Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (10)

а, то я зле зрозуміла, думала, що він їде відпочивати сам на якісь багами, робота не рахується

якщо відібрати в дітей комп, у тебе відразу з"явиться з ким поговорити
От в мене сьогодні дійсно прозова депресія - вага. Майже місяць хворіб, постільного режиму і нівроку апетиту не пройшли безслідно для моєї фігури. Тренуватись не можу, жерти хочу, поправлятись не хочу - во головоломка

 

І в мене прооозааа.... Какуюту інфекцію я підхопила...тобто захворіла "хвост ломіт, лапи атваліваюцца і шерсть..."
І найголовніше майже ніц не соображаю. А всі, як показились, терміново тре їм мої нещасні залишки мозгів, і то не на тарілочці, а нормально шурупающих.
І шо дєлать?
Народні методи, завжиті від учора, результату не дали. Тому таки тре чудо-пілюльку якусь. Я взагалі ОРЗешу рідко, мо раз на рік

(мені інших хворіб вистача)

і то нема права нормально похворіти. Солодко, з ломотою в усіх кінцівках, з лежанням в халаті+піжама+ потомствєнная чудодійна пухова хустка..
Тому, аптека, чекай! беру карточку і йду до тебе!
От такі справулі, дівчатулі. Як зле мати мозги...правду кажуть --"горє от ума"

п.с. намагаюсь жартувати, єслішо..

 

Якись депресняк... За вікном похмуро, мала цілу ніч "гавкала", спати хочу.
На плиті тихенько булькає макаронова зупка, а десь там мене чекає швабра і відро. Ось такий він суботній відпочинок)))
Чоловік гонорово смахався на роботу, зробивши корисного перед тим лише те, що вивчив з дитиною два слова з англійської )))
Але врочистість є - свято наближається! Дзень-дзелень, дзвоники будуть дзвеніти, мандаринки пахнути і сніжок хрускотіти )))

 

Наш купол)))



Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk

 

Дуже класно, як називається вілла?

 

"Стара Правда" у Поляниці. То є ротонда їхня. Дійсно дуже гарно!!!

 

+1. І я собі з тим ради дати не можу і лінь моя мене перемагає. З тяжкими муками -3 зробила. Поставила собі мету до НР - 4. Сподіваюся за 20 днів таки справлюся.

ми колись там частенько зупинялися, якщо в Грибовій хаті місця не було. Кожен раз сміюся, коли згадую, як ми перший раз туди їхали. Наші куми забронювати там номери, вони приїхали в п"ятницю ввечері, ми - в суботу зранку. От ми піднімаємося на ту гірку, я волаю від страху, що ми зараз перекинемося на дах, кум на гучномовці - пояснює нам, як їхати. Ми вже майже піднялися на ту гірку і він кричить "наліво, наліво" Яяяякккк, куда? - тоді ще не було на тій гірці інших готелів, тільки ліворуч будувалася Згарда. І що робить мій чоловік? - повертає ліворуч прямо в сніг. Стоїмо ми в сугробі, в чоловіка випучені очі, на питання "чого ти повернув?" - каже "поняття не маю, кум загіпнотизував" І тут ми бачимо, як наш кум, бігає по балкону в готелі і махає руками і дали кричить "якого...., ти поперся направо, я ж тобі кричу наліво". Ггггг, з першого разу не врубався, що там де в нас було ліво, в нього було право. Потім, замість того, щоб йти кататися, витягали машину зі снігу. В основній будівлі Правди єдиним недоліком є звукоізоляція, точніше її відсутність, а все решта завжди було відмінно. Але ми собі знайшли в Яблуниці готельчик і тепер їздимо тільки туди. Там такий фантастичний краєвид, що аж дух перехоплює.
Йолки, вже хочу в Карпати.
До центру, на різдв"яний базар не потрапила. От як тільки собі щось спланую, відразу все, асбсолютно все йде не так. Але, поставлену на сьогодні задачу виконала і навіть перевиконала можна сказати

ооо, я собі голову ламала, ну нічого не могла сообразити, а потім мене осінилооо Він мені колись голову морочив магнітною зарядкою до телефона і планшета, а потім я й забула, ну і він по-ходу забув, бо не до того було. От мені ідейка і згодилася. І силіконові шнурки різних кольорів до різного взуття- то вже я сама придумала (він любить такі всякі штучки - дрючки)
Завтра цілий день буду вдома взаперті - чоловік на 8-30 в універ і до 19. Зато висплюся, ніхто не буде їсти просити 10 разів за день. І влаштую собі спа-салон. О, в мене завтра бьюті день. Точно. Добре придумала

Всім гарної, теплої, сімейної неділі.

