Вегето-судинна дистонія... міф чи хвороба?

Відповідь: Вегето-судинна дистонія... міф чи хвороба?

Я ще зі школи з тою бідою мучусь- голова болить, крутиться, слабкість, а в 11 класі я і в обмороки падала. але якогось суттєвого лікування і не пам"ятаю. в мене швагро кардіолог і він мене запевнив, шо вегетоудинна дистонія то шось на зразок "сам собі придумав". відпочивати, добре харчуватись, не нервуватись і нічо такого не буде. А от недавно я ходила до одного священника(який має дар бачити людину наскізь , може розказати про її хвороби, причини і т.д.) сказав що в мене вегетосудинна дистонія- і уточнив що судина в голові завужена, тавіть показав в те місце де мене болить, що я така народилась- це або спадкове, або мама під час вагітності хворіла і мені так вийшло. казав тяжкого не піднімати, робити вправи з водою, категорично не можна робити масажі. ну звмчайно молитись, але не просити Бога , а дякувати йому за хвороби і випробування, які Він нам дає

 

Ой, народ,поговоріть зі мною про це... бо я класична жертва цієї неіснуючої болячки. От зараз пишу ці слова після свіженької ПА. Вона минула і життя знов має барви але тіло таке вимучене, ніби поле зорала... Але я змогла пережити то сама, втриматись,аби не подзвонити комусь Розкажу трохи свою історію.
Я - класичний невротик То я вже тепер розумію: начиталась, надивилась всього. Дякувати Богу,що зараз є доступ до інфи, це так допомагає. Аналізую тепер все з дитинства. Ще в дуже ранньому дитинстві мала всілякі страхи, мама розповідає, що прокидалась уночі і плакала. Звичайно, возили до бабки, тоді то було модно. Я вже того мало пам'ятаю. Потім ніби все гаразд. Я була дуже зручною, слухняною дитиною, круглою відмінницею. Емоції - були, але переважно все стримано, частково через виховання, частково темперамент, мабуть. Сором'язлива страх, низька самооцінка. Мені завжди і досихпір здається, що всі навколо кращі за мене, в усіх діти кращі і тп. Тільки от запитайте знайомих чи чоловіка мого: чи помічали вони в мені все це? НІКОЛИ Б НЕ ПОДУМАЛИ! Бо я все життя з цим борюсь. Підсвідомо. Все мені вдається, у всіх сферах, компанійська, з почуттям гумору. Але багато що - через внутрішню боротьбу. Боротьбу наодинці, з собою. Навіть з тим, що дуууже турбувало в дитинстві не завжди йшла до мами, все носила у собі. Перші ПА були після сьомого класу, вони тривали одне літо (було кілька), а потім - все гуд аж дотепер, до 2016 року. Тоді в 7 класі я, звичайно, не знала ніц пропанічні атаки і думала, що то от в мене вселяється щось, мамі казала, що боюсь, питали: чого?, я - не знаю... брррр.... тііільки і тііільки той, хто пережив це, мене зрозуміє... Як же мені хочеться зараз обійняти себе-дитину тодішню семикласницю. Мені здавалось, що я одна на весь світ.. От зараз пишу це і плачу... До речі,зараз аналізую і не можу зрозуміти, чого тоді то сталося в мене, може, гормональна перебудова.. Бо загалом все було гаразд. А зараз от, у 2016 все повернулось. І тут уже причини я знаю. Ургентно дописувала дисак, шалена ментальна перевтома - і бац. Перед тим - спілкування з людиною протягом певного часу, якого я не могла уникнути, але яке було мені дуже неприємне (вона діє на мене як енергетичний вампір). ПА тут як тут, кілька на рік. У 2017 знов кілька на рік. У 2018 не було, а зараз от 2 за тиждень..
Хочу попитати таке:

1. Чи бачив хтось із вас звязок з соматичними проблемами - шийний остеохондроз, напр. Чи то все даремно вишукувати в себе? В мене при ПА ніколи не крутилась голова,а зараз почала крутитись, звичайно, тотільки посилює ПА. Зробила РЕГ судин мозку, є проблеми, судини перерозтягнені. Є остеохондроз. Інший невропатолог сказав, що голова крутиться від остеохондрозу, тут ніц не вдієш, а РЕГ - то допотоп неінформативний Зараз ще годую,то і не полікуєшся дуже... До слова - шия болить, капець.

2. Порадьте психотерапевта доброго, пліз. Тре певно піти, проговорити...

3. Що вам помагає безпосередньо при ПА? Мені помагає піти вирвати насилу (пардон), але от останні рази не вдається. Постаратись заснути насильно. Але справу дуже ускладнюють діти... Вони маленькі (5 і 1 рік). І через страх за них, а також через їхній шум паніка посилюється в рази.

Я не дуже добре переношу декрет. Вимушена одноманітність і брак спілкування впливають на мене недобре.. Люблю свою роботу і сумую за нею. Ше з моїх бзіків - нульова асертивність, мені дуже важко сказати "ні", важко назвати людині адекватну ціну за свої послуги, я зооовсім не вмію конфліктувати. Отаке.
Буду рада спілкуватись із кимось, хто оптимістично бореться з проблемами свого світосприйняття ) Буду вдячна за відповіді на питання )).

 

погоджуюсь. В мене останніх пів року в другій половині циклу появились ПА(не сильні, правда), і я дуже чітко бачу звя'зок. В перший же день КД як рукою знімає. ПА, страх, очікування поганого, все в темних барвах, образа на близьких, все є. І ще не можу сконцентруватись, пам'ять слабшає. Ну і інші гормональні порушення "на ліцо". От все мрію обстежитись, ніяк не вдається.