Знаєте, якби мої сини поставили до відома, що вже одружилися, я б не знаю, що з ними зробила. І не тому, що не поважаю їх вибір, а тому, що це виглядає відвертою неповагою до мене! Можна подружці не сказати, але ж батьками... Треба було бути мудрішими, а Ви виставили себе невдячними егоїстами. Як я розумію Вашу свекруху і співчуваю їй. Та і мамі теж співчуваю, вона б може і хотіла побути з Вами в ЗАГСі, обняти, благословити, але ж Ви не дали, а вона не захотіла засмучувати "доцю". От будете мати своїх дітей, тоді подивимось, чи захочете Ви їх благословити перед шлюбом, порадіти за них. Хочете все виправити, хоч трохи? Організуйте невелику фотосесію з батьками/свекрами, щоб їм було що друзям показати "А ото моя Галя з Петром і ми". А потім запросіть їх в кафе/ресторан. Думаю гостину на 6-10 чоловік Ви потягнете. Негоже своє подружнє життя починати отак "некрасиво". І вибачтесь перед свекрухою і мамою...
я теж вашої провини не бачу. але тут більшість бачить, тому, певно, свекрусі образливо. Є два варіанти - перечекати, поки її попустить. Або поговорити, пояснити, шо ви ніяк не хотіли її образити, можливо, зрозуміє
Ми з чоловіком робили весілля самотужки (фінансово). Батьки коштів не мали. Пропонували нам просто піти і розписатись, без сукні/фото/відео/кафе і так далі. Мене то страшенно вибісило. Пам"ятаю, як я тоді сварилася на цю тему з батьками. Дякувати Богу, чоловік мені дістався дуже дипломатичний. Коли батьки зрозуміли, що зі мною каші не звариш, напосілися на нього - мовляв, повпливай на неї, що то таке - куди ви лізете без грошей? нащо вам ті фото, якщо ви ресторан не можете собі дозволити? Чоловік культурно відмовляв, що "то ми так собі вирішили, і так все одно буде, подобається це вам чи ні". Основна суть сварок була в тому, що ми з чоловіком власним коштом хотіли зробити мікровесілля на приблизно 10 чоловік. На більшу кількість людей ніяк не виходило - ми навіть кредити брали обидвоє. А у батька була така точка зору - якщо не маєте можливості запросити всіх родичів - нема чого взагалі святкувати. Пішли, розписались як є - та й по всьому. Бо родичі образяться. Оце мене й бісило - я маю відмовляти собі у весільній сукні, гарній зачісці, фото- та відеозйомці, щоб нагодувати 50 чоловік, які мене бачили кілька разів за все життя?! В результаті весілля ми зробили так, як вважали за потрібне. Запрошено було 8 чоловік (разом з нами вийшло всього 10): мама, тато, чоловікова мама, моя сестра з її на той час ще хлопцем (спіймала букет і вийшла заміж через 2 місяці після мене), чоловікова подружка та свідки (з моєї сторони, теж пара). Була фото і відеозйомка, якими всі залишились дуже задоволені. Кафе ми навіть не орендували, але завчасно забронювали столики і зробили замовлення. Батьки досьогодні згадують прекрасну організацію свята і кажуть, що кращого весілля годі й уявити. Вже потім сказали, що і справді мала кількість гостей в нашому випадку була ідеальним варіантом. До чого я це все написала. До того, що можна не запросити кого завгодно - бабцю, дядька, хрещеного, подругу. Але батьки мають бути. Єдине, коли батьків не запрошують - це якщо стосунки з ними на ножах і взагалі не розмовляють одне з одним.
Теж не уявляю як би ми не запросили батьків. Для них це дуже-дуже важливий момент в житті дітей. А зараз, маючи доцю, тим більше розумію, як би це було боляче, коли твоя дитина зробила такий крок таємно(((
Не починайте відносини з протистояння. Вона теж може сказати, що егоїстично розписатися собі вдвох, без батьків, тим більше, що це не про святкування навіть мова, а про саму присутність і участь в такій небуденній події (і в їхньому житті також! батьки теж хочуть зазвичай розділити цю радість з дітьми ), чи хоча би повідомлення про дату, і якийсь сімейний обід в той день, а якщо взагалі нічого, то однозначно це погодити, щоб не вийшло отак... В нас в родині був подібний трафунок: син розписався, батькам сказав по факту, по телефону. Весілля «для всіх» зробили пізніше, ну але сказати, що батьки були ошелешені — то нічого не сказати. От роки пройшли, а осад лишився... то так, для роздумів.
Я розумію, що осад залишиться, але я повторюся, що свекруха про наші задуми знала і погодилась з нами, єдине не уточнити дату. Я вибачусь, та все ж я була б не проти, аби мої діти були щасливі в шлюбі, навіть без моєї участі в день розпису. Але скільки людей, стільки й думок. Після всіх відповідей я і справді подумаю над тим, щоб зібрати батьків разом. Всім дякую, за відгуки та поради.
теоретично можна багато що написати, особливо те, що може буде років через 20))) Ясно, що ваші діти будуть щасливі і без вашої участі, питання в тому, наскільки будете щасливі ви, коли дізнаєтесь про весілля дітей потсфактум, а про народження внуків - з фото в інстаграмі.
ні, не було таким. Але я і не докладала зусиль до того, щоб воно було взагалі якимось, не мала побажань і уявлень. Якби ми то все робили як слід, а не за 2 місяці від рішення до шлюбу, то я приділила б увагу весільній подорожі - море, Карпати, будь-що. Але я не нарікаю абсолютно: чого не робили, те і не получилося. поза тим, я дуже вдячна чоловіковим батькам, що вони більшість того весілля взяли на себе. Всю родинну частину фактично.
Не зовсім було таким, як хотіла, та в підсумку було... нормально. Змінила б тільки плаття (вибрала тоді «бюджетне», а не «платтямрії»), зробила б пробну зачіску... і зменшила б кількість гостей вдвічі.)) А так я задоволена.
Я змінила б хіба що погоду +40 в тіні - це закруто!. Ну і "дорогих сусідів", "бо вони нас колись кликали на весілля"-то вже б на третину зменшився об'єм люду було 120. А загалом - я задоволена! Гості, ніби, теж! Ресторан в парку, над ставком. Довкола краса! Ех... треба буде якусь річницю там "продублювати" . Камерненько. Я мала . І навіть фотограф, якого хотіла більше 10ти років! А тамаду і музИк не проміняла б за жодні гроші!!! ну... хіба б ще місцепроведення на 120 км підсунула ближче до Львова. Але то не критично! А в загальному - воно було найкраще! Бо моє
Весілля було саме таке, про яке мріяла. Найближчі люди, 40 осіб, в дворі приватного будиночку, жодної біганини і прокидання о 5 ранку. Єдине що змінила б - погоду! 11 серпня було прохолодно, і до вечора накрапав дощик((( Але ми вчасно замінили морозиво на глінтвейн
Два було весілля. Перше мені не сподобалось, а ось друге - ідеальне, і саме цікаве що в обох випадках планувала свій образ і святкову програму Я. Більше того, в перший раз була невеличка весільна подорож в Карпати, а от після другого весілля ми помандрували на город до свекрухи картоплю сажати - майже на цілий тиждень, і в цей раз мандрівочка вийшла більш душевною, пристрасною і чуттєвою! Ось так от.