 

А в нас якось останні пару років було не до подарунків на НР. Зато цього року я вирішила повернути традицію, про що урочисто повідомила мужу. Тепер в мужа болітиме голова що б то мені такого подарувати помучу його кілька днів,а потім розколюсь

Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk

 

не дійшла...але намір мала! А як кажуть- намір, то вже половина діла-- тому нині я вже була гонна, хора , но гонна... а мо на голову хора, тому й гонна..
Карочь - носило мнов нині, як тою Мері, котора Попінс... Результат : мама таки жива, дитя довольнеее , вже викупане і погодоване.
Завтра має бути дууже напружений день , а після прочитання прогнозу від Маріка, то взагалі ...(нєт слов, адні вираженія). Добре, що хоч мої мізки закінчили забастовку і майже повністю запрацювали і навіть попрацювали...Ще би 8-годинний сон їм , безперервний, і було б взагалі алєс-гуд.
Пра сидить десь глибоко в горлі такий противний Їжак і вивтікувати не збирається, певно тре таки задіювати ту потомствєнну пухову хустку .Я її ще з дитинства не любила , а чоловік навпаки її очєнь і очєнь признав, і тепер , замість мами моєї, все намагається в неї нас з малим почергово закутати-полікувати. От такі вони, традиції сімейні.
Сил вам - моральних , фізичних і душевних -- завтра пригодяться, то точно.

 

Знову тиша...
Усі вареники ліплять?
Вітаю всіх Андрійкових мам та Андрієвих дочок зі святом!
У мене все як зазвичай.
Із 3 запланованих справ 2 зробила. Виконання останньої від мене вже не залежить, тому чекаю.
Трішки підхворіваю, але нема часу відлежатися.
Здоров*ячка всім міцного!

 

Є в нас на почтовому відділенні працівниця, майстер претензійності і енергетичного вампіризму. Впринципі прийшов і вже їй не вгодив, або відволік від чогось своїм питанням чи не так щось заповнив. Недавно відчитала мене, бо я дозволила хлопцю переді мною в черзі бути обслуженим швидше. Я ж з дитиною, маю стояти чекати а він наглий навіть не запропонував пропустити, і власне все не в рамках турботи, а в таких жорстких претензіях до мене)) тому в основному як бачу її то зразу в голові реклама баунті, грає відповідна музика і океан шумить. Остатньо як вона претензійно питала як то так, мені аж на двох посилках оголошувати вартість і писати обережно, то дівчина за мною почала стримувати сміх і жестикулювати, але її було видно тільки мені, від працівників пошти була відділена листівками і журналами. Тому не знаю навіть який вираз обличчя був в мене, певно і сміх, і сльози.
А прикольне почалося тоді, коли я налаштувалась користуватись послугами іншої пошти, вона ніби краща, там більше є матеріалів, бо на моїй то скотчу нема, то бланків то паперу, то інтернету. Завжди як йду відправляти щось то з сумкою канцтоварів. Ну і заходжу така важна на друге відділення, приціняюся скількох розмірів мають коробки для посилок, ну я там майже то відділення купувала. Оп, а на прийомі сидить моя головна героїня!) Я пару разів покліпала, очі протерла, але то дійсно вона. Та мила жіночка працює на двох відділеннях!!! Я вийшла так, щоб вона мене не бачила))) ну і як тепер дізнатися графік її сумісної роботи?!)

Надіслано від мого SM-J700H, використовуючи Tapatalk

 

Подивилась я кадри з Алеппо, це просто в голові не вкладається?? Якось світ змінюється. Блогер покінчив життя самогубством, мама викинула новонародженого в смітник. Світ сходить з розуму.


Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk

 

Щось в мене останнім часом не життя- якась халепа... куди не візьми- нічого толком не клеїться- на роботі всі думки про дітей, дім (бо зараз треба терміново шукати няню, діти хворіють, чоловік змінив роботу і графік , а та знайома, що нам помагала має другу роботу і вже не має можливості підстрахувати ввечері ) Ще і здоров"я своє треба підправляти, як виявилось (хоча може не підтвердиться то все)... в результаті- на роботі роблю купу помилок, начальниця нервується, вичитує, а я знаю, що винна, просто неуважна, бо не можу зосередитися на роботі... Чи то звільнятися, чи що? З дітьми толком побути не можу- зранку біжу на роботу, ввечері- прибігаю, - уроки, вечеря- митися і спати... Врочистостей наразі нема, одна проза життя і та якась песимістична. Всім гарного закінчення тижня, солодкого Миколайка і гарних новин!

