ще холодніше - не буду мати в що одітись

я вумне дитя теплі речі відвезла додому, залишились літньо-весняні і лижна куртка

, от дилема - чи краще змерзнути і поїхати до церкви (в сусіднє місто), чи помолитись вдома?
Якось тяжко на душі...Мала розмову з старим знайомим, задав декілька філософських питань на рахунок мого буття...Це і не упрьок був, просто риторичне питання, яке загнало мене в ступор.
Напевно треба пити заспокійливе, а то все мене доводить до істерики...Від деяких питань просто трусить...І це кожного разу питає одна і та ж людина і пояснюєш що мене це бісить, бо я не знаю відповіді, але людині приємно мене бісити. За вікном бігають діти і кричать, не знаю чому але мене це також дратує...А яка ненависть до біженців! Я не розумію що зі мною таке.

Ну і на тему сакури, я от тиждень ходила милувалась алеєю дерев, ну такі вже гарні, такі пухнасті...І тут виявляється що це сакура

 

Паскудно мені... все злить . Нічого не хочеться. Але хто мене питає... На сьогодні заплановане прибирання. Ще би щось смачненьке спекти .
Дитину кому віддати хоч на трошки не маю, щоб в спокійній обстановці "повідпочивати" з віником чи баняками. Чоловік постійно на роботі. Приходить пізно ввечері, поїсть, пів години потлумиться з малою (але то таке, надовго його не вистачає. Або любляться, або чубляться) .
Якимось чудом серед тижня помила вікна і попрала тюлі. Тепер дивлюся на балкон...не знаю коли його черга прийде .

 

Вчора з вечора виявилося, що мужа мучають вже тиждень страшні головні болі, а це щось з області фантастики, бо він зазвичай хворіє раз в 5 років .й ніколи його ніц ніде не болить. Я екстренно перечитала тему на ДП про невропатологів, що почім і взагалі. Ще гугл в поміч. З того всього дістала страшну паніку, й записала мужа на сьогодні в "Ехокор". Думала в "Параскеву", але щось мені фото лікаря не сподобалося і його біографія - я молодим медикам не довіряю..Мені все здається, що то якісь двієчники, яких батьки присторїли в приватний заклад.
Короч, потратили ми символічну суму - 666 грн. Вердикт - тре мужу більше відпочивати й зайнятися якимось спортом.
Моя б воля - я б просто лежала оці два дні вихідних. Сама. В тиші з книжкою. Але муж вже якісь гості знову затіяв. Ех..

 

@Багіра , то стан душі. Так як люди летять в другий кінець світу за чимось смачним буквально на два дні. Я таке люблю.

Я сьогодні зрозуміла своє покликання. Люблю небо, літаки. Відчуття польоту. І дуже шкода що то прийшло зараз... а не тоді коли мрію можна здійснити було. Обовязково поступала би на пілота.

П.с не ржати!

 

Сьогодні мала таку ж делему))))) Я все таки прибирала, старший помагав, то ми справились швиденько, а потім мала 3-х годинний сон малечі. І як то кажуть:"не мала баба клопоту", я придумала собі спекти Спартак. Я потім ще від мужа дістала, сварив, щоб я собі краще лягла з малявкою, нє, тут їй приспічило пекти. Але я знаю, як я щось хочу, то мене нічого не зупинить)))) Ввечері питиму чай з Спартаком
Вікна вимиті ще на минулому тижні, сьогодні хіба картини, люстри і шафи я мила, два рази попрала, розкладала те, що висохло. Зараз малявки бавляться, чоловік косить газон, білить дерева а я м"яско запікаю на вечерю. Відкрила вікна і так мені пахне свіжістю, чистотою і весною, там легенький дощик моросить і так від того пахне скошена трава уммм
Настрій - всіх люблю

--- дописи об"єднано, 23 Квітень 2016 ---

І до мене нещодавно прийшло розуміння, що я мала бути стюардессою. Так гостро відчуваю цю потребу, хоч бери і йди вчитися. Вже навіть то питання прозондувала, по параметрам підхожу, ггг

