А чого не можна? Ви знаєте, в мене інколи закрадається думка, що кожен сам собі психолог. Просто інколи для декого з нас потрібна стороння допомога. Я поясню на собі, як я це відчуваю і чому я не ходжу до психо-бла-бла-бла: я не хочу фітнесу, фізкультури і всього такого, що нібито відволікає мене від "таких"думок. Я хочу не спілкування з людьми, шопінгів і походів в кіно. І просто ненавиджу відношення до мене, як до хворої. Мені потрібен час наодинці з "такими" думками. І чи я проводжу той час в парку, чи в психо-..., чи у молитві - це моє.. От коли я пройду той етап наодинці, я зможу "вилазити" на люди, говорити з ними і проводити певний час. І якщо люди не будуть дивитись на мене зі співчуттям і відноситись, як до потеційного самогубця - все ок. Свій біль кожен з нас проходить як може.І не потрібно пустих слів співчуття. Інколи краще помовчати і саме тим підтримати людину. Як на мене, це один з ліків депресії.
Можна.. в неї об'єктивно велике горе зі зрозумілої і явної причини. І чотири місяці.. це ще можна зрозуміти. Вона вийде з того, але потрібен час. А надмірне «рухання» з метою вивести з депресії може дати зворотній ефект і ще більшу закритість.
А моя мама мала депресію якраз з отих суб'єктивних причин. Чи то з надій, яким не судилось стати реальними, чи то.. , чи то... Дойшло до лежачого рослинного стану. Все було- священники, дуже далекі розпіарені священники, лікарі, медикаменти, теж всякі і різні.... ой, як згадаю. Загалом зайняло десь три роки щоб стати знов менш більш собою. Тому солярії, відмова від солодкого, і т.д.- це все чудово, якщо людина так може. Але це не принесе результату. Моя вам порада- пробуйте всі методи, які можете осилити. Щось та знайдете. Не бійтеся ліків, бо не провалитись з ними легше. А провалитись і потім вилізати з ними - значно складніше. І в жодному разі не звинувачуйте себе. Ні в чому. Все, що зроблено- вже зроблено і не зміниш. Якби нема. Ви краще всіх знаєте, що тягне вас на дно. То треба змінити, або позбутись
@Akina то напевно осінь...або таке буває, якщо довго б'єшся головою об стіну намагаючись чогось досягти...Максимум зусиль, результату нуль...Або як є результат, то такі енергозатрати на нього пішли, що вже й не хочеться...мене теж трохи накрило...хоч на депресію не схоже, а так більше сильна втома від всього...написала собі "Список речей, які роблять мене щасливою" (забила поки що на список важкодосяжного) і буду втілювати...Може допоможе...
Порадьте якісь препарати від депресії. Довгий час намагалась якось вийти з такого стану, пробувала різні заняття, щоб вбити час, але щось нічого не допомагає(
Є хороший центр Олега Романчука, я правда назви не знаю, але Ви погугліть і знайдете. Я б не радила приймати антидепресанти, чи як там їх звати, самостійно. Це ж не валеріанка. І хоча багато тут не прихильники психотерапії, але я б радила почати з того, а там лікар вже вирішить треба Вам та бека чи обійдетеся)
я напевно з тих людей, що скептично ставляться до такого. Вірю, що багатьом дійсно допомагає такий спосіб, але я завжди звикла все переживати самостійно, тому мені ні про що буде говорити з психологом. Я навіть з рідними ніколи не спілкуюсь на болючі для мене теми.. Розумію, що депресія просто так не зникне від антидепресантів, але на даний час мені потрібно щось таке, що допоможе мені нормально працювати і позбутись від поганих думок. А легше стане тільки з часом..
Це Ви так думаєте. Але це ваше право вибору, основне не приписуйте ліки собі самостійно. Ну, можливо Вам і не підійшло, всяке можу бути. Але комусь буде в сам раз. І ще так, роздуми на тему психологів. От не розумію направду, чому в нас така практика не поширена серед людей і встидно піти по допомогу. Чомусь психолог відразу асоціюється з Кульпарківською(( Хороших лікарів не є багато, але якщо пошукати...