 

В мене накопилося всього купка-мала.
В "забалам-би" і в "що-мене-нервує" не піду, бо тема про неуважного чоловіка, якиї захляпує людей на дорозі і кретинів водіїв є предостатньо.

Останні 2 тижні я собі взяла за манеру все писати: що зробити, де поїхати, що купити. Як сказав мій чоловік -"найгірший клаптик паперу - кращий за найліпшу пам'ять".

От і я майже встигаю усе. Але життя вносить свої корективи. Сьогодні з мамою прокаталася пів дня. Як їй пояснити що краще вирвати хворі зуби і поставити "вставну щелепу" на 6-7 зубів, аніж що 3 місяці пити антибіотики і розрізати ясна

щоб спускати загноєння

... Але то мама і їй

в 67 років

пора прощати деякі "мухи".

"Миколайки" теж отримують логічне завершення: ніби все зібрано. Лишилось попакувати по торбинках і відправити. Маю надію, що усім 'отримувачам' сподобається.

Щойно теж вгодила супер позитивчику

і це всього лиш міні-презент з Чехії

.
Ех. коли вже ті дітиска ся вляжут?!

кінець моїх КД і накладки ПМС

.

У вас теж є відчуття, що ви із чоловіком мало проводите спільно часу?!

 

Дякую за "міні-презент" ( такий вияв уваги аж ніяк на "міні" не тягне)
Дякую за супер-позитивчика!
Дякую, що в сірих буднях даруєш людям (і мені пощастило бути серед цих людей) промінчики сонця і привід для врочистості!!!
Без Вас, дівчата, було б не просто.
Все дивуюся, де у Вас, супер зайнятих найважливішою справою на землі - вихованням дітей, береться ще енергія для того, щоб поділитися теплом із ще кимось???
Сьогодні казала @raspberry , що мені дивно, що є ще на землі люди, здатні щиро віддавати іншим людям трошки свого серця.
І я дякую Вам, дівчата, за те, що даєте моїй вірі в людей можливість існувати!

 

В мене якийсь день бабака вже третій день. Дітьо хворе, ніц не миле. І вже ніби сьогодні було краще, а на вечір знову. В результаті о сьомій заснув, а о восьмій заснув і другий.
Маю цілий вечір вільний. Прийняла ванну. Напекла печива. Згадала за м'ясо в холодильнику - мультя готує плов. Стояв горох з обіду замочений - зупка готова) Кухня прибрана. Йду пити чай і сідаю за машинку дошивати подарунок дітям.
Дивлюсь Life in Pieces. Якось там так роздуто проблему наявності малої дитини. Занадто) Але дуже сподобався момент із першою дівчиною сина) Ех, так рік за роком...
Погода бяка. Натяку на зиму жодного. Сезон дощів. Але чого дивуватись, тут Різдво завжди з болотом.
Настрою святкового нуль. Навіть на ялинку не маю бажання. Якесь емоційне вигорання. Ще й новорічне меню на голові.
Дивилась квартири в гірській частині Австрії. Губа розкаталась аж до підлоги. Як же ж я хочу такі краєвиди з вікна. Я навіть на сніжні та холодні зими готова. Ех... Мрії, мрії...
Всім гарного настрою. І нехай мрії здійснюються.

Надіслано від мого Redmi Note 3, використовуючи Tapatalk

 

@Zaychenya я теж тепер пишу, правда не все встигаю зробити, але вже наствльки звикла до тих записів, що якщо іх нема, то стаю якась безпорадна, не знаю до чого взятися. В результаті сідаю, пишу, і далі все по списку )))

 

Моїй 57, але там вже такі "мухи", ого-го

Теж пишу, але мої списки можна на два множити. Бо під кінець дня виявляється, що зробила вдвічі більше ніж записала
Вчора був гарний день, все встигла і навіть більше ніж планувала. Позакривала хвости, які тягнулись вже давно.
А, згадала врочистість, нарешті вгодила своїй мегавибагливій дитині котлетами. Нарешті вдались такі, як вона любитьХодила і нахвалювала їх цілий вечірЕх, як мало мамі треба для щастя

 

Вчора виключили нам світло в 10 вечора. Довелось нам з чоловіком спілкуватись один з одним))) Таки ще є теми, на які нам цікаво говорити. Сиділи під ковдрою і слухали радіо в навушниках. І багато говорили, згадували, жартували...Буду дуже вдячна Львівобленерго, якщо хоча б раз на два тижні вони будуть вечорами виключати електроенергію по Личаківській