 

В мене після депресивної п"ятниці настала оптимістична неділя: так хочу подвіжувати на якійсь дискотівці, шо прям нємагу. Я вже не пам"ятаю коли там була, років 8 напевне...Ото мене заносить із крайності в крайність

 

Дівчатка, про сакуру. Ми вже 2 роки (цього року буде третій) робимо собі травнені канікули днів на 7- 10, як виходить, і їдемо в Закарпатття. Минулого року ходили по Ужгороді та побачили оті рожеві деревцята. Також навіть не знала, як виглядає сакура, але наслухавшись різних на ДП розповідей про Ужгород і сакуру, вирішила, що це вона. Пофоткались на цій алеї, а потім в інтернеті подивились фотки сакури - і таки дійсно вона. До речі минулого року це було вже навіть після першого травня, а сакура ще цвіла... Також люблю Закарпаття - Берегово, Виноградів, Хуст, всі ці угорько-українські села... не дочекаюсь цих травневих канікул. А от погода сьогодні - ніби березень, такка холоднеча...

 

Мала сьогодні вилазку до свекрухи.. Результат- зіпсований настрій і загострення мого гастриту з найгіршими наслідками для мене.. І що то за неділя? А на завтра ще й сніг передають.. Певно починається в мене весняний депресняк(

 

З Вербною неділею мої любимі Посиденьки
Нехай краса та пахощі верби,
Навіють щастя,кращі сподівання,
До Великодня,тиждень лиш журби,
Прийміть з Вербою щирі привітання!
Ранок був чудовий, сонячний, мабуть тому, що святилась верба і в церквах люди родинами щиро молилися. Плани на день були одні, а в результаті все сталося по-іншому. Ми з мамою посвятили свою баську, бігом приїхали додому, стоячи на кухні біля стола з"їли зимної риби з холодильника і запили її склянкою вина Вискочили з дому, мама поїхала на похорон, а я додому через КК. Щось мене останніми днями дуже часто там почали впізнавати
Завтра буде дуже важкий і відповідальний день. Страшенно хвилююся, щоб вдалося все заплановане.
Прогноз погоди на наступний тиждень мене абсолютно не тішить. Мабуть будуть мої вікна на 1 поверсі немиті, бо в таку погоду, я того робити точно не буду.
Минулого тижня я закінчила Великодній рушничок і тааак мені стало нудно, що в четверг вже купила новий - буде мамі подарунок на ДН - рушник на Спаса. Ніколи не могла подумати, що буду мати таку бісерозалежність. Але для мене це стало своєрідною медитацією, тому нехай буде - і заспокоює, і корисно і такі гарні речі потім залишаються. Сьогодні мені 4 рази незнайомі люди робили компліменти через мою сорочку з шипшиною. Спочатку питали де і за скільки я її купила, а коли дізналися, що це моя робота, співали хвалебні оди Було приємно.
Всім і натхненного Страстного тижня. Скоро Великдень.

 

Зовсім як про мене!
В п'ятницю мала посіяла свої окуляри

а лінзи на її остегматизм і циліндр... короч: пояснила я дитині що її нові слоники-барбі пролітають "як фанера над Парижом"

. Вирішила побавитись в "ку-ку" як я забирала її з садочку. Я посивіла ще більше поки бігала довкола і її шукала.. а ще згубила літл-поніка. Потім знайшли після танців: муж його переїхав. Одне щастя що то гума.
В суботу коханий поїхав чистити басейн на літо. Я цілий день сама. Ще й вишивку віддати треба було. Але я якось справилась.
В неділю - легше. Пішли до церкви. Змерзли як цуцики. Але день був гарний. Затишний і сімейний.
Малий вже котрий день жаліється і плаче. Зубки лізуть. Вночі висить п'явочкою на мені. Але дякую Богу, що є ті дітиска. Дякую що здорові. І дай, Боже, аби всі були здорові, а хворі - виздоровіли.

вийшла в мене суха розповідь. Але то напевне через погоду. На цвітіння каштанів завжди холодно. Не мерзніть!