А я не вірю в дію ліків - і теж з власного досвіду. Я в той момент була "овощ", а це дуже страшно. Гірше, ніж депресія. Тому я згідна рбити будь-що і до нестями штрикати себе палкою, перевіряючи чи ще жива, але лиш не ліки. Що допомогло мені? В перший раз - точка дна, тобто все, далі нема куди - приплили. Вдруге - страх. Страх залишитись "овочем" з фобіями. Втретє - віра... А загалом я намагаюсь розпізнавати початкові стани і приймати міри. Але це вже досвід.
Я би радила піти до хорошого спеціаліста, близька людина в депресії зверталась - були призначені ліки, при яких вона іздила за кермом, працювала і паралельно раз на тиждень на годину поговорити. За пів року препарати були зняті, залишилась тільки терапія, результатом дуже задоволені. Кого цікавить - дам контакти в пп. Приєднуюсь до негативного відгуку - дивний для мене "персонаж", були в нього з дитиною.
лікар і щераз лікар. Ви ж не спеціаліст і не можете точно поставити діагноз. Депресія то дуже загалний і відомий "діагноз", але насправді може бути щось інше, яке має інший спосіб лікування. +більшість ліків без рецепта не продають (принаймні основні ліки які мені призначали лише по рецепту).
Теж "лікувала" дитину, а потім поїхала в Київ і зрозуміла що то було не те що треба, а лише викачка грошей і трата дорогоцінного часу. Ну але всім милим де будеш, може їм якраз підходить.
Зі свого досвіду лікування депресії скажу, що до усунення цього стану (саме стану, а не хвороби,важливо усвідомити що депресія це не хвороба), треба підходити комплексно. Психотерапія + таблетки+ робота над собою. Сама психотерапія - це добре, але бачите що не зовсім допомагає, кажіть лікарю про варіант медикаментозного лікування. Не бійтесь таблеток - пробуйте, як і так зле вже, то хіба буде гірше? Найбезобідніші - антидепресанти нового покоління (дулоксетин, міртазапін, венлафаксин і мілнаціпрам та інші). Сучасні антидепресанти практично не мають побічних ефектів і тільки іноді можуть викликати млявість і сонливість, відмінити прийом зможете теж без проблем, лише не можна різко обривати прийом - тоді синдром відміни забезпечений (дуже неприємна штука). Далі, самі ліки теж добое, але без психотерапії в комплексі теж складніше,і плюс "робота над собою" - ліки ліками, але собі самій треба помогти - принаймі заставляти піднести дупку з дивану,чи тіло з ліжка, поступово вчитись виходити з зони комфорту, поставити собі мету "для чого я це роблю, для чого це потрібно?"...Зрештою, ми самі маємо вибрати - бути здоровими, витягти себе з отої проблеми, чи лежати і хандрити далі... Використовуйте всі способи,які потенційно можуть помогти - розмова зі священником, бесіди"по-душам" з друзями,чоловіком...хобі, робота....Коротше, депресії не буває в тих, хто не має на неї часу)))....а хто сидить вдома і лише думи-думає "погано мені, ой погано...", "все я захворіла, мені зле, буду вмирати, не знаю що робити, не хочу ніц робити, не треба нікого і нічого, я безнадійна" - тоді тривала депресія і тривога забезпечені.
Хочу сказати тим, хто пробував психотерапію і не підійшло, я теж з тих, хто все переживає в собі і задача якраз в тому, щоб знайти саме свого психолога. Бо як у вас з ним різні цінності, то все буде безрезультатно. Я сама ще остаточно не знайшла, але знаю, що після деяких була в ще гіршому стані. Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
Дівчата, дуже важливо! Напишіть, будь ласка, в ПП контакти Крукевича (знайшла позитивні відгуки про нього). Можливо хтось порадить іншого хорошого перевіреного психотерапевта. В родині (в дуже близької людини) сильна депресія, вже на такому етапі, що втратив зміст життя і думає про суїцид, приймати ліки відмовляється (призначив невропатолог). Прошу Вас допомогти інформацією. Можливо ви врятуєте життя людині. Дуже за нього переживаю.
