В мене те саме. Все посортовано. Я завела в першу чергу для себе таке правило, що на ніч іграшки потрібно прибрати. По всякому було, іноді складала сама, після того, як вкладу спати, іноді просила допомогти мені поскладати. Помагав - добре, не помагав - ну і нехай. Я собі придумала, що дитина має вставати зранку і бачити, що іграшки поскладані. З часом він сам почав складати, а зараз(3.5) вже і сортує
Розумію тут описані проблеми, бо 1 кім. і малюку 1,6 р. як розумієте про прибирання самостійно річ не може йти . Але я теж дотримуюсь правила складати іграшки на ніч, сортування, то як вийде, але хоча б згребти по коробках - кошиках - то святе. Зараз хочу докупити полиці на стіну для книжок, шоб звільнити стелаж для іграшок і якось так перекочовую речі з одного місця в інше. Безлад дратує, але часом всі існуючі іграшки розкидаються за кілька хвилин і з цим поки важко боротися, тому складаю як правило вдень як засне, щоб коли прокинувся був більш-менш порядок і ввечері. Решту часу переступаю шоб не шпортатись
Нас жило 5 в однокімнатній. Троє дорослих і 2 дітей. Половину з них мені не дуже вдавалось " навернути " в свою віру :покористувався - на місце. Направду, були місця для зберігання максимально продумані, і зайвих речей ніби не було, але 5 ЛЮДЕЙ кожен має мінімум сезонного одягу та взуття, якісь ще особисті речі, іграшки і т.п. просто таки приходить той момент, що фізично не поміщалось все. Знятий перед сном одяг(не влітку, тоді звичайно в кошик)часто залишався на стільцях у кухні... Було зрозуміло, що нема змісту воювати з вітряками, та й вже ремонтувалась нова простора квартира, то просто мусіла розслабитися і не старатись впорядкувати неможливе... Тепер з досвіду можу сказати, що таки на більшій площі сміття розприділяється тоншим шаром, і зараз мені 100 метрів прибирати легше, ніж було 38.5 . Правда, мешкає тут на одну дорослу дівчинку менше ( яка мусила на роботу щодня одягати нові речі, причому залишати на стільцях "ще не брудні".) А з малогабаритними квартирами переконалася- підтримувати лад можна, але 1) мають бути всі однодумцями і зразу все складати по своїх місцях. За малими дітьми - складати самим... 2) хоч не хоч, жилплоща не гумова, і таки набирається критична кількість мешканців, після якої тримати лад майже нереально...
я вчора читала статтю про методику монтессорі, і там якраз висвітлювали питання про привчання дитини до порядку і організацію простору для малюка. Воно ніби звучить логічно, що треба дитині давати можливість все складати і організовувати, і вона з часом до цього звикне і зрозуміє. АЛЕ я поки не бачу, як це має працювати в реальності. Це напевно пережити зараз, що у рочки 3 він вже сам складав. Я поки не уявляю, як це організувати і "пережити") Наразі, в нас нічого не сортується. Все йде в одну величезну коробку, машини і мотоцикли (великі) стоять по кутах, книжки в поличці під журнальним столиком. Ми це все згрібаєм в коробку ввечері, коли він ліг спати. Бо якщо прибирати з ним, то він назад все волочить (так що з монтессорі ми ще чекаємо)))). Ну зранку буде те саме, але мені якось комфортніше згребти то все майно, розчистити вітальню й сісти хоч на пів годинки в чистій кімнаті подивитись тв, попити чайку, а тоді спати. Як на ніч лишається, то зранку в мене вже в голові відчуття хаосу.
Я багато написала і все стерла, бо якщо в двох словах - то однієї кімнати мало для комфортного проживання сім'ї з двома і більше дітьми. Як би ви не складали і не організовували, чисто математично площі не вистачить, бо: - одній людині треба хоча б 6 м.кв. власного простору; - ми не в 90-х живемо, все одно в кожного члена сім'ї є по кілька пар взуття, кілька штук одягу на холодний сезон, а в господині на кухні не обійдеться двома банячками і шістьма тарілками; - ніде від розкидання іграшок не дітися, бо це процес неперервний і дитина (чи діти) не будуть чемно носити на місце іграшки в процесі гри. Можна збирати ввечері, якщо є сила і бажання, воно справді трохи розвантажує мозок на ранок. Це дико нервує і це нормально. Я бачу різницю, коли ми їдемо до батьків в будинок на 3 кімнати. Там діти "окуповують" кімнату діда і поки ми не поїдемо, навести лад там нереально (добре, що дід не проти))). В нашу кімнату потрапляють лише окремі уламки того армагедону, а бабина кімната залишається чистою. З того усього я маю своє власне враження, що заховати безлад в квартирі, де є малі діти, можна, хіба закривши двері. Ідеально, щоб це була крема дитяча кімната. Сподіваюся, я не дуже нагрузила своїм песимізмом. Сама вже не можу дочекатися тих окремих дитячих.
