Ваша вагітність, ваш чоловік і ваші близькі. Як ви повідомили і як вони сприйняли?

Я сказала близьким, що скоріше за все, Лідія не буде найменшою.
На це почула, що і з вже наявними дітьми не справляюсь Я. Не справляюсь зі своїми дітьми
Думала привчати їх потроху до своєї реальності. Але ні. Коли вирішимо мати наступну дитину - повідомлю запрошенням на хрестини

 

З тієї причини цього разу не знає ніхто, крім чоловіка і стоматолога, до якого прийшлося звернутися на 10 тижні. Близькі родичі вважають, що я маю працювати цілодобово, бо пора в житті чогось більше в матеріальному плані. Деякі родичі мою другу вагітність сприйняли як щось, чого вже не мало бути (мені було 36, старшій дитині 8, то думали, що більше в нас дітей не буде), навіть питання були, навіщо мені це , нервів собі тільки змотала. Тому тепер взнають на хрестини. Тільки щось живіт в 11 тижнів по розмірах на 5 місяць виглядає, довго приховувати буде важко.

 

Мені здається, що сім`і, в яких кількість дітей від трьох - потрапляють в інакшу галактику і це просто не до порівняння... Не гірше, не краще (при свідомому відношенні, звичайно), а просто по-інакшому, це інакший рівень розпорядку дня і т.д.

--- дописи об"єднано, 24 Листопад 2020 ---

Я дві останні вагітності до 17-20 тижнів приховувала цю радісну новину від наших батьків. Хотіла ефект сюрпризу і щоб вони «менше чекали» . Але то батьки, ми відносно рідко бачимось.

А взагалі, дивно від негативу. Наскільки перевернуто уявлення з чого радіти і чому сумувати... Дитина сприймається як тягар, ця думка інтенсивно намотується на вагітну.. Слава Богу, що буде дітка!

 

Я пригадую, як з Вірусею сказала в 21-23 тижні дуже особливі були відчуття.
А з Лідією страшенно хотілося сказати з перших днів. Одразу сказала майбутній кумі, і вона так ніяково якось відповіла, що то ще рано. А я кажу, що дитинка ж уже є, і їй треба хресну, і ми тебе запрошуємо Тільки тоді я думала, що то не Лідія зовсім, а хлопчик Назар

Взагалі, тема для "поговорити" суперова. Але якщо всерйоз - я зараз важко уявляю, щоб переживати, хто що скаже мені з наступними дітьми - якщо вони будуть. Враження, що всі вже все сказали

 

Гг, я сторінку ФБ про особисте не веду, а чоловік періодично щось пише. То виставляв новини щодо народження четвертої дітки - багато хто не знав, що і третій вже є

 

Вагітна третьою дитиною. Вагітність непланована. На 10 тижні сказала мамі, то мені того вистачило, щоб нікому більше не казати. Зараз в мене 19-ий тиждень. Сказала вчора старшому сину 7,5 років. Перша його фраза: "мама, як ти справишся з трьома дітьми")) але в загальному обрадувалася, що в нього ще буде братик, крім сестрички) Татові не казала, бо я на його думку і так все роблю і живу неправильно. Тому не хочу того негативу чути. А найважливіше, що ніхто з дітьми мені не допомагає, зато всі знають як я маю жити.

 

обіймаю Вас. Добре розумію, що то таке, коли всі навколо страшне які мвдрі на словах. Але з іншої сторони, ніхто не випоминатиме своєї неоціненною допомоги, як т часами буває

А по темі - мамі своїй сказала зразу, свекрам на 7 тижні і ліпше би сказала їм на 20, бо виїли всі мозги дурними порадами і задовбували, чого ми не хочемо розказати решті родини - " бо то ж ображатимуться!". А я не казала, бо дуже хвилювалася за вагітність і не хотіла в разі найнегативнішого сценарію пояснювати все по 100 раз армії родичів.

 

11й тиждень, знають лише найближчі. Не хочу нікому казати.

Надіслано від мого Redmi Note 8 Pro, використовуючи Tapatalk

 

Я от подумала... Це ж універсальна оцінка до всіх жінок з кількістю дітей від одного

 

З першою вагітністю всі були повідомлені в перші пару місяців)
З другою складніше. Відчуваю брак жіночого рідного приязного товариства. Вагітність незапланована, чоловік не хотів зі мною дітей (у обох вже є по дитині від перших шлюбів). Коли взнав, спочатку погодився. Коли було вже місяці 2-2,5, у відвертій розмові сказав, що не хоче. Але я на той момент вже була впевнена в своєму рішенні залишити цю дитину, і сказала, що свій вибір зробила, а він хай робить свій.
Мала проблеми зі здоров'ям і не була впевнена в тому, що зможу виносити. Тому в курсі з початку і до сих пір тільки моя мама і лише одна подруга. Татові своєму сказала місяці на 6-му. І все. Ці люди за мене раді.
Мати чоловіка не знає до цього моменту, і на краще, бо вона була проти моїх з ним спільних дітей і не зрадіє, але мене те не обходить.
Сподіваюсь, що донечка буде мені другом)