мій зараз в три не складає абсолютно нічого. В рік-два було значно простіше. Бо ще не вмів розкрутити-розібрати. Тобто я збирала більш-менш суцільні))) іграшки. зараз зібрати суцільні то просто, а от ті мільйони деталей...І ще щоб зібрати з них "першоджерело" в результаті, то треба постаратись.
Не бачу жодного песимізму. Діти ростуть і житло, на щастя, докуповується і добудовується. А поки підкидати, і не перейматись дуже.
От ми як переїхали, виділили 1 кімнату дітям, і зразу поставили умову - бардак звідти не виноситься. І наполегливо цього дотримувались. Діти, правда , на момент переїзду мали 4.5 і 8 років, вже трохи "вменяємі" . Спроби, звичайно, були і є зараз, але то не до порівняння. І ввечері вони зобовязані у своїй кімнаті навести хоча би "схематичний" лад, щоб ніхто вночі не зашпортався. А коли на протязі дня там армагедон, то мені якось фіолетово. Тому коли багато людей і мало метрів - підтримувати лад у міру можливості, і прийняти для себе, що деякий час ідеального порядку не буде, та й на тому розслабитись...
)) РОма ще умудряється залучити різний посуд в свої ігри,і то все тащить в хату.. а ще мої коробки з під машинок з кабінету тащить в кімнату щоб там влаштувати гараж).
То я намагаюся передбачливо відповісти на тези "а колись по 3 покоління і по 7 дітей в одній хаті жили" і про різницю "просто жити" і "жити з комфортом".
О, так вони зовсім інакше жили. Інші були вимоги до гігієни і кількості одягу-взуття. Як в анекдоті: "ранок в циганському таборі - хто раніше встав, той найкрасивіше одягнувся."
я.брат. тато.мама жили в 1 кімнатній до моїх 6 років. потім народився молодший.переїхали в двох.. але тоді стільки іграшок навіть близько не було..
Ні, ну що Ви, я свідома реалістка), тому - ні, не нагрузили. Навпаки, зрозуміли мої відчуття: загалом, Виношу з цього обговорення дві речі: 1. Намір складати іграшки (вчора склала - настрій таки кращий вже звечора) 2. Зменшити кількість речей (за моїми мінімальними оцінками у нас таки відсотків 20 вдома речей не використовуються і тримаються на "авось"). Дякую всім, хто відгукнувся! p.s: щось вагаюсь щодо вказаних 20)) в мене навіть в продуктовій коморі - зайві речі, вчора чоловік запропонував відкрити якусь закрутку, які ми практично не їмо, поліз діставати -є і 2014, і 2012(!) рік, кажу, що вже таке їсти не будемо...ну і що - ми ж поставили їх назад на полицю...виникла ідея якогось розхламлюючого флешмобу -що скажете? Я ж не одна така із закрутками 6-річної давності?)) і скажіть, скільки з них непотрібних? Я от наче намагаюся ретельно підходити до вибору іграшок, (чесно кажучи, на 3 роки сину практично нічого не купували і не замовляли на подарунки, бо просто реально забагато) а так критично глянути - то третини з того що є, було би достатньо, як не четвертини.
О,то є ще такі люди як я)))В нас площі багато,але живу точно за такими правилами-і підтверджую,що вони працюють...Чоловік вже каже,що мені в хаті все лишнє)))
А для чого назад поставили? Я так тішусь як знаходжу щось що можна викинути. Мій не каже, але казав. Потім побачив, що добре як вдома є стати )))
в нас теж багато іграшок.. і то раніш було як- звечора поскладані коробки з лего. кубіками і машинками перевертались в одну купу. МЕні то набридло і я всі іграшки закинула в шухляди під ліжком. їх вже так швидко не перекинеш. важкі. тепер бере.що хоче і бавиться
Ооо! Це моє улюблене заняття - викидати хлам І малий такий самий, тільки ходить, питає "мамуся, а со мозна в бак?" Сьогодні викинули цілий кульок непотрібних і поламаних дрібничок з дитячої, задоволення отримали двоє До речі, вище питали, як привчити чоловіка одяг на місце ставити. Я свого чоловіка теж не могла привчити, йому штани на кріслі в кімнаті не заважали, а мені "муляли" очі, тож сама вішала в шафу. Малюк це все спостерігав і одного разу, як тільки тато прийшов додому, переодягнувся, повісив штани на крісло в кімнаті, це мале 1-річне чудо стягнуло штани і через весь довгий коридор потягнуло до шафи на місце! Чоловікові вистачило одного разу
Все правильно всі пишуть, але коли діти до 3-х років, то організувати то всьо дійство з збиранням, прибиранням, майже не можливо. Дуже багато залежить від характеру дитини, бо тож дуже індивідуально. В мене дитина може зробити революцію з іграшок за хвилин 15, так, що я то все розгрібаю пів дня. Сама збирає, деколи, під настрій, але переважно, то все прибираю я, і чесно, мене то все трохи нервує. Але, я знаю, що то все не вічно, на те і надія. Будьмо толерантніші, терпиміші, і менше брати те все близько до серця, хоч бувають всякі моменти в житті, але все минає.
